Постанова 4851 № 440/10710/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2026 р. Справа № 440/10710/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 27.10.25 по справі № 440/10710/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту ГУ ПФУ в Полтавській області, перший відповідач, пенсійний орган), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі по тексту ГУ ПФУ в Донецькій області, другий відповідач), в якій просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії від 04.07.2025 року, яке зареєстроване 07.07.2025 за № 26471/03-16, відділу перерахунків пенсій № 3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, яким відмовлено в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, період роботи 28.03.1995 року до 26.06.2025 року на посадах в органах державної податкової служби; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30 червня 2025 року з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XII, з урахування довідок Головного управління ДПС України в Полтавській області від 27.06.2025 року № 139/16-31-10-02-08 та № 140/16-31-10-02-08, здійснити нарахування та виплату пенсії. В обґрунтування позовних вимог послалась на протиправність та безпідставність рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 04.07.2025 № 26471/03-16 про відмову у переведенні позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) на пенсію державного службовця відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII), мотивоване відсутністю стажу на посадах державного службовця, оскільки ОСОБА_1 на день звернення із заявою від 30.06.2025 досягла визначених законодавством умов для призначення такої пенсії, зокрема, її вік більше 60 років, мала стаж роботи в органах державної служби більше 20 років та надала всі необхідні документи на підтвердження вказаних обставин. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі № 440/10710/25 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, буд. 106, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.07.2025 року, що зареєстроване 07.07.2025 року за № 26471/03-16 щодо відмови ОСОБА_1 у переході на пенсію за Законом України "Про державну службу". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 30.06.2025 (дати звернення із заявою) на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XIІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 28.03.1995 року до 26.06.2025 року на посадах в органах державної податкової служби, з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.06.2025 року № 139/16-31-10-02-08 та № 140/16-31-10-02-08. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, буд. 106, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривен дев`яносто шість копійок). Перший відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його неправомірність, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі № 440/10710/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про невідповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства, прийняття його з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням доказів, які були надані першим відповідачем, що є підставою для його скасування. Звернув увагу суду, що рішення про відмову приймалось не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, а тому перший відповідач не порушував прав позивача. До того ж, просив врахувати, що оскільки посади, на яких працювала ОСОБА_1 , не відносяться до категорій посад державних службовців, визначених положеннями статті 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, у даному випадку відсутні підстави для переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону № 889-VIII. Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечувала проти викладених у ній доводів, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Повідомила, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 займала посаду завідувача сектору інформаційних технологій Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, 11 ранг державного службовця їй присвоєно 02.07.2013 та має стаж державної служби 21 рік 1 місяць 04 дні. З посиланням на пункти 10, 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII наполягала, що має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в частині задоволення позову рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та є пенсіонером за віком на загальних підставах. Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою від 30.06.2025 року про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та надала повний пакет документів на підтвердження стажу державної служби. За результатами розгляду поданої заяви від 30.06.2025 про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», позивач отримала рішення Відділу перерахунків пенсій № 3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послу, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії від 04.07.2025 року та у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». В обґрунтування відмови орган державної влади зазначив, що «згідно з пунктами 10 i 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цього закону (1 травня 2016 року) досягли пенсійного віку, зокрема жінки 60 років, мають страховий стаж 30 років та яким не призначали пенсію відповідно до Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII (далі Закон № 3723-XII) та на день набрання чинності займають посади державної служби та мають не менше як 10 poкiв стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII в порядку, передбаченому для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016 року. Службовцям, які займають посади віднесені до категорії посад державної служби встановлюють відповідний ранг. Згідно з наданою довідкою від 27.06.2025 № 54/16-31-11-27 було встановлено, що заявниця з 28.03.1995 року працювала в органах Державної податкової служби в Полтавській області. Станом на 01.05.2016 року ОСОБА_1 працює на посаді радника податкової та митної справи 2 рангу в Державній податковій службі в Полтавській області, що не відноситься до переліку посад державного службовця. Оскільки у ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 року не має 10 років стажу державного службовця на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 889-VIII, прийнято рішення відмовити у проведенні перерахунку згідно заяви від 30.06.2025 № 1272». Не погодившись із таким рішення пенсійного органу, позивач звернулась із даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення ГУПФУ в Донецькій області від 04.07.2025 року № 26471/03-16 щодо відмови ОСОБА_1 у переході на пенсію за Законом України "Про державну службу", оскільки період роботи позивача в органах Державної податкової служби підлягав зарахуванню до стажу державної служби, що з урахуванням періодів роботи на посадах в органах податкової служби свідчить про наявність у позивача понад 20 років стажу державної служби та є достатнім для набуття ОСОБА_1 права на переведення на пенсію за умовами Закону України "Про державну службу", що неправомірно залишилося поза увагою другого відповідача. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов`язання першого відповідача перевести ОСОБА_1 з 30.06.2025 (дати звернення зі заявою) на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XIІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 28.03.1995 року до 26.06.2025 в органах державної податкової служби, з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.06.2025 року № 139/16-31-10-02-08 та № 140/16-31-10-02-08. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з такого. Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок різного тлумачення підстав та порядку переведення особи з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію державного службовця згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XIІ. Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Колегія суддів зазначає, що до 01.05.2016 суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу було врегульовано положеннями Закону № 3723-XII. Він визначав загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті. Закон № 3723-XII втратив чинність на підставі Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII. Відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 889-VІІ, який набрав чинності з 01 травня 2016 року, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пунктом 12 вказаного розділу встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Отже, за наявності у особи певного стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року (10 років для осіб, які на зазначену дату займають посади державної служби або 20 років незалежно від того, чи працює особа на державній службі станом на 01 травня 2016 року), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідними умовами для одержання права на пенсію державних службовців особами, які станом на 01 травня 2016 року мали не менш як 10 років стажу державної служби та займали посаду, віднесену до відповідної категорії посад державних службовців, є досягнення такими особами пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та набуття страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців. Отже, визначальним для переведення на пенсію державного службовця є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ та Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби. Згідно з пунктами 4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отриманого до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, на час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою від 30.06.2025 про перехід на пенсію за віком за Законом України "Про державну службу" ОСОБА_1 досягла необхідного пенсійного віку 64 роки та мала достатній загальний страховий стаж, що не спростовується сторонами. Проте, їй було відмовлено з посиланням на недостатність стажу державної служби, зокрема, відповідач зазначив про неможливість зарахування періоду роботи ОСОБА_1 на посаді радника податкової та митної справи 2 рангу у Державній податковій служби в Полтавській області, оскільки за цей час їй присвоювались спеціальні звання, а відтак, за висновком пенсійного органу така посада не належить до посад, віднесених до категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ. Отже, спірним у справі є також правомірність не зарахування відповідачем періодів роботи ОСОБА_1 у органах Державної податкової служби. Відповідно до частини 17 статті 37 Закону № 3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в податкових органах) (далі по тексту Порядок № 283) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Згідно із пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 2 Закону України "Про державну службу" (3723-12), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Спеціальним законом, який визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності на час роботи позивача у спірний період був Закон України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII). Відповідно до частини статті 15 Закону № 509-XII, посадовою особою органу державної податкової служби за правилами може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання. Видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету (стаття 6 Закону № 509-XII). Крім того, відповідно до пункту 344.1 статті 344 ПК України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє і на теперішній час, визначено, що посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в податкових органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця. Судом апеляційної інстанції з наявної в матеріалах справи довідок від 27.06.2025 № 139/16-31-10-02-08 та № 140/16-31-10-02-08 та копії трудової книжки встановлено, що позивач проходила державну службу в органах державної податкової служби Полтавської області у період з 28.03.1995 до 26.06.2025 включно. Станом на момент звільнення з ГУ ДПС у Полтавській області стаж державної служби ОСОБА_1 склав 30 років 02 місяців 30 днів. 29.12.1995 - присвоєно персональне звання інспектор податкової служби І рангу; 01.02.2001 радник податкової служби ІІІ рангу; 01.12.2004 радник податкової служби ІІ рангу; 27.12.2013 радник податкової та митної справи ІІ рангу. Процедура присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати за спірний період була визначена Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839 (далі - Порядок № 839) (постанова втратила чинність у частині, що стосується присвоєння спеціальних звань посадовим особам митних органів згідно з постановою КМУ № 501 від 17.06.2020). Згідно з пунктом 9 Порядку № 839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців. Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом. За приписами пункту 4 Порядку № 839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково. При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-XII незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Таким чином, посадові особи податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, тому період проходження служби в органах доходів і зборів має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, відповідно до якого аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. У подальшому, аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду, у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а, від 13 грудня 2018 року у справі № 539/1855/17, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855. Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що ОСОБА_1 , яка з 28.03.1995 до 26.06.2025 працювала на посадах інспектора податкової служби І рангу; радника податкової служби ІІІ рангу; радника податкової служби ІІ рангу; радника податкової та митної справи ІІ рангу, є державним службовцем зі спеціальних статусом. Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. За викладених обставин, колегія суддів вважає, що період роботи позивача на різних посадах в податкових органах із присвоєнням спеціальних звань, зазначений у довідці від 27.06.2025 № 54/16-31-11-27, підлягає врахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII, що дає право на призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у проведенні перерахунку пенсії, а саме переході на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу ОСОБА_1 від 04.07.2025 № 26471/03-16 прийнято без дотримання вимог статті 2 КАС України, як таке що не містить належного обґрунтування та законних підстав для відмови позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону № 3723-XII, на яку позивач має право, що в свою чергу вказує на протиправність такого рішення та наявність підстав для його скасування. Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача колегія суддів зазначає наступне. Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Згідно з положеннями Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Разом з цим, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. З огляду на те, що ОСОБА_1 при зверненні до ГУ ПФУ у Донецькій області із заявою про перерахунок пенсії дотримано всіх визначених законодавством умов, оскільки спірна довідка підлягала врахуванню, а тому стаж державної служби позивача складатиме більше 20 років, отже, підстав для відмови у здійсненні позивачу перерахунку пенсії у спірних правовідносинах не було, існує лише один вид правомірної поведінки пенсійного фонду здійснити позивачу такий перерахунок. А відтак, у пенсійного органу відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними. Процедура прийняття, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлена Порядком № 22-1. Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. За приписами пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) / фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 30.06.2025 здійснювалось ГУ ПФУ у Донецькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку. Отже, оскільки ГУ ПФУ у Донецькій області було безпідставно відмовлено позивачу у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" із врахуванням довідок Головного управління ДПС України в Полтавській області від 27.06.2025 року №139/16-31-10-02-08 та № 140/16-31-10-02-08, саме другим відповідачем має бути і поновлені порушені права позивача шляхом зобов`язання перевести ОСОБА_1 з 30.06.2025 (дати звернення із заявою) на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XIІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 28.03.1995 року до 26.06.2025 року на посадах в органах державної податкової служби, з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.06.2025 року № 139/16-31-10-02-08 та № 140/16-31-10-02-08. А відтак, у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 30.06.2025 (дати звернення із заявою) на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XIІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 28.03.1995 року до 26.06.2025 року на посадах в органах державної податкової служби, з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.06.2025 року № 139/16-31-10-02-08 та № 140/16-31-10-02-08 слід відмовити. Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з частиною 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Враховуючи, що судом першої інстанції внаслідок неповного з`ясування обставин у справі та неправильного застосування норм матеріального права помилково зобов`язано призначити позивачу пенсію неналежного суб`єкта владних повноважень, а саме, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, а не ГУ ПФУ у Донецькій області, яке здійснювало розгляд заяви та приймало оскаржуване рішення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі № 440/10710/25 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 30.06.2025 (дати звернення із заявою) на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XIІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 28.03.1995 року до 26.06.2025 року на посадах в органах державної податкової служби, з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.06.2025 року № 139/16-31-10-02-08 та № 140/16-31-10-02-08, підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, а тому підстави для його зміни або скасування в цій частині відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі № 440/10710/25 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 30.06.2025 (дати звернення із заявою) на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XIІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 28.03.1995 року до 26.06.2025 року на посадах в органах державної податкової служби, з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.06.2025 року № 139/16-31-10-02-08 та № 140/16-31-10-02-08 скасувати. Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 30.06.2025 (дати звернення із заявою) на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XIІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 28.03.1995 року до 26.06.2025 року на посадах в органах державної податкової служби, з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.06.2025 року №139/16-31-10-02-08 та № 140/16-31-10-02-08. Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 30.06.2025 (дати звернення із заявою) на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XIІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 28.03.1995 року до 26.06.2025 року на посадах в органах державної податкової служби, з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.06.2025 року № 139/16-31-10-02-08 та № 140/16-31-10-02-08 залишити без задоволення. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі № 440/10710/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко