Постанова Харківський апеляційний суд № 636/8668/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2026 року м. Харків справа № 636/8668/24 провадження № 22-ц/818/789/26 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів колегії Маміної О.В., Кружиліної О.А. учасники справи: заявник Приватне акціонерне товариство «Харківгаззбут» боржник ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 08 квітня 2025 року у складі судді Гніздилова Ю.М., - в с т а н о в и в: 21 жовтня 2024 року Чугуївським міським судом у справі № 636/8668/24 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 користь товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 15091 грн 28 коп. та судовий збір у розмірі 302,80 грн. Судовий наказ разом з заявою про його видачу та доданими до неї документами направлені боржнику ОСОБА_1 , який він отримав 07 листопада 2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610202049136 на якому міститься особистий підпис ОСОБА_1 в графі «Вручено особисто». 24 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу одночасно просив поновити строк для її подання з посиланням на те, що отримав зазначений судовий наказ лише 18.02.2025, оскільки не проживав за своєю адресою у зв`язку із обстрілами Чугуївського району. Ухвалою Чугуївського міського суду від 28 лютого 2025 року у поновленні пропущеного строку ОСОБА_1 було відмовлено та його заява про скасування судового наказу - повернута без розгляду. 08 квітня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з заявою, про скасування судового наказу у якій також просив поновити строк для подачі даної заяви до суду. Обґрунтовуючи заяву посилався на те, що заперечує факт надання йому послуг з газопостачання з боку ТОВ «Харківгаз Збут», оскільки газопостачання до його оселі було взагалі відсутнє. Крім того в розрахунку не зазначено яким чином визначався обсяг спожитого газу оскільки маються суттєві розбіжності у нарахуванні за період з 10.2021 по 04.2022 рік. З мережею Стягувача він ніколи будь- яких договорів не укладав. Просив поновити йому строк для подання заяви про скасування судового наказу, наполягаючи на тому, що він отримав наказ 18.02.2025, заперечував проти наявного в матеріалах справи зворотного повідомлення з особистим підписом, зазначивши що підпис навіть візуально відрізняється від його, що може бути спростовано висновком експертизи. Посилався на те, що не проживав за місцем реєстрації оскільки з лютого 2022 року, оскільки Чугуївський район перебував під постійними обстрілами рф. Факт його постійного проживання може підтвердити свідок ОСОБА_2 , яка є його донькою і у квартирі якої він жив з 01.09.2022 по 18.02.2025. Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 08 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду. Ухвала судді суду першої інстанції мотивована тим, що заява ОСОБА_1 підлягає поверненню без розгляду, оскільки ним пропущений встановлений законом строк для звернення з заявою про скасування судового наказу, а поважні причини для поновлення зазначеного строку відсутні. Не погоджуючись з ухвалою судді Звєрєв С.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу судді скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при постановленні ухвали порушив норми процесуального права. В якості доводів апеляційної скарги зазначено, що копію судового наказу заявник отримав 18.02.2025. Встановлений судом особистий підпис про отримання судового наказу заперечує. За необхідності підтвердження того, що це не його підпис заявить в судовому засіданні клопотання про призначення експертизи. Судом зазначені обставини належним чином не перевірені та не встановлені, навпаки безпідставно зазначено про особисте отримання судового наказу. Апелянт заперечує факт надання йому послуг з газопостачання з боку стягувача, оскільки газопостачання до його оселі було взагалі відсутнє. Крім того в розрахунку не зазначено яким чином визначався обсяг спожитого газу, оскільки маються суттєві розбіжності у нарахуванні за період з 10.2021 по 04.2022 роки. З мережею стягувача він ніколи будь- яких договорів не укладав. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З частини 2 статті 369 ЦПК України вбачається, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу судді без змін. Як вбачається з матеріалів справи, 21 жовтня 2024 року Чугуївським міським судом у справі № 636/8668/24 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою; АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», юридична адреса, 61093, м.Харків, вул. Болбочана Петра, буд.54, заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 15091 (п`ятнадцять тисяч дев`яносто одна) гри. 28 коп, та судовий збір у розмірі 302,80 грн. Судовий наказ разом з заявою про його видачу та доданими до неї документами направлені боржнику ОСОБА_1 , який він отримав 07 листопада 2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610202049136 на якому міститься особистий підпис ОСОБА_1 в графі «Вручено особисто». 24 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Чугуївського міського суду із заявою про скасування судового наказу. Одночасно із заявою про скасування судового наказу подано заяву про поновлення строку для подання відповідної заяви через те, що він вказаний судовий наказ отримав лише 18.02.2025, оскільки не проживав за своєю адресою у зв`язку із обстрілами РФ Чугуївського району. Ухвалою Чугуївського міського суду від 28 лютого 2025 року у поновленні строку було відмовлено та заява була повернута заявнику без розгляду, оскільки боржником було пропущено строк подачі заяви, про скасування судового наказу. 08 квітня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з заявою, про скасування судового наказу від 21 жовтня 2024 року у справі № 636/8668/24 (провадження № 2-н/636/1702/24), у якій він також просив поновити строки для подачі даної заяви до суду, посилаючись на те що наказ від 21 жовтня 2024 року. Наявне у матеріалах справи зворотне поштове повідомлення про вручення йому судового наказу від 21.10.2024 не містить його особистого підпису. Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 08 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду, оскільки боржником було пропущено строк подачі заяви, про скасування судового наказу. Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Метою спрощених судових процедур є швидкий розгляд безспірних питань, правовідносини сторін у яких не викликають сумніву, та у яких фактичні обставини справи та визначеність у правовідносинах учасниками цих правовідносин не оспорюється. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року в справі № 760/6860/17-ц (провадження № 61-31915св18) вказано, що наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Статтею 169 ЦПК України передбачено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 165 цього Кодексу, а боржнику - юридичній особі чи фізичній особі підприємцю за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу. Частиною 6 статті 272 ЦПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання. Відповідно до частин 1-5 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі. Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб-громадян України; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача. Заява підписується боржником або його представником. До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті. Відповідно до частини 6 статті 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду. Заява боржника про скасування судового наказу подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви (частина 2 статті 171 ЦПК України). Вирішуючи питання про повернення заяви ОСОБА_1 двічі без розгляду, суддя суду першої інстанції вважав, що підстав для поновлення строку немає. Враховуючи, що матеріали справи містять зворотне повідомлення про вручення судового наказу разом із заявою про його видачу та доданими до неї документами, що було вручене особисто ОСОБА_1 під його особистий підпис 05 листопада 2024 року (а.с. 15). Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень. За пунктом 99 Правил рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо). Напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано (постанова Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 222/1402/16). В супереч вимог ст.12, 81 ЦПК України заявником не спростовано презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків при врученні йому відповідного рекомендованого листа, оскільки докази на підтвердження цих обставин у справі відсутні. Посилання заявника на відсутність у нього можливості постійно проживати за місцем вручення йому судового наказу, факту отримання ним особисто копії судового наказу від 21.10.2024 саме 05.11.2024. Доводи скарги належним чином не підтверджені та спростовуються наявними у справі доказами та встановленими на їх підставі обставинами, відповідають нормам матеріального і процесуального права. Таким чином суд дійшов правильного висновку, що відповідним рекомендованим повідомленням підтверджується вручення відповідачу копії судового наказу 05.11.2024, а з відповідною заявою про його перегляд заявник звернувся лише 24.02.25 та повторно 08.04.2025, тобто з пропуском встановленого законом 15 деннного строку, не зазначивши поважних причин неможливості такого звернення раніше, що є підставою для відмови у задоволені заяви про поновлення пропущеного строку та повернення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу без розгляду. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з вищевикладеного, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 08 квітня 2025 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна О.А. Кружиліна