Ухвала КАС ВС № 240/14044/24

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 09 березня 2026 року м. Київ справа №240/14044/24 адміністративне провадження №К/990/7285/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі №240/14044/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Житомирська міська рада про визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Житомирська міська рада, про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 01.07.2024 №1944/5 "Про задоволення скарги". Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026, позов задоволено. На адресу Верховного Суду 18.02.2026 надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України, у якій скаржник просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2025, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що останню подано без додержання вимог процесуального закону, що діяв на час її подання. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставою касаційного оскарження відповідач зазначає застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України). Скаржник, обгрунтовуючи вказану підставу касаційного оскарження, посилається на висновки, які викладено в постановах Верховного Суду від 22.05.2022 у справі №825/2328/16, від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18. При цьому заявник касаційної скарги вказує правову позицію Верховного Суду, пов`язану з критеріями загальної оцінки процедурних порушень, які вплинули або могли вплинути на правильність рішення суб`єкта владних повноважень. Крім цього скаржник, вказуючи постанови Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №910/6552/20, від 08.06.2022 у справі №904/2032/16 (904/1194/21), зазначає про доцільність застосування судами у прийнятих судових рішеннях такого принципу як правовий пуризм. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3)висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому, колегія суддів зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, недостатньо самого лише зазначення постанов Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду. Разом з тим, скаржник не зазначає норму права, яку застосовано судом апеляційної інстанції без урахування висновку Верховного Суду, а також не доводить подібності правовідносин у цій справі та у наведених ним справах. Водночас необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Крім цього, відповідач у касаційній скарзі також вказує, що підставою на касаційне оскарження судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, визначених також пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. При цьому частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо зокрема: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. В касаційній скарзі Міністерство юстиції України стверджує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та неповно встановили обставини справи. Скаржник вважає, що процесуальні порушення унеможливили правильне встановлення фактичних обставин та призвели до неправильного вирішення справи. Разом з тим, колегія суддів зауважує, шо відповідно до вимог процесуального закону, при посиланні на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України (недослідження обставин справи) скаржником мають бути обґрунтовані заявлені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а наслідком касаційного розгляду має бути направлення справи на новий судовий розгляд. Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження Однак у поданій відповідачем касаційній скарзі вимоги положень пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, в сукупності з частинами другою та третьою статті 353 цього Кодексу та пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України не наведені, що свідчить про неналежне правове обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Крім цього, вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування рішень судів попередніх інстанцій з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову. Частиною 2 статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Враховуючи наведене вище, касаційну скаргу слід залишити без руху, а скаржнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі №240/14044/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Житомирська міська рада про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без руху. Встановити скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач В.М. Шарапа Судді Я.О. Берназюк С.М. Чиркін