Ухвала КАС ВС № 260/1381/25

УХВАЛА 10 березня 2026 року м. Київ справа №260/1381/25 адміністративне провадження № К/990/7979/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Уханенка С.А., суддів: Білак М.В., Жука А.В., перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати, ОСОБА_1 , за період з 25.02.2022 року по 26.02.2024 року (включно) грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №

704. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести, ОСОБА_1 , за період з 25.02.2022 року по 26.02.2024 року (включно) нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №

704. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати, ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 09.11.2023 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату, ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 09.11.2023 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати, ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №

704. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату, ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №

704. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати, ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2022 рік, 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно 3 додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №

704. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2022 рік, 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №

704. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати, ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №

704. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплатити, ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №

704. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстави несплати судового збору. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року апеляційну скаргу повернуто заявникові. 22 лютого 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у цій справі. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги. Згідно з частиною третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги. Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Як встановлено Судом, заявник касаційної скарги оскаржує ухвалу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року, якою апеляційну скаргу повернуто заявникові у зв`язку з невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 23 грудня 2025 року, а саме у зв`язку із несплатою судового збору. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховане те, що військова частина НОМЕР_1 не є безпосереднім суб`єктом сплати судового збору, оскільки таку виплату забезпечують розпорядники бюджетних коштів вищого рівня, тобто Департамент фінансів Міністерства оборони України, проте судом в ході розгляду апеляційної скарги не було з`ясовано ці обставини, що призвело до винесення необґрунтованої та протиправної ухвали, а відтак ухвала апеляційної інстанції підлягає скасуванню. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що чинне законодавство передбачає обов`язок вчинення процесуальних дій у відповідь на ухвалу про без руху. Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Колегія суддів наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом. Водночас в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції від 22 січня 2026 року вказано, що у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги., у зв`язку з чим суд, застосувавши частину другу статті 298 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, повернув апеляційну скаргу. Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що скаржник у строк, наданий судом, не вчинив жодної процесуальної дії на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 23 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, що своєю чергою свідчить про невиконання скаржником своїх процесуальних обов`язків. В касаційній скарзі заявник жодних контраргументів з цього приводу не наводить. Отже, за таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги заявникові у зв`язку з несплатою останнім судового збору на виконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 23 грудня 2025 року. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги. Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у цій справі. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіС.А. Уханенко М.В. Білак А.В. Жук