Постанова Харківський апеляційний суд № 638/1706/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/1706/25 Номер провадження 22-ц/818/546/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 березня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 03 липня 2025 року в складі судді Семіряд І.В. по справі № 638/1706/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 09 липня 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання грошових коштів у позику № 4575140724. За умовами договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику у розмірі 9800,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , а позичальник - повернути її у погоджений строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою. Договором передбачено строк його дії 360 днів, дату надання кредиту: 09 липня 2024 року або наступний за ним календарний день; тип процентної ставки - фіксована; стандартну процентну ставку, що становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, знижену процентну ставку 0,9% в день, що застосовується за умови сплати позичальником 08 серпня 2024 року коштів у сумі не менше першого платежу, визначеного графіком, або здійснення часткового дострокового повернення кредиту. Позивач свої зобов`язання виконав та надав відповідачці грошові кошти в розмірі 9800,00 грн. Однак, відповідачка умови договору не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість у розмірі 9800,00 грн - за тілом кредиту, 24 549,00 грн - за процентами до 22 січня 2025 року з розрахунку: 9800,00*1,5%*167 днів, а також 2646,00 грн - проценти, нараховані по зниженій ставці з розрахунку 9800,00*0,9%*30 і 4900,00 грн - неустойка. Відповідачкою частково погашено заборгованість на суму 3793,00 грн, які зараховані на погашення процентів (2793,00 грн) і процентів по зниженій ставці (1000,00 грн). Отже, поточна сума заборгованості становить 38 102,00 грн. Просило стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі 38 102,00 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 травня 2025 року позов ТОВ «Іннова Фінанс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованість по кредиту 28 847,00 грн, сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог - 1669,00 грн, а всього 30 516,00 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. 29 травня 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про перегляд заочного рішення. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 червня 2025 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 травня 2025 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. 23 червня 2025 року представником відповідачки подано відзив на позовну заяву, в якому вона заперечувала проти стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 24 549,00 грн за період з 09 серпня 2024 року по 22 січня 2025 року за ставкою 1,5%. Відзив мотивовано тим, що у ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» чітко передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %. Проте, умовами договору № 4575140724 від 09 липня 2024 року та паспортом споживчого кредитування передбачено процентну ставку 1,5 %, що суперечить вказаній нормі. Спірні умови договору слід трактувати на користь споживача та не застосовувати за період з 09 серпня 2024 року по 22 січня 2025 року жодних процентних ставок. Крім того, нарахування неустойки позивачем здійснено під час дії воєнного стану, протягом якого відповідачка звільняється від обов`язку її сплати. Також ОСОБА_1 до суду надано квитанції щодо погашення заборгованості перед ТОВ «Іннова Фінанс» на загальну суму 8 148,00 грн. Отже, залишок суми заборгованості за тілом кредиту становить 1652,00 грн, що визнається нею. 01 липня 2025 року представником позивача ТОВ «Іннова Фінанс» подано відповідь на відзив. Вказав, що відповідачкою дійсно здійснено плату за кредитом у загальній сумі 8148,00 грн. Нарахування неустойки згідно п. 7.5. договору відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів». Пункт 6-1 Закону України «Про споживче кредитування», який містить норму щодо нарахування неустойки, виключено відповідно до Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». На підставі змін, за договорами, укладеними з 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Загальна сума заборгованості відповідачки становить: 9 800,00 грн (тіло кредиту) + 24 549,00 грн (проценти) + 2646,00 грн (проценти) - 8148,00 грн (часткове погашення) + 4 900,00 грн (неустойка) = 33 747, 00 грн, яку просило стягнути з ОСОБА_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 03 липня 2025 року позов ТОВ «Іннова Фінанс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованість у сумі 21 154,00 грн, сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог - 1344,40 грн, а всього 22 498,40 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою договору позики у неї утворилась заборгованість, що підлягає стягненню з неї на користь позивача. Разом тим, заборгованість за процентами зменшено з урахуванням встановлених законом обмежень щодо застосування ставки 1% на день з 21 серпня 2024 року. У стягненні неустойки відмовлено, оскільки її нараховано під час воєнного стану. Також суму заборгованості зменшено з урахуванням сплачених відповідачкою 8148,00 грн на погашення боргу. З відповідачки стягнуто заборгованість у розмірі 21 154,00 грн, з яких 9800,00 грн тіло позики, 19 502,00 грн - проценти, а також вирахувано сплачені 8148,00 грн. На вказане судове рішення засобами поштового зв`язку 26 липня 2025 року ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду в частині стягнення з неї 21 154,00 грн заборгованості та судового збору, в іншій частині рішення суду залишити без змін, стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги. З доводів апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду у частині стягнення процентів за користування кредитом і судового збору. Апеляційна скарга мотивована тим, що у ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» чітко передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %. Проте, умовами договору № 4575140724 від 09 липня 2024 року та паспортом споживчого кредитування передбачено процентну ставку 1,5 %, що суперечить вказаній нормі. Спірні умови договору слід трактувати на користь споживача та не застосовувати за період з 09 серпня 2024 року по 22 січня 2025 року жодних процентних ставок. Положення кредитного договору у частині встановлення процентної ставки 1,5% за день є недійсним. Вона визнає лише заборгованість за тілом кредиту, яка з урахуванням погашень на суму 8148,00 грн має становити 1652,00 грн (9800,00 - 8148,00). Також судом невірно розраховано судовий збір у сумі 1344,40 грн, що не відповідає принципу пропорційності. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 03 липня 2025 рокуу порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав. Судом встановлено, що 09 липня 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у позику № 4575140724, який підписаний відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 9075 (а.с. 74-84). Згідно п.п. 2.1.-2.5 договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт. Ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, в порядку, передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в товаристві (в т.ч через месенджери). На умовах, встановлених договором, товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 9800,00 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту (строк дії договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні(в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Додаток №1 до договору (графік платежів) також підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 9075 09 липня 2024 року (а.с. 85-86). Згідно п. 2.6.1, п. 2.6.2 договору за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього договору. Знижена процентна ставка 0.9% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Позичальник 08 серпня 2024 року сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Позичальник, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Пунктом 3.1. договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 . Такий же номер картки вказаний в анкеті клієнта ОСОБА_1 (а.с. 87). Пунктами 7.3., 7.4. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов`язань згідно Договору, уключаючи прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, визначених Графіком платежів, з наступного календарного дня Позичальник повинен виплатити Товариству штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу (частини суми кредиту, визначеної Графіком платежів, та нарахованих процентів), за кожен факт такого прострочення. За порушення Позичальником строків повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені Договором, Позикодавець має право стягнути з Позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвіи?ноі? обліковоі? ставки Національного банку Украі?ни, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Також 09 липня 2024 року ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 2028 підписала паспорт споживчого кредиту, в якому викладені аналогічні умови кредитування (матеріали Електронного суду). На підтвердження направлення ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_2 , вказаний в анкеті клієнта (а.с. 87), унікального одноразового ідентифікатору 9075 для підписання договору ТОВ «Іннова Фінанс» надано скриншот (а.с. 88). Позикодавець свої зобов`язання виконав у повному обсязі та надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 9800,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №19913-1354-121764316, дата операції 09 липня 2024 року о 13:01, сума переказу 9800,00 грн, надавач платіжних послуг платника ТОВ ФК «Контрактовий дім», банк отримувача АТ «Райффайзен Банк», призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «Іннова Фінанс», поповнення карток НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , ІД операції 1436791086 (а.с. 73). Позивачем наданий розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , з якого вбачається, що станом на 22 січня 2025 року у неї утворилась заборгованість у розмірі 9800,00 грн - за тілом кредиту, 24 549,00 грн - за процентами з розрахунку: 9800,00*1,5%*167 днів, 2646,00 грн - проценти, нараховані по зниженій ставці з розрахунку 9800,00*0,9%*30, а також 4900,00 грн - неустойка. Відповідачкою частково погашено заборгованість на суму 3793,00 грн, які зараховані на погашення процентів (2793,00 грн) і процентів по зниженій ставці (1000,00 грн). Отже, поточна сума заборгованості становить 38 102,00 грн (а.с. 72). Окрім того, ОСОБА_1 10 березня 2025 року до суду надіслала заяву, до якої додала квитанції погашення заборгованості перед ТОВ «Іннова Фінанс», а саме: квитанція №1.103266115.1 від 08 березня 2025 року на суму 880,00 грн, квитанція №2.99590851.1 від 27 лютого 2025 року на суму 1485,00 грн, квитанція №1.97865619.1 від 23 лютого 2025 року на суму 190,00 грн, квитанція №1.101963033.1 від 05 березня 2025 року на суму 1800,00 грн (а.с. 69). Отже, відповідачкою у загальній сумі здійснено плату за договором позики на суму 8148,00 грн (3793+880+1485+190+1800). Наявність вказаних платежів позивач визнав. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах. Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З договору № 4575140724, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Іннова Фінанс», вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Підписавши вказаний договір, відповідачка добровільно погодилась на визначені у ньому умови кредитування, взявши на себе відповідні зобов`язання. Факт укладення договору і отримання коштів у позику, а також наявність заборгованості за тілом позики ОСОБА_1 визнає. Також сторони визнають факт часткового погашення відповідачкою заборгованості на суму 8148,00 грн. Фактично відповідачка не згодна зі стягненням з неї відсотків за договором позики. З приводу нарахування відсотків колегія суддів виходить з наступного. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Матеріалами справи встановлено, що договір про надання грошових коштів у позику № 4575140724 від 09 липня 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 містить узгоджені ними положення щодо встановлення розміру, порядку нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 1,5 відсотка на день (п. 2.6.1) та зниженою - 0,9 відсотка на день (п. 2.6.2). ТОВ «Іннова Фінанс» нараховано ОСОБА_1 заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом з 09 липня 2024 року по 08 серпня 2024 року у розмірі 2646,00 грн за ставкою 0,9% на день (9800,00*0,9%*30 днів), а також з 09 серпня 2024 року по 22 січня 2025 року у розмірі 24 549,00 грн за ставкою 1,5% на день (9800,00*1,5%*167 днів). Однак, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, така ставка суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування». 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема, до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування». Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів. Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз`яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно). Враховуючи, що договір про надання грошових коштів у позику укладено між сторонами 09 липня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», то на спірні правовідносини поширюються вищезазначені обмеження щодо розміру процентної ставки. З урахуванням викладеного судом першої інстанції визнано частково обґрунтованим розрахунок позивача і наведено власний розрахунок заборгованості відповідачки за процентами у загальному розмірі 19 502,00 грн, а саме: за період з 09 липня 2024 року по 08 серпня 2024 року за ставкою 0,9% на день у розмірі 2646,00 грн (9800,00*0,9%*30 днів); за період з 09 серпня 2024 року по 20 серпня 2024 року за ставкою 1,5 % у розмірі 1764,00 грн (9800,00*1,5%*12 днів); за період з 21 серпня 2024 року по 21 січня 2025 року за ставкою 1% у розмірі 15 092,00 грн (9800,00 грн*1%*154 дні). Оскільки відповідачкою на погашення заборгованості сплачено 8148,00 грн, судом розраховано загальну суму боргу у розмірі 21 154, 00 грн (9800,00 + 19 502,00 - 8148,00), і з таким розрахунком колегія суддів погоджується. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що проценти з 09 серпня 2024 року взагалі не мали нараховуватися, оскільки умова договору про їх нарахування є недійсною, суперечить закону, тож договір має тлумачитися на її користь, колегія суддів відхиляє, адже положення ч.5 ст.8 Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, не вказують на нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачається нарахування процентів за користування кредитом. Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження. Умови договору є нікчемними лише у частині встановлення денної процентної ставки вище 1 % після перехідного періоду в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», однак процентна ставка 1% підлягає застосуванню. Посилання ОСОБА_1 на неправильний розрахунок судового збору, що підлягає стягненню з неї на користь позивача, колегія суддів також відхиляє, оскільки розрахунок судового збору здійснено судом з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України і часткового задоволення позову. Так, оскільки вимоги позивача задоволено частково - на 55,5% від ціни позову (21 154,00 * 100 / 38 102,00), з відповідачки стягнуто 55,5% сплаченого при подачі позову судового збору (а.с. 6), тобто 2422,40 * 55,5% = 1344,40 грн. Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Виходячи з наведеного, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову учасниками справи не оскаржувалось, та судом апеляційної інстанції не переглядалось. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору апеляційним судом немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 03 липня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 16 березня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук