Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/4040/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/4040/25 пров. № А/857/48825/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі № 500/4040/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, місце ухвалення судового рішення м.Тернопіль Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїМірінович У.А. дата складання повного тексту рішення03.09.2025 ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника - адвоката Карого В.В., надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, у якій позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області №41 про накладення штрафу в розмірі 3400,00грн за порушення законодавства про рекламу. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі № 500/4040/25 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення №41 від 19 червня 2025 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, - відмовлено у повному обсязі. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що відповідач, приймаючи вказане рішення діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб визначені чинним законодавством з огляду на те, що на переконання позивача, при проведенні заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу, Головне управлінням Держпродспоживслужби в Тернопільській області зобов`язане дотримуватись не лише вимог Закону України «Про рекламу», але й вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Зокрема скаржник зазначає, що оскаржене рішення про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу прийнято на підставі Закону України «Про рекламу», Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693, однак без дотримання вимог, встановлених Законом №877-V, зокрема, за відсутності наказу (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. Посадові особи Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області не пред`явили ОСОБА_1 перед початком здійснення заходу посвідчення (направлення), яке повинно містити передбачену законом інформацію, в тому числі, підстави для здійснення заходу, та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу. Також зазначає, що Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області упродовж періоду дії в Україні воєнного стану може проводити лише позапланові заходи державного нагляду/контролю за дотриманням законодавства України про рекламу лише за умови наявності та на підставі відповідного рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач в особі його представника повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять достатні докази про порушення законодавства про рекламу, що доводять провину позивача у вчиненні порушення законодавства про рекламу. Крім того, суд зазначає, що відповідач в межах здійснення своїх повноважень наділений правом на оцінку розміщеної реклами вимогам законодавства, що ним і було зроблено в даному випадку. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області 02.06.2025 складено протокол про порушення законодавства про рекламу №41 у якому зазначено, що фахівцем Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області виявлено розповсюдження реклами (рекламодавець реклами - ОСОБА_1 ) в мережі Інтернет на сторінці «Авторинок стоянка Бережанська» в Instagram (https://www.instagram.eom/p/DJmcI9OsKxE/). У відеоролику, розміщеному на зазначеній сторінці, дівчина з відверто відкритим декольте рекламує послуги компанії із наступним текстом: «Вам потрібно терміново гроші? Ми швидко викупимо ваше авто по найбільшій ціні в Тернопільській області! Ви нам авто - ми Вам гроші. А якщо хочете дізнатись попередню ціну за ваше авто - переходьте на наш сайт в розділ «Викуп авто» чим порушено частину третю статті 7, пункт 2, пункту 15 частини першої статті 8 та частини першої статті 10 Закону України «Про рекламу», а саме: реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності, а також, у рекламі забороняється: наводити твердження та/або зображення, які є дискримінаційними та/або розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість до окремих осіб чи груп осіб за ознакою походження людини, її соціального чи майнового стану, віку, расової, етнічної чи національної належності, статі, сексуальної орієнтації, освіти, інвалідності, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовною ознакою, родом і характером занять, місцем проживання, за іншими ознаками, а також такими, що дискредитують товари інших осіб, та наводити твердження та/або зображення щодо інтелектуальної, фізичної, соціальної чи іншої переваги однієї статі над іншою та/або щодо стереотипних ролей чоловіка та жінки, що пропагують принизливе та зневажливе ставлення; принижувати гідність людини за ознакою статі; демонструвати насильство за ознакою статі; використовувати зображення тіла людини (частини тіла) виключно як сексуального об`єкта з метою привернення уваги споживача та/або посилання (слова, звуки, зображення) на сексуальні стосунки, що не стосуються рекламованого продукту чи способу його споживання. Недобросовісна реклама забороняється (арк. справи 35). До вказаного протоколу додано фотоматеріали. Також судом встановлено, що відповідач звернувся із листом №Вих-08.5/1753-25 до ГО «Українська Асоціація Маркетингу» із листом щодо проведення експертизи реклами щодо відповідності її вимогам законодавства України (арк. справи 34). 03.06.2025, на підставі вищевказаного протоколу про порушення законодавства про рекламу, начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області прийнято рішення №41 про початок розгляду справи про порушення законодавства України про рекламу відносно рекламодавця реклами ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідності до вимог пункту 4 Порядку накладання штрафів за порушення законодавства України про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004 в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 10.11.2023 (арк. справи 37). В порядку частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу», відповідачем надіслано позивачу повідомлення-вимогу №Вих-08.5/1872-25 від 04.06.2025 щодо надання інформації та розгляду справи, згідно якої позивача у п`ятиденний строк з дня отримання даної вимоги зобов`язано надати пояснення щодо виявленого порушення, реєстраційні дані фізичної особи (копія паспорта та РНОКПП), затверджений макет розповсюдженої реклами, документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами (договір із виробником реклами, акти виконаних робіт, квитанції про сплату, тощо...), інформацію про право на об`єкт інтелектуальної власності (за наявності), а також іншу інформацію, що може мати істотне значення для прийняття Головним управлінням рішення. Також зазначено про запрошення позивача або його уповноваженої особи на розгляд справ про порушення законодавства про рекламу, 19.06.2025 о 10:00год (арк. справи 31). Вказану вимогу отримано позивачем, що сторонами і не спростовується. На адресу відповідача позивачем 11.06.2025 подано письмові пояснення (№Вх-3889-25 від 12.06.2025) в яких він не заперечив проти виявлених порушень та вказав, що самостійно розробив відеоролик, на якому зображена його дружина, однак, через незнання вимог законодавства про рекламу, було допущено порушення. Зазначену рекламу розміщено безкоштовно, тому витрати на її розповсюдження відсутні (арк. справи 33). 18.06.2025 на адресу відповідача надійшов експертний висновок №26-2025 від 11.06.2025 ГО «Українська Асоціація Маркетингу», у якому зазначено, що реклама, розміщена в мережі Інтернет на сторінці Instagram «Авториног стоянка Бережанська» є дискримінаційною та порушує вимоги частини третьої статті 7, частин першої статті 8 Закону України «Про рекламу», а також пункту 5.2.9, та пункт 5.2.8 (а) статті Стандарту «Недискримінаційна реклама за ознакою статі» (далі - Стандарт), зареєстрованого відповідним чином Державним Комітетом України з Питань Технічного Регулювання т Споживчої Політики, Державним підприємством «Український науково-дослідний і навчальни центр проблем стандартизації, сертифікації та якості (ДП УкрДНЦ)» (зареєстровано 30.07.201 №3259575212249), є Стандартом організацій України (СОУ 21708654-002-2011). Вказано, що у п.5.2.8 (а) Стандарту зазначено, що «Реклама вважається дискримінаційною за ознакою статі та порушує добросовісну маркетингову практику, якщо зображує або описує жінку або чоловіка як прикрасу чи сексуальний об`єкт, включаючи натяки на статеві стосунки і сексуальність людей, які нічим не пов`язані з рекламованим продуктом, і не мають прямих асоціацій споживанням рекламованого продукту, товару, послуг тощо; порушення посилюється, якщо сексуальність людини зображується або описується принизливо, зневажливо, наклепницький чином (для людської гідності) через мову, позування, вербальні або невербальні натяки тощо)». Зазначено, що реклама, подана на експертизу містить, ознаки саме такої дискримінації. У рекламі жінка-модель зображується як сексуальний об`єкт, а не як професіонал. Відсутність бюстгальтера, демонстрація грудей і акцент на декольте перетворює жінку на засіб привернення уваги, а не на рівноправного учасника ділового процесу. Реклама підкріплює шкідливі стереотипи про те, що жінки повинні використовувати свою сексуальність для досягнення бізнес-цілей. Це принижує професійні якості жінок і створює враження, що їхня цінність полягає насамперед у зовнішності. Зображення жінки в офісному середовищі з відвертими елементами одягу нормалізуй сексуалізацію робочого місця та може сприяти створенню токсичного робочого середовища. На думку експертів використання сексуально забарвленого контенту для реклами автовикупу є неетичним, оскільки не має жодного зв`язку з рекламованою послугою та використовує жіноче тіло як інструмент маніпуляції. Реклама порушує етичні принципи реклами, які вимагають поваги до гідності всіх людей і уникнення використання дискримінаційних образів (арк. справи 42). Із змісту протоколу слухання №41 (арк. справи 38) слідує, що 19.06.2025 відбувся розгляд справи про порушення законодавства про рекламу ОСОБА_1 згідно якого позивач та/або його уповноважений представник на вказаний розгляд не прибув. У вказаному протоколі зазначено, що опрацювавши всі наявні матеріали в Головному управлінні встановлено, що рекламодавець реклами - ОСОБА_1 , порушив вимоги частини першої, другої та третьої статті 7 та пунктів 2 та 15 частини першої статті 8, частини першої статті 10 Закону України «Про рекламу», а саме: реклама містить інформацію, що порушує етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності та є дискримінаційною за ознакою статі, а також є недобросовісною рекламою, яка вводить (може ввести) в оману споживачів реклами, завдавши шкоди особам внаслідок неточності, недостовірності, перебільшення, замовчування, яка дискредитує товари інших осіб. Суб`єкт господарювання до відповідальності за аналогічні порушення законодавства про рекламу Головним управлінням протягом року не притягувався. Оскільки, відсутня можливість встановити вартість розповсюдженої реклами, тому, за виявлені порушення вимог законодавства України про рекламу, у відповідності до вимог частини сьомої статті 27 Закону на рекламодавця реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вирішено: накласти штраф на рекламодавця реклами - ОСОБА_1 згідно частини сьомої статті 27 Закону України «Про рекламу»; попередити рекламодавця реклами - ОСОБА_1 , що повторне вчинення порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі; винести рішення про визнання реклами недобросовісною та зупинити її розповсюдження. На підставі зібраних матеріалів та протоколу слухання №41 від 19.06.2025 відповідачем винесено рішення №41 від 19.06.2025, відповідно до якого на позивача, згідно частини сьомої статті 27 Закону України «Про рекламу», накладено штраф у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 3400,00грн за порушення абзацу п`ятого пункту першого частини другої статті 27 «Про рекламу» (арк. справи 39). Також відповідачем винесено рішення від 19.06.2025 про визнання реклами недобросовісною (арк. справи 40). Вказані рішення надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та вручено позивачу 22.06.2025 (арк. справи 41). Не погоджуючись з прийнятим рішеннями про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, позивач звернувся до суду з даним позовом. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження, розміщення та споживання реклами визначаються Законом України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 (далі - Закон України «Про рекламу», у редакції чинній на момент спірних правовідносин). Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про рекламу» цей Закон регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України. Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про рекламу»: реклама - інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару; особа - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, юридична особа незалежно від форми власності, представництво нерезидента в Україні рекламодавець - особа, яка є замовником виробництва та/або розповсюдження реклами. Статтею 7 Закону України «Про рекламу» визначено, що основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди. Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції. Реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами. Частиною другою статті 26 Закону України «Про рекламу» передбачено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю. За приписами частини третьої статті 26 Закону України «Про рекламу», розгляд і вирішення адміністративних справ, передбачених цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина третя статті 26 в редакції Закону №4017-IX від 10.10.2024) Згідно з частинами першою-другою статті 27 Закону України «Про рекламу» особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: 1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами (у тому числі користувацького контенту, який визнається рекламою), в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні у порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами. Відповідно до частин четвертої-восьмої статті 27 Закону України «Про рекламу», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерейній сфері, а також крім тих, які віднесено до компетенції Національного банку України або Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за процедурою, визначеною Законом України «Про адміністративну процедуру», на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами; виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами. Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі. Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України. За неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів. Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №667 від 02.09.2015 (далі - Положення №667), Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження. Згідно з пунктом 7 Положення №667 Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи. Згідно з пунктом 6 Положення №667 Держпродспоживслужба для виконання покладених на неї завдань має право: здійснювати заходи державного нагляду (контролю) відповідно до закону (підпункт 8); вимагати відповідно до закону від суб`єктів господарювання усунення виявлених порушень (підпункт 9); вживати у межах повноважень, передбачених законом, заходів до усунення порушень вимог закону і притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності відповідно до закону (підпункт 10); складати в установлених законом випадках протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення і приймати за результатами розгляду рішення про накладення штрафів та застосовування інших санкцій, передбачених законом (підпункт 17); залучати в установленому порядку незалежних експертів і спеціалізовані організації для проведення перевірок та підготовки висновків з питань, що належать до їх компетенції (підпункт 22). Аналіз викладених вище правових норм дає підстави стверджувати, що Держпродспоживслужба та її територіальний орган уповноважені здійснювати контроль щодо дотримання вимог законодавства з питань реклами та у разі встановлення порушень таких вимог виносити відповідні рішення, в тому числі про накладення штрафу. Постановою Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу (далі - Порядок №693), який регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав). Згідно з пунктами 8-19 Порядку №693 накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники. Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції. Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів. Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк. За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи. Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці. Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників. Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день. З метою з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, Головою Держспоживінспекції, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками може бути призначена експертиза. Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи. Провадження у справі припиняється, якщо в діях рекламодавця, виробника та розповсюджувача реклами не виявлено ознак порушення законодавства про рекламу або не доведено факт вчинення порушення. За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку. Рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку. Виходячи з системного аналізу положень статті 26 Закону України «Про рекламу», приписів Порядку № 693, у провадженні у справах про порушення законодавства про рекламу оформлюються процесуальні документи протокол про порушення законодавства про рекламу, рішення про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про рекламу, протокол засідання та рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу. Отож з урахуванням приведених нормативних актів виявлення ознак порушення законодавства про рекламу Закон № 270/96-ВР не потребує оформлення направлень на перевірку, повідомлень на перевірку, актів перевірок, як це передбачено Законом № 877-V, оскільки у провадженні у справах про порушення законодавства про рекламу Держпродспоживслужба та її територіальні органи здійснюють контроль за розповсюдженням саме інформації (реклами), а не перевіряють господарську діяльність рекламодавців, розповсюджувачів та виробників реклами, а тому достатньо складання протоколу про порушення законодавства про рекламу та прийняття рішення про початок розгляду справи за ознаками про порушення законодавства про рекламу, протокол засідання та рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу. Враховуючи, що саме Закон № 270/96-ВР є спеціальним законом, що регулює відносини у сфері реклами, включаючи контроль за її дотриманням, положення Закону № 877-V, при вирішенні спірних правовідносин не підлягають застосуванню. Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 07.04.2025 у справі №280/275/24, де у пунктах 30, 31,32 цей Верховний Суд вказав, що Закон № 270/96-ВР не містить детального опису процедури перевірок, як це передбачено Законом № 877-V (видача наказу чи оформлення направлення). Натомість він зосереджений на матеріальних аспектах виявленні порушень і застосуванні санкцій. Верховний Суд зауважив, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу не є заходом державного нагляду (контролю) у розумінні Закону №877-V. У свою чергу, якщо орган контролю вимагає документи, що виходять за межі рекламного матеріалу, така перевірка набуває ознак заходу державного нагляду в розумінні Закону № 877-V і має супроводжуватися дотриманням його процедур. Виходячи з поняття «реклама», закріпленого у статті 1 Закону України «Про рекламу» Держпродспоживслужба та її територіальні органи здійснюють контроль за розповсюдженням інформації (реклами), а не перевіряють господарську діяльність рекламодавців, розповсюджувачів та виробників реклами. З урахуванням приведених положень законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головне управління діє як суб`єкт владних повноважень, наділений Законом України «Про рекламу» та Порядком №693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та, відповідно, здійснює розгляд і вирішення адміністративних справ, передбачених цим Законом, відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а тому, суд не вбачає порушення відповідачем порядку проведення планового чи позапланового державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу, про які наголошено представником позивача при обґрунтуванні підстав позову. Також колегія суддів відхиляє твердження скаржника з приводу припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», що визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», позаяк вказане не стосується регулювання питання здійснення заходів щодо дотриманням законодавства про рекламу. Стосовно ж суті порушення, то з матеріалів справи убачається, що відповідачем на підставі зібраних доказів та наданих позивачем пояснень встановлено, що ОСОБА_1 , порушив вимоги частини першої, другої та третьої статті 7 та пунктів 2 та 15 частини першої статті 8, частини першої статті 10 Закону України «Про рекламу», а саме: реклама містить інформацію, що порушує етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності та є дискримінаційною за ознакою статі, а також є недобросовісною рекламою, яка вводить (може ввести) в оману споживачів реклами, завдавши шкоди особам внаслідок неточності, недостовірності, перебільшення, замовчування, яка дискредитує товари інших осіб. У зв`язку з чим на позивача згідно частини сьомої статті 27 Закону України «Про рекламу» накладено штраф у розмірі 3400,00грн за порушення абзацу п`ятого пункту першого частини другої статті 27 «Про рекламу». При цьому підставою для прийняття оскаржених рішень стало виявлення посадовими особами відповідача в ході проведення контрольного повноваження розповсюдження рекламодавцем ОСОБА_1 в мережі Інтернет на сторінці «Авторинок стоянка Бережанська» в Instagram (https://www.instagram.eom/p/DJmcI9OsKxE/) реклами (відеоролик) розміщеного на зазначеній сторінці, у якому жінка з відверто відкритим декольте рекламує послуги компанії із наступним текстом: «Вам потрібно терміново гроші? Ми швидко викупимо ваше авто по найбільшій ціні в Тернопільській області! Ви нам авто - ми Вам гроші. А якщо хочете дізнатись попередню ціну за ваше авто - переходьте на наш сайт в розділ «Викуп авто». Контролюючим органом складено протокол про порушення законодавства про рекламу №41 та розпочато розгляд справи про порушення законодавства України про рекламу відносно позивача як рекламодавця реклами. В межах процедури розгляду справи про порушення законодавства України про рекламу позивачу скеровано вимогу про надання пояснень та документів, на виконання якої позивач проінформував Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про те, що самостійно розробив виявлений відеоролик, а жінка, яка на ньому зображена є його дружиною. Зазначив, що оскільки рекламу розміщено безкоштовно, то витрати на її розповсюдження відсутні, а також вказав, що ним вказане порушення допущено через незнання вимог законодавства про рекламу. Відповідно до експертного висновку, наданого Громадською організацією «Українська Асоціація Маркетингу»№26-2025 від 11.06.2025 (на запит відповідача лист №Вих-08.5/1753-25), розміщена в мережі Інтернет на сторінці Instagram «Авторинок стоянка Бережанська» реклама є дискримінаційною та порушує вимоги частини третьої статті 7, частин першої статті 8 Закону України «Про рекламу», а також пункту 5.2.9, та пункт 5.2.8 (а) статті Стандарту «Недискримінаційна реклама за ознакою статі» (далі - Стандарт), зареєстрованого відповідним чином Державним Комітетом України з Питань Технічного Регулювання т Споживчої Політики, Державним підприємством «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості (ДП УкрДНЦ)» (зареєстровано 30.07.201 №3259575212249), є Стандартом організацій України (СОУ 21708654-002-2011). Реклама, подана на експертизу (відеоролик) містить, ознаки дискримінації за ознакою статі оскільки у рекламі позивача жінка-модель зображується як сексуальний об`єкт, а не як професіонал, із відсутністю бюстгальтера, демонстрацією грудей і акцентом на декольте, що в свою чергу перетворює таку жінку на засіб привернення уваги, а не на рівноправного учасника ділового процесу. Також зазначено, що добавлення сексуально забарвленого контенту для реклами автовикупу є неетичним, оскільки не має жодного зв`язку з рекламованою послугою та використовує жіноче тіло як інструмент маніпуляції, в той час як зображення жінки в офісному середовищі з відвертими елементами одягу нормалізує сексуалізацію робочого місця та може сприяти створенню токсичного робочого середовища. Стосовно ж доводів скаржника з приводу того, що у висновку ГО «Українська Асоціація Маркетингу» №26-2025 від 11.06.2025 не зазначено, що експерти попереджені (обізнані) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, на вимогу частини сьомої статті 101 КАС України, то колегія суддів зазначає, що на стадії ухвалення відповідачем відповідного рішення з питань порушення законодавства про рекламу положення частини 7 статті 101 КАС України не застосовується, позаяк вказаною нормою уврегульовано питання адміністративного судочинства. Відповідно до статті 29 Закону України «Про рекламу» передбачено, що громадські об`єднання та об`єднання підприємств у галузі реклами мають право, зокрема, здійснювати незалежну експертизу реклами, нормативно-правових актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, проектів таких актів щодо їх відповідності вимогам законодавства України, а також надавати відповідні висновки і рекомендації. При цьому колегія суддів зазначає, що жодними положеннями вказаного Закону не встановлено вимог, до громадських об`єднання та об`єднання підприємств у галузі реклами щодо надання ними відповідних висновків і рекомендації виключно за попереднього відображення у такому висновку попередження (обізнана) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Також судом ураховано, що скаржник у цій справі не надав до суду жодної із інстанцій будь-яких доказів, які спростовували б вказаний висновок експертів Громадської організації «Українська Асоціація Маркетингу». Відповідно до статті 7 Закону України «Про рекламу» реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача та висновками суду першої інстанції, що розміщена позивачем реклама у соціальні мережі Instagram не відповідає критеріям, закріпленим у статті 7 Закону України «Про рекламу», оскільки рекламний відеоролик позивача суперечить загальноприйнятим правилам етичної поведінки, в тому числі і офісного працівника, оскільки при огляді даного ролику встановлено, що жінка, яка приймала участь у такій рекламі, одягнена у піджак на оголене тіло, без нижньої білизни демонструє глибоке декольте з акцентом на груди у офісному приміщені (кабінеті) та позиціонована як працівник такого офісу, що перетворює жінку на засіб привернення уваги, а не на рівноправного учасника ділового процесу. Відповідно, враховуючи зображення та суть реклами, така порушує етичні принципи реклами, які вимагають поваги до гідності всіх людей і уникнення використання дискримінаційних образів. Також суд відхиляє доводи з приводу того що жінка, знята у рекламі є його дружиною, позаяк такі доводи не спростовують суті та змісту порушення та не є підставою для звільнення від відповідальності. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі № 500/4040/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос