LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4852280/6234/25

від 04.03.2026 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовт…

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 березня 2026 року м. Дніпросправа № 280/6234/25 (суддя Новікова І.В., м. Запоріжжя) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі №280/6234/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Державна судова адміністрація України про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 21 липня 2025 року звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Державна судова адміністрація України, згідно з яким просить суд визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 25.06.2025 про закінчення виконавчого провадження №78090288 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 01.05.2025 у справі №280/8266/24. Позов обґрунтовано тим, що оскаржена постанова про закінчення виконавчого провадження є протиправною, адже винесена без повного та всебічного встановлення обставин виконання боржником судового рішення в межах змісту його резолютивної частини, а також за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року позов задоволено повністю. Суд визнав протиправною і скасував постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 25.06.2025 про закінчення виконавчого провадження №78090288 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 01.05.2025 у справі №280/8266/24. Рішення суду мотивовано тим, що направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повного з`ясування судом першої інстанції обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі зазначає, що ДСА України не надало державному виконавцю жодної інформації щодо виконання рішення суду та не здійснило жодних заходів направлених на його виконання. Проте, відповідач вжив усіх заходів примусового виконання рішення, а отже враховуючи положення п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» він правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 14 листопада 2024 року Запорізьким окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі №280/8266/24 про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили 13 березня 2025 року. 01 травня 2025 року видано виконавчі листи по вищезазначеній справі про зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області для проведення виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, виплат за листками непрацездатності, а також інших передбачених законодавством виплат за 2021-2024 роки із включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн., у 2024 році - 3028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум. Для вирішення питання виконання рішення суду позивачка звернулась з виконавчим листом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у зв`язку з чим 14 травня 2025 року було відкрито виконавче провадження №7809028, постановою зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. За невиконання рішення суду державним виконавцем 28.05.2025 винесено постанову про накладення штрафу на Державну судову адміністрацію України у розмірі 5100 грн та зобов`язано Державну судову адміністрацію України виконати рішення суду. 09 червня 2025 року Державною судовою адміністрацією України направлено лист №10-11660/25, яким повідомлено, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень суддів і працівників апаратів суддів» головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Державною судовою адміністрацією України повідомлено про те, що 13.01.2025 ДСА України затверджено кошторис на 2025 рік за програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». Зокрема, територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області у сумі 23,4 тис. грн. 24 червня 2025 року у зв`язку з невиконанням рішення суду, державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на Державну судову адміністрацію України у розмірі 10200 грн. В подальшому, державним виконавцем до Національної поліції України надіслано подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення щодо порушення кримінального провадження за фактом умисного невиконання посадовими особами Державної судової адміністрації України рішення суду. 25 червня 2025 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №7809028, а виконавчий лист направлено до суду, який його видав. Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно з п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Частинами першою - третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Як правильно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи резолютивною частиною рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2024 року у справі №280/8266/23 зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області для проведення виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, виплат за листками непрацездатності, а також інших передбачених законодавством виплат за 2021-2024 роки із включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн., у 2024 році - 3028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум. 01 травня 2025 року видано виконавчі листи по вищезазначеній справі про зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області для проведення виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, виплат за листками непрацездатності, а також інших передбачених законодавством виплат за 2021-2024 роки із включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн., у 2024 році - 3028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум. За невиконання рішення суду державним виконавцем 28.05.2025 винесено постанову про накладення штрафу на Державну судову адміністрацію України у розмірі 5100 грн та зобов`язано Державну судову адміністрацію України виконати рішення суду. 24 червня 2025 року у зв`язку з невиконанням рішення суду, державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на Державну судову адміністрацію України у розмірі 10200 грн. В подальшому, державним виконавцем до Національної поліції України надіслано подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення щодо порушення кримінального провадження за фактом умисного невиконання посадовими особами Державної судової адміністрації України рішення суду. 25 червня 2025 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №7809028, а виконавчий лист направлено до суду, який його видав. Згідно з зазначеною постановою державним виконавцем встановлено, що Державною судовою адміністрацією України повідомлено про те, що 13.01.2025 року ДСА України затверджено кошторис на 2025 рік за програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». Зокрема, територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області у сумі 23,4 тис. грн. Однак із зазначеного листа не можливо встановити чи забезпечено Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків, а саме з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, виплат за листками непрацездатності, а також інших передбачених законодавством виплат за 2021-2024 роки із включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн., у 2024 році - 3028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум. Отже, враховуючи зазначені обставини, норми права, що регулюють спірні правовідносини та правову позицію Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду викладену в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам, не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання. Накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 09.11.2023 по справі №520/10601/2020. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 25.06.2025 про закінчення виконавчого провадження №78090288 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 01.05.2025 у справі №280/8266/24 з метою повного захисту прав та інтересів позивача. Щодо доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі, та які є аналогічні доводам викладеним у відзиві на позов, слід зазначити, що під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи сторін, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає. Відносно інших доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для задоволення позову. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі №280/6234/25 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 04 березня 2026 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»