Постанова 4857 № 300/3158/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/3158/25 пров. № А/857/33119/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Заверухи О.Б, Онишкевича Т.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року (головуючий суддя: Гомельчук С.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,- встановив: ОСОБА_1 , 07.05.2025, звернувся з позовом до суду, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнти у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 починаючи з 06.11.2024 та у розмірі 1,115 починаючи з 01.03.2025 для забезпечення індексації пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести, починаючи з 06.11.2024, перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та починаючи з 01.03.2025 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії. В обґрунтування позову позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідачем не була проіндексована його пенсія на підставі постанов КМУ № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» на відповідний коефіцієнт збільшення, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача із заявою. Однак Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 07.04.2025 повідомило, що згідно з Порядком № 124 внаслідок індексації, пенсія позивача не підлягала підвищенню, оскільки до розміру пенсії позивача встановлено доплату. На думку представника позивача, такі діє відповідача є протиправними, оскільки положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону), показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку). Вважає, що під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації, положення Порядку № 124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV, у зв`язку з чим під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення. Індексація пенсій у 2021-2025 роках повинна проводитись відповідно до постанови КМУ № 127, постанови КМУ № 118, постанови КМУ № 168, постанови КМУ № 185, постанови КМУ № 209, Порядку КМУ № 124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 відповідно. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнти у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 починаючи з 06.11.2024 та у розмірі 1,115 починаючи з 01.03.2025 для забезпечення індексації пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести, починаючи з 06.11.2024 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та починаючи з 01.03.2025 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що оскільки позивачу було призначено пенсію від середньої заробітної плати в Україні за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, та який перевищував встановлені для розрахунку показники середньої заробітної плати для обчислення розміру пенсії 7405,03, то для таких випадків було передбачено такий алгоритм проведення перерахунку пенсії: до пенсій призначених за зверненням, що надійшли до 31.12.2020 включно, які не підвищувались з 01.03.2021, відповідно до п. 1 постанови № 127, а також не підвищувались із січня по липень 2021 року включно у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, з 01.07.2021 до таких пенсій встановлена щомісячна доплата розмірі 100 грн в межах максимального розміру пенсій, визначеного законом, яка враховується під час подальших розрахунків пенсій. В результаті проведених перерахунків з 01.03.2022 ОСОБА_1 встановлена щомісячна доплата до пенсії в розмірі 135 грн, з 01.03.2023 -100 грн. Вважає, що підстав для проведення перерахунку із застосуванням коефіцієнтів збільшення показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення розміру пенсії для новопризначених пенсій. Вказано, що з 01.03.2024 було проведено індексацію пенсії з урахуванням базової зарплати 7405,03 грн збільшеної на 7,96%, та з 01.03.2025 на 11,5%. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 11.08.2020 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Пенсійне забезпечення», що підтверджується матеріалами справи. При цьому для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки, в розмірі 7763,17 грн. (а.с.78). Згідно з розрахунками Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22.02.2022, від 26.02.2023 та від 28.02.2024, на виконання Постанови КМУ №118, Постанови КМУ №168 та Постанови КМУ №185 до пенсії позивача з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 встановлено доплати до пенсії в сумі 135 грн, 100 грн та 100 грн відповідно (а.с. 79-81). Як вбачається з розрахунку відповідача від 26.02.2025 для обчислення розміру пенсії позивача відповідачем з 01.03.2025 врахований збільшений показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, в розмірі 8913,83 грн, який обрахований з показника за 2017-2019 роки, в розмірі 3764,40 грн (а.с.90). Позивач, 21.01.2025 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2017-2019 роки на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 (а.с.24-25). Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 07.04.2025 № 2809-2120/Г-02/8-0900/25 повідомило, що на виконання Постанови КМУ №118, Постанови КМУ №168 до пенсії позивача з 01.03.2022, з 01.03.2023 встановлено доплати до пенсії в сумі 135 грн та 100 грн відповідно. Одночасно вказав, що з 01.03.2024 та з 01.03.2025 пенсія позивача перерахована у зв`язку із проведенням індексації, відповідно до Постанови КМУ № 185 та Постанови КМУ № 209, при цьому збільшено показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнт 1,0796 та 1,115, тому такий становив 7994,47 грн та 8913,83 грн відповідно. (а.с. 26-28). Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача щодо не проведення індексації пенсії, позивач звернувся до суду із позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ПФ України в Івано-Франківській області, здійснюючи перерахунок пенсії позивача на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши йому у 2022 -2023 роках щомісячну доплату до пенсії у розмірі: з 01.03.2022 - 135,00 грн, з 01.03.2023 - 100,00 грн замість застосування коефіцієнта збільшення у 2021 році - 1,11, у 2022 році - 1,14, у 2023 році - 1,197 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення його пенсії (7763,17 грн), діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституція України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується, зокрема, загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням. Пенсії та інші види соціальних виплат, що є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення визначено Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII). Відповідно до статті 1 цього Закону індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами механізмом підвищення грошових доходів, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України та які не мають разового характеру, зокрема пенсії. Обов`язковість індексації як державної соціальної гарантії передбачена статтею 18 Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Частиною другою статті 19 цього Закону встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII економічною підставою для проведення індексації є перевищення індексу споживчих цін порогу індексації, який установлюється у розмірі 103 відсотка. Порядок проведення індексації визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону № 1282-XII). Закон України № 2040-ІХ (який прийнято 15.02.2022,) яким внесено зміни, зокрема, до частини п`ятої статті 2 Закону № 1282-XII. У новій редакції цієї норми передбачено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, який визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV). Закон № 1058-IV визначає принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Його преамбулою встановлено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії. Формула визначення коефіцієнта збільшення передбачає врахування 50 відсотків показника зростання споживчих цін та 50 відсотків показника зростання середньої заробітної плати за відповідні періоди. З метою реалізації зазначених положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV (далі Порядок № 124). Відповідно до пункту 4 Порядку № 124 коефіцієнт збільшення визначається за формулою, що враховує показник зростання споживчих цін (ЗСЦ) та показник зростання середньої заробітної плати (ЗСЗ). Пунктами 5, 6 Порядку № 124 встановлено, що кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, а також що при перерахунку враховуються суми доплат, підвищень та індексації, встановлені законодавством. Суд апеляційної інстанції враховує, що у 2021 2025 роках Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України визначалися відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати для проведення індексації пенсій з 1 березня кожного року, зокрема: з 01.03.2021 1,11; з 01.03.2022 1,14; з 01.03.2023 1,197; з 01.03.2024 1,0796; з 01.03.2025 1,115. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач з 11.08.2020 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у 2021 2023 роках відповідач не здійснив індексацію пенсії позивача відповідно до вимог частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), натомість встановив щомісячну доплату до пенсії у розмірі 135,00 грн з 01.03.2022 та 100,00 грн з 01.03.2023. Відмову у проведенні індексації відповідач обґрунтував тим, що при призначенні пенсії у 2020 році для її обчислення враховано показник середньої заробітної плати в Україні за 2017 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, який перевищує відповідні показники, визначені Порядком № 124 для проведення індексації (зокрема, у 2021 році 5426,60 грн, у 2022 році 6186,32 грн, у 2023 році 7405,03 грн). Разом з тим з 01.03.2024 на виконання пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 відповідач провів перерахунок (індексацію) пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 7994,47 грн (7405,03 грн Ч 1,0796), а з 01.03.2025 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 у розмірі 8913,83 грн (7994,47 грн Ч 1,115). Спірним у цій справі є питання наявності підстав для індексації пенсії позивача у 2021 2025 роках та визначення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який підлягає застосуванню під час проведення перерахунку відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, а саме: чи підлягає застосуванню показник станом на 01.10.2017, послідовно збільшений на відповідні коефіцієнти, чи показник, який безпосередньо враховувався при призначенні пенсії. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодекс адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.04.2025 у справі № 200/5836/24 дійшла висновку, що запроваджений механізм щорічної індексації пенсій відповідно до Закону № 1058-IV передбачає підвищення пенсій шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії, а не фіксованого показника станом на 01.10.2017. Верховний Суд зазначив, що положення пункту 5 Порядку № 124 у частині застосування показника станом на 01.10.2017 не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки закон передбачає збільшення показника, який враховувався для обчислення пенсії конкретній особі. Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципами законодавчого визначення умов і порядку його здійснення та диференціації розмірів пенсій залежно від страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу). Колегія суддів виходить з того, що принцип законодавчого визначення умов і порядку здійснення пенсійного страхування гарантує правову визначеність, передбачуваність та недопустимість зміни встановленого законом механізму підзаконним нормативним актом. Принцип диференціації розмірів пенсій забезпечує прямий зв`язок між розміром сплачених страхових внесків, тривалістю страхового стажу та розміром пенсії. Отже, з урахуванням пріоритетності закону над підзаконним нормативним актом, під час проведення індексації пенсій з 2020 року положення Порядку № 124 підлягають застосуванню лише у частині, що не суперечить частині другій статті 42 Закону № 1058-IV, тобто із застосуванням показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при призначенні пенсії. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 у справах №200/422/24, №620/7211/24, від 28.01.2025 у справах №120/1483/24, №400/4663/24, від 20.02.2025 у справі №460/2711/24, від 30.04.2025 у справі №440/9779/24, від 13.05.2025 у справі №560/8245/24, від 29.05.2025 у справі №400/3325/24 та інших. Застосовуючи наведені правові висновки до обставин даної справи, суд апеляційної інстанції встановив, що пенсія позивачу у 2020 році була обчислена із застосуванням показника середньої заробітної плати за 20172019 роки у розмірі 7763,17 грн. Отже, індексація пенсії у 2021 2025 роках мала здійснюватися шляхом послідовного множення саме цього показника на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти збільшення: у 2021 році 1,11; у 2022 році 1,14; у 2023 році 1,197; у 2024 році 1,0796; у 2025 році 1,115. Натомість відповідач, встановивши у 2022 2023 роках щомісячні доплати замість застосування передбачених законом коефіцієнтів до показника 7763,17 грн, діяв не у спосіб та не в межах повноважень, визначених законом. Також не відповідає вимогам частини другої статті 42 Закону №1058-IV застосування відповідачем при індексації з 01.03.2024 та з 01.03.2025 показників 7405,03 грн та 7994,47 грн відповідно, оскільки такі показники не є тими, що безпосередньо враховувалися при призначенні пенсії позивачу. Таким чином, індексація пенсії позивача з 01.03.2024 мала проводитися з урахуванням показника 7763,17 грн шляхом його послідовного множення на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796, а з 01.03.2025 із додатковим застосуванням коефіцієнта 1,115. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо порядку проведення індексації пенсії позивача у 2021 2022025 роках не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують право позивача на належне пенсійне забезпечення. Враховуючи все вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що з метою ефективного відновлення порушених прав позивача, потрібно визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнти у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 починаючи з 06.11.2024 та у розмірі 1,115 починаючи з 01.03.2025 для забезпечення індексації пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести починаючи з 06.11.2024 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та починаючи з 01.03.2025 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі № 300/3158/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха Т. В. Онишкевич