Постанова 4856 № 240/12676/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12676/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович Ірина Едуардівна Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 12 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЕКСПО." до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЕКСПО.". Після прийняття зазначеного рішення, ТТОВ "АРТ-ЕКСПО." подано до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, відповідно до змісту якої позивач просить вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 гривень. Згідно із додатковим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 вказану заяву позивача задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив додаткове рішенням суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу відповідача. З урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Стаття 132 КАС України визначає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У відповідності до частин 5-7 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача витрати понесені на правову допомогу у розмірі 12000 грн. На підтвердження вказаних витрат подано копії: договору про надання правничої допомоги від 18.06.2024 №18/06/2024, укладеного між товариством та адвокатом Осадчук Тетяною Сергіївною; ордеру №1091653 від 03.07.2024 на надання адвокатом Осадчук Тетяною Сергіївною правничої (правової) допомоги товариству в Житомирському окружному адміністративному суді; акту приймання-передачі наданих послуг від 08.08.2025 №1 до договору від 18.06.2024 №18/06/2024. Суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача про те, що відсутність доказів оплати послуг адвоката є підставою для відмови в задоволенні заяви про розподіл судових витрат з огляду на те, що в пунктах 7 та 9 розділу 3 договору про надання правничої допомоги від 18.06.2024 №18/06/2024, укладеного між товариством та адвокатом Осадчук Тетяною Сергіївною, сторони визначили, що факт надання послуг підтверджується актом, а гонорар сплачується клієнтом протягом 30 днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Акт приймання-передачі наданих послуг від 08.08.2025 №1 був підписаний сторонами 08 серпня 2025 року, а тому станом на дату подачі ТОВ "АРТ-ЕКСПО." до суду заяви про ухвалення додаткового рішення суду з питання розподілу витрат на правову допомогу строк сплати гонорару за надані послуги ще не закінчився. До того ж, за приписами частини сьомої статті 139 КАС України витрати на професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, викладено Верховним Судом у постанові від 26.06.2019 у справі № 813/481/18. З урахуванням наведеного, суд вважає, що факт понесення позивачем вказаних витрат підтверджується матеріалами справи. Надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення з відповідача суми витрати на правову допомогу із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.