Постанова 4824 № 357/6826/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 357/6826/25 Головуючий у суді першої інстанції - Бебешко М.М. Номер провадження № 22-ц/824/4949/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Марченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Бебешка М.М., у місті Біла Церква, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- ВСТАНОВИВ: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якої просила суд: стягнути з ОСОБА_3 на її користь нанесену шкоду у розмірі 54 094,99 грн, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн, розподілити судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України та стягнути з відповідача сплачений судовий збір та судові витрати пропорційно задоволеним вимогам. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 04 березня 2025 року о 10 годині 00 хвилин в місті Біла Церква, на перехресті вулиць Польова та В.Івасюка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 , під її керуванням, та транспортного засобу «Renault Sceniс» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який порушив правила дорожнього руху та здійснив зіткнення з її транспортним засобом. Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2025 року по справі № 357/4499/25 ОСОБА_3 визнано винним у настанні описаної дорожньо-транспортної пригоди та винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В результаті настання ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їй відповідно було нанесено матеріальну шкоду. За результатами вищевказаної ДТП вона також отримала легкі травми. Таким чином, саме відповідач є відповідальною особою за відшкодовування шкоди, нанесену їй в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 04 березня 2025 року. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відповідно до чинного Полісу обов`язкового страхування № ЕР/223329086. Вона повідомила Страхову компанію про настання страхового випадку та надала останній усі необхідні документи. Зокрема заяву про виплату страхового відшкодування. Страховиком відповідача було проведено дослідження (складено ремонтну калькуляцію № 25-1277335 18 березня 2025 року) розраховано та сплачено страхове відшкодування з урахування зносу на замінені деталі у розмірі 70 162,25 грн. Відповідно до вказаної ремонтної калькуляції встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 складає 116 331,24 грн. В свою чергу, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу (матеріальний збиток) транспортного засобу становить 70 162, 25 грн., вказаний розмір шкоди було їй відшкодовано страховою компанфєю. Вказує, що з відповідача в порядку ст. ст. 1166, 1194 ЦК України на її користь підлягає стягненню різниця між розміром відновлювального ремонту, та розміром страхового відшкодування, яке виплачене Страховиком винної особи у розмірі 46168,99 грн (116 331,24 грн- 70 162,25 грн) у відповідності до відомостей ремонтної калькуляції № 25-1277335 18.03.2025 року, а також 7 926,00 грн, які вона понесла за евакуацію та зберігання пошкодженого транспортного засобу, що разом складає 54094,99 грн. Належний їй автомобіль «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 , був основним засобом пересування для неї та родини. Пошкодження належного їй автомобіля відповідачем в результаті настання ДТП завдало сильних душевних страждань та негативно вплинуло на моральний стан у зв`язку з перенесеним стресом щодо пошкодження її майна, а також оскільки довелось на певний час відмовитися від поїздок на власному транспортному засобі, що привело до додаткового дискомфорту, завданого настанням дорожньо-транспортної події. Крім того, в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди вона зазнала травмувань, а саме: забій грудної клітки та забій правого плеча, що підтверджується відповіддю КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2», крім того, вказаною відповіддю підтверджено, що вона, як потерпіла внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди була доставлена швидкою медичною допомогою до травматологічного пункту. Враховуючи вказані обставини, моральна шкода, заподіяна протиправними діями відповідача, внаслідок яких було пошкоджено її транспортний засіб «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням принципів розумності і справедливості, має бути відшкодована у розмірі 50 000,00 грн. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 36 093,88 грн та моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по наданню правничої допомоги в сумі 2 763,60 грн та судові витрати по оплаті судового збору в сумі 765,09 грн. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині незадоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги останньої в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір матеріальної шкоди на суму ПДВ, оскільки під час визначення вартості відновлювального ремонту та при виплаті страхового відшкодування податок на додану вартість не враховувався. Відтак суд мав стягнути з відповідача повну різницю між вартістю ремонту (116 331,24 грн) та виплаченим страховим відшкодуванням (70 162,25 грн), що становить 46 168,99 грн, відповідно до ремонтної калькуляції № 25-1277335 від 18.03.2025 року, без вирахування ПДВ. Крім того, з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на евакуацію та зберігання транспортного засобу як збитки у розумінні ст. 22 ЦК України, що завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Також суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір заявленої моральної шкоди. З огляду на обставини ДТП, отримані позивачем тілесні ушкодження, пошкодження автомобіля «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 та завдані психологічні страждання, з урахуванням принципів розумності й справедливості моральна шкода підлягає відшкодуванню у заявленому розмірі 50 000,00 грн. Зазначає, що сам факт пошкодження її майна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вже є достатньою підставою для висновку про заподіяння їй моральної шкоди. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц. У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Сторони у справі, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися, заяв про відкладення розгляду справи із підстав, які могли бути визнанні поважними не подали, тому колегія суддів з врахуванням положень передбачених ч. 2 ст. 372 ЦПК України дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. З огляду на вказане, врахувавши передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду цієї справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатність наявних у справі матеріалів для її розгляду, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що 04 березня 2025 року о 10:00 в місті Біла Церква, на перехресті вулиць Польова та В. Івасюка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Renault Sceniс» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 який порушивши правила дорожнього руху здійснив зіткнення з транспортним засобом ОСОБА_1 . Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2025 року у справі № 357/4499/25 ОСОБА_3 визнано винним у настанні описаної дорожньо-транспортної пригоди та винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Згідно даної постанови Страхова відповідальність транспортного засобу позивача «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «УТСК», відповідно до полісу№ 223703802. 25 березня 2025 року складено протокол технічного огляду транспортного засобу «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 . 18 березня 2025 року складено ремонтну калькуляцію транспортного засобу «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 ., згідно з якою вартість ремонту становить 116 331,24 грн; загальна сума вирахувань зношення запчастин без ПДВ становить 46 198,99 грн; загальна сума після вирахувань зношення запчастин становить 70 162,25 грн. 28 березня 2025 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» складено розрахунок суми відшкодування, згідно з якою шкода заподіяна майна ОСОБА_1 пошкодженням транспортного засобу «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 (сума стартового відшкодування), становить 70 162,25 грн. Вартість відновлювального ремонту з врахування ПДВ становить 116 331,24 грн. 01 квітня 2025 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатила ОСОБА_1 70 162,25 грн страхового відшкодування ФОП ОСОБА_4 надано два товарних чеки від 10.03.2025 на евакуацію транспортного засобу «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 та його зберігання на суму 2 000,00 грн та 4 585,00 грн відповідно. Філією «Укравто Біла Церква» надано рахунок-фактуру та акт наданих послуг від 16 квітня 2025 року на зберігання автомобіля ОСОБА_1 на суму 1 068,00 грн. Відповідно до наданого чеку медичного центру на МРТ плечового суглобу на суму 2 200,00 грн від 04 березня 2025 року та квитанцію АТ «Райффайзен Банк» від 04 березня 2025 року про перерахування коштів на суму 2 200,00 грн ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатила ОСОБА_1 4 800,06 грн за витрати на лікування. 15 квітня 2025 року між ОСОБА_1 та АО «Інслоу Груп» укладено договір про надання правничої допомоги № 15/04/25/ПГ. 16.04.2025 ОСОБА_1 перерахувала на користь АО «Інслоу Груп» 7000,00 грн за договором від 15.04.2025 № № 15/04/25/ПГ Вирішуючи вказаний спір та частково задовольняючи позовні, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_3 пов`язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу), позивачу було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв`язку зі вказаними діями відповідача. Таким чином приймаючи рішення суд дійшов висновку про стягнення із останнього як заподіювача шкоди різниці матеріальної шкоди між страховим відшкодуванням та загальною сумою заподіяної матеріальної шкоди, визначену висновком експерта по визначенню вартості матеріального збитку. Враховуючи те, що ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»виплатило позивачу сума страхового відшкодування у розмірі 70 162,25 грн, в межах ліміту страхової суми, визначеної полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, якого недостатньо для відшкодування завданої йому шкоди, доводи позивача про стягнення з відповідача різниці між розміром завданої шкоди та страховою виплатою. Враховуючи доведеність вини відповідача у вчиненні ДТП, цивільно-правова відповідальності, як власника наземного транспортного засобу застрахована, та враховуючи ремонтну калькуляцію та розрахунок страхового відшкодування, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу а також суми сплаченого страховиком відшкодування становить 70 162,25 грн, за вирахуванням ПДВ у вартості матеріалів, робіт та складових становить 10 075,11 грн. Оскільки факт пошкодження внаслідок ДТП автомобіля позивача знайшов підтвердження, позивач тривалий час був позбавлений можливості вести звичний спосіб життя, вільно користуватись автомобілем, внаслідок не відшкодування в добровільному порядку шкоди, у відповідності до ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка була визнана винною у ДТП, що дає підстави для задоволення частково позову у цій частині на суму 5 000 грн з відповідача. У задоволенні решти вимог до ОСОБА_3 було відмовлено. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову відповідає з огляду на наступне. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині не задоволених позовних вимог. У частині першій статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 (провадження №61-26508св18) вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком. Судом установлено, що вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 70 162,25 грн (розмір ліміту відповідальності страховика) не оспорюється. У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов правильного висновку про те, що відповідач повинен відшкодувати ОСОБА_1 завдану майнову шкоду, а саме різницю між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком про відсутність підстав для задоволення вимог на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 суми ПДВ у вартості матеріалів, робіт у сумі 10 075,11 грн за наслідками дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки транспортний засіб не було відремонтовано, то суд правильно не врахувавши суму ПДВ у розмірі 10 075,11 грн (20%), а також відрахувавши від загального розміру завданої шкоди суму одержаного страхового відшкодування 70 162,25 грн, обґрунтовано стягнув з винного в ДТП відповідача ОСОБА_3 36 093,88 грн реальних збитків без урахування зносу автомобіля. Матеріали справи не містять відомості про те, що пошкоджений в результаті ДТП автомобіль позивачки ремонтувався на СТО, яке є платником ПДВ. Оскільки при розрахунку розміру нанесеного збитку оцінювачем було враховано ПДВ на запасні матеріали та запасні частини, таким чином даний податок повинен бути віднятий та який буде достягнутий в судовому порядку лише після надання документів, що підтверджують ремонт, оплату ремонту та обставини щодо того, що СТО є платником ПДВ. Таким чином не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги з приводу того, що у даному випадку суд мав стягнути з відповідача повну різницю між вартістю ремонту (116 331,24 грн) та виплаченим страховим відшкодуванням (70 162,25 грн), що становить 46 168,99 грн, відповідно до ремонтної калькуляції № 25-1277335 від 18.03.2025 року, без вирахування ПДВ. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови вартості послуг на евакуацію та зберігання транспортного засобу. Відповідно до ст. 29 Закону України № 1961-ІV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Отже, наведені норми закону вказують про те, що витрати на евакуацію транспортного засобу із місця ДТП відшкодовуються за рахунок страхової компанії. Таким чином вимога про відшкодування витрат на евакуацію транспортного засобу із місця ДТП пред`явлена до неналежного відповідача, що є підставою для відмови в задоволенні відшкодування вищезазначеної суми. Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині відшкодування позивачу за рахунок відповідача моральної шкоди. ЄСПЛ вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України). Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)). Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21)). Враховуючи факт завдання шкоди транспортному засобу позивача по справі, а також у зв`язку із протиправною поведінкою відповідача, зазнав душевних страждань та переживань у зв`язку із пошкодженням власного транспортного засобу. Суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та зменшення розміру моральної шкоди до 5 000 грн. Колегія судів погоджується із судом першої інстанції в тому, що визначений ним розмір відшкодування є розумним, виваженим і справедливим, відповідає обсягу душевних, фізичних та психологічних страждань, ступеню моральних переживань, яких зазнав позивач. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків районного суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 49, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року, залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 06 березня 2026 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді : Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв