Постанова 4857 № 500/5309/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/5309/25 пров. № А/857/52966/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 500/5309/25 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до Тернопільської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними, місце ухвалення судового рішення м. Тернопіль Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїЧепенюк О.В. дата складання повного тексту рішення11 листопада 2025 ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 500/5309/25 позов Приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос» до Тернопільської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UА403020/2025/000031/1 від 07.03.2025. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України) на користь Приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос» судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що рішення Тернопільської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UА403020/2025/000031/1 від 07.03.2025 є обґрунтованим та підставним, позаяк позивачем не підтверджено належними документами митної вартості товару заявленої за ціною договору. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що мотиви відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що На виконання зовнішньоекономічного договору продажу і поставки товару №11062024 від 11.06.2024, укладеного між компанією «Morobell OU» (Естонія, Продавець) та Приватним підприємством «Приватне мале підприємство «Лотос» (Україна, Покупець), згідно із рахунком-фактурою (інвойс) № 43 від 03.03.2025, позивачем на митну територію України ввезено товар. 06.03.2025 уповноваженою особою Підприємства, агентом з митного оформлення Онукевич О.І., подано до митного оформлення МД №25UA403020002810U0, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення наступний товар: кілька балтійська пряного соління (Spratts spratus Balticus), вищий сорт, ціла, не патрана, з головою, плавниками та хвостом. Упакована в 3200 пластикових відер по 5 кг, вага нетто - 16000,00 кг. Вага з тузлоком - 18500,00 кг. Приготовлена у розсолі з додаванням солі, прянощів, лаврового листка, консерванту: бензонат натрію (Е211); не консервована, без теплової кулінарної обробки, придатна до вживання людиною; розмірний ряд відсутній. Технічний стандарт: «TS-K6: 1995». Дата виготовлення: 01/03/2025. Термін зберігання: 3 місяці при температурі від 0 до - 8 град.С. Не містить ГМО. Торговельна марка: MOROBELL. Виробник: OUMOROBELL, Естонія. Відповідно до інформації, вказаній у графі 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення разом з МД були подані наступні документи: сертифікат якості № 125 від 03.03.2025; рахунок-фактура (інвойс) № 43 від 03.03.2025; автотранспортна накладна № 43 від 03.03.2025; сертифікат про походження товару № EE418267 від 03.03.2025; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 3-1/38 від 14.01.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 11062024 від 11.06.2024; договір про надання послуг митного брокера № 33 від 05.05.2015; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів № б/н від 06.03.2025; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 12572053 від 05.03.2025; декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №43 від 03.03.2025; копія митної декларації країни відправлення № 25EE3300E0025233B2 від 03.03.2025. Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, АСМО «Інспектор» генеровано форми митного контролю: « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Також АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур. У подальшому Тернопільською митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів, а саме необхідно було надати: рахунок-проформа (за наявності), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; у разі їх відсутності надати такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Уповноваженою особою декларанта, окрім тих документів, які вже були подані до митної декларації, додатково надано: пакувальний лист від 03.03.2025, прайс-лист від 03.03.2025 № б/н. Листом від 07.03.2025 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що до митного оформлення подані усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість, інших додаткових документів не існує та не будуть подаватися. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товару посадовою особою митниці прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UА403020/2025/000031/1 від 07.03.2025, у графі 33 якого зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: рахунок-проформа (за наявності); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації. Митницею згенеровано форми митного контролю за допомогою СУР щодо контролю митної за кодами МФ 105-2, 106-2. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, враховуючи також те, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою, від того ж виробника та відправника товару. Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Декларантом надіслано лист від 07.03.2025 № б/н та повідомлено митний орган про надані документи та відсутність можливості надати додаткові документи. У названому рішенні також зазначено, що за результатами опрацювання документів встановлено, що оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору поставки і продажу від 11.06.2024 №11062024, укладеного між Morobell OU (Продавець) та Приватним підприємством "Приватне мале підприємство "Лотос" (Покупець). У поданих до митного оформлення документах встановлено наступні розбіжності. Відповідно до п.п.1.2 п.1 зовнішньоекономічного контракту № 11062024 від 11.06.2024, укладеного між MOROBELL OU та ПП «ПМП «Лотос» - «Продавець повинен передати Покупцю з кожною партією Товару: транспортна накладна (оригінал); пакувальний лист (оригінал); прайс-лист (оригінал); інвойс (оригінал); сертифікат походження (оригінал); ветеринарний сертифікат (оригінал); сертифікат якості (оригінал); страховий поліс (оригінал) чи/(та) експортна декларація (оригінал)». Продавцем Покупцю за кожною партією товару мав бути наданий страховий поліс, який до митного оформлення не поданий Відповідно до п.п.5.1 п.5 зовнішньоекономічного контракту №11062024 від 11.06.2024 «Ціни в інвойсах на товар, що поставляється вказані на умовах обумовлених в п.4.1 цього договору або у відповідних додаткових угодах на окрему партію товару у разі зміни умов поставки. В ціну включена вартість товару, затрати на транспортування CIP Тернопіль, CPT Тернопіль, FCA Хаапсау. Валюта ціни товару вказані в інвойсі встановлена в доларах США або євро». В інвойсі від 03.03.2025 №43 не зазначено затрати на транспортування на умовах CPT Тернопіль, вартість навантажувальних робіт та страхові витрати. В наданих до митного оформлення документах ніде не зазначено про вищезгадані витрати, також це не підтверджено іншими документами відправника, де б було зазначено, які витрати додатково включено в ціну товару; прайс-лист від 03.03.2025 містить виключно інформацію щодо ціни оцінюваного товару на умовах поставки CPT Тернопіль, що обмежує його конкурентність. Враховуючи вищезазначене, наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі. За результатом проведеної консультації з декларантом відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 МК України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України, не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі статтею 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару: товар згідно з МД від 05.03.2025 № 100230/2025/004138 (кілька балтійська пряного посолу (Sprattus Sprattus Balticus): в пластикових відрах по 5 кг (2400 відер); чиста вага нетто - 12000 кг, вага тузлука 1575,00 кг, в пластикових відрах по 10 кг (400 відер); чиста вага нетто - 4000 кг, вага тузлука 525,00 кг. Дата виготовлення - 01.03.2025, торгівельна марка немає даних. Виробник OU MOROBELL. Країна виробництва EE) на рівні 1,2129 євро/кг (1,3003 дол. США/кг). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось (а.с. 9 зворот). З метою випуску товару у вільний обіг позивач скористався правом, визначеним частиною сьомою статті 55 МК України, та подав митному органу нову митну декларацію, сплативши суму митних платежів згідно з заявленою митною вартістю із наданням гарантій відповідно до розділу X МК України в забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом У подальшому, не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Судом установлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту). Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України. Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України). Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості. У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України). Із наведених положень слідує, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Отож наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України). Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до частини другої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України). У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України. З матеріалів справи убачається, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості за ціною договору, а зокрема: зовнішньоекономічний договір № 11062024 від 11.06.2024; рахунок-фактура (інвойс) № № 43 від 03.03.2025; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 3-1/38 від 14.01.2025; декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №43 від 03.03.2025; копія митної декларації країни відправлення № 25EE3300E0025233B2 від 03.03.2025; автотранспортна накладна № 43 від 03.03.2025; прайс-лист. Наданий декларантом зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 11062024 від 11.06.2024 містить відомості про предмет та умови поставки, умови оплати, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця та відсилає до конкретних інвойсів по кожній поставці товару (а.с.23-24). Зокрема за змістом пункту 4.1 договору поставка Товару здійснюється на умовах СІР-Тернопіль, СРТ-Тернопіль, FCA-Хаапсалу згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів Інкотермс 2010 і вказується в інвойсі на кожну партію товару. Перехід права власності на товар відбувається після його отримання під відповідальність Покупцем відповідно до умов поставки, зазначених у пункті 4.1 цього контракту (пункту 4.2 договору). Товар поставляється на територію України (пункт 4.3 договору). Відповідно до пункту 5.1 цього ж зовнішньоекономічного договору ціни в інвойсах на товар, що поставляється вказані на умовах обумовлених в пункті 4.1 цього договору або у відповідних додаткових угодах на окрему партію товару у разі зміни умов поставки. В ціну включена вартість товару, затрати на транспортування CIP Тернопіль, CPT Тернопіль, FCA Хаапсау. Валюта ціни товару вказані в інвойсі встановлена в доларах США або євро. За даними рахунку-фактури (інвойс) № 43 від 03.03.2025 предметом поставки є кілька балтійська пряного соління (Spratts spratus Balticus), вищий сорт, у відрах по 5 кг, 3200 відер, вага нетто - 16000,00 кг, вага брутто - 21300,00 кг, вартість 0,95 євро/кг, на загальну вартість 15200,00 євро (а.с.13). Строк доставки визначено 90 днів, умови поставки СРТ Тернопіль, Україна, оплата за товар можлива протягом 21 дня з моменту отримання товару на склад покупця. Згідно Правил Інкотермс 2020 умови поставки(Carriage Paid To / перевезення оплачено до) означають, що продавець оплачує доставку товару (в тому числі і вартість навантажувальних робіт) до вказаного пункту призначення- м. Тернопіль Україна. Як наслідок вартість товару на умовах поставки СРТ Тернопіль включає вартість перевезення такого товару продавцем до вказаного місця поставки та вартість навантажувальних робіт, а відтак не повинна додатково (повторно включатися декларантом позивача при декларуванні митної вартості названого товару. За таких умов доводи відповідача про необхідність подання позивачем товаро-транспортних документів на постачання товару для визначення вартості перевезення та навантаження та урахування їх у складі митної вартості є такими, що не відповідають досягнутим домовленостям сторін зовнішньоекономічного контракту. Як наслідок приведені доводи скаржника не могли бути правовою підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості. Стосовно ж доводів відповідача з приводу не надання декларантом позивача до митного оформлення платіжних документів про оплату вартості імпортованого товару, то як уже встановлено судом вище, позивач мав право на оплату вартості товару на умовах після оплати, а зокрема протягом 21 дня з моменту отримання товару на склад покупця. Умови оплати товару є вільним вибором сторін договору, як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат. При цьому суд зазначає, що умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Ціна договору (вартість товару) визначається за принципом свободи договору, якщо інше не передбачено законом або договором, а відповідач не є тим органом до повноважень якого віднесено контроль за розрахунками сторін. Колегія суддів також звертає увагу на постанови Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17, від 19 листопада 2024 року у справі № 420/23588/23, в яких Суд наголосив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом. Банківський платіжний документ не є документом, що визначає договірну вартість товару і відсутність такої оплати в момент проведення митного оформлення товару не свідчить про виявлення митним органом розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або наявність ознак підробки чи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за такий товар. Отож платіжний документ не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару, оскільки банківське платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із платіжного банківського документа та митною вартістю товару немає. Його неподання декларантом з об`єктивних причин не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення. У постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17 Верховний Суд зазначив, що ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів, які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей. Як наслідок суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника з приводу ненадання декларантом позивача платіжного документу на оплату товару, як правову підставу для витребування від позивача додаткових документів та відповідного коригування митної вартості імпортованого товару. Стосовно ж доводів скаржника про те, що за умовами договору №11062024 від 11.06.2024 продавець за кожною партією товару повинен передати покупцю страховий поліс, але такий до митного оформлення не поданий, то колегія суддів зазначає таке. Відповідно до пункту 1.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) № 11062024 від 11.06.2024, укладеного між MOROBELL OU (Продавець) та ПП «ПМП «Лотос» (Покупець), Продавець продасть, а Покупець придбає морожену рибу та рибні продукти з неї з урахуванням того, що асортимент, кількість, якість і ціна обумовлені рахунками (інвойс) для кожної окремої партії, а в пункті 1.2 цього ж договору визначені документи, які Продавець повинен передати Покупцю з кожною партією Товару такі як: транспортна накладна (оригінал); пакувальний лист (оригінал); прайс-лист (оригінал); інвойс (оригінал); сертифікат походження (оригінал); ветеринарний сертифікат (оригінал); сертифікат якості (оригінал); страховий поліс (оригінал) чи/(та) експортна декларація (оригінал). За змістом Правил Інкотермс 2020 умови поставки м. Тернопіль у покупця (позивача у цій справі) відсутні зобов`язання по страхуванню товару до вказаного місця призначення, а як наслідок відсутній обов`язок щодо подання документів по страхуванню товару до митного органу для відповідного урахування вартості страхування у складі митної вартості імпортованого товару. Отож, виходячи з умов зовнішньоекономічного договору (контракту) № 11062024 від 11.06.2024, та наведених вище Правил інтерпретації міжнародних термінів Інкотермс такої умови поставки як СРТ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не поніс жодних транспортних та страхових витрат (зворотнього відповідачем не встановлено та не доведено належними доказами), а тому не повинен їх ураховувати, як складову митної вартості оцінюваного товару. При цьому відсутність у рахунку-фактурі (інвойсі) № 43 від 03.03.2025 затрат продавця на транспортування на умовах CPT Тернопіль, вартість навантажувальних робіт та страхових витрати, при тому, що такі ніс продавець і включив у ціну товару, не є підставою для коригування митної вартості товару. Стосовно доводів скаржника з приводу недоліків прайс-листа, то колегія суддів зазначає, що прейскурант (прайс-лист) є одним з допоміжних (додаткових) документів, який митний орган може витребувати у декларанта відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Зазвичай прейскуранти (прайс-листи) виробника товару містять пропозицію продавця, адресовану необмеженому колу покупців, з відомостями, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми. Крім того, варто зазначити, що прайс-лист є документом продавця, відповідно, позивач позбавлений можливості впливати на його зміст та зазначення будь-якої інформації. При цьому, вимоги до змісту прайс-листів не встановлені жодним положенням чинного законодавства України, та в розумінні частини третьої статті 53 МК України, є додатковим документом для визначення митної вартості товару, який необхідний лише у випадку наявності розбіжностей в основних документах зазначених в частині першій статті 53 МК України. Також колегія суддів зазначає, що прайс лист не відноситься до переліку обов`язкових документів, які визначають митну вартість товару. Відповідно до висновків Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, відображених у постанові від 23.10.2020 у справі №810/690/17 про те, що митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість відомостей прайс-листа як на підставу для коригування митної вартості товару. Також судом ураховано, що інформація, яка міститься у прайс-листі від 03.03.2025 відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, а саме: рахунку (інвойсу), експортній митній декларації країни відправлення, то ціни, вказані у прайс-листі продавця є актуальними на час здійснення замовлення покупцем щодо поставки партії товару. Як наслідок приведені відповідачем доводи в оскаржуваній частині не є підставою для коригування митної вартості та винесення оскаржуваного рішення. В ході розгляду апеляційної скарги суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Натомість суд дійшов висновку, що подані митному органу декларантом позивача документи, які подавалися разом із митною декларацією, а також додатково подані документи, підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, про що зазначено вище, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості (описані вище обставини), є безпідставними та надуманими. Митний орган необґрунтовано в оскаржуваному рішенні вказує про ненадання документів, що підтверджують митну вартість товару. Також суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника з приводу того, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17). Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 500/5309/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос