Постанова 4850 № 200/7559/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2026 року справа №200/7559/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі № 200/7559/25 (головуючий суддя у І інстанції Зеленов А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 056550006871 від 03.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, прийнявши до розрахунку пенсії довідки, підтверджуючі пільговий характер роботи а саме: довідки № 773/03-1, № 773/03-2 від 02.07.2021 про період роботи горнорабочим підземним 1 розряду з: 25.07.90 по 12.09.90; довідки № 774/03-1; № 774/03-2 від 02.07.2021 про періоди роботи участковим маркшейдером: з 08.08.91 по 07.09.91; з 16.12.91 по 09.02.92; з 25.02.92 по 10.04.92; довідки № 759/03-1; № 759/03-2 від 02.07.2021 про період роботи участковим маркшейдером з 06.10.1992 по 24.06.1993 запис про який міститься в трудовій книжці під номером 3, 4; довідку № 41-к від 04.04.2017 про підтвердження трудового стажу роботи участковим маркшейдером про період роботи з 25.12.1995 по 31.12.1998; довідки № 83 від 04.04.2017, № 186 від 30.12.2019; № 71 від 04.04.2017, а також військовий квиток серії НОМЕР_1 від 24.06.1988 та диплом про навчання серії НОМЕР_2 від 02.07.1992; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи по Списку № 1 періоди роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема з 25.07.1990 по 12.09.1990 горнорабочим підземним 1 розряду, з 08.08.1991 по 07.09.1991 участковим маркшейдером; з 16.12.1991 по 09.02.1992 участковим маркшейдером; з 25.02.1992 по 10.04.1992 участковим маркшейдером; з 06.10.1992 по 24.06.1993 участковим маркшейдером; з 25.12.1995 по 31.12.1998 участковим маркшейдером; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення із заявою про призначення пенсії - 26.06.2025; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити виплату пенсії за віком на пільгових умовах призначеної відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В обґрунтування позову зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 056550006871 від 03.07.2025 яким відповідач відмовив йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в зв`язку у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на підземних роботах - 25 років, є протиправним, оскільки спірні періоди підтверджуються записами у трудовій книжці та доданими до заяви про призначення пенсії документами. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 056550006871 від 03.07.2025 про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по віком від 26.06.2025 з урахуванням відомостей довідки № 41к від 04.04.2017, довідки № 773/03-1, № 773/03-2 від 02.07.2021, довідки № 774/03-1, № 774/03-2 від 02.07.2021, довідки № 759/03-1, № 759/03-2 від 02.07.2021, довідки № 83 від 04.04.2017, № 186 від 30.12.2019, № 71 від 04.04.2017, при цьому зарахувавши до його страхового стажу період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1986 по 23.06.1988 та з 29.08.1989 по 26.06.1992, та прийняти обґрунтоване рішення із врахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Не погодившись з рішенням, відповідач ГУ ПФУ у Львівській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1986 по 02.07.1992 згідно диплому НОМЕР_2 від 01.09.1986, оскільки вказаний період перетинається з періодом проходження військової служби (24.06.1988-28.09.1989). Для зарахування вказаного періоду необхідно долучити уточнюючу довідку про період, форму навчання та присвоєну кваліфікацію, видану на підставі первинних документів. До пільгового стажу не зараховано періоди згідно довідки № 41к від 04.04.2017, виданої Приватним виробничим підприємством Гірник-95, оскільки довідка не відповідає формі довідки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920 (додаток 5), а саме: відсутній підсумок пільгового стажу роботи та не долучено накази про результати атестації робочих місць. Подані уточнюючі довідки про пільговий характер робіт не взято до уваги, оскільки пільгові довідки, а також низка інших документів завірені штампами, печатками «донецької народної республіки». Позивачем та відповідачем - ГУ ПФУ в Донецькій області рішення суду першої інстанції не оскаржується. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача ГУ ПФУ у Львівській області. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду. Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи. Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , 26.06.2025 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення визначено ГУ ПФУ у Львівській області. За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення № 056550006871 від 03.07.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачу. За змістом рішення «Вік заявника 55 років 11 місяців 12 днів. На пільгових умовах пенсія за віком призначається відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Страховий стаж особи становить 33 роки 08 місяців 24 дні. Пільговий стаж особи не підтверджено. Результати розгляду документів, доданих до заяви: *за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період навчання з 01.09.1986 по 02.07.1992 згідно диплому НОМЕР_2 від 01.09.1986, оскільки перетинається з періодом проходженням військової служби. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період, форму навчання та присвоєну кваліфікацію, видану на підставі первинних документів. До пільгового стажу не зараховано періоди згідно довідки № 41к від 04.04.2017, оскільки довідка не відповідає формі довідки затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920 (додаток 5), а саме відсутній підсумок пільгового стажу та не долучено накази про результати атестації робочих місць. Подані уточнюючі довідки про пільговий характер робіт не взято до уваги, оскільки пільгові довідки, а також низка інших документів завірені штампами, печатками «донецької народної республіки». Статтею 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, її посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку не передбаченому законом. Згідно підтверджених документів право на пенсійну виплати, відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відсутнє. У разі повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.». Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що записами в трудовій книжці та доданими до заяви документами підтверджено пільговий характер роботи позивача у спірні періоди. Також суд першої інстанції застосував «Намібійські винятки», сформовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ в контексті оцінки документів, виданих підприємствами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території, та виходив з того, що надані позивачем документи, в сукупності з іншими наявними у справі доказами, підтверджують спірні періоди її роботи. Оцінка суду. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV. Частиною 3 ст. 114 Закону № 1058-IV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті. Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №

202. Згдіно із розділом 1 зазначеної постанови до списку робіт і професій включено підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю). В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 вказаного Порядку встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Київській та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Приписами частини п`ятої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що при визначенні права на призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах. Згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Судами з трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 встановлено, що з 06.10.1992 по 24.06.1993 він працював дільничним маркшейдером, який пов`язаний із підземними роботами. У трудовій книжці є посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, записи не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає сумнівів у їх достовірності. Разом з тим, у спірному рішенні Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначило, що до пільгового стажу не зараховано періоди згідно довідки № 41к від 04.04.2017, оскільки довідка не відповідає формі довідки затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920 (додаток 5), а саме відсутній підсумок пільгового стажу та не долучено накази про результати атестації робочих місць. Суд зауважує, що формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи. Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи до стажу роботи позивача. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі 490/12392/16-а (провадження К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Також зазначені періоди роботи позивача підтверджено уточнюючими довідками, проте вони видані органами, що знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території Донецької області. Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям. Згідно з частиною другою та частиною третьою статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. В 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді Європейського суду з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо). Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення. Щодо не зарахування згідно диплому серії НОМЕР_2 періоду навчання з 01.09.1986 по 02.07.1992, оскільки навчання перетинається з проходженням військової служби, суд зазначає наступне. Пунктами «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10.02.1998, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. За положенням п. 8 Порядку № 637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Відповідно до копії диплому позивача у період з 01.09.1986 по 26.06.1992 позивач навчався у Донецькому політехнічному інституті. Як вбачається з рішення відповідача, підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду навчання є те, що період навчання перетинається з військовою службою. Проаналізувавши наведені доводи та матеріали справи, суд вважає таку позицію необґрунтованою, оскільки відповідачем не зараховано весь період навчання, тоді як він співпадає з періодом проходження військової служби лише частково. Позивачу зараховано період військової служби (строкова) з 24.06.1988 по 28.08.1989. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатніх підстав для зарахування періоду навчання позивача з 01.09.1986 по 23.06.1988 та з 29.08.1989 по 26.06.1992 до його страхового стажу. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 056550006871 від 03.07.2025 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по віком від 26.06.2025 з урахуванням відомостей довідки № 41к від 04.04.2017, довідки № 773/03-1, № 773/03-2 від 02.07.2021, довідки № 774/03-1, № 774/03-2 від 02.07.2021, довідки № 759/03-1, № 759/03-2 від 02.07.2021, довідки № 83 від 04.04.2017, № 186 від 30.12.2019, № 71 від 04.04.2017, при цьому зарахувавши до його страхового стажу період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1986 по 23.06.1988 та з 29.08.1989 по 26.06.1992, та прийняти обґрунтоване рішення із врахуванням висновків суду. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі № 200/7559/25 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі № 200/7559/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 16 березня 2026 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 16 березня 2026 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв