Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/9175/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/774/26 Справа № 204/9175/25 Суддя у 1-й інстанції - Дружинін К. М. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2026 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, за участю захисника(в режимі відеоконференції) Благодєтєлєвої Є.Я. апеляційну скаргу, з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, захисника Благодєтєлєвої Є.Я. на постанову Чечелівського районного суду міста Дніпра від 18 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та мешкає у буд. АДРЕСА_1 яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн. (сорока тисяч вісімсот) гривень, з конфіскацією та знищенням вилучених пристроїв для куріння та стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок),- В С Т А Н О В И В: Згідно із оскарженою постановою суду першої інстанції, 27 серпня 2025 року близько 12 години 50 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 36-а, у приміщенні супермаркету «Варус» на розташованій торгівельній точці «Vape Devices», ОСОБА_1 здійснювала торгівлю одноразовими нікотиновмісними електронними цигарками без дозвільних документів, а саме без ліцензії та права на роздрібну торгівлю тютюновими виробами. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 164 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить поновити строк апеляційного оскарження, зупинити стягнення на підставі постанови Чечелівського районного суду міста Дніпра від 18 вересня до вирішення апеляційної скарги по сути, постанову Чечелівського районного суду міста Дніпра від 18 вересня 2025 року скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вказує, що ОСОБА_1 не була присутня під час судового розгляду, а також не отримувала копії постанови суду першої інстанції ані безпосередньо у суді, ані засобами поштового зв`язку, у зв`язку із чим строк апеляційного оскарження було пропущено з поважної причини. В обгрунтування апеляційних вимог захисник вказує на відсутність у діях ОСОБА_1 ознак господарської діяльності та зазначає, щосанкція ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за порушення порядку провадження господарської (підприємницької) діяльності (зокрема, без ліцензії). Зазначає, що згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, необхідною ознакою підприємницької діяльності є її систематичність тобто виконання певних дій не менше ніж тричі протягом календарного року з метою отримання прибутку, натомість, у протоколі поліції йдеться лише про один нібито зафіксований факт торгівлі, тоді як одиничний випадок не становить господарської діяльності, а отже в діях особи немає об`єктивної сторони правопорушення за ст. 164 КУпАП. Зазначає, що ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем або суб`єктом господарювання, а відтак вона не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП. Вказує що, матеріали справи не містять доказів здійснення ОСОБА_1 торгівлі будь-якими товарами. Сам по собі протокол, складений співробітниками поліції, не є беззаперечним доказом вини, а інших доказів у справі немає. Зазначає про те, щоу протоколі не вказано, кому саме (якій особі) було продано товар, за якою ціною та скільки одиниць реалізовано, немає жодних відомостей про грошові кошти, отримані від реалізації (вони не вилучалися, їх місцезнаходження невідоме), відсутні будь-які свідки, які могли б підтвердити факт вчинення правопорушення, також зазначає про те що, особу не було повідомлено про те, що ведеться зйомка на боді-камеру поліцейського, і немає доказів того, що ця зйомка велася безперервно. Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника Благодєтєлєву Є.Я., яка підтримала апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи клопотання апелянта про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне його задовольнити, оскільки в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 не була присутня та в матеріалах справи відсутні будь які докази отримання нею копії оскарженої постанови у межах строку її апеляційного оскарження, а отже є підстави для висновку про те, що вказаний строк був пропущений з поважної причини. Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції зважає на те, що згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону при розгляді даної справи. Так, ідповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, згідно із положеннями ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. На думку апеляційного суду, висновок суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 164 КУпАП, є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги про відсутність складу вказаного правопорушення є безпідставними, оскільки вина останньої підтверджується дослідженими судом доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 27.08.2025 серії ВАД № 859355 (а.с. 1), складеним з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254-256 КУпАП і засвідченими підписом уповноваженої особи та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; рапортом працівника поліції Подборонова Е. (а.с. 2); копією постанови Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровськ від 04 лютого 2025 року у справі № 204/463/25 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності та накладення на неї адміністративного стягнення (а.с. 9-11); фотокартками з місця події(а.с. 7,8); пам`яткою про ознайомлення з правами з підписом ОСОБА_1 (а.с. 3); фотокартками з документом, який посвідчує особу ОСОБА_1 (а.с. 5,6). Як вбачається з матеріалів справи дії, передбачені ч. 1 ст. 164 КУпАП, тобто здійснення без ліцензії видів господарської діяльності що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, були вчинені ОСОБА_1 , яка є особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за аналогічне правопорушення постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року (а.с. 9-11), а відтак кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 164 КУпАП належить вважати правильною. Аналізуючи доводи, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для визнання оскарженої постанови такою, що прийнята в результаті порушення суддею норм матеріального та процесуального права, так само як і підстав для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що зафіксовано лише одиничний випадок реалізації товару, що виключає ознаку "систематичності" господарської діяльності, є юридично неспроможними та базуються на хибному тлумаченні норм матеріального права. Так, диспозиція ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії. Систематичність такої діяльності не обов`язково доводиться виключно кількістю фактів продажу (три і більше разів), зафіксованих правоохоронцями. Відповідно до сталої судової практики, у тому числі правових позицій Верховного Суду, про намір здійснювати систематичну господарську діяльність з метою отримання прибутку свідчить об`єктивна сторона діяння та поведінка самої особи: облаштування торгового місця, наявність асортименту товару, його викладка для невизначеного кола осіб тощо. Матеріалами справи, зокрема фототаблицею, підтверджується, що ОСОБА_1 здійснювала свою діяльність у розташованому у приміщенні супермаркету «Варус» торговому місці, позначеному вивіскою «Vapе Devices» та написами інформаційного характеру щодо продажу приладів для паління та аксесуарів до них, а також обладнаному скляними вітринами, на яких було розміщено значну кількість відповідних товарів із цінниками у такий спосіб, аби дати невизначеному колу потенційних покупців найбільш повне уявлення про асортимент торгівельної точки. Більше того, за аналогічне адміністративне правопорушення, вчинене у тому самому місці 06 січня 2025 року, ОСОБА_1 вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду, викладеними в оскарженій постанові, приходить до переконання про системність дій ОСОБА_1 щодо здійснення торгівлі одноразовими нікотиновмісними електронними цигарками без дозвільних документів, а саме без ліцензії та права на роздрібну торгівлю тютюновими виробами, та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 164 КУпАП. Апеляційні доводи про те, що ОСОБА_1 не зареєстрована як підприємець, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки дана обставина не є необхідною передумовою для притягнення особи за ст. 164 КУпАП, а визначальним є сам факт реального провадження відповідної діяльності. Більше того, згідно із диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання не тільки не виключає кваліфікацію такої діяльності як «господарської», але навпаки утворює самостійний склад адміністративного правопорушення. За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження зібраними доказами, що містяться у матеріалах справи у відповідності зі ст. 251, 252 КупАП, які перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. Натомість апелянтом не наведено вагомих доводів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції. Слід також зазначити, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 2 ст. 164 КУпАП у встановлений КУпАП строк з дня вчинення правопорушення, тому підстав для закриття провадження на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку немає, порушень вимог закону при накладенні стягнення не вбачається. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом також не встановлено. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга сторони захисту не підлягає задоволенню, оскільки вона не містить достатніх даних, які б могли служити підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 164 КУпАП. Керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - ПОСТАНОВИВ: Строк апеляційного оскарження поновити. Апеляційну скаргу захисника Благодєтєлєвої Є.Я. залишити без задоволення. Постанову Чечелівського районного суду міста Дніпра від 18 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 обвинуваченої за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду А.А. Мазниця