Постанова 4856 № 240/12633/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12633/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 12 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.03.2025 № 063350036839 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2025 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 27.02.2025 звернувся до Управління із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву Позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 06.03.2025 № 063350036839 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю страхового стажу. За результатами розгляду документів, долучених до заяви підтверджено, що позивач проживав(працював) у зоні гарантованого добровільного відселення 9 років 4 місяці 15 днів, з них станом на 01.01.1993 3 роки 8 місяців 12 днів. Оскільки заявник не проживав у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31 липня 1986 року, право на початкову величину зниження пенсійного віку відсутнє. Страховий саж особи становить 25 років 7 місяців 4 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди підприємницької діяльності з 01.04.2005 по 30.04.2005, з 01.01.2014 по 31.08.2014, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Про зміст прийнятого рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом №0600-0207-8/22816 від 10.03.2025 повідомило позивача. Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправною, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Не погоджуючись із такими діями відповідача, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернулась до суду з цим позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Статтею 49 Закону №796-ХІІвизначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII. Абзацом першим частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Таким чином, необхідною умовою призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є наявність достатнього страхового стажу. З форми РС-право вбачається, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 7 місяців 4 дні. При цьому, за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди підприємницької діяльності з 01.04.2005 по 30.04.2005, з 01.01.2014 по 31.08.2014, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Так, за правилами ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Згідно з абз.1 ч.3 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.9 ч.3 ст.24 Закону №1058-IV). Відповідно до частини 3-1 розділу XV Закону України № 1058-IV (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом Закону № 2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Тобто, вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Відтак, підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію. Відповідно до цього законодавець визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди. Таким чином, сам по собі статус підприємця та перебування на відповідній системі оподаткування не означає фактичне провадження підприємницької діяльності особою та автоматичну сплату страхових внесків. До стажу зараховується лише той період (строк), за який особа сплатила страхові внески. При цьому, страховий стаж обчислюється в місяцях. З дня набрання чинності Законом №1058-IV, а саме: з 01.01.2004, повний місяць роботи зараховується в повному обсязі за умови, якщо сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою за мінімально встановлений розмір. Якщо сума сплачених внесків є меншою, то лише за умови здійснення доплати до мінімального розміру цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць. Разом з тим, 11.10.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, яким розділ XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV доповнено пунктом 3-1 в наступній редакції: «До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються в періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: - з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; - з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Відповідно до абзацу 2 та 3 пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637 в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. За змістом абз. 4 п. 2 п. 2.1 Розділу ІІ Порядку 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01.01.2004 можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патенту, або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Отже, для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності, за умови перебування на спрощеній системі оподаткування, позивач мав підтвердити органу ПФУ: свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Відповідно до ст. 21 ч. 1, ч. 2 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Статтею 22 ч.2 п.1 Закону №1058-IV передбачено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом. Статтею 40 ч.1 абз.5 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 було затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням. Відповідно до пункту 5 Положення № 794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі уповноважений орган). Пунктами 6-7 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб. З аналізу наведених вище норм встановлено, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи). Персональна облікова картка застрахованої особи документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом. Системний аналіз наведених правових норм законодавства дає суду підстави для висновку, що у період по 01 липня 2000 року на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов`язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду. Такі висновки суду відповідають правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.10.2018 у справі № 643/20104/15-а, де суд констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Згідно з формою РС-право до страхового стажу позивача не зараховано період з 01.04.2005 по 30.04.2005, 01.01.2014 по 31.08.2014.. При цьому, суд враховує, що відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідки форми ОК-5) відсутні відомості про сплату страхових внесків у вказаний період.. Жодних доказів сплати позивачем страхових внесків в інші періоди здійснення ним підприємницької діяльності ним суду не недано та в матеріалах справи відсутні, зокрема, не долучено платіжні доручення, квитанції установ банків, документи, що підтверджують поштовий переказ, інформацію Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а у разі здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту - свідоцтва про сплату єдиного податку; спеціального торгового патенту; документів про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту. Поряд з цим, сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати ним відповідних внесків, не може бути достатньою підставою для зарахування до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності. Встановлені в ході судового розгляду обставини дають підстави для висновку, що у зв`язку з ненеданням до пенсійного органу належних доказів сплати позивачем у спірні періоди страхових внесків, відповідач, не зараховуючи їх до страхового стажу позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а отже правомірно. Щодо періоду проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення суд вірно зазначив, що відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку (в даному випадку 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. З наведених положень Закону №796-XII вбачається, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01 січня 1993 року. Водночас, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні радіоактивного забруднення в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку в розмірі 3 роки. Таким чином, виникнення право на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Водночас, абзац перший частини першої статті 55 Закону № 796-XII визначає додаткову умову, для виникнення у особи права призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, яка полягає наявності страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 202 року - не менше 32 років. Таким чином, зміст вищезазначених положень законодавства свідчать, що особа, яка постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні гарантованого добровільного відселення, набуває права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII у випадку дотримання таких умов: - наявності статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи; - наявності необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 3-х років; - наявності страхового стажу в розмірі 26 років (у випадку зниження пенсійного віку на 6 років та звернення за призначенням пенсії у 2025 році). При цьому, виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року. Отже, щодо періоду проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3-х років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1). Відповідно до абзацу дев`ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (в редакції, на момент спірних правовідносин) потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: - для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення; - для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування; - для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Житомирською або Київською облдержадміністраціями; - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"). Судом першої інстанції встановлено, що для підтвердження наявності права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII ОСОБА_1 на виконання вимог п. 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення йому пенсії додав: довідку посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 , трудову книжку серії НОМЕР_2 , трудову книжку серії НОМЕР_3 , архівний витяг від 15.01.2025 №Л/6, довідку виконавчого комітету Коростенської міської ради від 13.02.2025 №3211, довідку Коростенського міського ліцею №10 Житомирської області від 03.01.2024 №01-21/1736, довідку Коростенського міського ліцею №10 Житомирської області від 13.02.2025 №01-21/114, довідку Коростенського міського ліцею №5 від 15.01.2025 №10, архівний витяг від 15.01.2025 №Л/5, довідку відділу освіти, охорони здоров`я, культури та спорту Коростенської районної військової адміністрації Житомирської області від 21.01.2025 №3. Згідно з статтею 9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до статті 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України. На момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_1 від 18.05.1994, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи були врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501. Пунктом 2 Порядку №501 (в редакції, що діяла станом на момент видачі позивачу посвідчення) було передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Таким чином, наявність у ОСОБА_1 статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, підтвердженого відповідним посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_1 від 18.05.1994, виданим Житомирською обласною державною адміністрацією, надає йому право користуватися пільгами, передбаченими Законом №796-ХІІ. Водночас, визначеними в абзаці 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII умовами, які надають особі право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є не тільки наявність статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи, а ще підтверджений факт проживання (роботи) такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3-х років. При цьому встановлено, що станом на 01.01.1993 період проживання/роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення більше 3 років. Судом також встановлено, що відповідно до довідки Коростенського міського ліцею №10 Житомирської області від 13.02.2025 №01-21/114 ОСОБА_1 навчався в Коростенській середній школі №10 з 01.09.1978 по 16.06.1988 та отримав атестат про повну загальну середню освіту. Тобто, в період з 01.09.1978 по 16.06.1988 позивач навчався в школі, яка розташована у м. Коростень. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, місто Коростень Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Разом з тим, вказаний в цій довідці період не був зарахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до строку проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення. В свою чергу, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пов`язує виникнення права на призначення пенсії зі зниження пенсійного віку із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. Відтак, суд вважає, що період навчання неповнолітньої особи в навчальному закладі, який розташований в населеному пункті, що відноситься до радіаційно забрудненої території (в даному випадку - до зони гарантованого добровільного відселення) є періодом під час якого, така особа фізично перебувала у забрудненій зоні та відповідно зазнавала впливу радіації, а тому такий період прирівнюється до періоду постійного проживанням чи роботи в такій місцевості, та відповідно підлягає зарахуванню до строку проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення при вирішенні питання щодо наявності права на призначення пенсії. Судом встановлено, що норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Порядком 22-1 встановлюють право на пільгу щодо зменшення пенсійного віку осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи лише за умов - у випадку їх проживання чи роботи протягом певного часу в одній із зон радіаційного забруднення. При цьому, приведені норми не враховують випадку, коли особа перебувала в зоні радіоактивного ураження у зв`язку із навчанням у загальноосвітньому навчальному закладі, а також не визначають, яким документом в такому випадку буде підтверджуватись період такого перебування в зоні радіоактивного ураження у зв`язку із навчанням. Суд вірно зазначив, що наявність такої прогалини в законодавстві не може позбавляти особу права на соціальний захист, який у даних правовідносинах полягає у врахуванні періоду навчання неповнолітньої особи в навчальному закладі, який був розташований в населеному пункті, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, до строку проживання/роботи на території радіаційного забруднення, при вирішенні питання щодо наявності права на призначення пенсії. Відтак, при призначенні особі пенсії відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, період навчання неповнолітньої особи в навчальному закладі, який розташований в населеному пункті, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, підлягає врахуванню до строку проживання/роботи на території радіаційного забруднення для цілей визначення наявності права на призначення пенсії, а документом, який підтверджує факт такого навчання, може бути відповідна довідка з навчального закладку. Таким чином, зважаючи на встановлені у даній справі обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підтверджений довідкою Коростенського міського ліцею №10 Житомирської області від 13.02.2025 №01-21/114 період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1978 по 16.06.1988 в Коростенській середній школі №10 підлягає зарахуванню до строку проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, що в свою чергу надає право позивачу на застосування початкової величини зниження пенсійного віку. З рішення про відмову у призначенні пенсії від 06.03.2025 № 063350036839 вбачається, що відповідачами не заперечується загальний строк проживання/роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення 9 років 4 місці 15 днів. Вказаний строк є достатнім для виникнення у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У зв`язку з цим, суд обгрунтовано вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було зроблено хибний висновок про відсутність у позивача необхідного строку проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення від 06.03.2025 № 063350036839 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд вірно вважає, що належним способом відновлення порушеного права буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 27.02.2025, з урахуванням висновків суду. В даному випадку, підставами для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку стало не підтвердження періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення та відсутність необхідного страхового стажу. При цьому, оскільки пенсійним органом фактично не здійснювався належний розгляд заяви позивача, зокрема щодо врахування періодів проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача здійснити повторний розгляд заяви. Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. У справі, що розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Хмельницькій області, рішенням якого ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. Тому суд вірно вказав, що дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду такої заяви має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Хмельницькій області. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 липня 2024 року у справі №240/16372/23. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.