Постанова Закарпатський апеляційний суд № 297/586/24

Справа № 297/586/24 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11.03.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/249/24 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Вітошка Ю. Г. на постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 08.02.2024. Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , з вищою освітою, непрацюючий, неодружений, громадянин України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 149225 від 18.01.2024 та постанови суду від 08.02.2024 вбачається, що 18.01.2024 близько 16 год 35 хв прикордонним нарядом «Адміністративно-оперативна група», на напрямку 187 прикордонного знаку, на околиці населеного пункту Яноші (територія Великобийганської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), в межах контрольованого прикордонного району, на відстані близько 4000 метрів від лінії державного кордону, було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_2 при здійсненні спроби незаконного перетину державного кордону із України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон України. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Вітошко Ю. Г. просить постанову судді від 08.02.2024 скасувати та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення. Заперечує факт вчинення останнім адміністративного правопорушення та стверджує, що ОСОБА_2 не мав наміру перетинати державний кордон України і жодних спроб незаконно перетнути державний кордон останній не робив, так як у зв`язку з наявним у нього захворюванням, прямував з м. Мукачева до оздоровчо-рекреаційного комплексу в с. Косонь Берегівського району на оздоровлення та в подальшому був затриманий по дорозі працівниками прикордонної служби на блок посту, які, провівши його особистий обшук, звинуватили у намірі незаконно перетнути кордон. Ці обставини ним пояснювались працівникам прикордонної служби, які, застосовуючи фізичну силу, помістили його у свій автомобіль та вивезли його до прикордонної смуги, де здійснюючи фотографування, шляхом штучного створення доказів, змусили визнати свою вину. З цього приводу -2- стороною захисту готуються заяви про вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних із незаконним позбавленням волі, незаконним затриманням, перевищенням службових повноважень посадовими особами прикордонної служби. У протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 не розкрито суті правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, не конкретизовано місце вчинення адміністративного правопорушення, не вказано координати, де ОСОБА_2 нібито здійснено спробу незаконного перетину державного кордону, не додано схему із зазначенням цих координат із прив`язкою до місцевості. Крім того, під час фактичного затримання ОСОБА_2 працівники прикордонної служби не забезпечили останньому захисника, чим порушили право на захист. Вважає, що не здобуто переконливих доказів про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а всі сумніви тлумачаться на користь особи, тому можна дійти висновку, що відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, і тому провадження у справі підлягає закриттю. Також захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді від 08.02.2024, оскільки розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_2 , а копію оскаржуваного судового рішення стороною захисту отримано 07.03.2024. Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 та його захисник-адвокат Вітошко Ю. Г. на розгляд справи щодо ОСОБА_2 не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, відомостей про поважність причин чергової неявки не надали. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, чи захисника, в апеляційному розгляді справи, не є обов`язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та захисника-адвоката Вітошка Ю. Г., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги та клопотання, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав. Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце, і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 та його захисник-адвокат Вітошко Ю. Г. не були присутніми в судовому засіданні під час розгляду справи, інших доказів, ніж ті, які зазначені в апеляційній скарзі, щодо отримання постанови судді від 08.02.2024, в матеріалах справи відсутні. З врахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права ОСОБА_2 на захист, доводи захисника-адвоката Вітошка Ю. Г. щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється. -3- Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення апеляційний суд відхиляє з таких підстав. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_2 цього адміністративного правопорушення. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 149225 від 18.01.2024 вбачається, що 18.01.2024 близько 16 год 35 хв прикордонним нарядом «Адміністративно-оперативна група», на напрямку 187 прикордонного знаку, на околиці населеного пункту Яноші (територія Великобийганської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), в межах контрольованого прикордонного району, на відстані близько 4000 метрів від лінії державного кордону, було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_2 при здійсненні спроби незаконного перетину державного кордону із України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон України. Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 149225 від 18.01.2024, який складений особою, уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення, його зміст відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і сумнівів у достовірності занесених у ньому даних не викликає, на час розгляду справи ніким не спростований; протоколом про адміністративне затримання від 18.01.2024; поясненнями ОСОБА_2 про те, що 18.01.2024 близько 16 год 35 хв на напрямку 187 прикордонного знаку на околиці н.п. Яноші (територія Великобийганської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), здійснював спробу незаконного перетину державного кордону України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон; протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 18.01.2024. Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_2 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення. -4- Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає у випадку перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_2 18.01.2024 близько 16 год 35 хв здійснив спробу незаконного перетину державного кордону із України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон України на околиці населеного пункту Яноші (територія Великобийганської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), в межах контрольованого прикордонного району, на відстані близько 4000 метрів від лінії державного кордону. Заперечення захисником ОСОБА_2 - адвокатом Вітошко Ю. Г. вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не спростовує правильних висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненому, і апеляційним судом оцінюються як форма захисту. Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 стороною захисту не надано. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які б давали підстави вважати, що інспектор прикордонної служби 3 категорії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) 27 прикз ОСОБА_3 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_2 протоколу за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилався захисник Вітошко Ю. Г. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що інспектор прикордонної служби 3 категорії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) 27 прикз ОСОБА_3 діяв у межах наданих йому повноважень. Разом з тим, під час розгляду апеляційної скарги, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_2 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового визнання ним вини у вчиненні адміністративного правопорушення, а також підписання протоколу та інших наявних у матеріалах справи документів. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд не бере до уваги і такі відхиляє, оскільки такі не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Крім того, сторона захисту не надала доказів того, що відносно ОСОБА_2 був вчинений моральний тиск чи незаконні дії з боку саме працівників прикордонної служби, що призвело до підписання процесуальних документів. Між тим, апеляційний суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 оскаржував незаконні дії саме працівників прикордонної служби, які склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення у передбачений законом спосіб. З цих підстав і доводи апеляційної скарги про те, що під час складання протоколу ОСОБА_2 не було забезпечено захисника, що призвело до порушення його прав, апеляційний суд відхиляє як такі, що не свідчать про відсутність у його діях складу передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення. При цьому, враховується те, що як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, у тому числі й -5- протоколу про адміністративне затримання, працівниками державної прикордонної служби йому були роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, якими він скористався підписавши протокол складений щодо нього, зазначивши при цьому, що послуг захисника не потребує і бажає захищати себе самостійно. З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що в ході розгляду справи суд першої інстанції дав невірну оцінку матеріалам справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що вказані доводи спрямовані на ухилення ОСОБА_2 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що складений щодо ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом, оскільки у порушення вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому діяння, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону, не додано схему із зазначенням цих координат з прив`язкою до місцевості. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що зміст складеного щодо ОСОБА_2 протоколу свідчить про те, що такий відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, у ньому відображені всі необхідні й передбачені цими нормами відомості та обставини, у тому числі чітко викладена суть адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про намір ОСОБА_2 на перетин державного кордону поза пунктами пропуску, зокрема пояснення свідків, фото- та відео фіксації, апеляційний суд визнає неспроможними і такі відхиляє, оскільки докази, які наявні в матеріалах справи є достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення. Із цих підстав, як такі, що не знаходять свого підтвердження та не спростовують висновків суду першої інстанції про порушення ОСОБА_2 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не мав наміру перетинати державний кордон, а прямував з м. Мукачева до оздоровчо-рекреаційного комплексу в с. Косонь Берегівського району на оздоровлення, оскільки такі не підтверджені жодними доказами. Наданою в якості доказу випискою амбулаторного хворого лише підтверджується діагноз ОСОБА_2 , однак жодних доказів на підтвердження того, що останній їхав в с. Косонь на оздоровлення (бронювання готелю, путівка, направлення лікаря тощо) ним не надано. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 був незаконно затриманий прикордонним нарядом, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 подавалася заява до правоохоронних органів на незаконні дії працівників прикордонної служби або про перевищення ними своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків під час складання адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Цих відомостей -6- не надано суду і під час апеляційного розгляду, а наявна у справі заява про вчинення злочину від 09.04.2024 не містить відомостей про фактичне скерування та отримання такої органом досудового розслідування Закарпатською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону. Враховуючи те, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження її версії щодо незаконності дій працівників прикордонної служби під час проведення ними затримання ОСОБА_2 поблизу лінії державного кордону України при спробі його незаконного перетину, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів, яких не містять і матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що унеможливлює врахування апеляційним судом доводів захисника у цій частині. Відповідно до диспозиції частини першої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_2 , суть вчиненого ним правопорушення полягає у спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України. Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Отже, ознакою об`єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною першою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України. Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд оцінює, як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено, що 18.01.2024 близько 16 год 35 хв ОСОБА_2 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України в Угорщину поза пунктом пропуску, в результаті чого був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Адміністративно-оперативна група», на напрямку 187 прикордонного знаку в межах контрольованого при кордного району на відстані близько 4000 м від лінії державного кордону. -7- Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому доводи в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження і такі відхиляються. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та, на думку апеляційного суду, є спробою уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. За таких обставин, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності є підтвердженням в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, отже судом першої інстанції під час розгляду справи дотримано вимоги ст. 279, 280 КУпАП, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_2 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено. Також, апеляційний суд констатує, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до правильного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не встановлені. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною -8- захисту не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Клопотання захисника-адвоката Вітошка Ю. Г. задовольнити, поновити захиснику-адвокату Вітошку Ю. Г. строк на апеляційне оскарження постанови судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 08.02.2024. Апеляційну скаргу захисника-адвоката Вітошка Ю. Г. в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 08.02.2024, щодо ОСОБА_4 , - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя