Постанова 4856 № 560/7108/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/7108/25 Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д. Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю. 16 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРКОННЕКТ БУС ЮА" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРКОННЕКТ БУС ЮА" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000077/2 від 26 березня 2025 року. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000077/2 від 26 березня 2025 року. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно п. 1 контракту № 25 від 03.03.2025, укладеного між "КАРКОННЕКТ БУС ЮА" (покупець) та фірма «Allcars GmbH. PKW-Transporter-LKW.Handel & Recycling» (продавець), продавець зобов`язується передати покупцю у власність транспорті засоби згідно з рахунком, що надалі іменуються товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і сплатити за нього продавцю визначену цим контрактом грошову суму (ціну) зазначену у рахунку-фактурі тощо. Пунктом 2 вказаного контракту визначено, що вартість транспортних засобів обумовлюється додатково у кожному конкретному випадку (рахунок-фактура тощо). Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРКОННЕКТ БУС ЮА" 26.03.2025 до Хмельницької митниці подано до митного оформлення митну декларацію №25UA400040006894U9 (далі - МД) на товар позивача (графа 31 МД): «Моторний транспортний засіб для перевезення 10-ти осіб і більше: - автобус марки MERCEDES-BENZ; модель SPRINTER 316 CDI; - Ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 ; - тип двигуна - дизельний; - робочий об`єм циліндрів 2143 см3; - потужність 120 кВт; - Загальна кількість сидячих місць, включаючи місце водія за реєстраційними документами - 20; - призначений для перевезення пасажирів; - бувший у використанні; - календарний рік виготовлення - 2011, - модельний рік виготовлення - 2011; - виробник: MERCEDES-BENZ (DE) - торговельна марка: MERCEDES-BENZ». До митного оформлення разом з МД було подано такі документи (графа 44 МД): - рахунок - фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 25019 від 03.03.2025; - декларацію про проходження товару (Deklaration of origin) 25019 від 03.03.2025; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.03.2025; - банківський платіжний документ, що стосується товару №33 від 07.03.2025; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №25 від 03.03.2025; - сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.005.01056-25 від 24.03.2025. У МД декларантом митна вартість автомобіля заявлена в розмірі 4000 євро (графа 45 МД) з розрахунку ціни транспортного засобу в розмірі 4000 євро (графа 42 МД), а метод визначення митної вартості був вказаний основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (лівий підрозділ графи 43 МД). 26 березня 2025 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000077/2 та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА400040/2025/000169. Підставою прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що документи містять розбіжності, не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, не підтверджують відомості щодо оплати за товар, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товару. У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000077/2 митна вартість транспортного засобу скоригована до 16000 Євро. У зв`язку з цим різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною відповідачем, склала 173333,37 грн, яку позивач сплатив, що підтверджується митною декларацією 25UА400040006952U0 від 26.03.2025. Вважаючи оскаржуване рішення митного органу протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Як передбачено ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 вказаної статті встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою умовою, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених ст. 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару. Отже, підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару, серед іншого, може слугувати: заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення митної вартості товарів, невірне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України; відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. При цьому, у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа №826/12901/17). Так, в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції дійшов висновку, що поставка на умовах DAP Інкотермс не передбачає обов`язку позивача, як покупця товару щодо оплати послуг з перевезення та страхування товару до позивача та, відповідно, обов`язку отримання від продавця товару документів, які підтверджують зазначені витрати. В спростування вказаних висновків суду, апелянт посилається на наданий до справи документ контролю за доставкою задекларованого товару - МД типу ІМ ЕЕ №25UA400000903224U0, згідно з яким, 15.03.2025 здійснено пропуск на митну територію України задекларованого транспортного засобу, та будучи Покупцем товару, позивач самостійно здійснив доставку (самоходом) задекларованого автобуса до місця призначення, і саме ця обставина суперечить заявленим умовам поставки DAP-Хмельницький. Апелянт наголошує, що під час судового розгляду ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив, позивач не заперечив (не спростував) щодо того, що він (а не Продавець) здійснив доставку оцінюваного ТЗ і що самостійна доставка позивачем який є Покупцем цього автобуса, до місця призначення - суперечить заявленим умовам поставки DAP-Хмельницький. Таким чином, відповідач стверджує, що саме позивач не надав аргументованих пояснень та доказів щодо того, чому після придбання ним задекларованого автобуса та узгодження із Продавцем «Allcars GmbH. PKW-Transporter-LKW.Handel & Recycling» умов поставки DAP-Хмельницький позивач самостійно доставляв цей автобус. Отже, в даному випадку митний орган наполягає, що саме позивач фактично здійснив доставку задекларованого автобуса до місця призначення. Слід зазначити, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до статті 54 МКУ зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару здійснюється відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (ГАТТ), Угоди про застосування статті VII ГАТТ, Митного кодексу України (далі - МКУ), Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичних рекомендацій №476) та інших нормативно-правових актів в галузі митної справи. Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна. При цьому слід зазначити, що відповідно до статті 1 МКУ якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України. Так, відповідно до статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна базуватись на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається податками, чи аналогічного товару. Під дійсною вартістю повинна розумітись ціна, по якій такий чи аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари. Згідно з частиною 4 статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10-ої цієї статті. Відповідно до частини 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: витрати, понесені покупцем: - комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина 9 статті 58 МКУ). Такий підхід до оцінки товарів для митних цілей (митна вартість) узгоджується з міжнародними правилами митної оцінки товарів, які визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (ГАТТ). В результаті опрацювання поданих позивачем під час митного оформлення документів, митним органом було встановлено, що ці документи містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості задекларованого транспортного засобу, товаросупровідні документи не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товару. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, митним органом було вказано що існує ризик незаявлення до митного оформлення витрат на перевезення товару до місця ввезення на митну територію України оскільки товар переміщується на митну територію України безпосередньо імпортером (ПОКУПЦЕМ - ТОВ "КАРКОННЕКТ БУС ЮА"), що випливає з зазначеного в поданій попередній митній декларації (тип декларації ІМ ЕЕ) №25 UA400000903224U0 від 14.03.2025. Пунктом 4 Контракту № 25 від 03.03.2025 визначено, що умовами поставки «Товару» згідно з цим контрактом вважати DAP-Хмельницький (згідно з Інкотермс-2010). Одночасно, звертаємо увагу, що англійська та українська версії цього Контракту, укладеного Позивачем з Продавцем оцінюваного товару, містять очевидні невідповідності перекладу з англійської мови на українську мову (наприклад, щодо місця призначення у пункті 4 Контракту та щодо строків поставки - в пункті 5 Контракту), які суттєво впливають на умови поставки стосовно витрат на транспортування, і , відповідно, - на ціну товару. Зокрема, в англійській версії пункту 4 Контракту стосовно місця призначення вказано що Продавець забезпечує доставку до складу відповідно до рахунку («Seller shall deliver the vehicles to the warehouse at its expense in accordance with invoice, invoice, etc»). Як відомо, фактично понесені витрати на транспортування в будь-якому разі існують/мають місце незалежно від умов поставки і того, хто їх поніс. При цьому, відповідно до ІНКОТЕРМС умови поставки визначають сторону зовнішньоекономічного договору, яка організовує перевезення вантажу та здійснює його оплату. В Інкотермс немає прямої вимоги про так зване «автоматичне» включення при певних умовах поставки згаданих витрат у фактурну (контрактну, інвойсову) вартість товару, тому лише від Продавця залежить те, чи включив він ці витрати у фактурну вартість товару або чи був виставлений окремий рахунок на транспортні витрати, взаємозалік витрат, тощо. Згідно умов поставки «DAP, Хмельницький», які вказані у графі 20 митної декларації, саме Продавець (фірма «Allcars GmbH. PKW-Transporter-LKW.Handel & Recycling») зобов`язаний забезпечити перевезення товару до погодженого сторонами місця призначення - до складу відповідно до рахунку (згідно англійської версії Контракту) або - до м. Хмельницький (згідно української версії Контракту). Як вказано вище, в оскаржуваному випадку відповідно до інформації, внесеної під час перетину митного кордону у документі контролю за доставкою задекларованого товару - декларації типу ЕЕ №25UA400000903224U0 від 14.03.2025 пропуск на митну територію України задекларованого транспортного засобу було здійснено 15.03.2025, при цьому ФАКТИЧНИМ перевізником був саме ТОВ "КАРКОННЕКТ БУС ЮА" (тобто Покупець оцінюваного автобуса). Здійснення доставки Покупцем ТОВ "КАРКОННЕКТ БУС ЮА" в даному конкретному випадку СУПЕРЕЧИТЬ узгодженим Сторонами умовам Контракту - DAP, м. Хмельницький. Враховуючи те, що Продавцем та Покупцем не дотримані умови поставки DAP-м. Хмельницький та що доставку задекларованого транспортного засобу до місця призначення (м. Хмельницький) фактично здійснив Покупець (ТОВ «КАРКОННЕКТ БУС ЮА») самостійно, отже - і витрати на транспортування/ доставку (вартість пального, робота водія, тощо) ПОНІС САМЕ ТОВ «КАРКОННЕКТ БУС ЮА», і ці витрати (які є складовими митної вартості) в зв`язку з цим не були включені Позивачем до митної вартості товару. Всупереч зазначеним вище обставинам, суд першої інстанції не встановив, чому саме Покупець фактично здійснив в даному випадку доставку до місця призначення задекларованого ТЗ (що прямо впливає на такі складові митної вартості як витрати на транспортування та страхування, тощо) і яким чином ця обставина відповідає заявленим умовам поставки DAP-Хмельницький, згідно з якими доставити товар до місця призначення (м. Хмельницький) повинен би забезпечити Продавець - фірма «Allcars GmbH. PKW- Transporter-LKW.Handel & Recycling». Таким чином, з урахуванням встановлених фактичних обставин, вказаний висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає неправомірним . Окрім того, суд першої інстанції помилково дійшов висновку. що декларування товару саме позивачем, ніяким чином не спростовує факт поставки товару на умовах DAP Інкотермс - Хмельницький», про безпідставність чого свідчить визначення самих термінів «декларування» та «факт поставки». Зокрема, відповідно до ст. 4 МКУ: - декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, - перевізник - особа, яка переміщує товари або бере на себе зобов`язання та відповідальність за переміщення товарів через митний кордон України та/або митною територією України. Щодо витрат на страхування, колегією суддів встановлено, що задекларований автобус являється транспортним засобом товарної позиції 8702 згідно з УКТ ЗЕД, підлягав державній реєстрації (свідоцтво про реєстрацію FA296792 від 10.03.2025), транспортувався дорогами загального користування, є об`єктом підвищеної небезпеки, при цьому доставлявся Позивачем самоходом (відомості граф 25 та 26 МД, а саме код виду транспорту 94 означає «Автомобільний транспортний засіб, що переміщується своїм ходом як товар» згідно з Класифікатором видів транспорту, затв. наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011). Відповідно до частини 6 статті 377 МКУ товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, що були зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземних держав і ввозяться в Україну для вільного обігу, повинні бути зняті з обліку в цих органах. Одними із документів, які подаються для митного оформлення ТЗ, що ввозяться для вільного обігу на митній території України, - є реєстраційні (технічні) документи на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом Отже, як звернув увагу скаржник, в даному випадку актуальним є питання не лише щодо витрат на транспортування (доставку), а й щодо таких витрат (складових митної вартості) як витрати на страхування задекларованого автобуса, в зв`язку з тим що під час зняття з обліку ТЗ з метою вивезення за межі території країни здійснюється страхування таких транспортних засобів. Необхідно зазначити, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митним органом вказано: «Продавець товару не відповідає його власнику, який зазначено в свідоцтві про реєстрацію на автомобіль, отже, існує ризик незаявлення до митного оформлення посередницьких послуг з продажу товару, в тому числі комісійної та брокерської винагороди». До складових митної вартості повинні включатись комісійні та брокерська винагорода за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини 10 статті 58 МКУ. Ці складові не були заявлені у поданій Позивачем митній декларації. Та обставина, що Продавець «Allcars GmbH. PKW-Transporter-LKW.Handel & Recycling» не був власником задекларованого транспортного засобу під час його продажу підтверджено відомостями у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу FA296792 від 10.03.2025, які оформлено на такого власника транспортного засобу - TURISTICO BUS, MOLL D'ESPANYA, CARLES BUIGAS

4. У справі №140/1713/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.05.2020, зазначив: "у Митниці були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення позивачем митної вартості, оскільки відповідно до рахунку-фактури від 05.04.2019 продавцем товару (власником) є компанія ASANTECH SP.Z.O.O., а в технічному паспорті транспортного засобу № НОМЕР_1 від 27.02.2019 - компанія DE GA AUTO GMBH (TRUCHTHARI-ANGER, 36.MUNCHEN); доказів переходу права власності від компанії DE GA AUTO GMBH до компанії ASANTECH SP.Z.O.O. не надано, в контракті від 25.03.2019 № 21/19-AS відсутня інформація щодо купівлі-продажу автомобіля, в тому числі, щодо ціни його придбання. ...Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у контролюючого органу були підстави для виникнення об`єктивних сумнівів щодо дійсної митної вартості автомобіля, заявленого позивачем до митного оформлення, з огляду на різні дані щодо попереднього власника автомобіля в документах, наданих позивачем, знаходження компаній, вказаних в технічному паспорті та в контракті, в різних державах, а відтак, і підстави для витребування додаткових документів. Позивач витребуваних контролюючим органом документів на підтвердження задекларованої митної вартості автомобіля не надав». Таким чином, правовий висновок Верховного Суду, прийнятий у вказаній справі, полягає в тому, що різні дані щодо попереднього власника автомобіля в технічному паспорті та в контракті, серед інших, є обґрунтованою підставою для перевірки митним органом достовірності задекларованої митної вартості, викликаною об`єктивним сумнівом щодо дійсної митної вартості автомобіля, заявленого позивачем до митного оформлення. Отже, вказаний факт, серед іншого, впливає на правильність визначення митної вартості товару в частині включення усіх складових митної вартості, визначених частиною 10 статті 58 МКУ, інформація щодо розміру яких відсутня в документах, поданих до митного оформлення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з позицією апелянта, що подані до митного оформлення документи не містять визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України; витрат на обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України; витрат на страхування товару; комісійної та брокерської винагороди, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів. Статтею 31 МКУ визначено, що митна справа здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на системах, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, і засобів їх забезпечення, що функціонують на національному та/або міжнародному рівні. Як вказано вище, відповідно до Методичних рекомендацій №476 при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, робота посадових осіб здійснюється, серед іншого, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а також з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор». Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товару згідно з главою 5 Методичних рекомендацій №476 можуть використовуватися, серед іншого, такі джерела інформації як: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС), - інформація отримана з мережі Інтернет. При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів за МД у митного органу виникли сумніви щодо «дійсної вартості» в розумінні статті VII ГАТТ та у правильності визначення декларантом митної вартості в розмірі 4000 євро задекларованого товару «автобус марки MERCEDES-BENZ, модель «SPRINTER», 2011 р.в., ідент. номер кузова НОМЕР_1 » відповідно до наступного. В даному випадку Митницею було здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості оцінюваного автобуса з наявним у митних органах рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. При цьому застосувавши критерії для порівняння - «найдешевші», «SPRINTER», « 2011 року випуску», код УКТЗЕД 8702109900, та пошуковий період «з 01.02.2025 до 26.03.2025» - час, максимально наближений до часу митного оформлення, було встановлено, що заявлений рівень митної вартості був значно нижчим (в 4 рази) рівня, за яким здійснювалось митне оформлення схожих до оцінюваного автобусів на інших митницях Держмитслужби, наприклад, протягом останніх 3-х місяців, що передують митному оформленню. Суд першої інстанції не вказав, які саме технічні характеристики не враховано митним органом під час здійснення порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, в тому числі того ТЗ, який був задекларований у митній декларації від 13.02.2025 №25UA205170003326U4, згідно з якою здійснено митне оформлення схожого товару в максимально наближений час, і яка була вибрана митним органом як джерело визначеної митної вартості. Згідно витягу з бази даних Держмитслужби «Рівень цін», знеособлений відповідно до вимог статей 11, 56 МКУ, в якому відображено ціновий діапазон митної вартості схожих до задекларованого товарів. Як видно із наданого витягу з бази даних ЄАІС Держмитслужби митний орган під час митного оформлення здійснював аналіз цінової інформації, в тому числі - порівнював рівень заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості максимально схожих за технічними характеристиками, митне оформлення яких було завершено в часовому проміжку, що є максимально наближеним до часу митного оформлення. Слід зазначити, що Хмельницька митниця здійснюючи порівняння по базах даних ЄАІС, окрім марки та моделі автобуса, також враховувала рік виготовлення транспортного засобу, тип, потужність двигуна, умови поставки, застосований метод визначення митної вартості, тощо та часові проміжки митного оформлення найбільш наближенні до дати подання МД позивачем. Отже, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості за митною декларацією від 25UA400040006894U9 від 26.03.2025, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення позивачем митної вартості оцінюваного транспортного засобу, оскільки заявлений рівень митної вартості 4000 євро не відповідає рівню, за яким здійснюється митне оформлення в максимально наближений час схожих за технічними характеристиками транспортних засобів на інших митницях Держмитслужби (найнижчий з яких - 16000 євро). При цьому, наявність у ЄАІС Держмитслужби інформації про іншу митну вартість подібних товарів не була підставою для відмови в оформленні товару за основним методом, а є лише достатньою підставою для поглибленого аналізу документів та встановлення причин різниці в ціні заявленого товару та ідентичного чи подібного товару, який оформлювався раніше за вищою ціною. Варто зазначити, що в даному випадку підставами для винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості була відмова від подання додаткових документів, які б усували виявлені розбіжності та підтверджували включення складових митної вартості товарів. Наявність у ЄАІС ДФС інформації про іншу митну вартість подібних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, про що зазначено у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №520/3421/19 та від 04 серпня 2021 року у справі №520/4787/19, у яких вказано що колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що «Вищенаведеним спростовуються доводи позивача стосовно того, що у відповідача були відсутні підстави для поглибленої перевірки поданих документів та запиту додаткових документів у декларанта». У Постанові від 15 серпня 2019 року №826/19400/15 Верховний Суд зазначив, що митний орган «має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, оскільки відповідачем за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками було виявлено ризик можливого заниження митної вартості товару, що стало підставою здійснення перевірки правильності її визначення... Крім того, при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів за митною декларацією ХХХ з рівнем митної вартості подібних за фізичними характеристиками товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з`ясовано, що вартість заявлених до митного оформлення товарів є меншою від мінімального рівня митної вартості товарів, інформація по яким міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України. З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що наявність у ЄАІС Держмитслужби України інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості. Необхідно повідомити, що відповідно до пункту 8 частини третьої статті 53 МКУ додатковим документом для підтвердження заявленої митної вартості є висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів. Підпунктом «з» пункту 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 (далі - Методика оцінки КТЗ) визначено, що вона застосовується з метою визначення вартості КТЗ, його складників, що ввозяться на митну територію України. Згідно з положеннями розділу VII щодо визначення вартості КТЗ Методики оцінки КТЗ Ринкова вартість КТЗ ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон`юнктури ринку регіону. Наголошуємо, що жодного реального/фактичного обґрунтування надто низької заявленої вартості саме задекларованого автобуса (а не «аналогічних» транспортних засобів) по відношенню до найнижчої «дійсної» вартості цього автобуса не надано позивачем ні під час митного оформлення, ні під час судового розгляду в Суді першої інстанції (наприклад, висновку експерта про наявність значних пошкоджень транспортного засобу та вартість відновлювального ремонту, або перепробіг, або відсутність певного встановленого заводом-виробником обладнання та його вартість, тощо) як належних та допустимих доказів у цій справі. Отже, з урахуванням Методичних рекомендацій №476, здійснивши порівняння вартості оцінюваного товару з товарами митне оформлення яких вже здійснено, та відповідно до правових висновків Верховного Суду у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо «дійсної вартості» задекларованого автобуса та у правильності визначення заявленої митної вартості товару, оскільки заявлена митна вартість є значно нижчою, ніж та, за якою здійснюється продаж на іноземних сайтах продажу транспортних засобів, а також - значно нижчою ніж митна вартість, по якій здійснено митне оформлення схожих автобусів на інших митницях Держмитслужби. Встановлені митним органом розбіжності у поданих позивачем документах мають прямий вплив на складові митної вартості оцінюваного товару, зокрема і щодо витрат на транспортування так як доставку придбаного ТЗ було здійснено саме Позивачем, про що вказано вище, в зв`язку з чим висновок Суду першої інстанції: «повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених ст.53 МК України документів.» є неправомірним. Повноваження митних органів щодо можливості запиту додаткових документів передбачено як статтею 53 МКУ так і статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, яка передбачає, що ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки. При цьому, Митним кодексом України визначено що для виконання функції контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно з частиною 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у контролюючого органу були обгрунтовані підстави вважати, що подані до митного оформлення документи, які подавались до митного оформлення, не містять достовірної інформації щодо дійсної вартості задекларованого транспортного засобу, а подані позивачем під час митного оформлення документи не містили документально підтверджених даних щодо складових митної вартості товарів, що унеможливлює застосування першого основного методу визначення митної вартості за ціною договору. Таким чином, оскільки декларантом не було усунуто вищезазначені розбіжності, додатково наданими документами, не підтверджено включення окремих складових митної вартості товарів, відповідно до положень частини 6 статті 54 МКУ, Хмельницькою митницею було правомірно винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 26.03.2025 та митну вартість визначено резервним (6) методом в розмірі 16000 євро. Верховний Суд в Постанові від 17 лютого 2022 року у справі №520/4051/19 звернув увагу на те, що за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для застосування частини 3 статті 53 Митного кодексу України. Ураховуючи, що під час проведення консультації між декларантом та митним органом позивачем не було надано витребувані документи для підтвердження митної вартості товару та не можливість підтвердження вартості товару на підставі додатково наданих документів, Верховний Суд погодився з правомірністю використання митним органом інформації з програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи щодо митного оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено на митній території України. Отже, визначення митної вартості задекларованого товару на підставі дійсної вартості та інформації з баз даних Держмитслужби відповідає положенням і статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), так і статті 64 МКУ. Інформація по митній декларації від 13.02.2025 № 25UA205170003326U4, яка стала джерелом числового значення митної вартості товару при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів була надана Суду першої інстанції у вигляді витягу з бази даних Держмитслужби ЄАІС «Рівень цін» з урахуванням вимог статей 11 та 56 МКУ стосовно додержання вимог щодо конфіденційності інформації. Відповідно до бази даних ЄАІС Держмитслужби за вказаною митною декларацією було здійснено за найнижчим рівнем митної вартості в максимально наближений час митне оформлення найбільш схожого до задекларованого автобуса, ввезеного також на умовах поставки DAP, при цьому митна вартість якого була визначена за основним методом - за ціною договору. Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зазначено «Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу), зазначається докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні». Митний орган повідомив, що в МД від 13.02.2025 №25UA205170003326U4 був задекларований також 1 транспортний засіб, в зв`язку з чим співвідношення по обсягу партії становить 1:1, так як умови поставки співпадають - DAP, а митна вартість порівнюваного ТЗ була визначена за основним методом - за ціною договору, тому коригувати на обсяг партії та умови поставки не було потреби. Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товарів є документом індивідуальної дії, прийнятим за наслідком проведеної митним органом процедури контролю правильності визначення митної вартості товарів у кожному конкретному випадку їх імпорту, за результатами оцінки та на основі пред`явлених декларантом документів. Отже, зважаючи на встановлені у даній справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що Хмельницька митниця правомірно, відповідно до норм чинного митного законодавства прийняла оскаржуване позивачем у цій справі рішення про коригування митної вартості. Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі №809/1260/17 зазначив «аналіз норм матеріального права (статей 49, 51, 52, 53, 54 МК України) свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Також Верховним Судом у цьому судовому рішенні підсумовується, що «оскільки позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства». За вказаних обставин, колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обгрунтованість позовних вимог. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Хмельницької митниці задовольнити. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.