Постанова 4818 № 630/291/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 630/291/25 Номер провадження 22-ц/818/409/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 березня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 04 червня 2025 року в складі судді Сухорукова І.М. по справі № 630/291/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором В С Т А Н О В И В У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 15 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 9203023, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. 28 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 28082024/2, за яким позивач отримав право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на суму 25 617,00 грн, з яких 5000,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 14 442,00 грн - за процентами за користування кредитом, 575,00 грн - за комісією за надання кредиту, 5600,00 грн - за неустойкою. Крім того, 04 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в електронній формі було укладено договір позики № 77362273. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» отримало право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 20 від 20 березня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 8300,85 грн, з яких: 3773,60 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4527,25 грн - сума заборгованості за відсотками. Просило стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості: за кредитним договором № 9203023 в розмірі 25 617,00 грн та за договором позики № 77362273 в розмірі 8300,85 грн, а всього 33 917,85 грн та понесені судові витрати. 09 квітня 2025 року від представника відповідачки адвоката Заболотньої В.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову, стягнути з позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. Відзив мотивовано тим, що позивачем не доведено, що договір про споживчий кредит № 9203023 від 15 квітня 2024 року був укладений, зокрема шляхом підписання електронно- цифровим підписом ОСОБА_1 , або іншим способом, передбаченим чинним законодавством. ТОВ «Мілоан» кредитний договір № 9203023 від 15 квітня 2024 року відповідачці не надавався, вона дізналась про нього лише після звернення до суду. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачці коштів по кредитному договору від 15 квітня 2024 року, а надане ним платіжне доручення не містить реквізитів банківського рахунку отримувача, підпису уповноваженої посадової особи банку і не скріплене печаткою установи банку, а також відсутня відмітка про зарахування кредитних коштів. Розрахунок заборгованості не є доказом наявності чи відсутності договірних зобов`язань між сторонами. Жодних досудових вимог чи телефонних дзвінків, повідомлень стосовно прострочення платежів за кредитним договором № 9203023 від 15 квітня 2024 року, а тим паче наявності заборгованості за цим кредитним договором відповідачка не отримувала. Позивачем нараховано суму заборгованості за договором про споживчий кредит № 9203023 від 15 квітня 2024 року без урахування законодавства про споживче кредитування. Сума нарахованих відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за договором, підлягає списанню кредитодавцем. Умова про нарахування комісії за надання кредиту є нікчемною. Щодо договору позики № 77362273 від 04 грудня 2021 року посилалась на відсутність доказів отримання коштів за таким договором, а також пропуск строку позовної давності з огляду на те, строк повернення коштів настав ще 02 січня 2022 року. Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 04 червня 2025 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у розмірі 27 742,85 грн, що складається з заборгованості 19 442,00 грн за кредитним договором № 9203023 від 15 квітня 2024 року та 8300,85 грн за договором позики № 77362273 від 04 грудня 2021 року, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2476,60 грн. У задоволенні решти вимог - відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальницею своїх зобов`язань за кредитними договорами у неї утворилась заборгованість за тілом кредиту та процентами, що підлягають стягненню з неї на користь позивача як нового кредитора. У задоволенні вимог про стягнення заборгованості за комісією та неустойки відмовлено. Посилання відповідачки на пропуск строку позовної давності відхилено з огляду на його продовження в силу закону. На вказане судове рішення 03 липня 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Заболотня В.С. до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати частково і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 27 742,85 грн відмовити, в іншій частині рішення суду залишити без змін, стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що умови кредитного договору № 9203023 від 15 квітня 2024 року очевидно не відповідають критеріям справедливості, оскільки сума нарахованих процентів майже втричі перевищує суму основного зобов`язання. Такий фінансовий дисбаланс прямо свідчить про порушення прав споживача. У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена з умовами кредитного договору № 9203023 від 15 квітня 2024 року, що є грубим порушенням її права на отримання повної та достовірної інформації. З 2023 року чоловік відповідачки - ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних Силах України, тому нарахування процентів та пені за кредитними договорами є неправомірним, про що вона повідомила позивача, однак відповіді не отримала. З вимогами про стягнення заборгованості за договором позики № 77362273 від 04 грудня 2021 року товариство звернулось з пропуском строку позовної давності, оскільки строк повернення коштів настав ще 02 січня 2022 року, та посилання суду на його продовження на час карантину є помилковим. Крім того, позивачем не надано доказів набуття права вимоги, оскільки договір позики № 77362273 був укладений 04 грудня 2021 року, натомість договір факторингу № 28/1118-01, за яким відступлено право вимоги до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», був укладений значно раніше, 14 червня 2021 року, тобто на момент його укладення зобов`язання відповідачки ще не виникло. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 04 червня 2025 рокув порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 04 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 77362273, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалось надати позичальниці позику у розмірі 10 000,00 грн строком на 29 днів (до 02 січня 2022 року), за яким нараховується 0,4975% - знижена процентна ставка на день, 1,99% - фіксована процентна ставка на день, 2,7% на день - процентна ставка за понадстрокове користування позикою (не застосовується в період карантину), орієнтовна реальна річна процентна ставка 445,35 % (а.с. 22). Договір підписано в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 ТЕ3Ynj8295, в ньому вказані її РНОКПП, серія та номер паспорта, адреса, телефон, адреса електронної пошти та рахунок НОМЕР_1 (а.с. 22 зворот). З відповіді АТ «Універсал Банк» від 08 квітня 2025 року № БТ/Е-2357 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку НОМЕР_2 . 04 грудня 2021 року о 16:41:22 на вказану платіжну картку надходили зарахування, конкретну суму не вказано. Кошти зараховувались не по реквізитам, а через платіжну систему, тому у банку відсутня інформація щодо призначення та рахунків відправників (а.с. 81). Як вбачається з додатку № 1 до договору позики - таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, сума кредиту за договором - 10 000,00 грн, проценти за користування кредитом - 1442,75 грн, всього чиста сума кредиту за розрахунковий період з 04 грудня 2021 року по 02 січня 2022 року - 11 442,75 грн (а.с. 22 зворот). 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 36-37). Пунктом 1.2. договору факторингу передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржника відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. Пунктом 1.3. договору факторингу (з відповідними змінами, внесеними додатковою угодою № 2 від 28 липня 2021 року) передбачено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію, передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства (а.с. 38). 20 березня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду № 21 до договору факторингу № 14/06/21, якою передбачено, що згідно реєстру боржників № 20 від 20 березня 2024 року відступаються права вимоги, за що фактор сплачує клієнтові суму грошових коштів (а.с. 39). Відповідно до витягу з реєстру боржників № 20 від 20 березня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 8300,85 грн, з яких: 3773,60 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4527,25 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 41). Того ж дня, 20 березня 2024 року, підписано акт прийому-передачі реєстру боржників № 20 від 20 березня 2024 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року (а.с. 40). Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 77362273 від 04 грудня 2021 року за період з 20 березня 2024 року по 31 січня 2025 року, станом на 31 січня 2025 року заборгованість не погашена та складає 3773,60 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4527,25 грн - сума заборгованості за відсотками, а загалом 8300,85 грн. Така ж сама сума заборгованості вказана на початок розрахунку - 20 березня 2024 року, тобто після відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалось нарахування відсотків та штрафних санкцій, розмір заборгованості залишився незмінним (а.с. 42). Крім того, 15 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 9203023 (а.с. 8-13). Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн. Згідно п. 1.3. Договору кредит надається строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 15 квітня 2024 року (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється Графіком платежів. Відповідно до п. 1.4. Договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 26 березня 2025 року (дата остаточного погашення заборгованості). Пунктом 1.5.1 договору передбачено комісію за надання кредиту: 575,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 511,00 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. У п. 1.5.3. Договору визначено, що проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 876,00 % річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_3. Відповідно до п. 6.1. Договору це договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Договір підписано одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 523904 15 квітня 2024 року о 12:55 (а.с. 8). Додатками до договору є графік платежів, згідно якого ОСОБА_1 мала повертати кредит кожні 15 днів протягом 345 днів з 15 квітня 2024 року по 26 березня 2025 року, заява на отримання кредиту № 9203023, додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором (а.с. 13 зворот -15). Також 15 квітня 2024 року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 606400 підписано паспорт споживчого кредиту № 9203023 (а.с. 16-18). На підтвердження переказу на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5000,00 грн позивачем надано копію платіжного доручення від 15 квітня 2024 року № 128385812, в якому вказано рахунок отримувача НОМЕР_3, призначення платежу: кошти згідно договору 9203023 (а.с. 21). З листа АТ КБ «ПриватБанк» від 11 квітня 2025 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку 15 квітня 2024 року здійснено переказ у розмірі 5000,00 грн, інформація про платника: «Miloan V. Не оподатковується. Viplata zaima Miloan. ID платежу: НОМЕР_5 » (а.с. 94). З відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ «Мілоан», вбачається, що ОСОБА_1 нараховувались проценти за користування кредитом: з 16 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року у розмірі по 70,00 грн на день, з 01 по 15 травня 2024 року - по 120,00 грн на день, з 16 по 30 травня 2024 року - по 117,60 грн на день, з 31 травня 2024 року по 14 червня 2024 року - по 115,20 грн на день, з 15 по 29 червня 2024 по 112,80 грн на день, з 30 червня 2024 року по 14 липня 2024 року - по 110,40 грн на день, з 15 по 29 липня 2024 року - по 108,00 грн на день, з 30 липня 2024 року по 13 серпня 2024 року - по 105,60 грн на день, з 14 по 28 серпня 2024 року - по 103,20 грн на день. Крім того, вісім разів нараховувались штрафи у розмірі по 700,00 грн (а.с. 30-31). 28 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 28082024/2, згідно якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників (а.с. 25-27). На підтвердження відступлення прав вимоги також надано копію акту приймання-передачі реєстру боржників № 2 за договором факторингу від 28 серпня 2024 року, витяг з реєстру боржників № 2, в якому вказана ОСОБА_1 з сумою заборгованості за договором № 9203023 у розмірі 25 617,00 грн, з яких сума заборгованості за основним зобов`язанням 5000,00 грн, за процентами за користування кредитом 14 442,00 грн, за комісією 575,00 грн та неустойка 5600,00 грн (а.с. 28, 29). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Пунктами 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75 передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» щодо стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитом за договорами від 04 грудня 2021 року та 15 квітня 2024 року суд першої інстанції виходив з доведеності наявності у ОСОБА_1 заборгованості перед позивачем та її розміру. Разом з тим, з такими висновками суду колегія суддів у повному обсязі погодитися не може. Щодо вимог за договором позики № 77362273 від 04 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 колегія суддів виходить з наступного. Дійсно, з договору позики № 77362273 від 04 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21. Отже, відповідачка уклала з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що договір позики укладено 04 грудня 2021 року, а договір факторингу укладено 14 червня 2021 року, тобто ще до укладення договору позики, а тому у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не існувало жодних прав вимоги станом на день їх передачі до позивача, що відповідно зумовлює відсутність у позивача права вимоги до неї за цим договором, є безпідставними, з огляду на те, що додаткова угода № 21 від 20 березня 2024 року до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, яка передбачає відступлення прав за реєстром боржників № 20 від 20 березня 2024 року, в тому числі і щодо договору № 77362273 від 04 грудня 2021 року, укладеного з ОСОБА_1 , є невід`ємною частиною договору факторингу №14/06/21, є чинною, та доказів щодо визнання її недійсною суду не надано. Разом з тим, як передбачено умовами договору позики від 04 грудня 2021 року, надання позики здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника. Доказом надання позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит. Разом із тим, позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачці в розмірі, що передбачений договором позики, а вона ці кошти отримала. Виписки з рахунку, платіжної інструкції, довідки про перерахування коштів за допомогою електронних платіжних систем, сервісів он-лайн платежів тощо, які б підтверджували перерахування ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ОСОБА_1 коштів у розмірі 10 000,00 грн за договором позики від 04 грудня 2021 року, позивачем не надано. З відповіді АТ «Універсал Банк» від 08 квітня 2025 року № БТ/Е-2357 (а.с. 81) вбачається, що на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 04 грудня 2021 року о 16:41:22 надходили зарахування, однак даних про конкретну суму, відправника та призначення платежу відповідь банку не містить, тож вона не підтверджує перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів за договором від 04 грудня 2021 року. Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором не є належним доказом надання відповідачці кредитних коштів та наявності заборгованості, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику, а будь-яких доказів перерахування коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано. Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18. Крім того, з вказаного розрахунку (а.с. 42) вбачається лише загальна сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3773,60 грн та за відсотками - 4527,25 грн, яка утворилась на час отримання позивачем права вимоги 20 березня 2024 року та залишилась незмінною на час подачі позову. З вказаного розрахунку неможливо встановити ані період, протягом якого нараховані відсотки, ані процентну ставку, ані розмір внесених на погашення заборгованості платежів. При цьому, умовами договору позики передбачено, що строк надання позики - 29 днів, тобто, виходячи з розміру зниженої процентної ставки 0,4975% на день, проценти за користування позикою у межах строку користування мали складати лише 1442,75 грн (10 000,00 грн х 0,4975% х 29 днів), а базової процентної ставки 1,99% на день - 5771,00 грн (10 000,00 грн х 1,99% х 29 днів). Нарахування кредитором/позикодавцем процентів за користування позикою після закінчення строку, на який надавалась позика, є неправомірним. Доказів того, що позичальниця ініціювала продовження строку договору позики або не дотримувалась правил програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та/або правил постійно діючої акції «перша позика 0,01%», внаслідок чого знижена процентна ставка не мала застосовуватися, матеріали справи не містять. Щодо процентної ставки за понадстрокове користування позикою в розмірі 2,7% у договорі міститься застереження, що вона не застосовується в період карантину (12 березня 2020 року - 30 червня 2023 року). Вимог про стягнення процентів, передбачених вимогами статті 625 ЦК України, позивач не заявляв. За вказаних обставин, у зв`язку з не доведенням позивачем факту надання коштів у позику відповідачці, а також дійсного розміру заборгованості, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором позики № 77362273 від 04 грудня 2021 року у розмірі 8300,85 грн. Водночас, посилання ОСОБА_1 на пропуск строку позовної давності щодо позовних вимог за цим договором, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що по-перше, наслідки спливу строку позовної давності застосовуються лише до обґрунтованих позовних вимог, а у даному разі вимоги в цій частині є недоведеними, та по-друге, з урахуванням продовження строку позовної давності на час запровадження карантинних обмежень та воєнного стану у порядку п. 12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, строк позовної давності у даному разі не пропущений. Щодо вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором про споживчий кредит № 9203023 від 15 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 колегія суддів виходить з наступного. З договору № 9203023, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Мілоан», вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Підписавши вказаний договір, відповідачка добровільно погодилась на визначені у ньому умови кредитування, взявши на себе відповідні зобов`язання. Зарахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів на картку ОСОБА_1 за вказаним договором підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 11 квітня 2025 року з даними щодо такої транзакції (а.с. 94). З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази виконання первісним кредитором умов договору. Доказів повернення ОСОБА_1 вказаних коштів матеріали справи не містять. Водночас, щодо розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, договір між сторонами укладено 15 квітня 2024 року строком на 345 днів, до 26 березня 2025 року. При цьому, позивач звернувся до суду з позовом 28 лютого 2025 року (а.с. 57 конверт), тобто достроково. Відповідно до п. 2.4.3 договору від 15 квітня 2024 року у разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє Позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо Кредитодавець відповідно до умов Договору вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються Позичальником протягом 30 календарних днів. Якщо протягом цього періоду Позичальник усуне порушення умов Договору, вимога Кредитодавця втрачає чинність. Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору між сторонами підписано графік платежів, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язувалась сплачувати щомісячно тіло кредиту у розмірі по 100,00 грн з 15 травня 2024 року по 11 березня 2025 року та 26 березня 2025 року сплатити його залишок у розмірі 2900,00 грн, а також щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом і комісію (а.с. 13 зворот - 14). Колегія суддів звертає увагу на те, що позовні вимоги заявлені про повернення всієї суми заборгованості за тілом кредиту (5000,00 грн), строк сплати якого встановлений до 26 березня 2025 року, і станом на час звернення до суду (28 лютого 2025 року) ще не закінчився. При цьому матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вимог п. 2.4.3. договору та направлення відповідачці вимоги про дострокове повернення кредиту у повному обсязі. З урахуванням встановлених обставин, без виконання вимог п. 2.4.3 договору та у відповідності до ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню лише прострочена на час звернення до суду з позовом заборгованість за тілом кредиту, що згідно графіку платежів складає 2000,00 грн. Натомість вимоги позивача про стягнення тіла кредиту у повному обсязі, строк сплати якого станом на час звернення до суду не настав, є передчасними та задоволенню не підлягають, що в наступному не позбавляє позивача права звернутися з іншим позовом з такими вимогами після закінчення строку, на який надано кредит. Що стосується поточної заборгованості за відсотками за користування грошовими коштами, колегія суддів виходить з такого. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до п. 1.5.2, 1.5.3 договору від 15 квітня 2024 року проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 511,00 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 876,00 % річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Тобто договором передбачена процентна ставка у розмірі 1,4% на день (511% річних), а надалі - 2,4% на день (876 % річних). З відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ «Мілоан», вбачається, що ОСОБА_1 нараховувались проценти за користування кредитом: з 16 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року у розмірі по 70,00 грн на день, з 01 по 15 травня 2024 року - по 120,00 грн на день, з 16 по 30 травня 2024 року - по 117,60 грн на день, з 31 травня 2024 року по 14 червня 2024 року - по 115,20 грн на день, з 15 по 29 червня 2024 - по 112,80 грн на день, з 30 червня 2024 року по 14 липня 2024 року - по 110,40 грн на день, з 15 по 29 липня 2024 року - по 108,00 грн на день, з 30 липня 2024 року по 13 серпня 2024 року - по 105,60 грн на день, з 14 по 28 серпня 2024 року - по 103,20 грн на день (а.с. 30-31). Однак, нарахування процентів за такими ставками суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування». 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема, до Закону України № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування». Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів. Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз`яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно). Враховуючи, що договір про надання грошових коштів у позику укладено між сторонами 15 квітня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», то на спірні правовідносини поширюються вищезазначені обмеження щодо розміру процентної ставки. За період з 16 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року проценти нараховувались за ставкою 1,4% на день, тобто по 70,00 грн, що не суперечить вищевказаному Закону. Всього за цей період нараховано 1050,00 грн. З 01 травня 2024 року по 20 серпня 2024 року проценти не могли перевищувати 1,5% на день, що відповідає максимальному розміру денної процентної ставки, визначеному Законом, тобто за вказаний період мали складати 5000,00 х 1,5% х 112 днів = 8400,00 грн. З 21 серпня 2024 року по 28 серпня 2024 року проценти повинні були нараховуватись відповідно до частини 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" за денною ставкою 1%, що складає 5000,00 х 1% х 8 днів = 400,00 грн. Отже, за заявлений позивачем період з ОСОБА_1 до стягнення підлягає 9850,00 грн заборгованості за процентами (1050,00 + 8400,00 + 400,00). Разом з тим, посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що з 2023 року її чоловік ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних Силах України, тому нарахування процентів та пені за кредитними договорами є неправомірним, суперечить п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки на такі обставини відповідачка в ході розгляду справи судом першої інстанції не посилалась і жодних доказів щодо них не надавала, а нові докази, подані нею разом з апеляційною скаргою, зокрема, довідка Військової частини від 03 травня 2023 року, копія свідоцтва про шлюб, копія посвідчення УБД та скриншоти листування (а.с. 126-128), суд апеляційної інстанції позбавлений можливості прийняти в силу вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України. Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 9203023 від 15 квітня 2024 року у розмірі 2000,00 грн за тілом кредиту та 9850,00 грн за процентами, а всього 11 850,00 грн. В іншій частині позовні вимоги товариства задоволенню не підлягають з підстав, зазначених вище. В частині відмови у стягненні заборгованості за комісією та неустойки рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн (а.с. 7). Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на 34,94%, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1058,00 грн (3028,00 х 34,94%). При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3634,00 грн (а.с. 147). Апеляційну скаргу задоволено частково, відповідно на 65,06%, отже відповідачці позивачем підлягає відшкодуванню 2364,28 грн судового збору (3634,00 х 65,06%). Шляхом взаємозаліку зазначених сум з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1306,28 грн (2364,28 - 1058,00). Питання щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу не вирішується, оскільки доказів таких витрат не надано. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 04 червня 2025 року в оскаржуваній частині змінити. Зменшити розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», з 27 742,85 грн до 11 850 (одинадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп заборгованості за кредитним договором № 9203023 від 15 квітня 2024 року. У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 77362273 від 04 грудня 2021 року відмовити. В частині відмови у задоволенні позову рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Здійснити перерозподіл судових витрат. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1306 (одна тисяча триста шість) грн 28 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 16 березня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук