Ухвала КАС ВС № 380/2277/25

УХВАЛА 10 березня 2026 року м. Київ справа №380/2277/25 адміністративне провадження № К/990/8098/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Уханенка С.А., суддів: Білак М.В., Жука А.В., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у період з 19.03.2023 по 30.04.2024 щодо непроведення перерахунку та доплати розміру грошового забезпечення загиблого чоловіка ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити розмір грошового забезпечення загиблого чоловіка ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в період з 19.03.2023 по 30.04.2024 шляхом зарахування на особистий картковий рахунок; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити розмір грошового забезпечення загиблого чоловіка ОСОБА_1 19.03.2023 по 30.04.2024 основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2026 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. 18 лютого 2026 року засобами поштового зв`язку позивач надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі. Предметом спору у цій справі є правомірність непроведення перерахунку та доплати розміру грошового забезпечення загиблого чоловіка (військовослужбовця) ОСОБА_1 . Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Львівським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження. Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник за змістом поданої касаційної скарги послалася на підпункт «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Позивач зазначає наступне: «чи охоплює поняття «належне, але не отримане» грошове забезпечення (ст. 1227 ЦК України; розділ XXX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (надалі Порядок № 260)) різницю між фактично виплаченими сумами та сумами, які підлягали нарахуванню та виплаті за законом у зв`язку з неправильним застосуванням розрахункової величини; чи є правомірним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність права члена сім`ї загиблого військовослужбовця вимагати нарахування та виплату такої різниці з підстави, що суми не були «нараховані» за життя військовослужбовця. Зазначене питання є типово-повторюваним та стосується широкого кола осіб (сімей загиблих/померлих військовослужбовців), а відтак має значний суспільний інтерес та виняткове значення для скаржника.». Верховний Суд наголошує, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Водночас колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання і такі обставини необхідності формування висновку щодо застосування норми права належно обґрунтовані у касаційній скарзі з викладенням підходу до застосування такої норми права, яка не застосовувалася раніше Верховним Судом у подібних правовідносинах. Проте наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов, скаржник жодним чином не посилається на різноманітність такої практики або про її відсутність. Саме по собі задавання питання, викладені скаржником у касаційній скарзі, не є достатнім обґрунтуванням підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а свідчить про суб`єктивні труднощі у тлумаченні правових норм, які виникли у скаржника, у зв`язку з чим це не обов`язково свідчить, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. Також Верховний Суд зазначає, що у цій справі відсутнє виняткове значення для позивача та значний суспільний інтерес, оскільки підняте скаржником питання стосується лише конкретних обставин цієї справи і не має широкого впливу на розвиток правозастосовної практики в цілому. Хоча питання є важливим для окремої категорії осіб (родичів загиблих військовослужбовців), скаржником не доведено юридичного масштабу (великої кількості спорів саме у цій категорії спорів), який би обґрунтовував значний суспільний інтерес, а також не доведено, що саме для скаржника існують незворотні наслідки у разі відмови у касаційному перегляді її касаційної скарги. Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження. З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії.

2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіС.А. Уханенко М.В. Білак А.В. Жук