Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/7594/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/7594/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович Суддя-доповідач - Граб Л.С. 12 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив: -визнати протиправними дії та рішення викладене у формі листа від 13.12.2023 Міністерства внутрішніх справ України про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю та захворюванням отриманим під час проходження служби в органах внутрішніх справ; -зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 №850 та у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи по захворюванню пов`язаному з проходженням, служби в органах внутрішніх справ. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 позов задоволено частково: -визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення на дооформлення документів стосовно призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до листа 13.12.2023 №3152/33/26-2023 та неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 стосовно призначення одноразової грошової допомоги; -зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ і за наслідками повторного розгляду прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 04.03.1991 по 30.12.2006. Наказом №259 о/с від 30.12.2006, з урахуванням наказу від 20.08.2007 №308 о/с про внесення змін до наказу №259 від 30.12.2006, позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п.65 «б» (через хворобу). Вислуга років становить 22 роки 16 днів (копія довідки НПУ №11-124/12/02-2023 від 19.06.2023 та довідка МВС України №9 35332/22 від 28.07.2023. Згідно зі свідоцтвом про хворобу від 01.08.2007 №227/72 ВЛК УМВС України в Житомирській області, захворювання ОСОБА_1 пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та за сукупністю захворювань визнано позивача непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним до проходження військової служби у воєнний час. На підставі лікарського свідоцтва про хворобу від 01.08.2007 №227/72 ВЖ УМВС України в Житомирській області, ОСОБА_1 було встановлено, відповідно до Довідки до акта огляду обласної МСЕК №2 серії 12 ААГ №406354 від 20.03.2023 другу групу інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. До встановлення позивачу інвалідності, пов`язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ, позивачу встановлено 2 групу інвалідності загального захворювання, зазначена обставина підтверджується довідкою до акта МСЕК серії 12ААВ №013903 від 30.03.2021. Відповідно до довідки HACK «Оранта» №0690-06-05/213 від 18.04.2023 (а.с.16) підтверджуються обставини того, що позивач, у період з 1996 року по 2023 рік не отримував страхового відшкодування з обов`язкового особистого страхування працівників МВС України. Отримавши довідку до акта обласної МСЕК №2 серії 12 ААГ №406354 від 20.03.2023 та другу групу інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного проходженням служби в органах внутрішніх справ позивач звернувся до відповідача із заявою (рапортом) про проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що йому встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. До заяви (рапорту) на отримання одноразової грошової допомоги позивачем було поданого, на його думку, визначений законодавством пакет документів. 13.12.2023 Департаментом пенсійних виплат та соціального захисту МВС України за дорученням керівництва Міністерства внутрішніх справ України, спільно відповідальними підрозділами опрацьовано матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. За результатами розгляду вказаної заяви, листом Територіального медичного об`єднання МВС України по Житомирській області в 13.12.2023 №3152/33/26-2023 ОСОБА_1 повідомлено про те, що матеріали щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги повертаються у зв`язку з відсутністю інформації про первинний огляд МСЕК, що унеможливлює здійснення перевірки надісланих матеріалів на відповідність вимогам п.4 Порядку №850. Вважаючи такі дії МВС України протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що за результатами розгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги Міністерством внутрішніх справ України не прийнято жодного рішення, а відтак відповідач під час розгляду заяви діяв неправомірно. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Частиною першою статті 22 Закону України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію" врегульовано, що держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. За змістом пунктом 5 розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію". Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закон № 580-VIII набрав чинності 07 листопада 2015 року. Разом з тим, відповідно до абзаців 2 і 3 пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". Таким чином, за особами, які проходили службу в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", виходячи з положень якого обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справах № 808/1866/16 та № 806/845/16, від 31 січня 2019 року у справі №822/1883/18 та від 20 лютого 2019 року у справі №822/1883/18. Статтею 23 Закону України "Про міліцію" передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07 листопада 2015 року, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, регулювався Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 850 (далі Порядок №850). Так, пунктом 2 Порядку № 850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. У пункті 3 Порядку № 850 зазначено окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності,-у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи. При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку № 850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Пунктом 7 Порядку № 850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Згідно з пунктом 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги тощо. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 9 Порядку № 850). Отже, відповідно до Порядку № 850 підставою для призначення одноразової грошової допомоги, чи відмови в її при значенні, є прийняття МВС України відповідного рішення. Між тим, як слідує з матеріалів справи, відповідачем за результатами розгляду документів про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, жодного з зазначених вище рішень, всупереч пункту 9 Порядку № 850 не прийнято. Натомість повернуто відповідні документи, посилаючись на відсутність в комісії МСЕК представників закладів охорони здоров`я МВС та про відсутність інформації про первинний огляд ОСОБА_1 МСЕК. В той же час, як обгрунтовано зауважено судом першої інстанції, Порядок №850 не передбачає повноважень МВС щодо повернення документів без розгляду, без прийняття рішення по суті заяви. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що при розгляді документів позивача, відповідачем не дотримано Порядку №

850. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.