Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/36857/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36857/25 перша інстанція: суддя Лебедєва Г.В., повний текст судового рішення складено 29.12.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючої судді Казанчук Г.П. суддів Градовського Ю.М., Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі №420/36857/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВИКЛАД ОБСТАВИН : ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування з 01.10.2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 та обмеження її з 01.02.2023 року максимальним розміром; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії 01.10.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану та без обмеження пенсії з 01.02.2023 року максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач перебуває на пенсійному забезпеченні в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області і отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року по справі № 420/38081/24, відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 року. Однак, після проведення даного перерахунку відповідач протиправно обмежив виплату позивачу пенсії максимальним розміром з 01.02.2023 року. Також позивач вказує, що згідно розрахунку пенсії відповідач з 01.10.2025 року провів перерахунок пенсії із застосування коефіцієнтів встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану. Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними, а тому звернувся до суду з вказаним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 року максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 року без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 № 4059-IX та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування з 01.01.2025 року коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 № 4059-IX та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії з 01.01.2025 із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 Постанови №1, не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв`язку із чим є протиправними. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено застосування у 2025 році у період дії воєнного стану обмежувальних коефіцієнтів до пенсій, розмір яких перевищує 10 прожиткових мінімумів (ПМ), установлених для осіб, які втратили працездатність (2361), тобто є більшим від максимального розміру пенсії (23610 грн). Саме на виконання вказаної норми КМУ прийняв постанову №1 від 03.01.2025, тобто у межах наданих законом повноважень та з метою, якою ці повноваження були надані. За вказаних обставин, апелянт вважає, що перерахунок пенсії позивачу здійснений відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, а тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Також апелянт посилається на приписи статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яку, на думку апелянта, суд першої інстанції мав застосувати до спірних правовідносин. Рух справи в апеляційній інстанції: Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 та 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, - УСТАНОВИВ: Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року по справі № 420/38081/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено частково, а саме: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО115049 від 10.10.2024 року, виданої станом на 01.01.2023 року; - зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО115049 від 10.10.2024 року, виданої станом на 01.01.2023 року, з урахуванням раніше проведених виплат. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року по справі № 420/38081/24 було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 року та застосовано обмеження пенсії максимальним розміром, що підтверджується відповідним протоколом перерахунку пенсії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 року по справі № 420/11919/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено, а саме: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром та виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, виходячи з 89% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 року по справі № 420/11919/25 відповідачем 16.07.2025 року було проведено перерахунки пенсії позивача з 01.02.2023 року, що підтверджується відповідним протоколом перерахунку пенсії. Відповідно до перерахунку пенсії з 01.02.2023 року позивачу нараховано пенсію (з надбавками) у розмірі 60778,40 грн., до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії визначено пенсію у розмірі 60778,40 грн. Також в липні 2024 року відповідачем було здійснено перерахунки пенсії позивача 01.03.2024 року, 01.01.2025 року, 01.03.2025 року та з 01.08.2025 року, що підтверджується відповідними протоколами перерахунків пенсії. Відповідно до перерахунку пенсії з 01.03.2024 року позивачу нараховано пенсію (з надбавками) у розмірі 62332,00 грн., до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії визначено пенсію у розмірі 60778,40 грн. Згідно розрахунку пенсії з 01.01.2025 року підсумок пенсії (з надбавками) позивача склав 62332,00 грн, з урахуванням максимального розміру 60778,40 грн; з урахуванням пониження суми 60778,40 згідно ПКМУ №1 від 03.01.2025 до виплати позивачу з 01.01.2025 року визначено пенсію у розмірі 32521,04 грн. Згідно розрахунку пенсії з 01.03.2025 року підсумок пенсії (з надбавками) позивача склав 63832,00 грн, з урахуванням максимального розміру 60778,40 грн; з урахуванням пониження суми 60778,40 згідно ПКМУ №1 від 03.01.2025 до виплати позивачу з 01.03.2025 року визначено пенсію у розмірі 32521,04 грн. Згідно розрахунку пенсії з 01.08.2025 року підсумок пенсії (з надбавками) позивача склав 63832,00 грн, з урахуванням максимального розміру 60778,40 грн; з урахуванням пониження суми 60778,40 згідно ПКМУ №1 від 03.01.2025 до виплати позивачу з 01.03.2025 року визначено пенсію у розмірі 32521,04 грн. Також відповідачем проведено розрахунок пенсії позивача з 01.10.2025 року, згідно якого підсумок пенсії (з надбавками) склав 63832,00 грн, з урахуванням максимального розміру 60778,40 грн; з урахуванням пониження суми 60778,40 згідно ПКМУ №1 від 03.01.2025 до виплати позивачу з 01.03.2025 року визначено пенсію у розмірі 32521,04 грн. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром та застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Предметом спору в цій справі є, зокрема, дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025» №4059-IX та постановою Кабінету Міністрів України №1 під час перерахунку позивачеві пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ. Слід зазначити, що правовідносини подібні до тих, які склалися у справі, яка розглядається вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Так, Верховний Суд, переглядаючи справу №120/1081/25 в касаційному порядку, у постанові від 11.09.2025 року, врахувавши неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок призводить до скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина, дійшов висновку про те, що: «Застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 46 Закону № 4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України №1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.». Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка переглядається, колегія суддів уважає, що застосувавши до пенсії позивача понижувальні коефіцієнти, передбачені статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025» №4059-IX та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1, ГУ ПФУ діяло всупереч положенням спеціального Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, який регулює порядок призначення, перерахунку та виплати пенсій особам, звільненим з військової служби та іншим особам, які мають право на пенсії за цим Законом. Враховуючи наведене, колегія суддів вказує, що суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності дій відповідача, які полягали в застосуванні коефіцієнтів зменшення, встановлених статтею 46 Закону №4059-IX та постановою Кабінету Міністрів України №1, до перерахованої в січні та березні 2025 року пенсії позивача, оскільки у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми спеціального нормативно-правового акту, яким є Закон №2262-ХІ (з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, від 27.02.2020 року № 3-р/2020), який не передбачає будь-яких обмежень розміру пенсій. Аналогічного правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 23.09.2025 року по справі №420/4102/25. Що стосується безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром, судова колегія зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII. Зокрема, але не виключно, у постановах від 16.12.2021 року у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 року у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 року у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 року у справі №440/994/20, від 17.03.2023 року у справі № 340/3144/21, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним. Згідно із правовою позицією Конституційного Суду України «обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України» (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»). З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний виплатити позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи. Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права. У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі №420/36857/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча суддя Г.П. Казанчук Судді Ю.М. Градовський О.В. Єщенко