Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/3475/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3475/25 Суддя (судді) першої інстанції: Вісьтак М.Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №104250019968 від 26.08.2024 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 трудовий стаж роботи з 17.09.1990 по 03.05.1997 р. до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах Список №2 згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та призначити пенсію за віком, починаючи з 19.08.2024 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, відповідач неправомірно не врахував певний період її трудової діяльності при визначенні пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, незважаючи на надані документи (трудову книжку та відповідну довідку) на підтвердження періоду трудової діяльності. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №104250019968 від 26.08.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 трудовий стаж роботи з 17.09.1990 по 03.05.1997 р. до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах за списком №1 згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та призначити пенсію за віком, починаючи з 19.08.2024 р. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з`ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року та від 3 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу. Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.08.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 1 згідно з п. 1 ч.2ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV . За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області розглянуло заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 19.08.2024 р та прийняло Рішення про відмову у призначенні пенсії №104250019968 від 26.08.2024 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого п. 1 ч.2ст.. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список №1). В даному рішенні зазначається, що на дату звернення з заявою стаж позивача становить 28 років 0 місяців 13 днів, пільговий стаж складає років 0 місяців 00 днів. До страхового стажу зараховано усі наявні періоди. До пільгового стажу не зарахований період з 17.09.1990 по 03.05.1997 р. згідно з довідкою №62 від 28.04.2023 р., оскільки пільгова довідка не відповідає додатку №5, визначеного Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. З рішенням про відмову у призначенні пенсії №104250019968 від 26.08.2024 позивач не погоджується, вважає його протиправним, а тому звернувся з цим позовом до суду для захисту свого порушеного права. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що позивач має право на зарахування пільгового стажу 6 років 7 місяців та 18 днів, що в сумі з наявним стажем складає: 28 років 13 днів + 6 років 7 місяців 18 днів = 34 роки 8 місяців 1 день, чого достатньо для призначення пенсії на пільгових умовах. У апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що для підтвердження зайнятості з 17 вересня 1990 року по 03 травня 1997 року за професією «вулканізаторщик», «пресувальник вулканізаторщик» у важких та шкідливих умовах праці позивач надав довідку видану 28 квітня 2023 року Головою правління ПАТ "Білоцерківський завод гумових технічних виробів" за вих. №

62. Проте вказана довідка видана не відповідає вимогам додатку №5 Порядку, а саме: не вказано, що позивач працював повний робочий день, характер виконуваних робіт, посада передбачена Списком №1 чи Списком №2, довідка підписана лише одним керівником, без підпису начальника відділу кадрів та головного бухгалтера. У зв`язку з порушенням порядку видання та заповнення довідки, що підтверджує особливий характер роботи позивача вказаний вище період не зарахований до пільгового стажу роботи. Також апелянт вважає, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого суд зробив хибні висновки щодо наявності у позивача пільгового стажу роботи та відповідно права на призначення пенсії на пільгових умовах, та прийняв рішення, яке підлягає скасуванню. Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Доводи апеляційної скарги зводяться до заперечення змісту довідки № 62 від 28 квітня 2023 року ПАТ "Білоцерківський завод гумових технічних виробів" та зауважень щодо її змісту, порядку заповнення та реквізитів. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. У пункті 5 Рішення №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (статті 12 згаданого Закону). Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Пунктом "а" частини 1 статті 13 Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII), в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" визначалось, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Законом України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, який набрав чинності 01.04.2015, пункт "а" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII викладено в наступній редакції: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах." Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII вирішено, зокрема: визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 резолютивної частини Рішення). Стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах (пункт 3 резолютивної частини Рішення). Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01 грудня 2005 року №1451/11731 (далі - Порядок №383), встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Згідно з пунктом 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. Як вбачається з доводів апеляційної скарги, жодних зауважень до трудової книжки ОСОБА_1 відповідачем не наведено. Відповідно до довідки №62 від 28 квітня 2023 р. позивач з 17.09.1990 року по 03.05.1997 року працював в цеху формової техніки №8 учнем пресувальника-вулканізаторника, пресувальником вулканізаторником на Білоцерківському заводі гумових технічних виробів у Хімічному виробництві, передбаченому розділом VIII список 1 шифр 1080A010, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року. Відповідно до доданого позивачем Наказу за підписом директора Білоцерківського заводу гумових технічних виробів від 30.03.1994 №113 Білоцерківського заводу гумових технічних виробів 01.04.1994 цехи формової техніки № 5 та № 8 було об`єднано в формовий цех №

6. Згідно з Наказом № 515 від 17.10.1994 "Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення" посада, на якій працював позивач у цеху № 6 дійсно дає право на пільгове пенсійне забезпечення (за списком №2). Позивачем також додані результати атестації робочого місця (наказ по Білоцерківському заводу ГТВ №515 від 17.10.1994 р. (атестація проведена вперше) по ВАТ "Білоцерківський завод ГВ". Доводи апелянта щодо невідповідності означеної довідки встановленому зразку (додаток 5), а саме: не вказано, що позивач працював повний робочий день, характер виконуваних робіт, посада передбачена Списком №1 чи Списком №2, довідка підписана лише одним керівником, без підпису начальника відділу кадрів та головного бухгалтера, судова колегія відхиляє, оскільки у спірному рішенні від 26.08.2024 № №104250019968 такі посилання відсутні (а.с.26-27). При цьому, суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в рішенні, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі 638/3335/17). Також, положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування у спорі покладено на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Водночас суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване. З огляду на те, що будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують невідповідність наданої позивачем уточнюючої довідки №62 від 28.04.2023 року вимогам додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, відповідачем до суду надано не було, таким чином рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №104250019968 від 26.08.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню. Також, у контексті наведеного та доводів Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, покладених ним в основу своїх заперечень проти задоволення даного позову, суд апеляційної інстанції також враховує, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Отже, апелянт, маючи сумніви щодо підтвердження факту наявності у позивача пільгового стажу, що дає право на пенсію за пунктом першим частини другої статті 114 Закону №1058-IV, враховуючи конкретні обставини цієї справи, мав право на звернення до підприємства, на якому працювала особа, із вимогою про надання необхідних додаткових документів, здійснення відповідної перевірки достовірності поданих відомостей та умов праці, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, проте доказів вчинення таких дій суб`єктом владних повноважень у ході судового розгляду надано не було, як і не доведено відсутності у трудовій книжці ОСОБА_1 , яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, відповідних записів чи наявність неточностей. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 серпня 2024 року у справі № 160/18173/23. На підставі вищенаведеного у сукупності, колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області не спростовують висновків суду першої інстанції, суперечать фактичним обставинам справи, відтак не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року - без змін. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов О.М. Кузьмишина