Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/746/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/746/21 Суддя (судді) першої інстанції: Леміщак Дмитро Михайлович ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 , платник податків) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (надалі по тексту також - відповідач, контролюючий орган, податковий орган, ГУ ДПС у Київській області), у якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області: від 27.06.2018 за №6677762-101613-1013 в сумі 70 693,05 гривень; від 27.06.2018 за №6677763-101613-1013 в сумі 14 138,61 гривень; від 27.06.2018 за №6677764-101613-1013 в сумі 7 069,31 гривень; від 27.06.2018 за №6677765-101613-1013 в сумі 70 693,05 гривень; від 27.06.2018 за №6677766-101613-1013 в сумі 5,05 гривень; від 27.06.2018 за №6677767-101613-1013 в сумі 84 831,66 гривень; від 26.06.2018 за №220179-5502-1013 в сумі 265,08 гривень; від 26.06.2018 за №220180-5502-1013 в сумі 570,12 гривень; від 28.03.2019 за №45079-5506-1016 в сумі 35 346,54 гривень; від 28.03.2019 за №45083-5506-1016 в сумі 7 069,31 гривень; від 28.03.2019 за №45078-5506-1016 в сумі 3 534,65 гривень; від 28.03.2019 за №45080-5506-1016 в сумі 35 346,54 гривень; від 28.03.2019 за №45081-5506-1016 в сумі 16,85 гривень; від 28.03.2019 за №45082-5506-1016 в сумі 42 415,85 гривень; від 28.03.2019 за №979378-5506-1016 в сумі 265,08 гривень; від 28.03.2019 за №979377-5506-1016 в сумі 570,12 гривень; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області: від 06.04.2020 за №75759-5505-1016 в сумі 35 346,54 гривень; від 06.04.2020 за №75757-5505-1016 в сумі 7 069,31 гривень; від 06.04.2020 за №75758-5505-1016 в сумі 3 534,65 гривень; від 06.04.2020 за №75761-5505-1016 в сумі 35 346,54 гривень; від 06.04.2020 за №75762-5505-1016 в сумі 16,85 гривень; від 06.04.2020 за №75760-5505-1016 в сумі 42 415,85 гривень; від 01.05.2020 за №4130248-5506-1016 в сумі 281,59 гривень; від 01.05.2020 за №4130244-5505-1016 в сумі 605,64 гривень; зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис від 11.02.2019 за №17296811 про обтяження податковою заставою: інше рухоме майно, Майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, Номер об`єкта: Б/Н, Номер державної реєстрації: Б/Н, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що контролюючим органом помилково здійснено нарахування земельного податку за земельні ділянки, які не знаходяться у його власності чи користуванні, допущено помилку при визначенні бази оподаткування для цілей розрахунку розмір податкового зобов`язання та порушено процедуру винесення та надсилання податкових повідомлень-рішень. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області: від 26.06.2018 №220179-5502-1013, №220180-5502-1013; від 27.06.2018 №6677762-101613-1013, №6677763-101613-1013, №6677764-101613-1013, №6677765-101613-1013, № 6677766-101613-1013, №6677767-101613-1013; від 28.03.2019 №45079-5506-1016, №45083-5506-1016, №45078-5506-1016, №45080-5506-1016, №45081-5506-1016, №45082-5506-1016, №979378-5506-1016, № 979377-5506-1016; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області: від 06.04.2020 №75759-5505-1016, №75757-5505-1016, №75758-5505-1016, №75761-5505-1016, №75762-5505-1016, №75760-5505-1016; від 01.05.2020 №4130248-5506-1016, №4130244-5505-1016; визнано протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо включення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 11.02.2019 за №17296811 про накладення податкової застави на майно ОСОБА_1 ; у задоволенні решти вимог відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок зі сплати земельного податку виникає у особи виключно за наявності зареєстрованого права власності або права користування земельною ділянкою, при цьому підставою для нарахування такого є дані державного земельного кадастру. Виходячи із матеріалів справи, зокрема, долучених позивачем доказів перебування на праві власності у спірний період визначеного переліку земельних ділянок, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, якими нараховано податок за земельні ділянки, що не належали позивачу у відповідних податкових періодах, з огляду на відсутність об`єкта оподаткування. З приводу питання визначення бази оподаткування для земельних ділянок, які дійсно належать ОСОБА_1 , за відсутності документально підтвердженої проведеної нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки, контролюючим органом помилково здійснено розрахунок податків на підставі довідкових показників, розміщених на веб-сайті Держгеокадастру та/або застосовуючи усереднені показники по населеному пункту, що не відповідає статті 227 Податкового кодексу України. Так само судом відхилено доводи відповідача про наявність обставин, які ускладнювати/унеможливлювали належне надсилання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та зазначив, що такі не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку дотримуватися прав платника податків, зокрема шляхом здійснення вручення рішень у альтернативний спосіб. У частині позовної вимоги щодо включення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про накладення податкової застави на майно позивача, незважаючи на технічне припинення дії запису станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції, суд вважав за необхідне з метою ефективного захисту прав останнього визнати протиправними дії ГУ ДПС у Київській області щодо включення такого запису до Реєстру. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення норм матеріального права, звертається до наступного: за обліковані за даними контролюючого органу земельні ділянки в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області взято до врахування рішення останніх про визначення ставки земельного податку та нараховано й винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення. Неможливість належного вручення останніх пов`язується із неприйняттям у відділеннях поштового зв`язку сформованої кореспонденції, зважаючи на дію розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або не здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" від 07.11.2014 за №1085-р. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. ОСОБА_1 не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтак у силу частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відсутність останнього не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , станом на час виникнення спірних правовідносин, був власником таких земельних ділянок, зареєстрованих у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: (а) розташовані в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області і мають цільове призначення "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)": ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:003:0109 площею 0,6001 гектара; ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:003:0108 площею 3 гектари; ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:002:0005 площею 0,6 гектара; ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:003:0100 площею 2,9999 гектара. (б) розташовані в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області і мають цільове призначення "Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування": ділянка з кадастровим номером 3223186800:03:009:0054 площею 1,7638 гектара; ділянка з кадастровим номером 3223186800:03:009:0053 площею 2,2362 гектара. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області сформовано на винесено за 2018 рік наступні податкові повідомлення-рішення: від 26.06.2018 за №220179-5502-1013 в сумі 265,08 гривень; від 26.06.2018 за №220180-5502-1013 в сумі 570,12 гривень; від 27.06.2018 за №6677762-101613-1013 в сумі 70 693,05 гривень; від 27.06.2018 за №6677763-101613-1013 в сумі 14 138,61 гривень; від 27.06.2018 за №6677764-101613-1013 в сумі 7 069,31 гривень; від 27.06.2018 за №6677765-101613-1013 в сумі 70 693,05 гривень; від 27.06.2018 за №6677766-101613-1013 в сумі 5,05 гривень; від 27.06.2018 за №6677767-101613-1013 в сумі 84 831,66 гривень. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області сформовано на винесено за 2019 рік наступні податкові повідомлення-рішення: від 28.03.2019 за №45079-5506-1016 в сумі 35 346,54 гривень; від 28.03.2019 за №45083-5506-1016 в сумі 7 069,31 гривень; від 28.03.2019 за №45078-5506-1016 в сумі 3 534,65 гривень; від 28.03.2019 за №45080-5506-1016 в сумі 35 346,54 гривень; від 28.03.2019 за №45081-5506-1016 в сумі 16,85 гривень; від 28.03.2019 за №45082-5506-1016 в сумі 42 415,85 гривень; від 28.03.2019 за №979378-5506-1016 в сумі 265,08 гривень; від 28.03.2019 за №979377-5506-1016 в сумі 570,12 гривень. Коментовані рішення не направлялися ОСОБА_1 за зареєстрованою податковою адресою в місті Донецьку через перебування цієї адреси в переліку населених пунктів, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або не здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" від 07.11.2014 за №1085-р. Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області сформовано на винесено за 2020 рік наступні податкові повідомлення-рішення: від 06.04.2020 за №75759-5505-1016 в сумі 35 346,54 гривень; від 06.04.2020 за №75757-5505-1016 в сумі 7069,31 гривень; від 06.04.2020 за №75758-5505-1016 в сумі 3 534,65 гривень; від 06.04.2020 за №75761-5505-1016 в сумі 35 346,54 гривень; від 06.04.2020 за №75762-5505-1016 в сумі 16,85 гривень; від 06.04.2020 за №75760-5505-1016 в сумі 42 415,85 гривень; від 01.05.2020 за №4130248-5506-1016 в сумі 281,59 гривень; від 01.05.2020 за №4130244-5505-1016 в сумі 605,64 гривень. Коментовані рішення надіслані 17.07.2020 рекомендованим листом за адресою в місті Донецьку, проте 19.07.2020 лист повернуто до Обухівського управління з відміткою про неможливість вручення через дію розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або не здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" від 07.11.2014 за №1085-р. 11.02.2019 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис за №17296811 про накладення податкової застави на все рухоме майно ОСОБА_1 , включаючи майно, яке він може набути в майбутньому, на підставі податкового боргу за 2018 рік. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.147, 14.1.136 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата); земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Відповідно до пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підпунктом 271.1.1 пункту 271 статті 271 ПК України встановлено, що базою оподаткування земельним податковим є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. За приписами пункту 271.2 статті 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Згідно приписів пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (пункт 286.5 статті 286 ПК України). Отже, визначення суми земельного податку проводиться на підставі даних Державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Згідно з частиною 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема, земельного податку. Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Частиною 1 статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Положеннями частини 2 статті 26 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що відомості про віднесення земельної ділянки до земель іншої адміністративно-територіальної одиниці, про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відбулася внаслідок проведення нормативної грошової оцінки земель адміністративно-територіальних одиниць, про обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, вносяться до Поземельної книги без подання заяв, зазначених у частині третій цієї статті, на підставі документації, яка є підставою для внесення таких відомостей, а також рішень про її затвердження (якщо згідно із законом документація підлягає затвердженню), поданої органом, що прийняв рішення про таке затвердження. За змістом частини 1 статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр"" відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Згідно положень підпункту 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України, орган місцевого самоврядування у десятиденний строк з дня затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель направляє в електронній формі до контролюючого органу інформацію про нормативну грошову оцінку земель. Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про нормативну грошову оцінку земель. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про проведену нормативну грошову оцінку земель. Відповідно до підпункту 1 пункту 4 "Порядку взаємодії органів виконавчої влади щодо обміну інформацією, необхідною для обчислення і справляння плати за землю", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 за №1066, для здійснення контролю за надходженням до місцевих бюджетів коштів від сплати земельного податку та орендної плати за землю подаються щокварталу до 30 числа місяця наступного періоду відомості: Держгеокадастром, головними управліннями Держгеокадастру в області, м. Києві відповідним територіальним органам ДФС щодо проведення нормативної грошової оцінки земель у межах населених пунктів у цілому по Україні та в розрізі регіонів з розподілом на міста обласного і районного значення, селища, села та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів у цілому по Україні та в розрізі регіонів з розподілом землекористувачів за категоріями земель. Водночас пунктом 12.5 статті 12 Кодексу уможливлено використання платниками місцевих податків та зборів при визначенні своїх податкових зобов`язань зведеної інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Судом встановлено, що офіційний сайт Державної податкової служби України (https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/325490.html) містить інформацію про нормативну грошову оцінку земель (за даними офіційного вебсайту Держгеокадастру), зокрема: інформацію про нормативну грошову оцінку земель населених пунктів, 01.07.2017; інформацію про нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення 01.01.2018; інформацію про нормативну грошову оцінку земель населених пунктів 01.01.2018; інформацію про нормативну грошову оцінку земель населених пунктів 01.01.2019, інформацію про нормативну грошову оцінку земель населених пунктів 01.01.2020. Інша інформація щодо нормативної грошової оцінки земель населених пунктів на сайті відсутня. Виходячи з наведеного, висновок суду першої інстанції про неможливість використання контролюючим органом відомостей щодо нормативної грошової оцінки земель, розміщених на офіційних веб-ресурсах уповноважених органів, не узгоджується з положеннями податкового законодавства та нормативними актами, що регулюють інформаційну взаємодію між державними органами у сфері справляння плати за землю. За таких обставин використання контролюючим органом зазначених відомостей, оприлюднених на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади та сформованих на підставі інформації Держгеокадастру, не може розцінюватися як використання неофіційних або довільно визначених показників. Навпаки, такі дані є результатом передбаченої законодавством процедури інформаційного обміну між уповноваженими органами та мають на меті забезпечення належного обчислення і справляння плати за землю, у тому числі за податкові періоди 2018-2020 років. Звідси відсутні підстави вважати, що у частині використання коментованих даних ГУ ДПС у Київській області для цілей проведення розрахунку суми земельного податку з фізичних осіб для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами Податкового кодексу України. Суд вказує, що обов`язок із сплати земельного податку пов`язується для особи саме із виникненням права власності або користування земельною ділянкою, а не із обставинами присвоєння такій земельній ділянці кадастрового номеру. При цьому, згідно з пунктом 271.1 статті 271 ПК України базою нарахування земельного податку є нормативна грошова оцінка земельної ділянки або її площа, у разі якщо нормативна грошова оцінка не проведена. Аналогічне правозастосування наведене у постановах Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 816/352/17 та від 03.08.2020 у справі № 826/13307/18. Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, спірним у даній справі є встановлення обставин справи щодо наявності діючої на час виникнення спірних правовідносин нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, в межах яких розташовувалися спірні земельні ділянки. За інформацією про нормативну грошову оцінку земель, така востаннє проводилась стосовно селища міського типу Козин Обухівського району Київської області у 2016 році (рішення за №14 від 14.07.2016) та села Підгірці Обухівського району Київської області у 2010 році (рішення за №3 від 16.12.2010). У свою чергу, прийнятий Міністерством аграрної політики та продовольства України наказ "Про Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів" від 25.11.2016 за №489 (чинний та у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), не передбачав жодних коригувань раніше проведених нормативних грошових оцінок земель, оскільки згідно пункту 1 розділу І "Загальні положення" даного Порядку, застосовується саме до процедур нормативної грошової оцінки земель населених пунктів. Тобто, зазначений наказ регулює процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, у разі проведення такої оцінки після набуття ним чинності, тобто з 01.01.2017, не змінює та не скасовує проведені до його прийняття нормативні грошові оцінки населених пунктів. За умови не затвердження нової нормативної грошової оцінки земель уповноваженим на те органом, сам наказ Міністерством аграрної політики та продовольства України не впливає на чинність проведеної до його прийняття нормативної грошової оцінки земель. Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.03.2025 у справі №160/4162/19. Разом із тим, позивачем не доведено, що протягом спірних податкових періодів виникли обставини, які потребували зміни відомостей про віднесення земельної ділянки до земель іншої адміністративно-територіальної одиниці чи про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відбулася внаслідок проведення нормативної грошової оцінки земель адміністративно-територіальних одиниць. Отже, за відсутності у контролюючого органу відомостей про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, належних позивачу на праві власності, відсутні підстави стверджувати про неможливість врахування ГУ ДПС у Київській області чинної та такої, що не переглядалась нормативно-грошової оцінки земель населених пунктів. Разом із тим, як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 до матеріалів справи додано докази, які підтверджують, що у спірний період останній був власником чітко визначеного переліку земельних ділянок (з кадастровими номерами 3223155400:06:003:0109, 3223155400:06:003:0108, 3223155400:06:002:0005, 3223155400:06:003:0100 в селищі міського типу Козин; з кадастровими номерами 3223186800:03:009:0054 та 3223186800:03:009:0053 в Підгірцівській сільській раді). Так, за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.15-20), у позивача на праві власності перебували наступні земельні ділянки: (а) розташовані в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області і мають цільове призначення "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)": ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:003:0109 площею 0,6001 гектара; ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:003:0108 площею 3 гектари; ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:002:0005 площею 0,6 гектара; ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:003:0100 площею 2,9999 гектара. (б) розташовані в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області і мають цільове призначення "Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування": ділянка з кадастровим номером 3223186800:03:009:0054 площею 1,7638 гектара; ділянка з кадастровим номером 3223186800:03:009:0053 площею 2,2362 гектара. За розрахунками плати на землю для фізичних осіб до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (а.с.85-90), нарахування земельного податку здійснювалося: (1) на земельні ділянки у 2018 році: розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 3 гектари; розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0,3 гектари; розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 3,6 гектари; розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 3 гектари; розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для ведення особистого селянського господарства" площею 0,2 гектари; розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0,6 гектара; розташовану в селі Підгірці Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для індивідуального садівництва" площею 2 гектара; розташовану в селі Підгірці Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для індивідуального садівництва" площею 0,9299 гектара. (2) на земельні ділянки у 2019 році: розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 3 гектари; розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0,3 гектари; розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 3,6 гектари; розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 3 гектари; розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для ведення особистого селянського господарства" площею 0,2 гектари; розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0,6 гектара. (3) на земельні ділянки у 2020 році: розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 3 гектари; розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0,3 гектари; розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 3,6 гектари; розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 3 гектари; розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для ведення особистого селянського господарства" площею 0,2 гектари; розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0,6 гектара; розташовану в селі Підгірці Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для індивідуального садівництва" площею 2 гектара; розташовану в селі Підгірці Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для індивідуального садівництва" площею 0,9299 гектара. Зважаючи на встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для винесення податкових повідомлень рішень, якими позивачу нараховано земельний податок за податкові періоди 2018-2020 років, та котрі стосуються наступних земельних ділянок: розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0,3 гектари; розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 3,6 гектари; розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для ведення особистого селянського господарства" площею 0,2 гектари; розташовану в селі Підгірці Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для індивідуального садівництва" площею 2 гектара; розташовану в селі Підгірці Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для індивідуального садівництва" площею 0,9299 гектара. З приводу тверджень контролюючого органу, що їх судом першої інстанції надано оцінку як таких, що не є документально підтвердженими, а саме викладених у відзиві стосовно відкликання податкових повідомлень-рішень (від 27.06.2018 за №6677764-101613-1013 в сумі 7 069,31 гривень; від 28.03.2019 за №45078-5506-1016 в сумі 3 534,65 гривень; від 06.04.2020 за №75758-5505-1016 в сумі 3 534,65 гривень), якими нараховано земельний податок на ділянку, розташовану в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0,3 гектари за наслідком проведення звідки даних, ініційованої позивачем, суд звертається до наступного. Згідно з пунктом 60.4 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (пункту 286.5 статті 286 ПК України). Проте на засвідчення вказаних обставин відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів ані проведення коментованої звірки даних, ані відкликання згаданих вище податкових повідомлень-рішень. Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів має бути офіційно оприлюднене до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. З урахуванням наведеного слід зазначити, що бюджетний період в Україні відповідає календарному року та розпочинається 1 січня. Отже, для застосування у 2018 році рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставок місцевих податків мало бути офіційно оприлюднене не пізніше 15 липня 2017 року. Водночас, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, рішення Козинської селищної ради про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік було прийнято лише 10.11.2017 за №6, тобто після спливу визначеного Податковим кодексом строку. За таких обставин між датою прийняття відповідного рішення та початком бюджетного періоду 2018 року минуло менше двох місяців, відтак такий підлягав застосуванню лише з 01.01.2019. Аналогічного висновку слід дійти й стосовно рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 22.08.2017 за №2.30.VІІ. Щодо питання належного вручення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд звертається до приписів Податкового кодексу України та "Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків", затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №1204 від 28.12.2015 (надалі по тексту також - Порядок №1204, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). За приписами пункту 3 розділу ІІІ Порядку №1204 податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Кодексу. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення (пункт 5 розділу ІІІ Порядку №1204). У спірному випадку, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення зі сплати земельного податку за 2019 рік не направлялися ОСОБА_1 , адже відповідачем до матеріалів справи долучено копію конверта із рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с.78-79), за змістом якого здійснювалося надсилання за адресою " АДРЕСА_1 ", проте такі були згодом повернуті із відміткою про невручення та з посиланням на "постанову КМУ від 07.11.2014 №1085-р". Тотожні відомості відображені й в аналогічних документальних відомостях щодо оскаржуваних рішень за 2020 рік (а.с.83). Так, до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або не здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 за №1085-р, належить м. Донецьк Донецької області. З огляду на наведене, на переконання колегії суддів, сам факт повернення поштового відправлення із зазначенням причини невручення не свідчить про ненадсилання податкових повідомлень-рішень платнику податків. Натомість те, що такі відправлення були повернуті поштовою службою з посиланням на неможливість доставки у зв`язку з розташуванням адреси у населеному пункті, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, є обставиною, яка не залежить від волі контролюючого органу, та не може покладатися на останнього за умови виконання таким усіх передбачених законом дій для належного їх надсилання. За таких умов, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Порядку №1204, податкові повідомлення-рішення вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин їх невручення. Звідси, висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення за 2019 та 2020 роки не направлялися позивачу, не відповідає фактичним обставинам справи та зроблений без урахування наведених норм податкового законодавства. Поруч із цим, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (пункт 42.3. статті 42 ПК України). Більше того, суд апеляційної інстанції зауважує, що у відповідності до статті 70 ПК України, платник податків зобов`язаний подати до контролюючого органу відомості щодо зміни даних, які вносяться до облікової картки, зокрема, і щодо зареєстрованого місця проживання, проте за відсутності у контролюючого органу відомостей (та доказів позивача про зворотне), котрі б свідчили про зміну місця реєстрації (адреси проживання) ОСОБА_2 , має наслідком правомірність надсилання останнім оскаржуваних рішень за коментованою адресою у розумінні пунктів 42.2, 42.4 статті 42 Податкового кодексу України. Водночас, до забезпечувальних заходів виконання податкового обов`язку належить податкова застава, право якої виникає згідно із Податковим кодексом України і не потребує письмового оформлення (пункти 88.1, 88.2 статті 88 ПК України). За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Крім того, у постанові від 29.01.2019 у справі №826/17624/16 Верховний Суд вказав, що відсутність узгодженого грошового зобов`язання унеможливлює надання такому зобов`язанню статусу податкового боргу, відповідно є неможливим складання податковим органом вимоги про сплату боргу та, як наслідок, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу у зв`язку із наявністю непогашеного податкового боргу. Встановивши протиправність податкових повідомлень-рішень за 2018 рік, судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, обґрунтовано виснувано про відсутність підстав для накладення на позивача забезпечувального заходу у вигляді податкової застави. Разом із тим, за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, податкова застава від 11.02.2019 припинила свою дію 11.02.2024, а отже з огляду на тривалість провадження у даній адміністративній справі втратила свою актуальність як станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції, так і його перегляду у апеляційним судом. За відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження продовження строку дії цього реєстраційного запису про обтяження, виходячи з частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні вимоги у цій частині підставно задоволені частково шляхом визнання протиправними дій Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо включення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 11.02.2019 за №17296811 про накладення податкової застави на майно ОСОБА_1 . Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України). За пунктами 2, 3 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Резюмуючи, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, наслідком чого стало неправильне вирішення справи у частині наявності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень зі сплати земельного податку з фізичних осіб за податковий період 2020 року від 06.04.2020 за №75757-5505-1016 в сумі 7 069,31 гривень; від 06.04.2020 за №75759-5505-1016 в сумі 35 346,54 гривень; від 06.04.2020 за №75761-5505-1016 в сумі 35 346,54 гривень, котрі стосуються земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:06:002:0005 (площею 0,6 гектара), 3223155400:06:003:0108 (площею 3 гектари) та 3223155400:06:003:0100 (площею 2,9999 гектара) відповідно, що, зважаючи на положення частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 6 статті 139 КАС України). Перерозподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України). Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 5 882,49 гривень, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи квитанції про сплату за №46564 від 19.01.2021 (а.с.47), за №46553 від 19.01.2021 (а.с.46). Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Державної податкової служби у Київській області, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 4 706,00 гривень, що пропорційно становить 80 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору. Матеріали справи позбавлені будь-яких доказів про понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх перерозподілу. Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі №320/746/21 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 26.06.2018 за №220179-5502-1013. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 26.06.2018 за №220180-5502-1013. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 27.06.2018 за №6677762-101613-1013. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 27.06.2018 за №6677763-101613-1013. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 27.06.2018 за №6677764-101613-1013. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 27.06.2018 за №6677765-101613-1013. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 27.06.2018 за №6677766-101613-1013. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 27.06.2018 за №6677767-101613-1013. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 28.03.2019 за №45079-5506-1016. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 28.03.2019 за №45083-5506-1016. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 28.03.2019 за №45078-5506-1016. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 28.03.2019 за №45080-5506-1016. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 28.03.2019 за №45081-5506-1016. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 28.03.2019 за №45082-5506-1016. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 28.03.2019 за №979378-5506-1016. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 28.03.2019 за №979377-5506-1016. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 06.04.2020 за №75758-5505-1016. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 06.04.2020 за №75762-5505-1016. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 06.04.2020 за №75760-5505-1016. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 01.05.2020 за №4130248-5506-1016. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 01.05.2020 за №4130244-5505-1016. Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо включення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 11.02.2019 за №17296811 про накладення податкової застави на майно ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 44096797) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати на сплачений судовий збір в 4 706,00 гривень (чотири тисячі сімсот шість гривень нуль копійок). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя Чуприна О.В. Суддя Попова О.Г. Суддя Говорун О.В.