Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/138/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2026 р. Справа № 440/138/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі №440/138/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної екологічної інспекції Центрального округу у якій просив суд: - визнати наказ Державної екологічної інспекції Центрального округу №2/09.1-14 від 31.10.2025 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_1 » протиправним; - визнати наказ Державної екологічної інспекції Центрального округу №5/09.1-14 від 19.12.2025 «Про притягнення до дисциплінарного відповідальності ОСОБА_1 » протиправним; - скасувати наказ Державної екологічної інспекції Центрального округу №5/09.1-14 від 19.12.2025 «Про вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 ». - визнати дії дисциплінарної комісії Державної екологічної інспекції Центрального округу неправомірними. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 повернуто позовну заяву позивачеві. Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України, та на невідповідність висновкам суду обставинам справи. Також зазначає, що всі позовні вимоги стосуються одного предмету - дисциплінарного провадження, порушеного відносно позивача, відповідно до наказу Державної екологічної інспекції Центрального округу №2/09.1-14 від 31.10.2025 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_1 », всі його позовні вимоги пов`язані між собою, мають однакові підстави, предмет доказування, а також порядок розгляду, процесуальні правила об`єднання позовних вимог не порушені. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту позовної заяви та її прохальної частини, позивач об`єднує в одному позові вимоги, які мають різні підстави, предмет доказування, а також порядок розгляду, що у силу п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України зумовлює повернення позовної заяви. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби ( п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України). Згідно із ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.2 цієї статті, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Частиною першою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин. Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин. Отже, порушенням правила об`єднання вимог, є об`єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення. Як уже зазначалось, за приписами п.6 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Отже, за правилами наведеної норми, позовна заява може бути повернута позивачеві за відсутністю підстав для застосування положень статті 172 КАС України. Статтею 172 КАС України визначено правила об`єднання позовів, згідно частини 1 якої в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.172 КАС України). Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (ч.5 ст.172 КАС України). Частиною 6 ст.172 КАС України визначено, шо суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Зі змісту позовних вимог слідує, що позивачем оскаржується наказ Державної екологічної інспекції Центрального округу №2/09.1-14 від 31.10.2025 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_1 », наказ Державної екологічної інспекції Центрального округу №5/09.1-14 від 19.12.2025 «Про притягнення до дисциплінарного відповідальності ОСОБА_1 », дії дисциплінарної комісії Державної екологічної інспекції Центрального округу. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами апелянта про те, що у даному випадку заявлені позовні вимоги у цій справі пов`язані із проходженням позивача публічної (державної) служби. Таким чином, усі заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства Полтавським окружним адміністративним судом. Позивачем дотримано вимоги, передбачені статтею 172 КАС України, оскільки, позовні вимоги, наведені ОСОБА_1 у позові, заявлені до одного відповідача, пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами. Крім цього, судом першої інстанції не зазначено, яким чином об`єднання відповідних позовних вимог буде мати наслідком суттєве утруднення вирішення спору. Також суд першої інстанції вправі, відповідно до ч. 6 статті 172 КАС України, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, апеляційний суд висновує, що за наведених обставин, відсутні правові підстави для повернення позовної заяви у відповідності до вимог п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України. Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). За цих умов, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, а висновки суду про наявність підстав для повернення позову передчасними. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду. Керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі №440/138/26 - скасувати. Справу №440/138/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич