Постанова 4817 № 607/21230/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/21230/25Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І. Провадження № 33/817/122/26 Доповідач - Тиха І.М. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 березня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М., за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Худи І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Худи І.Р. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 лютого 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного тсягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - ВСТАНОВИЛА: Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. Згідно із постановою суду, ОСОБА_1 06 жовтня 2025 року о 03 год 05 хв в м. Тернополі по вул. Дружби, 9, керував електросамокатом "VEVI" VIN НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки електросамокату із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 7510» №ARLM-0313 (повірка дійсна до 17.06.2026) та проведення такого огляду у КНП "ТОМЦСНЗ" ТОР категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України . В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Худа І.Р. просить поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на те, що ОСОБА_1 та його захисник не були присутні на проголошенні повного тексту вказаної постанови, а з її ознайомились з ним лише 09.02.2026, відтак, дану апеляційну скаргу подано 16.02.2026, тобто протягом десяти днів з моменту отримання копії оскаржуваної постанови. Також просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КупАП у зв`язку з відсутністю в діях її довірителя складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що пристрої з електродвигуном потужністю менше 3 кВт не визнаються транспортними чи механічними транспортними засобами у розумінні ПДР та КУпАП, а тому особа, яка керує таким електросамокатом, не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Зазначає що згідно з п. 1.10 ПДР водієм є особа, яка керує транспортним засобом та має посвідчення водія відповідної категорії. Матеріали справи не містять відомостей ані про технічні характеристики електросамоката «Jet 210218» (зокрема його потужність), ані про наявність у особи посвідчення водія, що виключає можливість кваліфікації її як водія у правовому розумінні. З огляду на відсутність доказів того, що електросамокат відноситься до категорії транспортних засобів, для керування якими необхідне посвідчення водія категорії А1, а також відсутність доказів наявності у особи такого посвідчення, вона не може вважатися водієм у повному юридичному розумінні законодавства, а отже вважає що особа, яка керує таким транспортним засобом, має нести відповідальність у вигляді накладення штрафу без стягнення у вигляді позбавлення права керування. Вказує на відсутність у матеріалах справи доказів руху автомобіля та керування транспортним засобом ОСОБА_1 посилаючись на те що працівник поліції не здійснював зупинку самокату, а з долученого відеозапису до справи не вбачається руху електросамокату та не зафіксовано факту керування самокатом ОСОБА_1 , а лише можна побачити припаркований електросамокат позаду. Вказує на те що ОСОБА_1 як у протоколі, так і під час спілкування з поліцейськими заперечував факт керування. Звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних відомостей про технічні характеристики електросамоката, зокрема його потужність, що унеможливлює віднесення його до механічних транспортних засобів у розумінні законодавства. Посилається на судову практику та правову позицію Верховного Суду щодо підтвердження необхідності беззаперечного доведення факту керування для притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП, та недопустимості визнання рапорту поліцейського беззаперечним доказом вини праовопорушника. Вказує на порушення поліцейськими порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , зокрема, на відсутність належним чином зафіксованих у нього ознак сп`яніння. Вважає, що оформлення працівниками поліції за старим зразком направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.10.2025 що прямо суперечить чинним вимогам Інструкції та ч. 6 ст. 266 КУпАП. Зазначає, що відеозапис з нагрудних камер поліцейських є недопустимим доказом, оскільки його долучення та використання здійснено з істотними порушеннями вимог чинного законодавства. Посилається на принцип презумпції невинуватості, вимоги ст. 7, 245, 251, 252, 280 КУпАП та практику ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «+4 посилання»), згідно якої усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, а за відсутності складу правопорушення провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника ОСОБА_1 - адвоката Худу І.Р., яка підтримала апеляційну скрагу з викладених у ній мотивів, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. За змістом ч.2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. Клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження слід задовольнити, визнати поважною причину його пропуску, оскільки ОСОБА_1 та його захисник отримали копію оскаржуваною постановою 09.02.2026 року, тоді як апеляційна скарга була подана до суду 16.02.2025 року. Згідно із вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 252 КУпАП передбачено, що суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 474758 від 06.10.2025 року, 06.10.2025 о 03 год 05 хв в м. Тернополі по вул. Дружби, 9 громадянин ОСОБА_1 керував електричним самокатом "VEVI" VIN НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 7510» №ARLM-0313 (повірка дійсна до 17.06.2026) та проведення такого огляду у КНП "ТОМЦСНЗ" ТОР категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР. Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Висновок суду першої інстанції щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та, крім вищевказаного протоколу, підтверджується даними, що містяться у: - досліджених відеозаписах події з нагрудної камери поліцейського №477878, №472631 та з автореєстратора службового автомобіля, на яких зафіксовано факт керування водієм ОСОБА_1 електросамокатом і при спілкуванні із яким видно явні ознаки алкогольного сп`яніння, роз`яснення останньому прав, обов`язків, наслідків, та відмова від проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння і оформлення поліцейським адміністративних матеріалів; - свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П 51QM 0750 103 25 від 17.06.2025, на прилад газоаналізатор «Alcotest 7510» №ARLM-0313, повірка дійсна до 17.06.2026; - направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в медичний заклад КНП "ТОМЦСНЗ" ТОР від 06.10.2025, згідно якого ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння; - рапорті інспектора взводу №2 роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області М.Гинди від 06.10.2025, із якого встановлено, що 06.10.2025 в комендантську годину під час патрулювання в м. Тернополі було зупинено електросамокатом "VEVI" VIN НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та при спілкуванні із водієм були виявленні в нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук. Водій пройти огляд на місці зупинки та проїхати в медичний заклад відмовився. На ОСОБА_1 складено протокол серії ЕПР1 №474758 за ч. 1 ст. 130 КУпАП; - довідці, виданій УПП в Тернопільській області ДПП, згідно якої вбачається, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 . Вказані докази суд першої інстанції вірно визнав належними, допустимими та такими, що в сукупності та взаємозв`язку доводять винуватість ОСОБА_1 у відмові водія у встановленому законом порядку пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, з цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції. Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення, у зв`язку із тим, що електросамокат із потужністю двигуна менше 3 кВт не є транспортним засобом у розумінні законодавства, суд вважаю необґрунтованими, з огляду на таке. Електросамокат, у розумінні Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» є електричним двоколісним транспортним засобом, оснащеним виключно електричними тяговими двигунами, а відтак відповідає ознакам механічного транспортного засобу незалежно від показника потужності двигуна, тому за керування ним, із порушенням правил ПДР настає відповідальність. Долучені представником до матеріалів справи докази того що ОСОБА_1 керував електросамокатом потужністю 350/700 кВт не спростовують того що він є транспортним засобом, за керування яким у стані алкогольного сп`яніння настає адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Посилання апелянта на те, що матеріали справи не містять доказів наявності у особи посвідчення водія, повністю спростовується долученою до матеріалів справи довідкою, виданою УПП в Тернопільській області ДПП, згідно якої вбачається, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 . Більше того, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність не лише водіїв, які мають посвідчення, а й інших осіб, які керують транспортними засобами у стані сп`яніння. Твердження представника про відсутність у матеріалах справи доказів руху та керування транспортним засобом ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується даними відеозапису з реєстратора службового автомобіля поліцейських, з якого чітко вбачається рух особи на електросамокаті проїзною частиною дороги. Факт заперечення у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 керування електросамокатом спростовується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксована розмова між ОСОБА_1 та працівниками поліції, в ході якої останній підтверджує керування транспортним засобом під час коменданської години, та зазначає, що повертається додому з роботи. Доводи апелянта про відсутність у її довірителя належним чином зафіксованих ознак сп`яніння не заслуговують на увагу з огляду на те, що вони об`єктивно спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, направленні водія на проведення такого огляду в закладі охорони здоров`я та відеозаписах з нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора службового автомобіля, де чітко зазначено поліцейськими водію й зафіксовано наявність у ОСОБА_1 сукупності ознак алкогольного сп`яніння, передбачених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції, затв. наказом МВС та МОЗ від 9.11.2015 №1452/735, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук, тому вважаю що вищезазначені докази дали підстави поліцейським вважати що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Посилання представаника на те, що направлення на огляд від 06.10.2025 оформлене за старим зразком та не відповідає формі, визначеній Додатком до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015, не може бути підставою для визнання його недопустимим доказом оскільки поліцейськими було направлено водія у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, що підтверджується відеозаписом , який міститься в матеріалах справи. Твердження апелянта про недопустимість відеозапису є необґрунтованими. Відповідно до ст. 251 КУпАП, даний відеозапис є належним доказом у справах про адміністративні правопорушення, який отримано в межах виконання працівниками поліції службових повноважень та безпосередньо відображає обставини події та зафіксовану відмову водія від проходження огляду. Таким чином, апелянт не навів жодного доводу, який би ставив під сумнів об`єктивність чи допустимість доказів, покладених в основу рішення суду першої інстанції. Встановлена сукупність доказів дає достатні підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Підстав для скасування постанови не вбачається. Отже, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Худи І.Р. слід відхилити, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 лютого 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КупАП, суддя - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Худи І.Р. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 лютого 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя