Постанова 4857 № 380/10010/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/10010/25 пров. № А/857/30273/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження суддею Ланкевичем А.З. у м. Львові у справі №380/10010/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : 20 травня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: - визнати протиправними дії щодо відмови в зарахуванні йому до страхового та пільгового (спеціального) стажу за Списком №1 періоду роботи з 01.10.2023 по 23.09.2024 на відокремленому підрозділі «Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львіввугілля»; відмови у врахуванні заробітної плати за цей період; відмови у зарахуванні до страхового стажу та пільгового (спеціального) стажу за Списком №1 часу проходження військової служби в особливий період, а саме період безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 07.07.2017 по 03.11.2017, з 23.04.2018 по 30.04.2018, період безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях з 30.04.2018 по 23.05.2018, з 21.05.2019 по 08.09.2019 у трикратному розмірі (з кратного обчислення один місяць служби за три місяці); відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, відповідно до абз.8 ч.2 ст.33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст.8 Закону України від 02.09.2008 року №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 24.10.2024 (дата призначення пенсії по інвалідності); - зобов`язати зарахувати йому до страхового та пільгового (спеціального) стажу за Списком №l період роботи з 01.10.2023 по 23.09.2024 на відокремленому підрозділі Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львівугілля», врахувати заробітну плату за цей період; - зобов`язати зарахувати йому до страхового стажу та пільгового (спеціального) стажу за Списком №l час проходження військової служби в особливий період, а саме період безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 07.07.2017 по 03.11.2017, з 23.04.2018 по 30.04.2018, період безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях з 30.04.2018 по 23.05.2018, з 21.05.2019 по 08.09.2019 у трикратному розмірі (з кратного обчислення один місяць служби за три місяці); - зобов`язати здійснити перерахунок та виплату йому пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, відповідно до абз.8 ч.2 ст.33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст.8 Закону України від 02.09.2008 №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 24.10.2024 з урахуванням виплачених сум. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.03.2025 про перерахунок та виплату пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2025 про перерахунок та виплату пенсії із прийняттям за наслідками такого розгляду рішення в порядку та за формою, визначеною Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, тому підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при призначенні пенсії періоди роботи позивача з 01.01.2024 по 23.09.2024 на ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля» не зараховано до страхового стажу, до стажу роботи за Списком №1 з повним робочим днем під землею, оскільки згідно «Індивідуальних відомостей про застраховану особу» Форми ОК-5 ОСОБА_1 , за вказаний період були відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля». Зазначає, що оскільки страховий стаж позивача, що дає право на обчислення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчислений по 31.12.2023, при призначенні пенсії за віком становив 32 роки 08 днів, а саме 21 рік 08 днів страхового стажу та 11 років додатково зараховані роки пільгового (підземного) стажу за списком № 1 на підставі положень абзацу 10 частини 3 ст. 24 Закону № 1058, тому у позивача було відсутнє право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком з 24.10.2024. Також вважає, що відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.04.2025 №9189-9278/К-52/8-1300/25 на заяву довільного зразка від 14.03.2025 позивача не є належною підставою для оскарження дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки рішення про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не приймалось. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , з 24.10.2024 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії по інвалідності ІІІ групи внаслідок професійного захворювання відповідно до ч.1 ст.33 Закону України від 09.07.2003 року №1058 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та ст.8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці. 14.03.2025 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив:

1. Зарахувати мені, ОСОБА_1 , до страхового та пільгового (спеціального) стажу за Списком №l період роботи з 01.10.2023 року по 23.09.2024 року на відокремленому підрозділі «Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львіввугілля», врахувати заробітну плату за цей період.

2. Зарахувати мені, ОСОБА_1 , до страхового стажу та пільгового (спеціального) стажу за Списком №l, час проходження військової служби в особливий період, а саме період безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 07.07.2017 року по 03.11.2017 року, з 23.04.2018 року по 30.04.2018 року, період безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях з 30.04.2018 року по 23.05.2018 року, з 21.05.2019 року по 08.09.2019 року у трикратному розмірі (з кратного обчислення один місяць служби за три місяці).

3. Здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, відповідно до абз.8 ч.2 ст.33 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, ст.8 Закону України від 02.09.2008 року №345-VI Про підвищення престижності шахтарської праці з 24.10.2024року з урахуванням виплачених сум.. Відповідач розглянув вказану заяву відповідно до Закону №393/96-ВР та листом від 29.04.2025 №9189-9278/К-52/8-1300/25 роз`яснив позивачу, що страховий стаж для обчислення пенсії враховано відповідно до норм чинного законодавства. Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову здійснити перерахунок та виплату пенсії, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права на належне пенсійне забезпечення. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Вимогами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: -військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок. В ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст.57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII визначено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Зарахування періоду проходження військової служби у трикратному розмірі врегульоване Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей, яке затверджено Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 (далі - Положення № 530). Згідно із п. 2.3 розділу 2 Положення № 530 час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, в бойових діях у воєнний час, а також інші періоди, зазначені в підпункті а пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (зі змінами) (далі - Порядок № 393), зараховуються при обчисленні вислуги років на пільгових умовах - один місяць служби за три. У свою чергу, в підпункті а пункту 3 Порядку № 393, зокрема, передбачено, що при обчисленні вислуги років на пільгових умовах - один місяць служби за три, окрім вищевказаних періодів, також зараховується час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Аналіз наведених норм матеріального права дають підстави для висновків, що участь позивача у бойових діях у воєнний час підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на умовах - один місяць служби за три місяці. Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у в постанові від 18.01.2023 у справі № 1.380.2019.003739 щодо необхідності зарахування в кратному розмірі до страхового стажу для призначення пенсії відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. Апеляційний суд встановив, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 24.09.2018. Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 23.07.2018 №1007 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, позивач в період з 07.07.2017 по 03.11.2017, з 23.04.2018 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Довідка видана на підставі: наказу командира Військової частини НОМЕР_3 -пп від 07.07.2016 № 142; витягів з наказів командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 08.07.2017 № 191, від 03.11.2017 № 310, від 23.04.2018 № 114, від 28.04.2018 № 119; витягів з наказів командира Військової частини НОМЕР_2 від 03.11.2017 №233, від 20.04.2018 №

90. Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 12.01.2018 № 94 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, позивач в період з 08.07.2017 по 03.11.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції (с. Розквіт, Станичо-Луганського р-ну Луганської області). Довідка видана на підставі: наказів командира Військової частини НОМЕР_2 від 07.07.2017 № 142, від 03.11.2017 № 233; витягів з наказів командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 08.07.2017 № 191, від 03.11.2017 №

310. Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 23.07.2018 № 1007 про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, позивач дійсно в період з 30.04.2018 по 23.05.2018 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Довідка видана на підставі: витягів з наказів командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 02.05.2018 № 1дск, від 30.05.2018 № 19; витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 23.05.2018 №

114. Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_4 від 13.09.2019 № 1220 про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, позивач дійсно в період з 21.05.2019 по 08.09.2019 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Довідка видана на підставі: витягів з наказів командира Військової частини НОМЕР_4 від 21.05.2019 № 105, від 06.09.2019 №

182. Отже, суд першої інстанції правильно виснував, що позивач має право на призначення дострокової пенсії за віком, як військовослужбовець, який брав участь у бойових діях. Щодо не зарахування відповідачем періоду роботи позивача з 01.01.2024 по 23.09.2024 на ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля» до страхового стажу, до стажу роботи за Списком №1 з повним робочим днем під землею, оскільки згідно «Індивідуальних відомостей про застраховану особу» Форми ОК-5 ОСОБА_1 , за вказаний період були відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля», апеляційний суд зазначає наступне. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон № 1058-IV. В розумінні статті 1 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною першою статті 15 Закону № 1058-IV визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є, зокрема, страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону. Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, установи та організації, які виплачують допомогу, надбавку або компенсацію. Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. За приписами ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV). Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник. Частиною першою статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, установи та організації, які виплачують допомогу, надбавку або компенсацію. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Отже, обов`язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати (доходів) застрахованої особи. Крім того, відповідно до п. 9 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.98 №794 (далі - Положення № 794), страхувальники мають право доповнювати та уточнювати подані до уповноваженого органу відомості про фізичну особу відповідно до законодавства. Згідно з п. 10 Положення № 794 страхувальники зобов`язані: в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них; надавати на вимогу фізичної особи копії документів з відомостями про неї стосовно персоніфікованого обліку. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять в установленому порядку від, зокрема, страхувальників (п. 13 Положення № 794). Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для незарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи. Висновки аналогічні за змістом викладені Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 30.09.2019 у справі № 414/736/17 та від 23.07.2019 у справі № 617/927/17. Згідно інформації наданої адміністрацією «ВП Шахта «Відродження» ДП «Львівугілля» за період з 01.10.2023 по 23.09.2024 (включно) нарахована позивачу заробітна плата виплачена в повному розмірі, одночасно повним нарахуванням та сплатою ЄСВ за цей період. Таким чином, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування до страхового стажу вказаного періоду. Разом з тим, згідно із ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений ст.44 Закону №1058-IV, згідно положень якої звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч.5 ст.45 Закону №1058-IV). Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1). Відповідно до п.1.1 цього Порядку, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, […] може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436. За правилами п.1.8 Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Крім того, Постановою Правління Пенсійного фонду України 14.12.2015 року №25-1 «Деякі питання впровадження електронних пенсійних справ на базі централізованих інформаційних технологій» установлено, що Порядок №22-1 застосовується з урахуванням того, що: із заявами про призначення пенсії до управлінь Пенсійного фонду України у Вінницькій, Донецькій, Київській та Херсонській областях, починаючи з 01 січня 2016 року; в Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Черкаській, Чернівецькій, Хмельницькій областях та у м. Києві - з 01 червня 2016 року; у Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Полтавській, Тернопільській та Харківській областях - з 01 липня 2016 року; у Волинській, Житомирській, Одеській, Рівненській, Сумській та Чернігівській областях - з 01 серпня 2016 року, можуть звертатися особи, які проживають (зареєстровані) в цих адміністративно-територіальних одиницях, незалежно від території обслуговування таких органів; заява та інші подані документи скануються зазначеними органами із використанням технічних засобів, засвідчуються кваліфікованим електронним підписом та зберігаються в електронній пенсійній справі як копії документів, на підставі яких призначено пенсію. Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, законодавцем визначені альтернативні способи подачі заяв до органів з питань призначення пенсій. Відповідно до п.4.1 Порядку №22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, здійснює ряд дій, що передбачені п.4.2 Порядку №22-1. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Згідно п.4.3 Порядку №22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії (п.4.10 Порядку №22-1). Зміст положень ч.5 ст.45 Закону № 1058-IV, п.п.4.3 та 4.7 Порядку №22-1 дає підстави дійти висновку, що результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення пенсії оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію. Враховуючи наведене суд першої інстанції правильно зазначив, що уникаючи формального підходу до оцінки дій суб`єктів владних повноважень, та з метою процесуальної економії, в судовій практиці непоодинокі випадки, коли суди розцінюють відповіді органу влади, оформлені листами, в якості рішень по суті спору. Проте в цій ситуації спеціальний нормативний акт чітко вимагає прийняття розпорядження, оскільки за його відсутності, у тому числі, неможливо оцінити позицію відповідача. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначена Порядком №22-1 процедура є способом дій пенсійного органу у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого пенсійного питання. У світлі вимог ч.2 ст.19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. Водночас результат розгляду порушеного позивачем у заяві від 14.03.2025 питання відповідач оформив листом від 29.04.2025 №9189-9278/К-52/8-1300/25. Однак, лист від 29.04.2025 не містить в собі інформації щодо порушення порядку звернення (не за формою). Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Суд вірно зазначив, що встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень визначеним ст.2 КАС України критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача. З урахуванням наведених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність відмови, оформленої листом, пенсійного органу у розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії. Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неналежного розгляду заяви позивача від 14.03.2025 про перерахунок та виплату пенсії. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права. З метою захисту порушеного права позивача, також враховуючи те, що призначення, перерахунок та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.03.2025 про перерахунок та виплату пенсії із прийняттям за наслідками такого розгляду рішення в порядку та за формою, визначеною Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1. Відповідно до роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», якщо у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні позову сторонами не оскаржене, тому апеляційному перегляду у цій частині не підлягає. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Керуючись статтями 139, 242, 308, 309,311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі №380/10010/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді В. С. Затолочний Н. М. Судова-Хомюк