Постанова 4857 № 380/23505/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/23505/25 пров. № А/857/3604/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Довга О.І., Запотічний І.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року (головуючий суддя Гавдик З.В.), постановлену у письмовому провадженні в м. Львові, у справі №380/23505/25 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: 28.11.2025 через систему «Електронний суд» адвокат Максимов Антон Олександрович звернувся в суд в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії. Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу. Повертаючи позовну заяву, суддя суду першої інстанції виходив з того, що Сабадаш Роман Романович станом на 30.12.2025 не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, оскільки не надано суду договір про надання правничої допомоги № 23-223 від 03.11.2025 та позовну заяву із зазначенням відомих номерів засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Не погоджуючись з ухвалою судді суду першої інстанції, адвокат Максимов Антон Олександрович в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що представником позивача через підсистему Електронний суд було подано дві заяви на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, якими виправлено усі недоліки, на які вказувалось судом та надіслано усі необхідні документи. Як убачається з реєстраційних карток від 11.12.2025 та 12.12.2025 обидві заяви на виправлення недоліків з усіма додатками, завірені електронним підписом представника позивача були отримані судом першої інстанції. Незважаючи на вищевказане судом було винесено необґрунтовану ухвалу про повернення позовної заяви позивачу. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що представником позивача долучено позовну заяву у паперовій формі, однак відсутні належним чином засвідчені додатки у паперовому вигляді. Більше того, зазначений позов долучений представником позивача до заяви про виконання ухвали суду від 12.12.2025, що не відповідає вищезазначеним нормативним положенням направлення позовної заяви через підсистему ЄСІТС «Електронний суд». Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали судді суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали судді суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з положеннями частини 7 статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Частиною 1 статті 168 КАС України встановлено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. З матеріалів справи убачається, що позовна заява від 28.11.2025, зареєстрована судом першої інстанції 01.12.2025, подана адвокатом Максимовим Антоном Олександровичем в інтересах ОСОБА_1 через систему Електронний суд. 08.12.2025 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулась, надано строк для усунення недоліків шляхом надання: - договору про надання правничої допомоги № 23-223 від 03.11.2025; - позовної заяви із зазначенням відомих номерів засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. 11.12.2025 та 12.12.2025 від представника позивача надійшла заява про виконання вимог ухвали суду, разом із якими долучено угоду №23-223 про надання правової (юридичної) допомоги адвокатом та позовну заяву, в якій вказані номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про відсутність електронного кабінету позивача. Разом з тим, дослідивши подану представником позивача заву про виконання ухвали суду, суддею суду першої інстанції встановлено, що подані докази не відповідають вимогам законодавства, оскільки позовна заява, в якій вказані номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про відсутність електронного кабінету позивача не містить власноручного підпису позивача чи його представника, а також разом із вказаною заявою не подано доказів надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи. Щодо наведеного, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до положень статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку. Отже надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису. У пункті 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України зазначено, що окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Про початок функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України. У газеті «Голос України» від 04.09.2021 № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистеми (модулів) ЄСІТС «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку. Таким чином, зазначені в оголошенні Вищої ради правосуддя підсистеми (модулі) ЄСІТС почали офіційно функціонувати з 05.10.2021. Відповідно до пунктів 24-27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС «Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система», що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи. Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua. Так, електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються. Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду. Так, альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи з використанням підсистеми «Електронний суд». Водночас здійснити реєстрацію офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) за відсутності власного електронного підпису неможливо. Тому усі документи, що надійшли до суду саме через зазначений сервіс, вважаються такими, що подані з використанням власного електронного підпису. Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/335/20, та постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18 , від 06 серпня 2020 року у справі № 160/1841/19, від 11 вересня 2024 року у справі № 591/6212/23. Отже, покликання судді суду першої інстанції на те, що представником позивач на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху подано позовну заяву без власноручного підпису не ґрунтується на приписах законодавства, оскільки файл позовної заяви із усуненими недоліками було долучено до заяви, яка подавалась через систему Електронний суд і відповідно вважається такою, що подана з використанням власного електронного підпису. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем вказану заяву про усунення недоліків позовної заяви із доданим файлом позовної заяви із усуненими недоліками через систему Електронний суд надіслано ЗМУ ДМС у Львівській області, отже належним чином надіслано відповідачу. Судом апеляційної інстанції, також, враховано, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. В рішенні від 12.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що стало порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»). У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) у п.52 Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі право на суд, яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на розгляд спору судом (наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ) . Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Аналізуючи процесуальні обставини справи в контексті поданого позову, а, також, аргументи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, що має наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 241, 243, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі №380/23505/25 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді О. І. Довга І. І. Запотічний