Постанова 4855 № 620/9537/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/9537/23 Суддя (судді) першої інстанції: Марія ДУБІНА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) в якому просив: - визнати протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 25.09.2022 по 04.10.2022, з 09.01.2023 по 12.01.2023, 16.01.2023, з 27.02.2023 по 02.03.2023 з урахуванням фактично виплачених сум; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 25.09.2022 по 04.10.2022, з 09.01.2023 по 12.01.2023, 16.01.2023, з 27.02.2023 по 02.03.2023 з урахуванням фактично виплачених сум. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 08.09.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024, відмовив у задоволенні позовних вимог. Верховний Суд постановою від 13.03.2025 скасував рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі № 620/9537/23, а справу направив на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ № НОМЕР_1 (наказ від 10.05.2022 №182-ОС). Згідно з довідкою від 24.07.2023 № 204 (про розмір грошового забезпечення позивача), ОСОБА_1 з вересня 2022 по березень 2023 щомісяця отримував винагороду 30 000 грн, передбачену постановою № 168, водночас виплата винагороди у розмірі 70 000, 00 грн не здійснювалася. Згідно з витягу з журналу службово-бойових дій прикордонної застави вогневої підтримки та інженерного забезпечення від 01.05.2022 № 10/10 гриф (том 2) позивач в період з 25.09.2022 по 04.10.2022 перебував у складі підрозділу, який застосовувався для посилення державного кордону України та прикриття. Згідно з витягу з журналу службово-бойових дій прикордонної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону № 147 від 05.01.2023 позивач: в період з 09.01.2023 по 12.01.2023 перебував у складі підрозділу, який застосовувався для отримання майна РАО на ділянці Чернігів-Київ-Черкаси-Савінці-Київ-Чернігів; 16.01.2023 перебував у складі підрозділу, який застосовувався для прибуття до ппд (з м.д. Мена) 15 ПРИКЗАГ особового складу; в період з 27.02.2023 до окремого розпорядження перебував у складі підрозділу, який застосовувався для швидкого реагування на зміну обстановки; в період з 02.03.2023 до окремого розпорядження перебував у складі підрозділу, який застосовувався для виконання завдань з оборони та прикриття державного кордону. Вважаючи, що дії відповідача призвели до неповної виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XІІ), законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, 573/2022 від 12.08.2022 та від 07.11.2022 № 757/2022, № 58/2023 від 06.02.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року була прийнята постанова № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Надалі до Постанови №168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793, від 08.10.2022 № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів … в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер. У постанові від 22.11.2023 у справі № 520/690/23 Верховний Суд констатував, що «текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав». Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. 31.03.2022 Адміністрація Держприкордонслужби видала наказ № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі - Наказ № 164-АГ), який діяв до 01.08.2022. В подальшому, а саме 30.07.2022 Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на пункт 2-1 Постанови № 168, видала наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», який був уведений в дію з 01.08.2022. З 01.12.2022 прийнято наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ (далі - наказ № 628-АГ), а з 01.02.2023 - Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджений наказом МВС України від 26.01.2023 №

36. Разом з тим суд зазначає, що Наказом № 392-АГ внесено зміни в перелік бойових дій і заходів (порівняно з попереднім наказом № 164-АГ), але перелік документів для підтвердження участі залишився незмінним. У пункті 2 наказу № 392-АГ конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі: 1) рух опору на окупованих територіях; 2) знешкодження ДРГ та незаконних збройних формувань із безпосереднім контактом; 3) виявлення та знищення повітряних цілей у зоні бойових дій; 4) бойові польоти, вивід повітряних суден з-під удару; 5) бойові дії кораблів, катерів, суден із вогневим ураженням противника; 6) відбиття збройних нападів на об`єкти, їх звільнення у разі захоплення; 7) участь у бойових діях на лінії зіткнення в складі штабів чи угруповань; 8) забезпечення бойових підрозділів із вогневим контактом з противником. Пунктом 4 наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Згідно з пунктом 5 наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу). Відповідно до пункту 10 наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій. Відповідно до пункту 11 наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу). Згідно з пунктом 12 Наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу. З 01.12.2022 був уведений в дію наказ № 628-АГ, в якому було дещо змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах. 26.01.2023 МВС України видано наказ № 36, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 196/39252, яким затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Порядок № 36, який ведено в дію з 01.02.2023). Пунктом 2 Порядку № 36 визначено розміри винагороди: - до 30 000 грн/міс - за виконання бойових (спеціальних) завдань у складі діючих угруповань, охорону критичної інфраструктури, участь у військових адміністраціях, логістичне забезпечення в районах бойових дій. - до 50 000 грн/міс - за виконання завдань у складі штабів, органів військового управління, включно до оперативно-стратегічного рівня, у зонах бойового зіткнення. - до 100 000 грн/міс - за безпосередню участь у бойових діях, зокрема на окупованих територіях, або між позиціями сил оборони та противника. Згідно з пунктом 3 Порядку № 36 безпосередня участь визначається виконанням завдань: - на лінії бойового зіткнення; - забезпечення в умовах вогневого ураження; - охорони об`єктів під обстрілами; - протидії ДРГ, повітряним загрозам, виконання польотів; у складі екіпажів кораблів, катерів, прикордонних підрозділів. Залишилися незмінними підтверджуючі документи (пункт 4): бойовий наказ, журнали бойових/службово-бойових дій, рапорт командира. Іншими положеннями наказу: визначено випадки, коли додаткова винагорода не виплачується (наприклад, перебування за кордоном у зв`язку з участю в миротворчих операціях чи навчанні тощо); передбачено порядок оформлення виплат, строки й підстави для внесення військовослужбовців у відповідні накази на виплату та ін. Для військовослужбовців Держприкордонслужби цей наказ (№ 36) чітко визначає види робіт і завдань, виконання яких є підставою для додаткових виплат: безпосередній вогневий контакт на лінії зіткнення, знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, охорона об`єктів під час вогневого ураження, участь у бойових операціях у складі перших ешелонів оборони чи наступу тощо. Саме ці завдання, підтверджені сукупністю відповідних документів, дають право прикордонникам на збільшену винагороду. Суд зазначає, що для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших). Верховний Суд у постанові від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23 наголосив, що безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях або заходах не має тлумачитись надмірно вузько, а перелік завдань може охоплювати широкий спектр бойової діяльності як у районах ведення бойових дій, так і поза ними. За наказом № 164-АГ достатньо було одного документа (бойовий наказ, журнал бойових дій чи рапорт командира), тоді як накази № 392/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ запроваджують додаткові або конкретизовані вимоги і до підтвердження «безпосередньої участі» (конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань) і до кількості, необхідних для підтвердження участі у бойових діях чи заходах, документів - сукупність (альтернатива). Суд підкреслив, що за наявності формальних недоліків у документах, але при фактичному встановленні участі військовослужбовця у бойових діях, відмова у виплаті додаткової винагороди є необґрунтованою. Водночас необхідно керуватися оновленими критеріями, враховуючи вимоги нових наказів, і ретельно оцінювати кожен наданий доказ, аби визначити, чи дає він підстави для отримання додаткової виплати. У постанові від 06.03.2025 у справі № 620/18189/23 Верховний Суд вказував про важливість дотримання саме того наказу, який діяв у відповідний період, та необхідність урахування воєнних реалій при оцінці завдань військовослужбовця. У цій постанові Верховний Суд зауважив, що під час оцінки права на додаткову винагороду за певний період необхідно застосовувати положення того наказу, який був чинним у відповідний час (встановлення права позивача на виплату додаткової винагороди, потребує комплексної оцінки виконуваних ним завдань та аналізу наявних в матеріалах справи доказів у контексті приписів відповідного наказу, який регулював спірний період). Окремо Верховний Суд підкреслив, що в умовах воєнного стану аналіз виконуваних військовослужбовцем завдань не можна проводити виключно на підставі Положення про відділ прикордонної служби, адже воно не враховує специфіку виконання таких завдань під час бойових дій. Якщо в мирний час певне завдання може виглядати як складова звичайної «оперативно-службової діяльності», то в контексті відсічі збройної агресії воно може означати безпосередню участь у бойових діях або заходах. Тому висновки про те, що виконання завдання «вогнева засідка» належить лише до службових обов`язків військовослужбовця і не дає права на збільшену винагороду, визнаються необґрунтованими, оскільки вони не враховують специфіку виконання таких завдань позивачем в умовах воєнного стану. Таким чином, Верховний Суд у справі № 620/18189/23 дійшов висновку, що для об`єктивної перевірки права особи на додаткову винагороду треба детально з`ясувати, в який період і під дію якого наказу підпадало спірне завдання, чи входить воно за своїм змістом до переліку бойових (безпекових) заходів та чи підтверджене воно відповідними документами згідно з актуальними нормами (що діяли на той момент). Якщо відповіді на ці запитання є позитивними, відмова у виплаті не може ґрунтуватися лише на доводах про «звичайну службову діяльність» або через формальні прогалини в оформленні документів. Колегія суддів зазначає, що ключовою умовою для здійснення виплати додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які, у розумінні Постанови № 168, означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами. За визначенням статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-ХІІ бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії. Так, під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу) яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах бойових дій з виявлення повітряних цілей та ін. Верховний Суд постановою від 13.03.2025 направляючи цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій: не з`ясовували, на підставі якого розпорядчого акта, де, за яких умов і обставин позивач проходив службу в спірні періоди; не перевіряли, чи підпадають виконання позивачем службових обов`язків з оборони кордону під виконання спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні постанови № 168 що означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів»; не досліджували, на підставі яких бойових наказів (розпоряджень) позивач виконував завдання, описані в наведених витягах з журналів службово-бойових/бойових дій від 31.08.2022 № 10/10 гриф т. 2 та від 05.01.2023 № 147; не з`ясовували, чи складалися рапорти стосовно позивача за час проходження ним служби в спірному періоді рапорти про його участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Судом встановлено, що у період з 24.02.2022 по 31.12.2022 Чернігівська область входила до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій. Згідно із витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.05.2022 № 182-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_1 , який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період з ІНФОРМАЦІЯ_3 зараховано до списків особового складу закону, на всі види забезпечення, призначити на посаду старшим майстром відділення інженерного забезпечення прикордонної застави вогневої підтримки та інженерного забезпечення, та вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків з 10.05.2022. Згідно із витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.12.2022 № 696-ОС старшого солдата ОСОБА_1 призначено інспектором прикордонної служби 2 категорії - начальником третьої групи переносних зенітно-ракетних комплексів (оператором) прикордонної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації населений пункт АДРЕСА_1 ). Згідно з витягом з журналу службово-бойових дій прикордонної застави вогневої підтримки та інженерного забезпечення від 01.05.2022 № 10/10 гриф (том 2) позивач в період з 25.09.2022 по 04.10.2022 перебував у складі підрозділу, який застосовувався для посилення державного кордону України та прикриття. Завдання виконано. Втрат серед особового складу, озброєння та військової техніки немає. Ознак проникнення ДРГ та виявлення БпЛА не зафіксовано. Ділянка застосування - впс « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Згідно витягу з журналу службово-бойових дій прикордонної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону від 05.01.2023 № 147 позивач на підставі наказу (розпорядження АДПСУ) від 06.01.2023 БР № 2дск в період з 09.01.2023 по 12.01.2023 перебував у складі підрозділу, який застосовувався для отримання майна РАО на ділянці Чернігів-Київ-Черкаси-Савінці-Київ-Чернігів. Згідно з витягу з журналу службово-бойових дій прикордонної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону від 05.01.2023 № 147 позивач на підставі наказу (розпорядження АДПСУ) від 16.01.2023 БР № 253 16.01.2023 перебував у складі підрозділу, який застосовувався для прибуття до пункту постійної дислокації (з м.д. Мена) НОМЕР_3 ПРИКЗАГ особового складу. Також судом встановлено, що рапорти про прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії щодо позивача за спірний період від керівника підрозділу охорони державного кордону не надходили. Зміст наданих документів свідчить про те, що позивач в окреслений вище період виконував службові обов`язки (здійснювання заходів щодо прикриття та оборони державного кордону), зокрема, здійснював прикордонний патруль, знаходився в резерві, який призначається для посилення охорони державного кордону. Водночас, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що позивач у цей період здійснював виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об`єкти, які охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у т.ч. перебування безпосередньо цих об`єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетним обстрілами, натомість матеріали справи свідчать про виконання позивачем службових обов`язків (певних завдань) по охороні державного кордону України. Щодо періоду з 27.02.2023-02.03.2023, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду, суд зазначає, що в цей час діяв Порядок № 36, за правилами пункту 3 якого безпосередня участь визначається виконанням завдань: на лінії бойового зіткнення; забезпечення в умовах вогневого ураження; охорони об`єктів під обстрілами; протидії ДРГ, повітряним загрозам, виконання польотів; у складі екіпажів кораблів, катерів, прикордонних підрозділів. У свою чергу, згідно витягу з журналу службово-бойових дій прикордонної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону від 05.01.2023 № 147 позивач на підставі наказу (розпорядження АДПСУ) від 26.02.2023 БР № 5/18 в період з 27.02.2023 до окремого розпорядження перебував у складі підрозділу, який застосовувався для швидкого реагування на зміну обстановки. Згідно витягу з журналу службово-бойових дій прикордонної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону від 05.01.2023№ 147 позивач на підставі наказу (розпорядження АДПСУ) від 02.03.2023 БР № 5/26 в період з 02.03.2023 до окремого розпорядження перебував у складі підрозділу, який застосовувався для виконання завдань з оборони та прикриття державного кордону. У період з 27.02.2023 по 02.03.2023 знаходився в наряді в резерві, який призначається для посилення охорони державного кордону та в наряді в мобільній вогневій групі, що свідчить про те, що в цей період позивач виконував службові обов`язки (здійснювання заходів щодо прикриття та оборони державного кордону), проте, виконання цих обов`язків не відбувалось у період реальних бойових дій, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що позивач виконував ці завдання на лінії бойового зіткнення, в умовах вогневого ураження, під обстрілами чи здійснював протидії ДРГ, повітряним загрозам, виконання польотів; у складі екіпажів кораблів, катерів, прикордонних підрозділів. Крім того, облік бойових розпоряджень в журналі службово-бойових дій не є підставою для нарахування відповідачем збільшеної додаткової винагороди, оскільки первісною умовою ведення цього журналу є фіксація бойових дій. Разом з тим, докази безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів матеріали справи не містять, про обставини такої участі у позовній заяві не зазначено, відповідач їх також не підтверджує. У відповідних журналах службово-бойових дій також відсутня інформація щодо опису бойових дій, втрати сторін бойового зіткнення, а навпаки у витягу з журналу службово-бойових дій прикордонної застави вогневої підтримки та інженерного забезпечення від 01.05.2022 № 10/10 гриф (том 2), зазначено, що позивач в період з 25.09.2022 по 04.10.2022 перебував у складі підрозділу, який застосовувався для посилення державного кордону України та прикриття. Завдання виконано. Втрат серед особового складу, озброєння та військову техніки не має. Ознак проникнення ДРГ та виявлення БпЛА не зафіксовано. Суд звертає увагу, що виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями. Верховний Суд у рішеннях від 05.08.2024 у справі №200/4100/23, від 05.12.2024 у справі №120/4135/23 акцентував увагу на необхідності підтвердження виконання безпосередній бойових завдань сукупністю первинних документів. Згідно із частиною першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Беручи до уваги відсутність доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій у спірних періодах, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 168, у розмірі 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 25.09.2022 по 04.10.2022, з 09.01.2023 по 12.01.2023, 16.01.2023, з 27.02.2023 по 02.03.2023 з урахуванням фактично виплачених сум. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя О.В.Епель суддя В.В.Файдюк