Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/15286/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: Кухар Н.А. 16 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/15286/25 пров. № А/857/52042/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Шавель Р.М., Хобор Р.Б. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 380/15286/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 28.07.2025р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення № 134850006448 від 20.06.2025р. про результати розгляду заяви; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати стаж роботи з 15.05.1995р. - 06.09.2021р. за професією, посадою маніпуляційна медсестра, палатна медсестра, старша медсестра, сестра медична стаціонару в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад» (Психіатричній лікарні Миколаївського району, Обласному комунальному закладі «Психіатрична лікарня Миколаївського району», Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад») та з 25.10.2022р. - 22.03.2025р. за професією, посадою сестра медична в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати період роботи з 01.01.2004р. - 06.09.2021р. за професією, посадою маніпуляційна медсестра, палатна медсестра, старша медсестра, сестра медична стаціонару в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад» (Психіатричній лікарні Миколаївського району, Обласному комунальному закладі «Психіатрична лікарня Миколаївського району», Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад») та з 25.10.2022р. - 22.03.2025р. за професією, посадою сестра медична в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області застосувати віковий ценз у 50 років відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020р. рішенні №1-р/2020; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести позивача з пенсії по інвалідності на інший вид пенсії пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 та виплачувати з 23.03.2025р. згідно заявою за № 4020 від 13.06.2025р. на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020р. рішенні №1-р/2020. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2025р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 134850006448 від 20.06.2025р. про результати розгляду заяви ОСОБА_1 . Крім того, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 , стаж роботи з 15.05.1995р. - 06.09.2021р. за професією, посадою маніпуляційна медсестра, палатна медсестра, старша медсестра, сестра медична стаціонару в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад» (Психіатричній лікарні Миколаївського району, Обласному комунальному закладі «Психіатрична лікарня Миколаївського району», Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад») та з 25.10.2022р. - 22.03.2025р. за професією, посадою сестра медична в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №

2. Одночасно, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача від 13.06.2025р. про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 13.06.2025р. ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яку скеровано для розгляду у Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 134850006448 від 20 червня 2025 року відмовив в призначенні пенсії у зв`язку з тим, що на дату подання заяви позивачу виповнилось 50 років, а також відсутні документи які підтверджують пільговий стаж. ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пенсійне забезпечення громадян в Україні здійснюється відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших чинних нормативно-правових актів. В ст.5 Закону України від 09.07.2003р. № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) видно, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок призначення розмірів пенсійних виплат. п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають жінки, які працювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим- двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону №1058: жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у постанові від 21.04.2021р. у зразковій справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: « 3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах». За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років. Відповідно до п.1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно п.3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Тобто, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Тому, відмова управління ПФУ в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 31 рік 3 місяці 3 дні, у тому числі на роботах за списком № 2 - 20 років 11 місяців 23 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з покликанням недосягнення 55-річного пенсійного віку, визначеного п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.» У справі, на яку покликається апелянт, зазначено, що ця справа є зразковою для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу ПФУ щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, та наведено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, а саме: а) позивачем є особа, яка: - звернулась до ПФУ за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених статтею 13 Закону № 1788-ХІІ; - на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років; - набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону № 1788-ХІІ; б) відповідачем є орган ПФУ, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії. Отже, у справі № 360/3611/20 позивач досяг 50 років та мав необхідний пільговий стаж за Списком №2 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Колегія суддів звертає увагу пенсійного органу, що на день звернення з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла 50 річного віку, страховий стаж позивача становить 45 років 06 місяців 20 днів, пільговий стаж 36 років 09 днів, звернулась до ПФУ за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених статтею 13 Закону № 1788-ХІІ. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV. Таким чином пенсійний орган відмовляючи у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з недосягненням необхідного віку діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин у справі, а тому оскаржуване рішення про відмову в призначені пенсії слід визнати протиправним та скасувати. Стосовно покликань апелянта на відсутність документів, які підтверджують пільговий стаж колегія суддів звертає увагу на таке.. Згідно ч.1, ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. В п.1.7, пю1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, видно, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. п.2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3,4до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3розділу І цього Порядку). В ст.48 Кодексу законів про працю України, видно, що положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п.1, п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2,наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті13 та статті100 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2 Порядку № 383). При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992р. (приклади у додатках 1, 2). п.10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N

637. Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Згідно зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Колегія суддів звертає увагу апелянта, на те, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працювала:

1. В Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад»: - на посаді маніпуляційної медсестри з 15.05.1995р. (наказ № 63§5 від 15.05.1995р.); - на посаді палатної медсестри з 01.11.2002р. (наказ № 89§5 від 28.10.2002 р.); - на посаді старшої медсестри з 20.10.2004р. (наказ № 120§4 від 19.10.2004р.); - на посаді сестра медична стаціонару з 03.08.2021 р. (наказ № 439-к/21 від 30.07.2021 р.) по 06.09.2021р. (наказ № 455-к/21 від 31.08.2021 р.).

2. В Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня»: - на посаді сестри медичної 4-го відділення з 25 жовтня 2022 року (наказ про прийом на роботу № 279-к від 24.10.2022р.) по даний час. З 01.12.2021р. Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад» реорганізоване шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», рішення Львівської обласної ради № 107 від 13.04.2021р. Згідно довідки №248 від 30.05.2025р., виданої Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» позивачка працювала в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад»: - на посаді маніпуляційної медсестри з 15.05.1995р. (наказ № 63§5 від 15.05.1995р.); - на посаді палатної медсестри з 01.11.2002р. (наказ № 89§5 від 28.10.2002р.); - на посаді старшої медсестри з 20.10.2004р. (наказ № 120§4 від 19.10.2004р.); - на посаді сестра медична стаціонару з 03.08.2021 року (наказ № 439-к/21 від 30.07.2021 р.) по 06.09.2021р. (наказ № 455-к/21 від 31.08.2021р). Із довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 19 від 30.05.2025р., виданої Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», видно, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день на Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад» та за період: 15.05.1995р. - 06.09.2021р. виконувала безпосереднє обслуговування психічно хворих повний робочий день за професією, посадою маніпуляційна медсестра, палатна медсестра, старша медсестра, сестра медична стаціонару, що передбачено Списком № 2 розділ XXIV підрозділ «Охорона здоров`я та соціальна допомога» код КП 3231 ДК-003:10 підстава Постанова КМУ від 24.06.2016р. № 461 і за період: 15.05.1995р. - 06.09.2021р. - 26 роки 03 міс. 21 днів. Підстава для видачі: наказ про прийом на роботу № 63§5 від 15.05.1995р., наказ про перевід № 89§5 від 28.10.2002р., наказ про перевід № 120§4 від 19.10.2004р., наказ про перевід № 439-к/21 від 30.07.2021р., наказ про звільнення № 455-к/21 від 31.08.2021р.; відомості на виплату зарплати, накази про відпустки за 1995 2021 р.р. Додаткові відомості: додаткова відпустка 25 календарних днів і доплата до основного окладу в розмірі 25% за шкідливі і важкі умови праці по безпосередньому обслуговуванню психічно хворих. Після затвердження результатів атестації робочих місць (наказ № 20 від 01.10.1994р., наказ № 7 від 07.05.2002р., висновок № 384 від 11.10.2002р.; наказ № 25 від 03.05.2007р., висновок № 1682 від 07.06.2007р., наказ № 36 від 04.05.2012р., висновок № 3040 від 23.05.2012р.; наказ № 50 від 04.05.2017р.), умови і характер праці по безпосередньому обслуговуванню психічно хворих повний робочий день, докорінно не змінилися. Згідно довідки без номера і без дати Адміністрація Психіатричної лікарні Миколаївського району повідомляє, що згідно наказу № 20 від 01.10.1994 року проводилась перша атестація робочих місць за шкідливими умовами праці. З довідки № 370 від 12.06.2025р., виданої Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» видно, що позивач працює в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» на посаді сестри медичної 4-го відділення (наказ про прийом на роботу № 279-к від 24.10.2022р.) по даний час. За період роботи в установі ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку не перебувала. У відпустці без збереження заробітної плати перебувала:- 19 календарних днів наказ № 1-к від 01.01.2025р. ОСОБА_1 обслуговувала інфекційних хворих на небезпечні інфекційні захворювання, які входять до Переліку затвердженого наказом МОЗ від 19.07.1995р. № 133 і зараховуються до стажу роботи у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1110-ІУ від 10.07.2003р Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 371 від 12.06.2025р., виданої Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», підтверджується, що позивач працювала повний робочий день в КНП ЛОР «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» за період з 25.10.2022р. - 12.06.2025р., виконувала повний робочий день безпосередньо обслуговувала інфекційних хворих в інфекційному відділенні, за професією, посадою сестри медичної, що передбачено Списком 2, розділом XXIV, код КП 2230.2, підстава Постанова КМУ № 461 від 24.06.2016р., за період з 25.10.2022р. по 12.06.2025р. 2р. 7 міс. 17 дн. Підстава для видачі наказ про прийом на роботу № 279-к від 24.10.2022р., надається щорічна відпустка терміном на 24 календарні дні та додаткова відпустка терміном 7 календарних днів наказ № 259-к від 07.08.2023р., № 291-к від 18.07.2024р. Наказ на атестацію № 29 від 26.12.1996р., № 38 від 10.12.2001р., № 33 від 05.11.2004р., № 140 від 24.11.2009р., № 102 від 10.12.2014р., № 140 від 10.12.2019р. Технологічний регламент характер та умови праці докорінно не змінювались з 1996 року (з 1-ї атестації). Витягом із Переліку до наказу № 140 від 10.12.2019р. робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад працівників інфекційної клінічної лікарні м. Львова, яким підтверджено право на пільги і компенсації, зокрема, на пільгове пенсійне забезпечення станом на 1.11.2019р. підтверджено пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, 4-е відділення, професія сестра медична. Клегія суддів наголошує, що надані ОСОБА_1 довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів в ній, які видані підприємством, засвідчені печаткою підприємства та підписами посадових осіб, містить обов`язкові відомості про періоди роботи, характер виконуваної роботи у спірний період та підстави видачі довідок з посиланням на первинні документи. Отже, ці довідки не викликають сумніву в їх достовірності. Верховний Суд України у постанові по справі № 754/14898/15-а зазначив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших формальних документів (довідок, наказів). ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Верховний Суд України в постановах від 10.09.2013р. у справі № 21-183а13 та від 10.03.2015р. у справі №21-51а15 дійшов такого висновку: «…необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу». Верховний Суд в постанові від 11 травня 2022 року № 120/1089/19-а навів висновок, згідно з яким на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах. Постановою КМ СРСР від 26.01.1991р. №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» до Списку № 2 віднесено середній та молодший медичний персонал (код 2260000в), Розділ XXIV, підрозділ 22600000-1754б (Працівники, які безпосередньо обслуговують хворих в психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних установах і відділеннях будинку дитини. Аналогічна норма міститься у постанові Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», від 16.01.2003р. №

36. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016р. № 461 до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах віднесено молодших спеціалістів з медичною освітою, молодших медичних сестер / молодших медичних братів, молодших медичних сестер / молодших медичних братів з догляду за хворими, сестер-господинь / працівників з господарської діяльності закладу охорони здоров`я у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах; молодших спеціалістів з медичною освітою, молодших медичних сестер / молодших медичних братів, молодших медичних сестер / молодших медичних братів з догляду за хворими, сестер-господинь / працівників з господарської діяльності закладу охорони здоров`я у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини ( XXIV). Зважаючи на вищевикладені обставини справи та наявні письмові докази колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 2 період роботи позивача у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад» та Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня». Як наслідок позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 134850006448 від 20.06.2025р. про результати розгляду заяви ОСОБА_1 підлягає до задоволення. Крім того, до задоволення підлягає похідна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 15.05.1995р. - 06.09.2021р. за професією, посадою маніпуляційна медсестра, палатна медсестра, старша медсестра, сестра медична стаціонару в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад» (Психіатричній лікарні Миколаївського району, Обласному комунальному закладі «Психіатрична лікарня Миколаївського району», Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад») та з 25.10.2022р. - 22.03.2025р. за професією, посадою сестра медична в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №

2. Стосовно зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести позивачку з пенсії по інвалідності на інший вид пенсії пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 та виплачувати її з 23.03.2025р. згідно заяви № 4020 від 13.06.2025р. на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020р. рішенні №1-р/2020, колегія суддів зазначає про таке. ч.3, ч.4 ст.245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п.4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. ст.58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IVвизначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов`язання призначити пенсію також задоволенню не підлягають. З урахуванням зазначеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення ( переведення) пенсії, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновків, що з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача від 13.06.2025р. про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні. ч.1 ст.308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», видно, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституції України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29). Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 380/15286/25 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель