Постанова Кропивницький апеляційний суд № 398/6899/25

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/132/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Волошина Н. Л. Категорія - 173-2 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Іванов Д. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.03.2026 року м. Кропивницький Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Гулян Я.В., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та адвоката Гулян Я.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2026 року , в справі про притягнення: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - ВСТАНОВИВ: У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №483470, оформленого 21.10.2025 року інспектором Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області Биковою Т.О. вказано про те, що ОСОБА_1 02 жовтня 2025 року в обідній час перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , погрожував фізичною розправою невістці ( дружині племінника) ОСОБА_2 , чим вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру. Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. Як вбачається з рішення суд встановив, що 02 жовтня 2025 року в обідній час в АДРЕСА_2 , потерпіла ОСОБА_2 була піддана домашньому насильству з боку дядька свого чоловіка ОСОБА_1 , яке виразилось у погрозах застосуванні фізичного насильства у присутності малолітньої дитини. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Гулян Я.В. просить скасувати постанову судді районного суду, а провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Адвокат стверджує, що суд першої інстанції формально розглянув справу, допустив необ`єктивність та неповноту при з`ясуванні фактичних обставин справи та при дослідженні доказів, взагалі не дав оцінки доводам сторони захисту, які узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_3 , неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, ухвалив рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, яке не грунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду першої інстанції та призначити новий судовий розгляд, вказуючи на те, що суд не зважаючи на клопотання про відкладення, розглянув справу за її відсутності, тим самим позбавив її права та можливості представити характеризуючи дані на ОСОБА_1 , а також додаткові докази про заподіяння її малолітньому сину ОСОБА_4 моральної шкоди. З`ясувавши обставини справи у межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника адвоката Гулян Я.В., які підтримали апеляційну скаргу і заперечували проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , Бабіченко А.А., яка підтримала свою апеляційну скаргу і заперечувала проти задоволення апеляційної скарги адвоката Гулян Я.В., допитавши свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а також перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга адвоката Гулян Я.В. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню за таких підстав. Беззаперечно адміністративне стягнення за ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу, громадських робіт або адміністративного арешту, мають каральний і стримуючий характер. При цьому, Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «+4 посилання» та інших. Отже, відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності. У справі «Гурепка проти України» з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції. Згідно із ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких обґрунтовується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Згідно статті ст. 251 КУпАП ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з`ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення. Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Так, згідно диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність за даною нормою закону настає, зокрема, за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Тобто, предметом з`ясування та доказування у цій справі є наявність у діях ОСОБА_1 не тільки об`єктивних та суб`єктивних ознак домашнього насильства (його прояви) а й наслідки. Крім того, для правильного вирішення справи суд повинен був перевірити зміст протоколу в контексті відповідності викладеної у протоколі фабули обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства вимогам Закону, відповідність протоколу (процесуального документу) вимогам ст. 254 та 256 КУпАП, а також наявність у матеріалах справи неоспоримих фактів та неспростованих доказів умисної та протиправної поведінки ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 , яка не є членом його сім`ї або близьким родичем, з`ясувати причини конфлікту, дати оцінку віктимній поведінці ОСОБА_2 і, лише після цього вирішувати питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_1 . В даному випадку, очевидно, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 483470 від 21.10.2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП по обставинам, які відбулись 02 жовтня 2025 року в будинку матері ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , інспектором Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області Биковою Т.О. оформлений з грубим порушенням вимог ст.ст. 19, 57, 59, 63 Конституції України, ст.ст. 254, 256, 268 КУпАП, а саме поза межами процесуальних строків, передбачених ч.2 ст. 254 КУпАП. Фабула правопорушення викладена таким чином: 02 жовтня 2025 року в обідній період часу ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , погрожував фізичною розправою невістці ( дружині племінника) ОСОБА_2 , чим вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру. Тобто, зміст протоколу про обставини вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, які підлягають доказуванню, обмежені загальними фразами про «погрози фізичною розправою» при тому, що згідно диспозиції ч.1ст. 173-2 КУпАП відповідальність за даною (бланкетною) нормою закону настає, зокрема, за вчинення в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. При цьому у протоколі не зазначено, до яких наслідків призвели зазначені ОСОБА_1 висловлювання (чи могла бути чи була заподіяна шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої) що є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Пояснення потерпілої ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи, також не містять будь-яких відомостей щодо наслідків образливих слів ОСОБА_1 для фізичного чи психічного здоров`я останньої. Більш того вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_3 , яка була очевидцем тих подій. В суді першої та апеляційної інстанціях ОСОБА_3 пояснила, що дружина її племінника ОСОБА_2 коли приїжджає до неї без запрошення з онуком сама, безпричинно провокує конфлікти, є страшною та неадекватною людиною, 02 жовтня 2025 року після того як її син ОСОБА_1 запитав у неї чому вона не винесла горщик, ОСОБА_2 відповіла йому дуже образливими нецензурними словами, ОСОБА_1 після таких слів лише обізвав ОСОБА_2 і вийшов з будинку. Свідок ОСОБА_3 підтвердила в суді, що її син ОСОБА_1 не ображав і не погрожував ОСОБА_2 . За версією захисника ОСОБА_1 - адвоката Гулян Я.В., зі сторони дочки ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , яка претендує на спадщину, її невісткою ОСОБА_2 умисно створюються різні конфліктні ситуації для отримання у будь-який спосіб заборонного припису для ОСОБА_1 , з метою обмеження його права та можливості відвідувати домоволодіння матері, на території якого знаходиться «пасіка» або притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за систематичне вчинення домашнього насильства. При таких обставинах, апеляційний суд за результатами перегляду цієї справи, з об`єктивністю констатує, що обставини конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які не є близькими родичами, у будинку матері ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , поведінка кожного з учасників, працівниками поліції на місці пригоди та після цього не з`ясовані та у процесуальних документах не відображені, доводи кожного з учасників конфлікту, у тому числі ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 сама провокує конфлікти, потребували перевірки, в основу обвинувачення ОСОБА_1 у домашньому насильстві покладені неперевірені, а по суті суперечливі дані. Згідно з частиною 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Отже, враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, вважаю, що матеріали справи не містять і судом не доведено факт того, що дії ОСОБА_1 були умисними та завідомо протиправними. Наведені обставини потребували детального з`ясування, об`єктивної та належної оцінки, не дотримання цього принципу та формальний підхід і призвело до помилкового та передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КупАП, а тому постанову судді районного суду не можна вважати законною та обґрунтованою. В Україні задекларований та діє принцип презумпції невинуватості, а право на захист є одним з фундаментальних гарантій правової держави. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому вст. 62 Конституції України. У рішенні ЄСПЛ від 16 листопада 2023 року по справі «Фігурка проти України» Європейський суд зазначив, що неупередженість (безсторонність), як правило, означає відсутність упередженості чи необ`єктивності, і що її наявність можна перевірити різними способами. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, де мають ураховуватися особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто наявність у судді будь-яких особистих упереджень або необ`єктивності в даній справі; а також відповідно до об`єктивного критерію, тобто шляхом з`ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад, забезпечували достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів в його неупередженості. Що стосується суб`єктивного критерію, то принцип, згідно з яким суд повинен вважатися вільним від особистих упереджень або упередженості, давно встановлений у прецедентній практиці ЄСПЛ. Стосовно типу необхідного доказу, ЄСПЛ, наприклад, намагається з`ясувати, чи виявляв суддя ворожість або неприязнь з особистих причин. У переважній більшості справ, які порушують питання неупередженості, ЄСПЛ зосереджувався на об`єктивному критерії. Проте не існує чіткого поділу між суб`єктивною та об`єктивною неупередженістю, оскільки поведінка судді може не лише викликати об`єктивні побоювання щодо неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об`єктивний критерій), але також може порушувати питання про його / її особисті переконання (суб`єктивний критерій). Таким чином, у деяких випадках, коли може бути складно зібрати докази, з допомогою яких можна спростувати презумпцію суб`єктивної неупередженості судді, вимога об`єктивної неупередженості є ще однією важливою гарантією. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. На думку апеляційного суду, суддя районного суду, в даному випадку зайняв непритаманну судочинству сторону обвинувачення, не дав належної та об`єктивної оцінки очевидним фактам, не врахував показання свідка ОСОБА_3 , які трактуються на користь ОСОБА_1 , допустив істотне порушення вимог процесуальних вимог, оскільки строки накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 закінчилися ще 02 січня 2026 року ( ч.3 ст. 38 КУпАП), що відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП були підставою для закриття провадження, а не притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд перевищив свої функції і вийшов за рамки пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, вказавши про встановлений факт погроз у застосуванні фізичного насильства у присутності малолітньої дитини, при тому, що свідок ОСОБА_3 , яка попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення, під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанціях спростували цей факт і у деталях розповіла про те, що ОСОБА_2 перша образила ОСОБА_1 нецензурними словами, який на її прохання одразу ж вийшов з будинку, пояснила що ОСОБА_1 був тверезий і ніяких погроз в адресу ОСОБА_2 у її присутності не висловлював. Таким чином, аналізуючи у сукупності викладені в протоколі обставини та докази по справі, апеляційний суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Апеляційний суд, під час перегляду справи, в повній мірі надав всім учасникам судового розгляду, з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін, право та можливість надати пояснення, представити додаткові докази, спростувати доводи іншої сторони та довести переконливість своїх вимог, на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин цієї справи дійшов до висновку про закриття справи, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КупАП Апеляційна скарга ОСОБА_2 про скасування постанови суду першої інстанції та призначення нового судового розгляду задоволенню не підлягає, оскільки апеляційні вимоги ОСОБА_2 не відповідають вимогам п. 8 ч.1 ст. 294 КУпАП, крім того доводи ОСОБА_2 про те, що суд позбавив її права та можливості представити суду докази, у повній мірі компенсовані судом апеляційної інстанції, а її процесуальні права судом забезпечені. Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2026 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу адвоката Гулян Я.В. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП - скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду Д.Л. Іванов