Постанова Львівський апеляційний суд № 459/355/25

Справа № 459/355/25 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д. Провадження № 22-ц/811/2220/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. секретаря: Чижа Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шептицького міського суду Львівської області від 11 червня 2025 року у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» про визнання кредитного договору недійсним, ВСТАНОВИЛА: 29.01.2025 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з останнього на користь позивача заборгованість за кредитним договором №00-10153599 від 06.11.2023 у розмірі 19000,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 14000,00 грн заборгованості за відсотками, а також вирішити питання судових витрат. Позов обгрунтований тим, що 06.11.2023 між ТОВ "Качай Гроші" та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №00-10153599 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. У договорі визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі 19000,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн заборгованість по кредиту; 14000,00 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. 22.01.2024 ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» уклали договір факторингу №22-01/2024, згідно умов якого, ТОВ «Макс Кредит» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10153599 від 06.11.2023. 16 серпня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого ТОВ «Макс Кредит» відступило ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» їх прийняло та передало суму фінансування в розпорядження ТОВ «Макс Кредит» за плату на умовах, визначених цим договором. 11.02.2025 ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву, у якій просив просив вищевказаний спірний кредитний договір визнати недійсним. Посилався на те, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Даний кредитний договір не містить підпису відповідача. Матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі, відсутні докази отримання саме позивачем коштів згідно з оспорюваним кредитним договором. Рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 11 червня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» суму заборгованості за кредитним договором №00-10153599 від 06.11.2023 у розмірі 19000,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000 грн; заборгованість за відсотками 14000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 7000 грн витрат на правову допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2422,40 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необгрунтованість оскаржуваного рішення. Зазначає, що позивачем не доведено факт отримання коштів за кредитними договорами чи договорами позики, а договір кредиту не містить підпису відповідача, номера квартири або додатків, а також відсутні докази реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі та фактичного отримання коштів позивачем. Навіть за умови підтвердження отримання коштів, суд міг би стягувати лише тіло кредиту, без процентів, відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. На думку апелянта, усі документи, долучені до позовної заяви, викликають сумнів у достовірності. Позивач не зазначив про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу, при поданні копії такого доказу, тому суд мав залишити позовну заяву без руху як неналежно оформлену. Апелянт також просив витребувати оригінали документів, що підтверджують їх копії, однак суд клопотання не задовольнив і вирішив справу на підставі сумнівних доказів. Вважає, щонезаконним та необгрунтованим є оскаржуване судове рішення в частині стягнення 7000 грн витрат на правову допомогу, оскільки такий розмір є явно завищений, не відповідає складності справи, кількості поданих заяв та клопотань, а також наданих доказів. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано. В судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому колегія суддів вважає, що розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України слід проводити без їх участі та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Судом встановлено, що 06.11.2023 між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-10153599, згідно якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.1 Договору кредитної лінії). Договір кредитної лінії підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, надісланим на номер мобільного телефону позичальника, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. Згідно з п.1.2 Договору кредитної лінії, сума кредитного ліміту складає: 5000 грн, тип кредиту - кредитна лінія. Відповідно до п. 1.3 Договору кредитної лінії, строк дії кредитної лінії: 120 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 05 березня 2024 року. Згідно з п.п. 1.4, 1.4.2 Договору кредитної лінії, тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка складає 2,50 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту. Відповідно до п. 1.15 Договору кредитної лінії, продовження строку кредитування не передбачено. Згідно з інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» № 204/09 від 09.09.2024 та додатку №1 до інформаційної довідки, ТОВ «Качай Гроші» через платіжний сервіс «Platon» 06.11.2023 перераховано ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 суму у розмірі 5000 гривень. Додатком №1 до Договору кредитної лінії є Графік платежів, в якому відображені основні умови кредитування: дата видачі кредиту - 06.11.2023, дата платежу 05.03.2024, сума кредиту - 5000 грн, проценти за користування кредитом 12511 грн, а також зазначена загальна вартість кредиту 17511 гривень. Із детального розрахунку заборгованості за Договором кредитної лінії встановлено, що за боржником ОСОБА_2 обліковується заборгованість в сумі 19000 гривень, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за основним забов`язанням, 14000 грн - сума заборгованості за процентами. 22 січня 2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Качай Гроші» було укладено договір факторингу № 22-01/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Качай Гроші» (клієнт) відступило ТОВ «Макс Кредит» (фактор) права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а ТОВ «Макс Кредит», прийняло та передало суму фінансування в розпорядження ТОВ «Качай Гроші» за плату на умовах, визначених цим договором (надалі Договір факторингу № 22-01/2024). Згідно з Актом приймання-передачі до Договору факторингу № 22-01/2024, клієнт (ТОВ «Качай гроші») передав, а фактор (ТОВ «Макс Кредит») прийняв реєстр боржників у кількості 18598. Також, 16 серпня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого ТОВ «Макс Кредит» відступило ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» їх прийняло та передало суму фінансування в розпорядження ТОВ «Макс Кредит» за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до акту прийому-передачі до Договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, ТОВ «Макс Кредит» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» прийняло реєстр боржників кількістю 9192. Згідно з реєстром боржників до Договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-10153599 на загальну суму 19000 грн. Суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по кредитному договору, а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, однак останній в порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, дійшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що він не укладав кредитний договір, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора. Для укладення електронного договору №00-10153599 від 06.11.2023, ОСОБА_1 здійснив всі необхідні дії, передбачені Правилами, зареєструвавшись у ІТС товариства створив особистий кабінет на сайті, обрав фінансову послугу, акцептував пропозицію, шляхом введення коду одноразового ідентифікатора 17288, що підтверджується власне кредитним договором та довідкою про ідентифікацію, а отже, даний договір укладений у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21). З приводу тверджень представника відповідача за первісним позовом, що відповідач не отримував кредитних коштів за вказаним договором, суд зауважує, що кредит було надано шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 , що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, з якого видно видачу кредиту відповідачу 06.11.2023 в розмірі 5000 грн, інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» № 204/09 від 09.09.2024 та додатком №1 до інформаційної довідки, згідно яких через платіжний сервіс «Platon» 06.11.2023 перераховано ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 суму в розмірі 5000 гривень. З огляду на наведене, такі посилання представника відповідача за первісним позовом на увагу суду не заслуговують. У апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що він незгідний з розрахунками позивача, однак ОСОБА_1 не спростував правильність наданого позивачем розрахунку, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Також доводи апеляційної скарги про безпідставність нарахування під час воєнного стану ОСОБА_1 заборгованості за процентами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України є неспроможними, оскільки ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України не заявляло. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що посилання відповідача на недостовірність долучених до позовної заяви документів є безпідставним, оскільки позовну заяву та додані до неї докази сформовано в системі «Електронний суд», що передбачає накладення кваліфікованого електронного підпису, відтак суд дійшов до правильного висновку, що докази подані позивачем з дотриманням вимог ч. 2 ст. 100 ЦПК України, тому відсутні підстави ставити під сумнів подані докази, оскільки вони не є їх паперовою копією. Під час укладення договору ОСОБА_1 зазначено свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, дату народження, електрону адресу, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону, суму бажаного кредиту та номер банківського рахунку для перерахунку коштів. Отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову. Що стосується витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. В той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). При цьому, суд зобов`язаний оцінити рівень витрат на адвокатські послуги, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд оцінює рівень витрат на правову допомогу, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою. Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн, позивачем надано договір про надання правничої допомоги №2211/Е від 22.11.2024, додаткову угоду № 19 до вказаного договору, акт прийому-передачі наданих послуг від 22.11.2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію довіреності від 04.12.2024. Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн, оскільки виходячи з конкретних обставин справи, її складності, ціни позову, обсягу виконаної адвокатом роботи, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, колегія суддів вважає, що зазначений заявником розмір витрат на професійну правничу допомогу у 7000 грн належним чином необґрунтований, що суперечить принципу розподілу судових витрат, відтак на думку колегії суддів, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку. Враховуючи наведене, рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу слід змінити зменшивши їх розмір до 4000 гривень. В решті рішення суду залишити без змін. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шептицького міського суду Львівської області від 11 червня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрат на правничу допомогу змінити, зменшивши їх розмір з 7000,00 грн до 4000,00 грн. В решті рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено:13.03.2026. Головуючий Судді