Постанова КГС ВС № 873/124/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2026 року м. Київ Справа № 873/124/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І., за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І., представники учасників справи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Корент М" - Галич І.Л.; фізичної особи-підприємця Колесника Романа Юрійовича - Усачук О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корент М" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 у складі судді Гаврилюк О. М. у справі № 873/124/25 за заявою фізичної особи-підприємця Колесника Романа Юрійовича про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" від 15.08.2025 та за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корент М" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" від 15.08.2025 у третейській справі № 14/01-2025-1 (суддя - Трохимчук Олег) за позовом фізичної особи-підприємця Колесника Романа Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корент М" про стягнення 6 104 337,97 грн на підставі договору оренди від 03.02.2020 № 1-03/02/2020, ВСТАНОВИВ: Обставини справи

1. У грудні 2025 року фізична особа-підприємець Колесник Роман Юрійович (далі - ФОП Колесник Р. Ю.) звернувся до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" з позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корент М" (далі - ТОВ "Корент М") 6 104 337,97 грн за договором оренди [кальянів] від 03.02.2020 № 1-03/02/2020.

2. Позивач стверджував, що у пункті 5.3 зазначеного договору сторони погодили, що на вимогу будь-якої зі сторін спір по даному договору може бути переданий на вирішення до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації юридичних фірм України. Сторони погодились з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись Регламент Постійно діючого Третейського суду при Асоціації юридичних фірм України.

3. До позовної заяви позивач додав копію договору оренди від 03.02.2020 № 1-03/02/2020, укладеного між ФОП Колесником Р. Ю. та ТОВ "Корент М" в особі ОСОБА_1.

4. ТОВ "Корент М" звернулося до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" із заявою, в якій зазначалося, що це товариство не укладало жодних третейських угод з ФОП Колесником Р. Ю., у зв`язку з чим ТОВ "Корент М" просило припинити третейський розгляд цієї справи.

5. ТОВ "Корент М" зазначало, що договір є підробленим, оскільки ОСОБА_1 (колишній директор товариства) його не підписував, реквізити ТОВ "Корент М" не відповідають дійсності, у договорі містить посилання на банківський рахунок, який було відкрито лише 08.11.2021.

6. Також відповідач стверджував про те, що позивач у цій справі не надав жодного документа, проведеного в бухгалтерському та податковому обліку, який би надавався контролюючим органом щодо нібито укладеної угоди.

7. На переконання ТОВ "Корент М", на підтвердження неукладеності третейської угоди свідчила обставина звернення позивача до третейського суду з позовом після 4 років, протягом яких, як стверджував позивач, не сплачувалися кошти за цим договором.

8. У зв`язку з такими обставинами ТОВ "Корент М" повідомило третейському суду про звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину за фактом підробки документів.

9. До заяви було додано копію довідки АТ КБ "Приватбанк" про те, що ТОВ "Корент М" 08.11.2021 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .

10. Зі свого боку, позивач повідомив суду про те, що він не заперечує проти призначення у справі почеркознавчої експертизи з приводу встановлення справжності підписів колишнього директора відповідача на спірному договорі. 11. 04.02.2025 Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" постановив ухвалу, якою зупинив розгляд справи; зобов`язав сторін надати письмові пояснення стосовно необхідності призначення у справі почеркознавчої експертизи з метою встановлення, чи виконано підписи ОСОБА_1 ним же, чи іншою особою; запропонував сторонам надати перелік питань, роз`яснення яких, на думку сторін, потребує висновку експерта, а також запропонувати відповідну експертну установу.

12. Позивач надіслав третейському суду заяву, в якій зазначив, зокрема, що не заперечує проти призначення судової експертизи, вказав про готовність надати суду оригінал відповідного договору.

13. У заяві, що надійшла до третейського суду 17.02.2025, ТОВ "Корент М" просило припинити розгляд справи третейським судом, зазначило, що питання призначення експертизи належить до компетенції органу досудового розслідування. 14. 20.02.2025 Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" постановив ухвалу, якою поновив розгляд справи та, окрім іншого, призначив у справі судово-технічну, судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; оплату вартості експертизи поклав на сторін порівну. 15. 04.04.2025 Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" постановив ухвалу за результатами розгляду клопотання судового експерта та зобов`язав сторін надати суду докази оплати вартості судової експертизи, а ТОВ "Корент М" зобов`язав також надати вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки підпису та почерку ОСОБА_1; запропоновано сторонам надати письмові пропозиції щодо вимог експертів в частина надання дозволу ініціатору експертизи (суду) на вирізання штрихів реквізитів документів та фрагментів паперу на всіх наданих документах (досліджуваному та порівняльному).

16. ТОВ "Корент М" звернулося до третейського суду із заявою, в якій, зокрема, знову просило припинити розгляд справи та зазначило про неможливість надання зразків підписів ОСОБА_1 з огляду на те, що вказана особа з 21.11.2024 не є працівником цього товариства.

17. Надалі у зв`язку із неоплатою судової експертизи з боку ТОВ "Корент М" експертна установа повернула третейську справу без виконання судової експертизи. 18. 13.08.2025 Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" постановив ухвалу, якою визнав наявність компетенції цього суду для розгляду спору між ФОП Колесником Р. Ю. та ТОВ "Корент М" про стягнення заборгованості у розмірі 6 104 337,97 грн за договором оренди № 1-03/02/2020 від 03.02.2020.

19. Третейський суд зазначив про відсутність у справі доказів, які б підтверджували факт неукладення, непідписання, оскарження третейської угоди. При цьому суд врахував поведінку сторін спору: позивача, який не заперечував проти призначення у справі судової експертизи, оплатив її проведення у відповідній частині, надав запитувані експертами документи та відповідача, який не оплатив свою частину вартості судової експертизи та не надав витребуваних документів. 20. 15.08.2025 Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" ухвалив рішення у справі № 14/01-2025-1 про часткове задоволення позову; стягнув з ТОВ "Корент М" на користь ФОП Колесника Р. Ю. 3 465 678,95 грн та витрати Третейського суду, пов`язані із вирішенням спору, в загальному розмірі 52 727,79 грн; стягнув з ТОВ "Корент М" на користь Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" витрати Третейського суду, пов`язані із вирішенням спору, в загальному розмірі 403 313,00 грн; в іншій частині позову відмовив. 21. 27.08.2025 ФОП Колесник Р. Ю. звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" від 15.08.2025 у справі № 14/01-2025-1. 22. 08.10.2025 ТОВ "Корент М" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" від 15.08.2025 у справі № 14/01-2025-1.

23. У заяві про скасування рішення третейського суду зазначалося про те, що наданий ФОП Колесником Р. Ю. на розгляд "Договір оренди", де викладене третейське застереження, не був укладений між ТОВ "Корент М" та ФОП Колесником Р. Ю. та містить очевидні ознаки фальсифікації, а саме: 1) "Договір оренди" датований 03.02.2020, при цьому у його тексті міститься інформація про банківський рахунок заявника, відкритий лише через півтора року після цієї дати - 08.11.2021; 2) особа, підпис якої поставлений під "Договором оренди" - ОСОБА_1, який обіймав певний час посаду директора ТОВ "Корент М" у своїх поясненнях стверджує, що такий договір не підписував; 3) "Договір оренди" в податковому та бухгалтерському обліку відповідача не обліковувався, розрахунки за ним не здійснювались.

24. У письмових поясненнях ФОП Колесник Р. Ю. повністю заперечував факт неукладеності договору. Зазначав, що першим договір підписало ТОВ "Корент М"; договір між сторонами виконувався, про що свідчить електронне листування між сторонами та інші докази, надані третейському суду. 25. 27.10.2025 Північний апеляційний господарський суду ухвалою об`єднав в одне провадження справу № 873/124/25 за заявою ТОВ "Корент М" про скасування рішення третейського суду зі справою № 873/110/25 за заявою ФОП Колесника Р. Ю. про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції 26. 25.11.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Корент М" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" від 15.08.2025 у справі № 14/01- 2025-1; видано наказ на виконання зазначеного рішення третейського суду.

27. Суд першої інстанції встановив, що сторони у пункті 5.3 договору оренди №1-03/02/2020 від 03.02.2020 узгодили, що на вимогу будь-якої зі сторін, спір по даному договору може бути переданий на вирішення до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації юридичних фірм України. Сторони погодились з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись Регламент Постійно діючого Третейського суду при Асоціації юридичних фірм України.

28. За висновком суду, докази, які б підтверджували факт не укладення, не підписання, оскарження, недійсності третейської угоди, у матеріалах справи відсутні.

29. Суд зазначив, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації юридичних фірм України від 15.08.2025 у справі № 14/001-2025-1 про стягнення з відповідача заборгованості, прийняте у спорі, передбаченому пунктом 5.3 договору оренди №1-03/02/2020 від 03.02.2020, згідно з обумовленим в ньому третейським застереженням.

30. Крім того, за оцінкою суду, зазначена справа була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до закону; строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений; доказів того, що третейська угода та рішення третейського суду у встановленому законом порядку були визнані компетентним судом не дійсними матеріали справи не містять; склад третейського суду, що здійснював вирішення даного спору відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди" та третейській угоді; рішення третейського суду не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України; третейський суд не вирішував питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

31. В апеляційній скарзі ТОВ "Корент М" просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 у справі № 873/124/25; ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "Корент М" про скасування рішення третейського суду та відмовити ФОП Колеснику Р. Ю. у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

32. ТОВ "Корент М" зазначає, що суд першої інстанції проігнорував те, що "Договір оренди", який містить посилання на третейську угоду, між сторонами не укладений, а відтак і відсутня згода цього товариства про передачу спорів за таким договором на розгляд третейського суду.

33. За доводами скаржника, суд першої інстанції: - не надав оцінки тому, що документ, названий "Договором оренди від 03.02.2020", містить реквізити банківського рахунку ТОВ "Корент М", який був відкритий лише через півтора роки після цієї дати; особа, підпис якої нібито поставлений під "Договором оренди" - ОСОБА_1, який обіймав посаду директора ТОВ "Корент М" з 12.11.2014 до 21.11.2024, у своїх поясненнях стверджує, що "Договір оренди" не підписував; - безпідставно залишив без розгляду заяву свідка ОСОБА_1 щодо обставин справи; - не врахував, що "Договір оренди" в податковому і бухгалтерському обліку зазначеного товариства ніколи не обліковувався, розрахунки за ним не здійснювалися, що вказує на відсутність волі на укладення та виконання товариством цього договору. Розгляд клопотань

34. У судовому засіданні 05.03.2026 представниця ТОВ "Корент М" заявила клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивувала тим, що це товариство звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору оренди від 03.02.2020 № 1-03/02/2020, проте наразі питання про відкриття провадження у справі судом ще не вирішене, що перешкоджає подати клопотання про зупинення провадження у справі, що розглядається.

35. Представник ФОП Колесника Р. Ю. заперечував проти задоволення зазначеного клопотання, наполягав на закінчення розгляду справи у цьому судовому засіданні.

36. У судовому засіданні Верховний Суд ухвалив відмовити в задоволенні зазначеного вище клопотання скаржника через відсутність визначених процесуальним законом (частина друга статті 202 ГПК України) підстав для відкладення розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

37. За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.

38. Відповідно до частини другої статті 24 ГПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

39. Частиною другої статті 25 ГПК України, передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

40. Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи щодо оскарження рішень третейських судів.

41. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

42. Предметом судового розгляду у цій справі була заява позивача у третейській справі про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду та заява відповідача у третейській справі про скасування зазначеного рішення.

43. Частиною третьою, четвертою статті 349 ГПК України передбачено, що при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду. Суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 350 цього Кодексу.

44. Виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду визначений положеннями частини третьої статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 350 ГПК України, у зв`язку з чим заявнику при зверненні до компетентного суду з відповідною заявою необхідно довести їх наявність.

45. Згідно з частиною першою статті 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

46. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі (частина друга статті 350 ГПК України).

47. Аналогічні положення містяться також і у статті 51 Закону України "Про третейські суди".

48. Скаржник наполягає на наявності визначених у пункті 2 частини другої статті 350 ГПК України підстав для скасування оспорюваного рішення третейського суду.

49. Досліджуючи питання наявності між сторонами третейської угоди, колегія суддів враховує таке.

50. Частиною другою статті 1 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

51. Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону (стаття 3 Закону України "Про третейські суди").

52. Юридичні та / або фізичні особи, а також адміністратор за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (стаття 5 Закону України "Про третейські суди").

53. Відповідно до статті 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

54. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про третейські суди" (у редакції станом на дату 03.02.2020) третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової.

55. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

56. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

57. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

58. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

59. Верховний Суд неодноразово наголошував, що наявність між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди", є першочерговою, обов`язковою та безумовною підставою для віднесення справи до підвідомчості третейських судів. Відсутність такої угоди між сторонами спору, однаково і непідтвердження її укладення, виключає можливість розгляду такого спору третейським судом, тобто засвідчує непідвідомчість справи цьому суду (постанови Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 876/79/20, від 11.03.2021 у справі № 876/59/20, від 09.06.2022 у справі № 872/1/22, від 30.05.2023 у справі № 875/383/23, від 21.06.2023 у справі № 873/61/23, від 06.09.2023 у справі №875/821/23).

60. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 30.08.2024 у справі № 911/1766/22 звернула увагу на наявність декількох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у яких містилися висновки про неприпустимість втручання державних судів у компетенцію третейських судів / арбітражів. Зокрема, рішення в справі "Arcelormittal Ambalaj Celigi Sanayi Ve Ticaret Anonim Sirketi" проти України" від 15.07.2021 (заява № 23819/11); рішення у справі "Монт Бланк Трейдінг, Лтд" та "Антарес Тітаніум Трейдінг, Лтд" проти України" від 14.01.2021 (заява № 11161/08). У другому названому рішенні ЄСПЛ констатував порушення частини першої статті 6 Конвенції, зокрема, зазначивши, що апеляційний господарський суд не розглянув твердження підприємства-заявника щодо відсутності в українських господарських судів компетенції розглядати справу.

61. У рішенні від 10.01.2008 № 1-рп/2008 Конституційний Суд України послався на те, що можливість передачі державою на розгляд третейських судів спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин визнана зарубіжною практикою, заснованою, в тому числі, на міжнародному праві. Загальні засади арбітражного розгляду цих спорів визначені Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961 та рекомендовані державам Арбітражним регламентом Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) від 15.06.1976. Практика ЄСПЛ свідчить, що звернення фізичних та / або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27.02.1980).

62. У постанові від 18.11.2020 у справі № 876/32/20 Верховний Суд зазначив, що встановлення обставин укладення третейської угоди, її дійсності та змісту у необхідних обсягах, передує вирішенню господарським судом як вимог про скасування рішення третейського суду, так і питання про наявність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

63. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 30.08.2024 у справі № 911/1766/22 дійшла висновку, що третейська / арбітражна угода не є правочином у розумінні ЦК України, не є цивільно-правовим (господарським) договором, а по своїй суті є процесуальним договором, для якого чинне законодавство України встановлює спеціальний порядок визнання недійсним. Вирішуючи питання про скасування рішення третейського суду та / або про видачу виконавчого документа, господарський суд одночасно вирішує питання про дійсність чи недійсність третейської угоди у разі заявлення відповідних доводів стороною. Тому якщо відповідач у третейській справі вважає, що третейська угода є недійсною, він повинен надати суду свої доводи й докази на користь недійсності третейської угоди в межах відповідного судового процесу. Судове рішення з питань скасування рішення третейського суду та / або видачі виконавчого документа є одночасно рішенням, яким вирішується питання про дійсність чи недійсність третейської угоди. Висновки про це повинні міститися у мотивувальній частині судового рішення. За необхідності для вирішення цього питання господарський суд призначає експертизу.

64. Верховний Суд, діючи у цьому випадку як суд апеляційної інстанції, вважає помилковими посилання суду першої інстанції на презумпцію правомірності правочину при вирішенні питання наявності третейської угоди між сторонами, оскільки така позиція суперечить наведеним висновкам об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 30.08.2024 у справі № 911/1766/22.

65. У постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 824/123/22 визначена правова природа арбітражної угоди; вказано, що по суті це - процесуальний договір, хоча й може міститися в приватному-правовому договорі. Аналогічні правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від 04.03.2024 у справі № 824/97/22, від 21.03.2024 у справі №824/99/22.

66. На відміну від звичайного цивільного чи господарського договору як угоди, що має матеріально-правову природу, третейська / арбітражна угода є домовленістю сторін процесуального характеру.

67. Недійсність угоди регулюється Законом України "Про третейські суди", Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж", чинними для України міжнародними договорами (Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961, Нью-Йоркська Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 (далі - Нью-Йоркська Конвенція)).

68. Ці нормативно-правові акти ґрунтуються на декількох основоположних принципах: - автономності третейської / арбітражної угоди - її дійсність визначається окремо від питань дійсності чи недійсності господарського чи цивільного договору, у який вона інкорпорована; - "компетенції щодо компетенції" - третейський суд чи міжнародний комерційний арбітраж сам визначає питання наявності в нього компетенції розглядати відповідний спір і при цьому вирішує питання дійсності третейської / арбітражної угоди; державні суди виключно у випадках, передбачених законом та міжнародними договорами, можуть вирішувати питання щодо дійсності третейської / арбітражної угоди; при цьому будь-які сумніви мають тлумачитися на користь третейської / арбітражної угоди (так званий "проарбітрабельний" підхід).

69. Отже, положення Законів України "Про третейські суди" та "Про міжнародний комерційний арбітраж" закріплюють в українському законодавстві два загальновизнаних принципи: 1) принцип "автономності" арбітражної угоди від основного договору; 2) принцип "компетенції щодо компетенції".

70. Такі правові висновки сформовані у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 911/1766/22.

71. У справі, яка наразі переглядається в апеляційному порядку, заявник стверджує про неукладеність третейської угоди. Зазначену обставину доводить тим, що спірний договір оренди, що включає третейське застереження, датований 03.02.2020, однак у його тексті вказаний номер банківського рахунку ТОВ "Корент М", який було відкрито лише 08.11.2021.

72. Як вбачається із матеріалів третейської справи, до позовної заяви позивач додав копію договору оренди від 03.02.2020 № 1-03/02/2020, укладеного між ФОП Колесником Р. Ю. та ТОВ "Корент М" в особі ОСОБА_1.

73. За цим договором ФОП Колесник Р. Ю. зобов`язався передати в строкове платне користування ТОВ "Корент М" майно (повний перелік визначений у додатку № 1 до договору).

74. У пункті 5.3 зазначеного договору вказано, що на вимогу будь-якої зі сторін спір по даному договору може бути переданий на вирішення до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації юридичних фірм України. Сторони погодились з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись Регламент Постійно діючого Третейського суду при Асоціації юридичних фірм України.

75. Сторінки цього договору не пронумеровані, проте кожна з них містить підписи та печатки сторін договору.

76. На останній сторінці зазначеного документа вказані реквізити сторін, одним з яких є розрахунковий рахунок ТОВ "Корент М" (IBAN) НОМЕР_1 .

77. Згідно з даними довідки АТ КБ "Приватбанк", поточний рахунок № НОМЕР_1 було відкрито ТОВ "Корент М" 08.11.2021.

78. Про таку обставину, як на підтвердження обставини про неукладеність третейської угоди, наполягав відповідач, заперечуючи компетенцію третейського суду щодо розгляду спору між сторонами.

79. Вирішуючи питання своєї компетенції на розгляд спору між сторонами, Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" цій обставині оцінки не надавав.

80. Надаючи оцінку доводам про неукладеність третейської угоди та не вдаючись до оцінки правовідносин сторін по суті спору, колегія суддів враховує, що невідповідність між датою, зазначеною у договорі як датою його укладення, та датою відкриття банківського рахунку сторони, реквізити якого містяться у тексті договору, не може вважатися простою технічною помилкою, оскільки вказаний рахунок є дійсним рахунком відповідача, відкритим значно пізніше дати самого договору.

81. Наявність у тексті договору банківського рахунку сторони, який об`єктивно не існував на дату, зазначену як дата укладення договору, є істотною обставиною, що: ставить під сумнів, що текст договору був сформований та підписаний саме у зазначену в ньому дату; може свідчити про можливе складення або доопрацювання документа значно пізніше, ніж це відображено у договорі; зміну тексту договору (повністю чи окремих його частин).

82. Тож наявність у договорі реквізитів, які виникли після дати його укладення, викликає обґрунтовані сумніви щодо автентичності цього документа станом на зазначену у ньому дату та, відповідно факту досягнення згоди сторін та реального волевиявлення щодо укладення третейської угоди.

83. За таких умов позиція сторони, яка заперечує факт укладення третейської угоди, є більш логічною та вірогідною, ніж позиція сторони, яка наполягає на існуванні третейської угоди без надання належних пояснень щодо походження вказаних розбіжностей.

84. Позиція ФОП Колесника Р. Ю. у суді першої інстанції полягала у тому, що, за словами позивача, першим договір підписало ТОВ "Корент М"; позивач не заперечував та всіляко сприяв призначенню та проведенню судової експертизи у третейській справі; договір між сторонами виконувався, про що свідчить електронне листування між сторонами та інші докази, надані третейському суду.

85. Проте такі доводи жодним чином не пояснюють включення до тексту документу, що датований 03.02.2020, реквізитів, які об`єктивно не могли існувати на відповідну дату, не спростовують обґрунтованих сумнівів щодо наявності укладеної між сторонами третейської угоди.

86. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що відбулося 12.02.2026, представник позивача не надав відповіді суду щодо причин наявності у спірному договорі від 03.02.2020 номера банківського рахунка, відкритого лише 08.11.2021.

87. Наявність у договорі реквізитів, які виникли після дати його нібито укладення, може бути наслідком неукладеності договору, чи подальшої підміни або редагування його тексту, виготовлення документа "заднім числом" чи інших дій, що ставлять під сумнів автентичність як моменту укладення, так і погодженого сторонами змісту. У сукупності такі обставини разом із відсутністю будь-яких розумних пояснень сторони, яка звернулася до третейського суду та надала текст договору, не дають підстав вважати доведеним факт укладення 03.02.2020 між сторонами третейської угоди.

88. При цьому, керуючись означеним вище принципом автономності третейської угоди, зазначені висновки не стосуються наявності фактичних орендних правовідносин між сторонами та суті спору.

89. Доводячи наявність з відповідачем певних господарських правовідносин та посилаючись, зокрема, на звіти використання кальянів, позивач фактично намагається довести наявність укладеної між ними третейської угоди, що не може ототожнюватися з огляду на автономність останньої.

90. Так, між суб`єктами господарювання можуть існувати господарські правовідносини, які не врегульовані письмовим договором. Натомість волевиявлення сторін про передачу спору на розгляд третейського суду має бути відображеним лише у письмовій формі.

91. За відсутності переконливих пояснень та доказів з боку сторони, яка посилається на укладення 03.02.2020 третейської угоди у формі третейського застереження, ці сумніви суд тлумачить на користь висновку про її неукладеність, оскільки саме ця версія подій є більш вірогідною з огляду на встановлені обставини.

92. Інших доказів узгодження сторонами в договорі або будь-якому іншому порядку, встановленому статтею 12 Закону України "Про третейські суди", таких як укладання третейської угоди шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, так і шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує, матеріали справи не містять.

93. Що ж стосується висновків суду першої інстанції про суперечливу поведінку відповідача у частині призначеної третейським судом судової експертизи, на чому здебільшого ґрунтується позиція позивача під час розгляду заяви про скасування рішення третейського суду, то колегія суддів вважає, що у цьому випадку правомірність призначення третейським судом експертизи при вирішенні питання про свою компетенцію, а також власне і питання необхідності призначення судової експертизи як наслідку наявності у суду сумнівів щодо укладення третейської угоди, вирішення яких потребувало б спеціальних знань, не має ключового значення.

94. Такий висновок ґрунтується на відсутності у позивача в принципі будь-яких пояснень щодо істотних обставин укладення третейської угоди (наявності у договорі відомостей про рахунок, відкритий очевидно пізніше укладення договору), що надає суду можливість зробити власний релевантний висновок щодо відсутності третейської угоди на підставі наявних у справі доказів.

95. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про недійсність третейської угоди та наявність підстав для скасування спірного рішення третейського суду на підставі пункту 1 частини другої статті 350 ГПК України (справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону).

96. Наведене є також підставою для відмови у видачі виконавчого документа на виконання рішення третейського суду згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ГПК України.

97. За таких обставин суд не вбачає необхідності у наданні оцінки іншим доводам скаржника, оскільки вони не впливають на висновок щодо помилковості висновків суду першої інстанції.

98. При цьому колегія суддів наголошує, що не досліджує правовідносини сторін по суті спору, не вирішує питання укладеності/дійсності договору оренди майна. Так, ймовірно, що між сторонами могли існувати певні господарські правовідносини (в тому числі щодо користування майном позивача), зокрема, і такі, які сторони могли не врегулювати письмовим договором, проте з огляду на положення статей 350, 355 ГПК України вони не є об`єктом правової оцінки цього судового розгляду.

99. Тож суд апеляційної інстанції не надає оцінки доводам скаржника про відсутність даних про договір оренди в податковому і бухгалтерському обліку скаржника та відсутність розрахунків за ним, оскільки зазначене стосується саме суті спору та не впливає встановлення факту наявності чи відсутності між сторонами третейської угоди.

100. Згідно з частиною шостою статті 51 Закону України "Про третейські суди" у разі, якщо рішення третейського суду скасовано повністю або частково внаслідок визнання компетентним судом недійсною третейської угоди або через те, що рішення прийнято у спорі, який не передбачений третейською угодою, чи цим рішенням вирішені питання, що виходять за межі третейської угоди, або рішення прийнято у справі, не підвідомчій третейському суду, відповідний спір не підлягає подальшому розгляду в третейських судах.

101. З огляду на викладене, спір між сторонами, наявність якого було підставою для звернення позивача до третейського суду, не підлягає подальшому розгляду в третейських судах. Однак зазначене не позбавляє сторін права на звернення до державного суду з метою вирішення такого спору. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

102. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

103. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини першої статті 277 ГПК України).

104. На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення заяви про скасування рішення третейського суду та відмову у задоволенні заяви про видачу наказу на виконання цього рішення. Щодо судових витрат

105. Відповідно до статті 282 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

106. Оскільки за результатом розгляду апеляційної скарги Верховним Судом прийнято нове судове рішення - про задоволення заяви ТОВ "Корент М" та відмову у задоволенні заяви ФОП Колесника Р. Ю. витрати скаржника щодо сплати судового збору за подання заяви про скасування рішення третейського суду та апеляційної скарги суд покладає на ФОП Колесника Р. Ю. Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корент М" задовольнити.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 у справі № 873/124/25 скасувати.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Корент М" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" від 15.08.2025 у третейській справі № 14/01-2025-1 задовольнити.

4. Скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" від 15.08.2025 у третейській справі № 14/01-2025-1.

5. Заяву фізичної особи-підприємця Колесника Романа Юрійовича про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" від 15.08.2025 залишити без задоволення.

6. Стягнути з фізичної особи-підприємця Колесника Романа Юрійовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корент М" (ідентифікаційний код 37882942, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Верхогляда Андрія, будинок 16, приміщення 268) 1 514,00 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) гривень судового збору за подання заяви про скасування рішення третейського суду та 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Північному апеляційному господарському суду видати відповідний наказ. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. Пєсков Судді С. Жуков В. Картере