Постанова 4857 № 380/25878/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/25878/24 пров. № А/857/27406/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Заверухи О.Б, Матковської З.М., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року (головуюча суддя: Мричко Н.І., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - встановив: ОСОБА_1 , 26.12.2024, звернувся з позовом до суду, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 21.11.2024 року у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796. В обґрунтування позову зазначає, що під час проведення перерахунку пенсії позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не проведено індексацію пенсії позивача належним чином, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати по Україні, який враховується при обчисленні його пенсії на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити індексацію, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 21.11.2024 у розмірі 1,11 (за 2021), 1,14 (за 2022), 1,197 (за 2023) та у розмірі 1,0796 (за 2024), з урахуванням виплачених сум. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що на час проведення індексації пенсії 01.03.2021, 01.03.2022, з 01.03.2023 показник середньої заробітної плати, з якого обчислена пенсія становив 7763,17 грн, пенсійна виплата індексації не підлягала. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідач врахував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки, в розмірі 7763,17 гривень. Представник позивача, 21.11.2024 звернувся до відповідача з із заявою про застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796. Листом від 13.12.2024 відповідач повідомив про те, що на час проведення індексації пенсії з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023 показник середньої заробітної плати, з якого обчислена пенсія становив 7763,17 грн, пенсійна виплата індексації не підлягала. З 01.03.2024 пенсійну виплату позивачу перераховано відповідно до Постанови № 185 із застосуванням проіндексованої середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески 7994,47 грн. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796, позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підхід пенсійного органу, за яким для всіх пенсій (незалежно від року призначення та застосованого показника середньої заробітної плати) індексується лише усереднений показник станом на 01.10.2017 (3764,40 гривень), є таким, що не відповідає меті та змісту статті 42 Закону № 1058 та призводить до необґрунтованого заниження розміру індексації для пенсій, призначених із застосуванням вищих показників середньої заробітної плати. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституція України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення, яке має забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. Правові засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, порядок призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно зі статтею 40 вказаного Закону заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за встановленою формулою, ключовим елементом якої є показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Відповідно до частини другої статті 42 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії. Такий показник щороку збільшується на коефіцієнт, що визначається як 50 відсотків зростання споживчих цін та 50 відсотків зростання середньої заробітної плати за відповідні періоди. Розмір та порядок збільшення визначаються в межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України. Механізм проведення зазначеного перерахунку конкретизовано Постанова Кабінету Міністрів України № 124, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV (далі Порядок № 124). Пунктами 1 3 Порядку №124 передбачено, що перерахунку підлягають раніше призначені пенсії, зокрема призначені відповідно до Закону № 1058-IV, до яких належить і пенсія позивача, призначена у 2020 році. Відповідно до пункту 5 Порядку № 124 у первісній редакції визначалося, що кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати. Суд апеляційної інстанції встановив, що при призначенні пенсії позивачу у 2020 році для її обчислення було застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2017 2019 роки у розмірі 7763,17 грн. Ключовим у цій справі є питання, чи підлягає індексації саме той показник середньої заробітної плати, який фактично врахований при призначенні конкретної пенсії, чи лише показник станом на 01 жовтня 2017 року у розмірі 3764,40 грн. Зазначене питання було предметом розгляду Верховного Суду. У постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 Верховним Судом викладено правовий висновок, відповідно до якого при індексації пенсій, призначених після 01.01.2018 із застосуванням показника середньої заробітної плати за три попередні роки, коефіцієнти збільшення, встановлені Кабінетом Міністрів України, мають застосовуватися саме до того показника середньої заробітної плати, який був фактично врахований при призначенні (або попередньому перерахунку) відповідної пенсії. Верховний Суд дійшов висновку, що підхід, за яким індексується виключно показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 незалежно від року призначення пенсії та застосованого при цьому показника, не відповідає змісту та меті статті 42 Закону №1058-IV і призводить до необґрунтованого заниження розміру індексації. Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодекс адміністративного судочинства України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач під час проведення індексації пенсії позивача застосував коефіцієнти збільшення до показника 3764,40 грн, а не до показника 7763,17 грн, який був врахований при призначенні пенсії у 2020 році, що апелянт сам визнає у своєму відзиві до позову, а також безпосередньо в апеляційній скарзі. Вказані дії не відповідають вимогам Закону № 1058-IV, Порядку № 124 та правовій позиції Верховного Суду, у зв`язку з чим є протиправними. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи індексацію пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн замість показника 7763,17 грн, який був фактично врахований при призначенні пенсії у 2020 році, діяв з порушенням вимог Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядку № 124 та правових висновків Верховного Суду. Такі дії призвели до необґрунтованого заниження розміру індексації пенсії, що порушує гарантоване статтею 46 Конституція України право позивача на належний рівень соціального захисту. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що задля ефективного відновлення порушеного права позивача, необхідно зобов`язати відповідача здійснити індексацію, перерахунок та виплату пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати в Україні за 2017 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, а саме: 1,11 (з 01.03.2021), 1,14 (з 01.03.2022), 1,197 (з 01.03.2023) та 1,0796 (з 01.03.2024), з урахуванням раніше виплачених сум. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі № 380/25878/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська