Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/35119/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 березня 2026 року м.Дніпросправа № 160/35119/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі № 160/35119/25 (суддя Царікова О.В.) за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 160/35119/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - повивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати пункт 19 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач-1) Про результати службового розслідування від 16.08.2025 № 617 в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності капітана ОСОБА_1 , командира роти охорони батальйону охорони та стягнення завданої шкоди в сумі 503 755, 98 грн.; - визнати протиправним та скасувати абзац 11 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач-2) Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі від 22.09.2025 № 1538 в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності капітана ОСОБА_1 , командира роти охорони батальйону охорони та стягнення завданої шкоди в сумі 503 755,98 грн.; - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2025 №56 Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 №617 щодо викладення в новій редакції пункт 19 щодо притягнення до повної матеріальної відповідальності капітана ОСОБА_1 , командира роти охорони батальйону охорони та стягнення завданої шкоди в сумі 872 117,27 грн.; - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 19.11.2025 року №1855 Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22.09.2025 №1538 щодо викладення в новій редакції абзац 11 в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності капітана ОСОБА_1 , командира роти охорони батальйону охорони та стягнення завданої шкоди в сумі 872 117,27 грн.. 12.01.2026 позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, в якій просив зупинити стягнення в сумі 872 117, 27 грн., яке відбувається на підставі пункту 19 наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 16.08.2025 № 617 та абзацу 11 наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» від 22.09.2025 № 1538, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2025 №56. В обґрунтування заяви позивач зазначав, що стягнення з нього шкоди в розмірі 872 117,27 грн. шляхом утримання щомісячно 20 % від грошового забезпечення до вирішення питання про правомірність або протиправність оскаржених наказів свідчить про наявність очевидної небезпеки того, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подала апеляційну скаргу. У скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що, наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 16.08.2025 № 617 та наказ командира військової частини НОМЕР_2 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» від 22.09.2025 № 1538, були зупинені та проводилася додаткова перевірка. Однак незважаючи на їх зупинення відповідачі з вересня 2025 року почали стягнення 20% грошового забезпечення з капітана позивача. Вважає, що виконання оскаржених наказів може ускладнити виконання рішення суду, оскільки за умови задоволення позовних вимог та набрання рішенням законної сили з позивача вже буде стягнено частину грошового забезпечення в якості відшкодування завданої шкоди, а повернення таких грошових коштів потребуватиме вжиття позивачем додаткових дій, яких можна було б уникнути за умови вжиття заходів забезпечення позову. Відповідачі своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористалися. Апеляційний розгляд справи здійснено за правилами ст.311 КАС України, в порядку письмового провадження. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним. Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв`язку із чим обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23. Підстави для забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 року у справі №160/8773/23. Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023 року у справі №640/32519/21. Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Так, обставини, на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову, можуть бути встановлені судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки кожного доказу окремо за наслідком розгляду справи по суті. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що забезпечивши позов у зазначений заявником спосіб, судом фактично вирішується спір без проведення правового аналізу та розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Також посилання на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Колегія суддів зазначає, що заявником не доведено існування обставин, визначених п.1 ч.2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України для забезпечення позову. Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові у справі №800/521/17 від 28.03.2018 року, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі № 160/35119/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак