Ухвала КАС ВС № 320/19524/24

УХВАЛА 09 березня 2026 року м. Київ справа № 320/19524/24 адміністративне провадження № К/990/6497/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участі третьої особи - Державного підприємства «Гарантований покупець», про скасування постанов в частині, В С Т А Н О В И В: У травні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПАТ «НЕК «Укренерго») звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), в якому просило скасувати постанови відповідача: - від 09 вересня 2022 року № 1117 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої державному підприємству «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ»: у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року» в частині затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ»: у березні 2022 року (із змінами, внесеними згідно з постановами НКРЕКП від 28 лютого 2023 року № 388, від 08 серпня 2023 року № 1472); у квітні 2022 року (із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕКП від 22 березня 2023 року № 521); у травні 2022 року (із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕКП від 04 квітня 2023 року № 626); у червні 2022 року (із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕКП від 04 квітня 2023 року № 626); - від 20 вересня 2022 року № 1190 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у липні 2022 року» (із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕКП від 11 квітня 2023 року № 671 ); - від 14 березня 2023 року № 473 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у серпні 2022 року». Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року, в позові відмовлено. Справу розглянуто судами за правилами загального позовного провадження. 13 лютого 2026 року ПАТ «НЕК «Укренерго» через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року. Заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить переглянути оскаржені судові рішення на підставі пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), скасувати їх та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Предметом спору в цій справі є постанови НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. В обґрунтування касаційної скарги заявник, зокрема, указав на незастосування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, сформованих у господарських справах: № 910/19641/23 (щодо застосування постанови НКРЕКП від 19 квітня 2024 року № 759 у неправильному часовому контексті); № 908/1162/23 (щодо заборони здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території застосовується з моменту фактичної окупації, що є загальновідомим фактом і не потребує окремого доказування); № 910/9680/23 (щодо нікчемності правочинів, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія); висновків Верховного Суду, висловлених у цивільній справі № 233/2021/19 (щодо визначення критерії подібності правовідносин) та висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 11-228сап21 щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (щодо належного мотивування судового рішення). Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з указаної підстави, Суд виходить з наступного. Так, за приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження можливе, за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі. Водночас застосовність висновків Верховного Суду повинно здійснюватися через призму норми права, яка діє у часі та впливає на врегулювання спірних правовідносин, а відповідно і вирішення спору. Перевіряючи доводи заявника щодо неврахування висновків Верховного Суду, сформованих в указаних вище справах, Судом установлено, що аргументи заявника в цій частині зводяться до наведення окремих цитат з указаних постанов Верховного Суду без конкретизації норми щодо якої такий висновок сформовано та без належної аргументації чому ці висновки підлягають застосуванню до спірних правовідносин, з урахуванням особливостей цієї справи. Так, ПАТ «НЕК «Укренерго» указує, що судами попередніх інстанцій у цій справі безпідставно застосовані норми Кодексу комерційного обліку, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311, Правила ринку та Порядок купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №

641. Проте яким чином висновки Верховного Суду в указаних заявником справах, обставини яких не є релевантними до спірних правовідносин, стосуються спірних правовідносин у цій справі ПАТ «НЕК «Укренерго» не указало, як і не навело об`єктивних підстав у чому саме полягає неправильне застосування судами окремих положень указаних нормативно-правових актів, виходячи з обставин, установлених судами у цій справі. Наступною підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник у касаційній скарзі зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо обов`язковості розпоряджень НКРЕКП, прийнятих на підставі статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» і статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», та «правових наслідків їхнього виконання суб`єктами ринку електричної енергії, зокрема стосовно неможливості кваліфікації дій, вчинених на виконання таких розпоряджень, як «добровільних». Також зазначено на необхідність формування правової позиції питання меж дискреційних повноважень НКРЕКП при затвердженні вартості послуг у межах виконання спеціальних обов`язків, допустимості прийняття Регулятором рішень на підставі даних, що не відповідають імперативним вимогам Кодексу КОЕЕ, а також правових наслідків владного примусу до підписання актів приймання-передачі та актів коригування до них як елементу регуляторного впливу, що не може створювати належних та правомірних фінансових зобов`язань для учасників ринку електричної енергії». Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного. Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Проаналізувавши доводи заявника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, так як, указавши норми, що потребують, на думку заявника, такого висновку, заявник не виклав ці аргументи у взаємозв`язку з обставинами цієї справи та не розкрив їхнього неправильного застосування судом апеляційної інстанції. Верховний Суд указує, що положення статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»» є загальними та визначають мету, форми діяльності Регулятора і його основні завдання, а статтею 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» регламентовано відповідальність учасників ринку за правопорушення законодавства, що регулює функціонування ринку електричної енергії. Водночас, пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо указаних норм, аргументи касаційної скарги в цій частині зводяться виключно до незгоди з висновками судів попередніх інстанції, обумовлених оцінкою доказів у справі, наданих сторонами на підтвердження своїх позицій, з посиланням на обов`язок Верховного Суду визначити критерії меж дискреційних повноважень НКРЕКП. Тобто ПАТ «НЕК «Укренерго» фактично наведено оціночні критерії змісту оскаржених судових рішень, без належної аргументації як саме висновок Верховного Суду щодо статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»» та статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» вплине на вирішення цього спору, за обставин, установлених судами у цій справі. Тому Верховний Суд не вбачає підстав щодо необхідності формування відповідного висновку стосовно указаних норм, за наведеного у касаційній скарзі обґрунтування. Інші аргументи скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, яким урегульовані питання функціонування ринку електричної енергії, з посиланням на загальні критерії розмежування повноважень його учасників та неправильну оцінку судами доказів у справі, що свідчить про їхню переоцінку заявником. Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Верховний Суд також відхиляє посилання заявника на приписи пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, з посиланням на те, що судами не досліджено докази у справі, так як оскарження судових рішень на підставі приписів пункту 1 частини другої статті 353 КАС України можливе за умови належного обґрунтування підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України. Загальні фрази щодо неповної оцінки доказів у справі, за відсутності вмотивованої аргументації яким чином такі докази мають значення для вирішення цього спору не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України. Отже, у скарзі відсутні обґрунтовані мотиви, за яких суд може відкрити касаційне провадження на підставі пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у справі з подібними правовідносинами не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки норми КАС України вимагають визначення такої норми, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/не застосування цієї норми права. Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, викладеного у постанові або його незастосування, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство "Гарантований покупець", про скасування постанов в частині - повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. СуддяС.А. Уханенко