Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/5479/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5479/25 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Собківа Я.М., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В., за участю секретаря: Смолко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2024 №52479/10-36-24-05/ НОМЕР_1 ; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2024 №52485/10-36-24-05/ НОМЕР_1 ; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2024 №52482/10-36-24-05/ НОМЕР_1 ; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2024 №52489/10-36-24-05/ НОМЕР_1 ; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2024 №52483/10-36-24-05/ НОМЕР_1 ; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2024 №52486/10-36-24-05/ НОМЕР_1 ; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2024 №52487/10-36-24-05/ НОМЕР_1 ; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2024 №52489/10-36-24-05/ НОМЕР_1 ; - визнати протиправним та скасувати рішення від 05.12.2024 №52528/10-36-24-05/ НОМЕР_1 ; - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 05.12.2024 №52480/10-36-24-05/ НОМЕР_1 . Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно пп. 191.1.1 п. 191.1 ст. 191, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та з дотриманням вимог п. 925 розділу VIІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на підставі наказу від 28.10.2024 № 3040-п була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Позивача, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску), валютного та іншого законодавства за період з з 01.01.2018 по 31.12.2022 року. За результатами перевірки складено акт від 08.10.2024 №55664/10-36-24 05/2862911013 та встановлено порушення Позивачем норм чинного законодавства, а саме: - пп.16.1.2. п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п. 177.2, п.177.4, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України за період з 04.10.2022 по 31.12.2023, а саме занижено податок на доходи фізичних осіб 701 074,63 грн., у т.ч. за 2018 рік на 45 630,93 грн., за 2019 рік на 11 080,14 грн., за 2020 рік 225,90 на грн. за 2021 рік на 128 676,95 грн., за 2022 рік на 460 328,55 грн.; - п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в частині заниження суми доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 320 452,48 грн., у т.ч. за 2018 рік на 55 771,15 грн., за 2019 рік на 13 538,46 грн., за 2020 рік на 187,43 грн., за 2021 рік на 157 184,80 грн., за 2022 рік на 93 770,63 грн.; - п.183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в частині не реєстрації платником податку на додану вартість та не відображення операцій що оподатковуються за основною ставкою, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в загальній сумі 443 623,91 грн. за 2022 рік;- пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49.1, пп.49.2 статті 49, пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкові декларації з податку на додану вартість за періоди за січень 202 року - грудень 2022 року не подані у встановлений термін до контролюючого органу; - п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України за період з 04.10.2022 по 31.12.2023 занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 53 828,67 грн., у т.ч. за 2018 рік на 3 802,58 грн., за 2019 рік 923,34 грн., за 2020 рік на 18,83 грн., за 2021 рік 10 723,08 грн., за 2022 рік на 38 360,71 грн.; - п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в частині: реалізації товару по готівковій формі розрахунків за період з 01.01.2018 по 31.12.2022 року, який відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару на загальну суму 732 816,60 грн., в тому числі: за 2018 рік 375 324,49 грн., за 2019 рік - 154 171,16грн., за 2020 рік - 23 401,21 грн., 2021 рік 201 337,37 грн.; - п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями), в частині проведення розрахункових операцій із застосуванням платіжних картках без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів за період з 01.01.2018 по 31.12.2022 на загальну суму 3 829 037,18 грн., у т.ч. у 2018 році на суму 39 564,69 грн., у 2019 році на суму 44 315,58 грн., у 2020 році на суму 32 187,88 грн., у 2021 році на суму 935 697,56 грн., у 2022 році на сумі 13 578,00 грн., у 2023 році 2 777 271,47 грн.; - пп. 214.1.4 п.214.1 ст.214, пп.215.3.10 п.215.3 ст. 215 п.217.1 ст.217 Податкового кодексу України, в частині заниження акцизного податку на загальну суму 24 971,02 грн., в т.ч. за 2018 рік в сумі 9 946,51 грн., за 2019 рік в сумі 1 439,54 грн., за 2020 рік в сумі 1 530,47 грн., 2021 рік в сумі 2 983,36 грн., 2022 рік в сумі 9 071,14 грн.; - пп. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, а саме: відсутність книги обліку доходів, не незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів за період з 01.01.2018. по 31.12.2022 року. На підставі встановлених порушень відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 05/2862911013, №52479/10-36-24-05/2862911013, №52482/10-36-24-05/2862911013, №52485/10-36-24 №52489/10-36-24 05/2862911013, №52483/10-36-24-05/2862911013, №52486/10-36-24-05/2862911013, №52487/10-36-24-05/2862911013, №52489/10-36-24-05/2862911013, рішення від 05.12.2024 №52528/10-36-24-05/2862911013, вимогу про сплату боргу від 05.12.2024 №52480/10-36-24-05/2862911013. Позивач направив скаргу на винесене Головним управлінням ДПС у Київській області рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.12.2024 №52528/10-36-24-05/2862911013. Рішенням ДПС України від 21.01.2025 №1903/6/99-00-06-02-01-06 було залишено скаргу позивача - без розгляду у зв`язку з порушенням ним законодавчо встановленого 10-денного строку для її подання в частині оскарження рішення від 05.12.2024 №52528/10-36-24-05/2862911013. Позивач оскаржив до ДПС України винесені відповідачем податкові повідомлення - рішення від №52479/10-36-24-05/2862911013, №52485/10-36-24 05/2862911013, №52482/10-36-24-05/2862911013, №52489/10-36-24 05/2862911013, №52483/10-36-24-05/2862911013, №52486/10-36-24-05/2862911013, №52487/10-36-24-05/2862911013, №52489/10-36-24-05/2862911013. Рішенням ДПС України від 28.02.2025 №5883/6/99-00-06-01-02-06 "Про результати розгляду скарги" залишено без змін податкові повідомлення рішення №52479/10-36-24-05/2862911013, №52485/10-36-24-05/2862911013, №52482/10-36-24-05/2862911013, №52489/10-36-24-05/2862911013, №52483/10-36-24 05/2862911013, №52486/10-36-24-05/2862911013, №52487/10-36-24-05/2862911013, №52489/10-36-24-05/2862911013, а скаргу позивача - без задоволення. Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно до ч.4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Даний принцип знаходить своє відображення у Постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 826/26222/15, де зазначено: «... одним із принципів адміністративного судочинства є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, зміст якого зобов`язує адміністративний суд до активної ролі в судовому засіданні». Також, відповідно до статті 90 КАС України передбачено, що: - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; - жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; - суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; - суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Апелянт, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, вважає, що судом першої інстанції встановлено обставини справи з порушенням норм статті 90 КАС України, без належного дослідження доказів. Відповідно до п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого ПКУ законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого ПКУ законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ). Згідно з 78.1.4 Податкового кодексу України виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не наддасть пояснення та їх документальні підтвердження па письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. При цьому пп. 73.3.1 п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України письмовий запит про надання інформації падсилається платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: - за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку. виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов`язковим зазначенням таких фактів у запиті; - виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків. Колегія суддів звертає увагу, що згідно поданих Позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2018 - 2022 роки (від 10.02.2019 №9310229204 у сумі 212399,28 грн., від 09.02.2020 №9334061350 у сумі 190849,25 грн., від 07.02.2021 №9371688194 у сумі 169574,00 грн., від 09.02.2022 №9430719927 у сумі 974184,75 грн., від 13.03.2023 №9309667221 у сумі 219890,65 грн.) Відповідачем було встановлено, що обсяг отриманого Позивачем доходу від здійснення підприємницької діяльності у вказаний ним в поданій звітності період відрізняється згідно з ІКС «Аналітична система, Виторги РРО». Разом з тим, згідно зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій фіскальний Ле23000141041, №3000340790 було встановлено, що обсяги доходів Позивача насправді складали: - у 2018 році 379799,28 грн. - у 2019 році 200058,72 грн. - у 2020 році 169013,50 грн. - у 2021 році 199587,90 грн. - у 2022 році 227333,28 грн. Вказана обставина, слугувала підставою, для направлення Відповідачем письмового запиту Позивачу від 17.01.2024 №828/12/10362406 «Про надання інформації та її документального підтвердження». При цьому, в зазначеному запиті чітко зазначено про встановлення (виявлення) порушення щодо розбіжностей між сумами задекларованих доходів Позивача та даними реєстраторів розрахункових операцій за період 2018-2022 роки. Разом з тим, було зазначено, в яких саме деклараціях було виявлено розбіжності, по яким сумам за який період та запропоновано протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цього запиту надати інформацію та її документальне підтвердження з детально перерахованим переліком запитуваної інформації та документів (копія наявна в матеріалах справи). Вказаний запит від 17.01.2024 №828/12/10362406 «Про надання інформації та її документального підтвердження» було направлено Позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Запит повернувся з відміткою Укрпошти «За закінченням терміну зберігання» 03.02.2024. Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 року по справі №825/1109/16 дійшов наступного висновку: «Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (п. 42.2 ПКУ). При цьому добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отриманням ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена у Єдиному державному реєстрі. У разі невиконання цього обов`язку платник не має права посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків». Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з приписів статті 42 Податкового кодексу України запит відповідача від 17.01.2024 Мо828/12/10362406 «Про надання інформації та її документального підтвердження» направлені на адресу Позивача рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення та вважаються належним чином врученими відповідно до вимог чинного законодавства. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів наголошує, що розбіжність в податковій звітності Позивача мала місце, та з метою перевірки вказаних обставин було направлено запит Позивачу, однак жодного документального підтвердження вказаних показників звітності Позивачем надано не було, як і не надано їх до суду ні першої, ні апеляційної інстанції. Вказані в сукупності обставини і стали підставою для призначення та проведення позапланової виїзної перевірки. Разом з тим в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначено: «...Крім того, суд звертає увагу, що підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України не містить підстав проведення документальної перевірки щодо дотримання вимог валютного та іншого законодавства, що підтверджує, що відповідачем проведено планову документальну перевірку. Посилання в акті перевірки на заяву про проведення перевірки в ГУ ДПС у Київській області судом не беруться до уваги, оскільки відповідачем призначено документальну позапланову виїзну перевірку, а тому саме така перевірка повинна була бути проведена. Крім того, у відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача зазначив, що вказана заява була «підсунута» ревізорами. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що відповідачем фактично було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача ». Проте, колегія суддів звертає увагу, що вказані висновки суду першої інстанції було зроблено без повного з`ясування хронології подій та взагалі ігноруючи фактичні обставини по справі, які полягають в наступному. Як вже зазначалось вище у зв`язку з пенаданням Позивачем документів на письмовий запит Головного управління ДПС у Київській області від 17.01.2024 №828/12/10362406 «Про надання інформації та її документального підтвердження» контролюючим органом було прийнято рішення про проведення позапланової виїзної перевірки. Таким чином, відповідно до вимог пп. 191.1 п. 191.1 ст. 19", пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, пп. 69.27 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464МІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та з дотриманням вимог п. 93 розділу МП «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464ХМІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі наказу від 28.10.2024 № 3040-п була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиного внеску), валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2022 року. Відповідно до п.81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення та за умови пред`явлення або надіслання таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. Також колегія суддів звертає увагу, що ревізори-інспектори контролюючого органу здійснили виїзд до Позивача та вручили особисто Позивачу копію наказу від 28.10.2024 № 3040-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки 28.10.2024, що посвідчується його особистим підписом. Направлення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 28.10.2024 № 10555/10362405 та № 10556/10362405 пред`явлено для ознайомлення Позивачу 28.10.2024 року. Таким чином було здійснено виїзд на адресу, перевірку було проведено з відома Позивача та вона вважається розпочатою. Проте, судом першої інстанції повністю було залишено поза увагою та не надано жодної оцінки вказаним обставинам, щодо можливості Позивача скористатись правом не допуску до проведення перевірки ( у разі відсутності нібито підстав для її проведення) та при винесені оскаржуваного рішення не взято до уваги висновки Верховного Суду складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 року у справі Ль826/17123/18. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 року у справі №816/228/17 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого «неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обгрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже, у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені ПК України, а у разі їх порушення чи могло це істотно вплинути на правильність та обгрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки. на підставі яких прийняті рішення». З урахуванням норм чинного законодавства, Позивач після отримання наказу від 28.10.2024 № 3040п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлень особисто звернувся до контролюючого органу з листом (заявою) від 28.10.2024 (вх. №74705/6 від 29.10.2024) щодо проведення перевірки в приміщенні Головного управління ДПС у Київській області. Отже, Відповідач забезпечив право платника податків на участь у перевірці із наданням документів та пояснень. Вказана обставина жодним чином не порушує права Позивача та Відповідачем повністю дотримано нормативно встановлену процедуру проведення перевірки. Також правомірність проведення документальної виїзної перевірки в приміщенні контролюючого органу залежить від обставин та умов, які передували її проведенню та призвели до того, що перевірка проведена у приміщенні контролюючого органу. Якщо зміна місця проведення перевірки відбулася безпідставно, без згоди на це платника податків та без забезпечення йому права на участь у проведенні такої перевірки, то така може бути визнана протиправною. Однак, якщо ж це відбулося з об`єктивних причин, за відсутності заперечень з боку платника податків і при цьому право платника податків на участь було забезпечено (незалежно від того, чи скористався платник податків таким правом), то така перевірка не може бути визнана протиправною. Отже, саме по собі проведення виїзної перевірки у приміщенні органу державної податкової служби не свідчить про допущення контролюючим органом порушень норм ПК України, які тягнуть за собою протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Вказана правова позиція підтверджується викладеним висновком Верховного Суду у постанові від 25.11.2021 року по справі №440/1961/19. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що відповідачем була проведена саме позапланова виїзна перевірка, а не як було зазначено судом першої інстанції. Згідно зі статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються цього предмета доказування. Сторони мають право обгрунтовувати належність своїх доказів, а тягар доведення такої належності несе сторона, яка подає доказ. Верховний Суд, аналізуючи зазначені норми КАС України, неодноразово наголошував на тому, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається. В постанові від 29.06.2023 року у справі Ле К/990/3883/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що принцип безпосереднього дослідження судом доказів, передбачений частиною першою статті 90 КАС України, вимагає проведення їх дослідження, аналізу й надання оцінки судом саме під час судового розгляду справи, а відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими. Отож, мотивація суду не може обмежуватися цитуванням змісту позовних вимог відповідно, зробленими формальними висновками без безпосереднього аналізу і дослідження доказів судом та встановлення відповідних обставин під час судового розгляду справи. Разом з тим, судом першої інстанції було залишено поза увагою порушення та обставини, що було встановлено Відповідачем в ході перевірки, що полягають в наступному. З матеріалів справи вбачається, що Позивачу разом з наказом та направленням було вручено також запит від 28.10.2024 №20446/12/10362405 «Про надання інформації та її документального підтвердження щодо здійснення підприємницької діяльності». В вказаному запиті було посилання, щодо надання Позивачем до перевірки інформації та документального підтвердження, а саме: банківські виписки про рух коштів в розрізі контрагентів, суми надходження, списання та призначення платежу, книги обліку доходів і витрат, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, договори про виконання робіт, послуг, купівліпродажу, що пов`язані з підприємницькою діяльністю Позивача, ліцензії, інформацію щодо середньої націнки на реалізовані по групам ТМЦ, наявність залишків ТМЦ в розрізі номенклатури (в кількості та загальній сумі придбання) і т.д. В силу приписів ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи. За приписами частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996ХІМ, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій с первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Згідно з п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Однак, Позивач ігноруючи норми чинного законодавства, станом на 31.10.2024 (4 день перевірки) надав частково до перевірки первинні документи, а саме: - банківські виписки про рух коштів за період з 01.01.2019-31.12.2022; - договори про технічне обслуговування РРО, контрольні стрічки, 7 звіти; - договори взаємовідносин з найманими працівниками; - ліцензії на право провадження певних видів господарської діяльності; - видаткові накладні на 38 аркушах. Проте, станом на момент складання акту Відповідачем було встановлено, що Позивачем не надано до перевірки первинних документів за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2022, а саме: - банківських виписко про рух коштів за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 рік; - документальне підтвердження отриманих доходів та витрат пов`язаних з їх отриманням; - книгу обліку доходів і витрат за період що перевірявся; - інформацію, щодо транспортування та перевезення товарів (ТТН, договори перевезення, акти виконаних робіт по триманню послуг з перевезення ТМЦ); - яким чином проводились розвантажувальні роботи пов`язанні з придбанням ТМЦ; - місце зберігання придбаного товару (матеріалів), договори оренди складських приміщень; - інформацію, щодо націнки на реалізовані по групам ТМЦ; - наявність залишків ТМЦ в розрізі номенклатури товарів, в кількості та загальній сумі придбання без урахування націнки станом на 01.01.2018, 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та на 31.12.2022 роки; - інформацію щодо кредиторської та дебіторської заборгованості в розрізі найменування контрагентів продавців станом на 01.01.2018, 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та на 31.12.2022 роки і т.д. На підставі вище встановленого Відповідачем було складено Акт від 01.01.2024 № 3131/10362405/2862911013 «Про надання документів не в повному обсязі для проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та направлено Позивачеві супровідним листом від 01.11.2024 / №20826/12/103624055 Про направлення акту». При цьому всіх первинних документів не було надано і до суду першої інстанції, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі без врахування висновків Верховного Суду, судом не надано належної правової оцінки доводам Відповідача, не в повній мірі досліджено зміст Акту перевірки та невірно застосовано норми податкового законодавства, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового, про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 242, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Собків Я.М. Суддя Сорочко Є.О. Суддя Чаку Є.В. Повний текст постанови виготовлено - 09 березня 2026 року.