Постанова 4818 № 641/3588/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 641/3588/25 Номер провадження 22-ц/818/401/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 березня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року в складі судді Василенко О.Я. по справі № 641/3588/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про визнання договору споживчого кредитування недійсним, - В С Т А Н О В И В : У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - ТОВ «Бізнес позика») про визнання договору споживчого кредитування недійсним. Позов мотивовано тим, що 18 березня 2025 року від її імені укладено з ТОВ «Бізнес позика» договір про надання споживчого кредиту №529889-КС-001 в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором. Вказувала, що вона не підписувала Кредитний договір за допомогою ЕЦП чи КЦП, а інформація щодо її контактних номерів телефонів та електронної адреси, що зазначена в Кредитному договорі, є недостовірною, що свідчить про не проходження позичальником повної ідентифікації. Зазначені у заяві про укладення Спірного договору від 16 березня 2025 року № 8862656 відомості про особу позичальника: телефон та електронна адреса, були завчасно відомі Відповідачу, оскільки вона перебувала з Товариством у фактичних трудових відносинах ( проставляла лайки та коментарі). Пункти Оскаржуваного договору, що містять посилання на комісію за «надання кредиту» (п.2.5. Договору) та п.2.9. Договору, який містить посилання на орієнтовну загальну вартість Договору у розмірі 123 660,68 грн, є нікчемними та порушують вимоги чинного законодавства. Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» інформація про стан кредитної заборгованості має надаватися споживачу один раз на місяць безоплатно. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості, що суперечить вимогам Закону. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір споживчого кредитування від 18 березня 2025 року № 529889-КС-001, укладений з ТОВ «Бізнес позика»; визнати недійсними п.2.5 2.6, 2.9-2.12 вказаного Кредитного договору. ТОВ «Бізнес позика» подано відзив на позовну заяву, в якому товариство просило відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути 10000 грн витрати на правничу допомогу. Відзив мотивовано тим, що спірний кредитний договір укладено у відповідності до вимог чинного законодавства за допомогою ІКС Кредитодавця, в особистому кабінеті позивачки. Договір підписано позивачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, верифікація та ідентифікація позивачки була здійснена трьома способами: за допомогою відеоверифікації, через Українське бюро кредитних історій та через систему BankID. Перед укладенням Кредитного договору ОСОБА_1 було ознайомлено з договором та Правилами надання кредитів, а також надано інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». ТОВ «Бізнес позика» видано кредит позивачці на її картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Універсал банк». Комісія за видачу кредиту була погоджена сторонами в п.2.5 Кредитного договору. Вона нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту та не є платою за додаткові послуги кредитодавця або окремою платою за таку дію кредитодавця як переказ (видача) коштів. Визначення в Кредитному договорі комісії відповідає приписам ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та не є платою за обслуговування кредитної заборгованості і не впливає на здорожчення кредиту (переплата). Позивачка не відмовилася від кредиту протягом 14 календарних днів, а скористалася коштами. Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн 00 коп. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Кредитний договір підписаний позивачкою шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію», ідентифікація та верифікація позичальника відбулася з дотриманням вимог щодо фінансового моніторингу, а тому підстави для визнання вказаного правочину недійсним відсутні. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказував, що після отримання обумовленої договором суми позивачка правом на відмову від Кредитного договору протягом 14 днів, визначеним ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», не скористалася, що свідчить про наявність волевиявлення на укладення спірного договору та погодження його умов. Виходячи з оплатного характеру кредитних договорів, обов`язковості визначення в кредитному договорі загальних витрат за кредитом, орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної вартості кредиту, величина яких вираховується за встановленою НБУ методикою, підстави вважати, що зазначені умови Кредитного договору є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору відсутні, а тому позовні вимоги про визнання недійсним окремих положень договору також задоволенню не підлягають. На вказане судове рішення засобами поштового зв`язку 30 червня 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що наведена в заяві про укладання договору інформація не відповідає дійсним обставинам, не свідчить про проходження позичальником повної ідентифікації. Електронна адреса, яка зазначена в Оскаржуваному договорі (ІНФОРМАЦІЯ_3) не належить Позивачу. Вона не підписувала спірний договір за допомогою ЕЦП чи КЦП, жодних смс-повідомлень на реальну електронну адресу для підтвердження такого укладення не отримувала. Номер банківської карти є недійсним та неактуальним. В оскаржуваному договорі відсутня її дата народження, що взагалі унеможливлює його ідентифікацію. Пункти Оскаржуваного договору, що містять посилання на комісію за «надання кредиту» (п.2.5. Договору) та п.2.9. Договору, який містить посилання на орієнтовну загальну вартість Договору у розмірі 123 660,68 грн, є нікчемними, які прямо порушують вимоги чинного законодавства. Такі умови спірного правочину невсправедливі для позичальника, а тому є нікчемними. 06 серпня 2025 року ТОВ «Бізнес позика» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство просило рішення суду залишити без змін та стягнути 5000 грн витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції. Відзив мотивовано тим, що Кредитний договір No529889-КС-001 укладено у відповідності до Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію» та Правил надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика». ОСОБА_1 ніколи не працювала в ТОВ «Бізнес позика», відповідних доказів перебування у трудових відносин з Товариством нею надано не було ані в суді першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції. ОСОБА_1 особисто звернулась до ТОВ «Бізнес позика» для укладення кредитного договору та сама передала свої персональні дані для укладення кредитного договору. Верифікація клієнта була здійснена чотирма різними способами: відео верифікація, фото верифікація, BankID НБУ та УБКІ. Позивачкою не спростовано належність їй мобільного номеру телефону НОМЕР_2 на якій було надійслано смс- повідомлення з одноразовим ідентифікатором (UA9983) яким Скаржник підписала кредитний договір. Належність вказаного мобільний номер телефону ОСОБА_1 підтверджено витягом з кредитної історії позивачки та відео записом в якому вона повідомляє співробітнику Відповідача свій фінансовий номер телефону НОМЕР_2 . Крім того, в апеляційній скарзі також зазначено контактний номер телефону НОМЕР_2 . Картковий рахунок НОМЕР_3 відкритий в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на дату отримання кредиту належав позивачці, що нею не спростовано. Належність електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 підтверджується витягом з Бюро кредитних історій та 12 розділом кредитного договору No529889-КС-001. Умови договору повністю відповідають Закону України «Про споживче кредитування», який чітко передбачає право кредитодавця на встановлення комісії за надання кредиту. Постановою Національного банку України від 11 лютого 2021 року No16 затверджено «Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит», якими передбачено правомірність встановлення Кредитодавцем супровідних послуг за кредитом в тому числі і комісії за надання кредиту. В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 12 березня 2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: ОСОБА_1 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 108-109, т. 1), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 107, т. 1); Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» отримано в електронному кабінеті 21 липня 2025 року (а.с. 106, т. 1); Адвокатом Шкромидою Юрієм Вікторовичем, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», отримано в електронному кабінеті 21 липня 2025 року (а.с. 105, т. 1). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково виходячи з такого. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції (не) відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України у повному обсязі. Судом встановлено, що 18 березня 2025 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 529889-КС-001 про надання кредиту, відповідно до якого Кредитодавець надає позивачу кредит в розмірі 50000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика» (а.с.4-13). За п. 2.3. Договору Строк, на який надається Кредит: 24 тижні. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1% , фіксована (п. 2.4. Договору). Відповідно до п. 2.5. Комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія): 10000 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі такої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою. Тарифи за цим Договором є незмінними впродовж дії Договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до цього Договору, який Сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою (далі - Додаткова угода). За п. 2.6. Договору Комісійна винагорода, яка стягується з Позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги, під час здійснення платежів за Договором через Сайт Кредитодавця або через Особистий кабінет становить не більше 0,65% від суми платежу, що вноситься Позичальником. При цьому Кредитодавець забезпечує Позичальнику можливість безкоштовного здійснення переказу коштів (без стягнення комісійної винагороди) способами оплати, визначеними Кредитодавцем. Інформація про такі способи оплати розміщена на Сайті Кредитодавця за посиланням: https://my.tpozyka.com/pay У разі, якщо Позичальник здійснює оплату за Договором іншими способами, не передбаченими цим пунктом Договору, Позичальник самостійно сплачує комісійну винагороду та інші збори, що стягуються установами, які надають платіжні послуги, а також вартість послуг з розрахунково-касового обслуговування у відділеннях банків під час здійснення Позичальником платежів за Договором, відповідно до тарифів, встановлених такими установами та банками. Загальний розмір наданого Кредиту: 50 000,00 грн (2.7. Договору). Строк дії Договору: до 02 вересня 2025 року. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 123 660,68 грн. Загальні витрати за Кредитом: 73 660,68 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: Шість тисяч дев`ятсот вісімнадцять цілих двадцять шість сотих процентів (п. 2.8-2.11 Договору) . Відповідно до п. 2.12. Договору денна процентна ставка: 0,87 процентів. Орієнтовна реальна річна процентна ставка розрахована відповідно до методики розрахунку, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 11 лютого 2021 року № 16 «Про затвердження Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка, загальні витрати за Кредитом та орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту обчислені на основі припущення, що Позичальник буде дотримуватись графіку платежів, що вказаний в Додатку № 2 до Договору, та буде застосовуватись Стандартна процентна ставка, а інші платежі за послуги Кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії Договору. Пунктом 3.2. Договору передбачено Порядок укладання Договору Позичальником вперше. Для укладання Договору Позичальником вперше, в порядку встановленому Правилами та цим Договором, Позичальник надає Кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом заповнення на Сайті Кредитодавця усіх граф відповідної форми Заявки вручну. Надаючи таку інформацію, Позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою Сайту Кредитодавця (Заявкою) та які необхідні для укладення Договору та реєстрації Позичальника в ІКС Кредитодавця. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних. Після внесення особистих даних та проставлення відмітки (чекбокс) на Сайті Позичальник натискає кнопку «ДАЛІ», після чого на наступному етапі Позичальнику Кредитодавцем надсилається Одноразовий ідентифікатор на зазначений ним номер телефону для підтвердження внесених даних, після введення та підтвердження якого відбувається реєстрація Позичальника у ІКС Кредитодавця через Сайт Кредитодавця та формується Позичальнику його особистий розділ у ІКС Кредитодавця (надалі - Особистий кабінет) Після проведення дій, зазначених в п. 3.2.2. цього Договору Позичальник має змогу подати Заявку на оформлення Кредиту та обрати бажану суму завдяки інструменту вибору суми (повзунку). Після вибору суми Позичальник повинен пройти авторизацію шляхом введення своїх персональних та паспортних даних та заповнення усіх полів Заявки вручну або пройти автоматичну авторизацію за допомогою системи BankID. Після прийняття Кредитодавцем рішення про можливість укладення цього Договору, Позичальнику повідомляється про прийняте рішення шляхом надсилання повідомлення на зазначений ним номер телефону або шляхом відображення такої інформації в Особистому кабінеті. У разі прийняття позитивного рішення Кредитодавцем на надання Кредиту, Позичальник зазначає реквізити електронного платіжного засобу Позичальника, з використанням якого він бажає отримати на рахунок Кредит. Для зручності Позичальника після введення реквізитів електронного платіжного засобу номер електронного платіжного засобу зберігається в Особистому кабінеті Позичальника у форматі НОМЕР_4 . В подальшому Позичальник може здійснювати платежі за цим Договором та отримувати додаткові кошти за Договором без повторного введення повних реквізитів доданих електроних платіжних засобів. При подачі заявки на отримання другого та наступних кредитів Позичальник обирає електронний платіжний засіб, з використанням якого Позичальник бажає отримати Кредит із переліку тих, що додані до його Особистого кабінету або може змінити раніше введені реквізити електронних платіжних засобів на інші. Позичальник зобов`язаний вказати реквізити електронного платіжного засобу, що належать особисто йому, для можливості належного виконання Кредитодавцем своїх зобов`язань за цим Договором. У разі, якщо Позичальник надав для перерахування суми Кредиту реквізити електронного платіжного засобу, що належать третій особі, Позичальник підтверджує передачу майнових прав на отримання грошових коштів такій третій особі. До того ж, решта прав та обов`язків за цим Договором залишаються за Позичальником. Така третя особа не є вигодонабувачем за цим Договором. Вигоду за кредитним Договором набуває виключно Позичальник. Після введення реквізитів електронного платіжного засобу здійснюється етап проходження верифікації Позичальника в один із способів, визначених в п. 3.4. цього Договору. За 3.4. Договору До укладення цього Договору між Сторонами Кредитодавцем було здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію Позичальника з метою надання фінансових послуг та був використаний наступний спосіб ідентифікаціі та верифікації Позичальника (в тому числі, здійснений з метою укладення між Сторонами раніше укладених договорів), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу: - здійснення ідентифікації та верифікації особи Позичальника в режимі відеотрансляції (відеоверифікація). На виконання умов договору вчинено такі дії: 18 березня 2025 року 10:12:53 Вхід в особистий кабінет - Клієнт використовуючи номер телефону ідентифікувався в ITC та зайшов в особистий кабінет; 18 березня 2025 року 10:12:53 Отримання інформації про статус клієнта Перевірка теперішнього статусу клієнта Товариством; 18 березня 2025 року 10:14:02 Передача інформації обраних клієнтом Умов кредиту, Клієнт надає всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції клієнту; 18 березня 2025 року 10:14:03 Надання паспорту споживчого кредиту: Товариством надано Клієнту в особистому кабінеті паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання; 18 березня 2025 року 10:14:03 Запит на генерацію та відправку одноразового ідентифікатора для підписання паспорта споживчого кредиту та Інформаційного повідомлення: Клієнту на номер телефону відправлено смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором UA-7878 для підписання паспорта споживчого кредиту та Інформаційного повідомлення, про отримання згоди від третіх осіб на передачу та обробку їх персональних даних; 18 березня 2025 року 10:14:30 Підписання паспорта споживчого кредиту та Інформаційного повідомлення: Клієнт ознайомився і підписав одноразовим ідентифікатором UA-7878 паспорт споживчого кредиту та Інформаційне повідомлення про отримання згоди від третіх осіб на передачу та обробку їх персональних даних; 18 березня 2025 року 10:14:07 Формування шаблону оферти: Товариство направило (розмістило) Клієнту в ITC індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору; 18 березня 2025 року 10:14:31 Запит на відправку шаблону акцепту: Клієнт ознайомився з офертою Товариства та приймає її умови; 18 березня 2025 року 10:14:31 Запит на формування одноразового ідентифікатора для підписання Договору: Відправлення в смс-повідомленні на номер телефону Клієнта одноразового ідентифікатора UA-9983; 18 березня 2025 року 10:14:42 Підписання Договору Клієнтом: Акцептування Клієнтом умов оферти, шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-9983 (дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти Договір, та надсилаються іншій стороні цього Договору; 18 березня 2025 року 10:14:45 Підписання договору Товариством: Підписання договору кваліфікованим електронним підписом відповідальної особи Товариства. Електронний Договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». 18 березня 2025 року 10:14:53 Формування інформаційного повідомлення про успішне підписання договору: Після укладення Договору, Товариство направило (розмістило) Клієнту в ITC підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа; 18 березня 2025 року 10:15:01 Відправка документів на електронну пошту: Договір та Правила кредитування відправлені Клієнту на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв`язку з Позичальником; 18 березня 2025 року 10:15:01 Відображення документів у особистому кабінеті: Розміщення в особистому кабінеті Клієнта підписаного Договору, Правил кредитування в цілодобовому онлайн доступі (а.с. 51). Відповідно до анкети заяви від 04 червня 2025 року з метою отримання кредиту позичальником зазначено такі дані: Найменування позичальника ОСОБА_1 . Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . Адреса проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП / ІПН НОМЕР_5 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце народження місто Харків. Документ, що посвідчує особу Паспорт серія: МН номер: НОМЕР_6 , виданий Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській обл. Сума бажаного Кредиту (грн.) 50 000,00 грн. Дата отримання кредиту 18 березня 2025 року. Електронна адреса Позичальника ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фінансовий номер телефону Позичальника НОМЕР_7 . Номер банківського рахунку / банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_8 (а.с 50). Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи. Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних». Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За встановленими у цій справі обставинами оспорюваний договір між сторонами укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. При цьому через особистий кабінет на вебсайті ТОВ «Бізнес Позика» подано заявку на отримання кредиту від імені ОСОБА_1 та підтверджено умови отримання кредиту шляхом акцепту, після чого ТОВ «Бізнес Позика» надіслано особі, яка звернулася за отриманням кредиту за допомогою засобів зв`язку (номер телефону або електронна пошта) одноразовий ідентифікатор, який і було використано для підтвердження підписання кредитного договору. Ідентифікація позивачки на вебсайті https://cashberry.com.ua здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням особистих даних позивачки, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки, на яку слід перерахувати кошти. Доказів, що паспортні дані позивачки були отримані внаслідок шахрайських дій інших осіб матеріали справи не містять. Судова колегія критично оцінює доводи ОСОБА_1 про перебування її у трудових відносинах з Товариством, внаслідок чого використано її персональні данні, у звязку з відсутністю доказів на підтвердження вказаних обставин. Також, матеріали справи свідчать, що при укладанні правочину сторонами ТОВ «Бізнес Позика» було проведено відеоверифікацію особи позичальника, ці обставини ОСОБА_1 не спростовано. Доказів, що на долучених до відзиву світлинах зображена інша особа позивачкою не надано. З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оспорюваний ОСОБА_1 кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним такого договору. Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20, від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21, від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22, від 04 серпня 2025 року у справі № 182/317/23. Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 не доведено порушення її прав при укладенні відповідного договору, що є її процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), як і не надано належних доказів укладення договору від її імені іншою особою за відсутності її волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на її рахунок. Крім того, позивачкою не доведено, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, в момент укладення договору їй не належав та використовувався іншою особою без її відома чи доручення. Оцінивши докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд апеляційної інстанції зазначив, що без входу ОСОБА_1 на вебсайт ТОВ «Бізнес позика» та здійснення нею всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між нею та товариством не був би укладений. Щодо позовних вимог про визнання окремих положень недійсними, то судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині. За статтею 12 Закону України "Про споживче кредитування" у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Вказана інформація була надана та погоджена позивачкою Враховуючи те, що позивач, ознайомившись зі змістом кредитного договору, паспортом споживчого кредиту, мала реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання щодо спірних умов договору не заявляла, у подальшому виконувала його умови та покладені на неї договірні зобов`язання, сплачуючи кредит, що свідчить про свідоме визнання нею умов договору, та, установивши, що оспорюваний кредитний договір укладений із дотриманням вимог закону й позивач не довела ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, правильно відмовив у позові. Укладення спірного договору узгоджується зі статтями 6, 627 ЦК України та статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», відтак сторони погодили умови надання послуг, зокрема, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність сторін договору. У разі незгоди з нарахуваннями та розміром заборгованості позивачка не позбавлена можливості висловити свої заперечення, в тому числі з підстав нікчемності певних положень договору у разі розгляду справи про стягнення заборгованості та зазначених доводам буде надана відповідна оцінка. Щодо витрат на правничу допомогу, то судова колегія керується таким. Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Як установлено в частині 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22). Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)). У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22). У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18). Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату. Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106). Обґрунтовуючи наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу ТОВ «Бізнес позика» долучено копії договору про надання правничої допомоги від 01 жовтня 2024 року, укладений з Адвокатським об`єднання «Правовий Баланс», рахунок-фактуру № Р-00000217 від 30 травня 2025 року на суму 10 000,00 грн, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Р-00000217-30-05/25 від 30 травня 2025 року на суму 10 000,00 грн та № Р-00000236 від 01 серпня 2025 року (а.с. 53-68, 132). Між тим вказаний договір не містить беззаперечних відомостей, що вказаний договір укладено саме для надання правничої допомоги саме у цій справі. Також, відзив на позовну заяву та на апеляційну скаргу було подано Шкромида Юрієм Вікторовичем, який діяв в порядку самопредставництва на підставі довіреності та працює на посаді юрисконсульту з судових справ. Зважаючи, що процесуальні документи подано особою, яка перебуває у трудових відносинах з відповідачем, його посада передбачає здійснення функцій з юридичного захисту, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки їх розумну необхідність не доведено. Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Зважаючи, що рішення суду підлягає зміни лише в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, судова колегія не вбачає підстав для перерозподілу судового збору у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року у частині стягнення витрат на правничу допомогу скасувати. Заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про стягненення судових витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 16 березня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук