Постанова 4852 № 214/8531/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 березня 2026 року м. Дніпросправа № 214/8531/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 р. (суддя Гринь Н.Г.) в адміністративній справі №214/8531/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті ПС №001307 від 20.08.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.132-2 КУпАП. В обґрунтування позовної вимоги вказувалось не невірне визначення відповідачем суб`єкта відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, оскільки диспозиція ста. 132-2 КУпАП передбачає відповідальність саме вантажовідправника, яким за ТТН № 9 від 14.07.2025 АТ «ПІВДЗГК» не є. Фактичними учасниками навантажувальних операцій були: замовник (платник) - ПрАТ «ЦГЗК», автомобільний перевізник/експедитор - ПП «САРМАТ» та вантажоодержувач - ПрАТ «ІНГЗК». Відвантаження продукції за цією ТТН було здійснено ПП «САРМАТ». Позивач, як виконуючий обов`язки керівника АТ «ПІВДГЗК», був безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності. Крім того, він не є особою, яка вносить відповідні дані до товарно-транспортних накладних, тому не є суб`єктом відповідальності за ст. 132-2 КУпАП. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 р. адміністративний позов задоволено. У поданій апеляційній скарзі відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) водієм транспортного засобу ОСОБА_2 було надано товарно-транспортну накладну №9 від 14.07.2025 із зазначеною масою ТЗ з вантажем 53.40 тон, що не відповідає нормативно встановленим законодавством ваговим параметрам (38 тон). Вантажовідправником згідно цієї ТТН значився ПРАТ «ПІВДГЗК», виконання обов`язків керівника якого покладено на Павла Діденка. Довідка ПП «САРМАТ» про те, що ТТН № 9 від 14.07.2025 складана його представниками не відповідає дійсності, оскільки під час рейдової перевірки ця ТТН містила лише підпис водія та представника вантажовідправника АТ «ПІВДГЗК». У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, наполягаючи на тій обставині, що АТ «ПІВДГЗК» не є вантажовідправником у розмінні ст. 132-2 КУпАП. Крім того, суб`єктом зазначеного правопорушення є уповноважена особа вантажовідправника, якою може бути не лише керівник підприємства або особа, яка виконує його обов`язки, а й інша особа, яка наділена відповідними повноваженнями. Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтування обраного апеляційним судом виду провадження наведено в ухвалі суду від 13 січня 2025 р. Судом першої інстанції встановлено, що 14.07.2025 проведено перевірку транспортного засобу марки SCANIA номерний знак НОМЕР_1 відповідно до направлення на рейдову перевірку № 001549, в тому числі документальний ваговий контроль, за результатом якого складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 000475 (а.с.21). 20.08.2025 в.о. Начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Дяденчуком Д.В. складено постанову №001307, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за порушення ч. 4 ст.132-2КУпАП у виді штрафу в розмірі 51000 грн, за те, що 14.07.2025 при перевірці було виявлено порушення: внесення уповноваженою особою вантажовідправника АТ «ПівдГЗК» відомостей про масу вантажу до товарно-транспортної накладної №9 від 14.07.2025, що перевозився вантажним автомобілем SCANIA номерний знак НОМЕР_1 , які не відповідають нормативно встановленим законодавством ваговим параметрам, а саме: зазначена маса - 534 - кг, що перевищує нормативно встановлені законодавством вагові параметри на 40,53%, чим порушено вимоги п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених ПКМУ №1306 від 10.10.2001. Водієм транспортного засобу ОСОБА_2 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) надано товарно-транспортну накладну №9 від 14.07.2025 (а.с.96 зворот-97) із зазначеною масою вантажу 53,40 тон, що не відповідає нормативно встановленим законодавством ваговим параметрам. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірної постанови, оскільки «всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації». Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу. Скаржник/відповідач в апеляційній скарзі наполягає на тому, що позивача було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності на наявності доказів вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 4 статті 132-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Колегія суддів зазначає, що гідно статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як вбачається зі змісту спірної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 132-2 КУпАП. Цією статтею передбачена відповідальність за порушення вантажовідправником вимог оформлення та внесення відомостей до товарно-транспортної накладної або інших визначених законодавством документів на вантаж. Порушення полягає у внесенні (зазначенні) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри. У разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 30 відсотків, такі дії, згідно частини 4 цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підтвердження правомірності спірної постанови відповідачем до суду першої інстанції була надано копія товарно-транспортної накладної № 9 від 14.07.2025, яка була надана водієм ОСОБА_2 під час рейдової перевірки (а.с.122). При цьому, позивач стверджував про відсутність в ній даних щодо АТ «ПІВДГЗК» як вантажовідправника; відповідач, у свою чергу, наполягав на наявності таких відомостей. Якість наявних у справі фотокопій не дозволяла колегії суддів здійснити перевірку доводів сторін та відповідності висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, тому ухвалою від 10 лютого 2026 р. суд зобов`язав відповідача надати копію товарно-транспортної накладної № 9 від 14.07.2025 належної якості. Ця ухвала суду була виконана відповідачем шляхом розміщення фотокопії ТТН в електронному кабінеті в системі «Електронний суд». Дослідивши додатково надану фотокопію ТТН № 9 від 14.07.2025, колегія суддів встановила, що вона складена за формою № 1-ТН, у відповідності до Додатку № 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568). Зазначена ТТН №9 містить, у тому числі, наступні відомості: Місце складання - м. Кривий Ріг, автомобільний перевізник/експедитор - ПП «Сармат», замовник/платник - ПрАТ «ЦГЗК», вантажовідправник - ПрАТ «ПІВДГЗК», вантажоодержувач - ПрАТ «ІНГЗК», водій/експедитор - Кочерга О.Є., відомості про вантаж- маса брутто 36,88 т., відомості про транспортний засіб - вага з вантажем - 53,40 т. Таким чином, зміст ТТН № 9 від 14.07.2025 спростовує висновок суду першої інстанції про не зазначення в ній АТ «ПівдГЗК» в якості вантажовідправника. Також, колегія суддів звертає увагу, що у цій ТТН зазначена відповідальна особа вантажовідправника, яка здала вантаж на перевезення. В ТТН дослівно зазначено - «от ЮГОКа маш. ОСОБА_3 ». ТТН містить підпис відповідальної особи. «ЮГОК» - це абревіатура Південного гірничо-збагачувального комбінату російською, яка використовується підприємством під час офіційного листування та видачі довіреностей (а.с.101, 105). Актом рейдової перевірки зафіксовано перевищення нормативно встановлені законодавством вагові параметри на 40,53%, чим порушено вимоги п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених ПКМУ №1306 від 10.10.2001. Наслідком такого порушення є відповідальність, передбачена частиною 4 статті 132-2 КУпАП. Як зазначено вище, спірною постановою штраф застосовано до позивача, який тимчасово виконував обов`язки генерального директора АТ «ПІВДГЗК» (а.с.95). Позивач наполягає на тому, що він не є суб`єктом, на якого може бути покладена відповідальність за частиною 4 статті 132-2 КУпАП, оскільки законодавець визначив таким суб`єктом уповноважених посадових осіб вантажовідправника. Колегія суддів зазначає, що згідно статті 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. Не є спірним та обставина, що позивач у спірний період був посадовою особою, оскільки керував діяльністю АТ «ПІВДГЗК», виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції. Відповідач прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, керуючись виключно даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких позивач був т.в.о. Генерального директора. Незважаючи на надані від імені АТ «ПІВДГЗК» письмові пояснення, додаткові пояснення та документи на їх підтвердження (а.с.101-117), відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення не встановив посадову особу/посадових осіб, відповідальних за оформлення на підприємстві товарно-транспортних накладних, та проігнорував відомості ТТН № 9 про відповідальну особу ОСОБА_3 . Диспозиція статті 132-2 КУпАП визначає відповідальність особи, яка оформлює документи, вносить відомості до товарно-транспортної накладної, тобто безпосередньо вчиняє такі дії. Ці повноваження, як посадової/уповноваженої особи мають бути визначені внутрішніми документами на підприємстві, і лише їх відсутність (як і відсутність конкретних уповноважених осіб) може бути підставою для покладення відповідальності на керівника підприємства, який не забезпечив належну організацію роботи і дотримання вимог законодавства, яке регулює вантажні перевезення. З наведених вище підстав спірна постанова не може вважатись правомірною, тому колегія суддів підтримує рішення суду першої інстанції, яким спірна постанова скасована, однак не може погодитись із його мотивуванням. Як зазначено вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що АТ «ПІВДГЗК» не є вантажовідправником за ТТН № 9, однак такий висновок спростовується змістом цієї ТТН, яка досліджена колегією суддів. Крім того, позивач у позовній заяві не ставив під сумнів законність проведення рейдової перевірки та обставину порушення, яке зафіксовано актом перевірки, тому сумніви суду першої інстанції "щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації" жодним чином не обґрунтовані. Невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи є підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідній частині, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину оскарженого рішення суду першої інстанції шляхом викладення її в редакції цієї постанови. Апеляційна скарга за результатом перегляду справи в апеляційному порядку задовольняється частково, оскільки її доводи щодо помилковості висновків суду першої інстанції в частині відсутності статусу АТ «ПІВДГЗК» як перевізника знайшли своє підтвердження. Керуючись статтями 315, 316, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити частково. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 р. в адміністративній справі №214/8531/25 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 р. в адміністративній справі №214/8531/25 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 03 березня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник