Постанова Київський апеляційний суд № 753/1669/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 березня 2026 року м. Київ провадження № 22-ц/824/4092/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В., при секретарі Мудрак Р. Р., за участі: представника скаржника - адвоката Довженка В. І., представника стягувачів адвоката Такташова О. Я., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Довженка Валерія Івановича, в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Осіпенко Л. М., від 27 жовтня 2025 року у цивільній справі № 753/1669/25 Дарницького районного суду міста Києва за скаргою боржника ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольги Борисівни, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , В С Т А Н О В И В: В січні 2025 року ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, звернувся в суд із скаргою на незаконні дії державного виконавця Дарницького ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) Данилюк О. Б., здійснені 26.12.2024, та просив суд: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Дарницького РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Данилюк О. Б. із знесення нерухомого майна - лоджій, добудованих до квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; визнати неправомірними дії головного державного виконавця Дарницького РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Данилюк О. Б. із знесення нерухомого майна - терас, добудованих до квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 , без врахування технічної можливості такого знесення з огляду на відсутність рішення суду про знесення лоджій; визнати неправомірними дії головного державного виконавця Дарницького РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Данилюк О. Б. із демонтування у вказаних вище квартирах додаткових дверних прорізів для виходу на дах без врахування технічної можливості такого демонтування з огляду на відсутність рішення суду про знесення лоджій; визнати неправомірними дії головного державного виконавця Дарницького РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Данилюк О. Б. з виконання виконавчого листа № 753/20662/17, який не підлягав виконанню, виданого 30.09.2022 Дарницьким районним судом міста Києва про знесення самочинно збудованого нерухомого майна - терас, добудованих до квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 , та демонтувати у даних квартирах додаткові дверні прорізи для виходу на дах. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27 жовтня 2025 року скаргу залишено без розгляду. В апеляційній скарзі адвокат Довженко В. І., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати. Визнати, що скарга подана в межах строку, або поновити строк на її подання, направити справу для продовження розгляду скарги по суті до суду першої інстанції в іншому складі. Зазначає, що суд безпідставно застосував презумпцію обізнаності, оскільки факт порушення права (знесення лоджій, які не були предметом судового рішення) став йому відомий лише 14.01.2025 після отримання акта державного виконавця електронною поштою. Звертає увагу на те, що повідомлення про заплановані виконавчі дії не могли свідчити про порушення права, оскільки апелянт мав легітимне очікування на правомірне виконання рішення суду виключно в частині демонтажу терас. Скаржник наголошує на порушенні судом статті 78 ЦПК України, оскільки обставини отримання акта про вчинення дій були підмінені скріншотами з месенджерів та електронним листуванням, які не є належними доказами моменту усвідомлення обсягу порушення. Апелянт вказує, що суд фактично перейшов до розгляду скарги по суті, заслухав пояснення сторін, дослідив матеріали виконавчого провадження та виніс протокольну ухвалу від 17.09.2025 про відмову у виклику спеціалістів. На думку апелянта, така процесуальна поведінка суду свідчить про фактичне визнання скарги допустимою, що згідно з позицією Верховного Суду у справі № 925/308/13-г від 04.02.2022 є підставою для визнання строку поновленим «мовчазно». Також зазначає, що державний виконавець та представники стягувача у письмових поясненнях від 11.03.2025 та 19.03.2025 не порушували питання про пропуск строку, надаючи заперечення по суті скарги. Апелянт вважає, що суд, виявивши пропуск строку в нарадчій кімнаті, був зобов`язаний поновити розгляд справи для надання скаржнику можливості подати клопотання про його поновлення, як того вимагає частина друга статті 449 ЦПК України. Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника (апелянта) - адвокат Довженко В. І. підтримав апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів. Представник стягувачів - адвокат Такташов О. Я. заперечив про задоволення апеляційної скарги, ухвалу просив залишити без змін. Державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк О. Б. в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника скаржника (апелянта) - адвоката Довженко В. І., представника стягувачів - адвоката Такташова О. Я, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Встановлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року № 753/20662/17: скасовано рішення про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру загальною площею 53, 8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1166363180000), прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антроповим О. Ю., індексний номер 33751148 від 07 лютого 2017 року; скасовано рішення про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру загальною площею 47, 7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1166369780000), прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антроповим О. Ю., індексний номер 33751246 від 07.02.2017; скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру загальною площею 53, 8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1166363180000) з виключенням запису про право власності номер 18914029; скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру загальною площею 47, 7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1166369780000) з виключенням запису про право власності номер 18914736; зобов`язано ОСОБА_1 за власний рахунок здійснити знесення самочинно збудованого нерухомого майна - терас, добудованих до квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 , та демонтувати у даних квартирах додаткові дверні прорізи для виходу на дах. Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26.08.2022 стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивачів судові витрати в розмірі 56 528 грн 45 коп. Постановами Київського апеляційного суду від 18.05.2023 та Верховного Суду від 04.04.2024 апеляційну та касаційну скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. За результатами розгляду апеляційних скарг, із ОСОБА_1 стягнуто понесені витрати на правничу допомогу. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 03.05.2024 змінено спосіб виконання рішення суду шляхом надання дозволу державному виконавцю у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 залучити на платній основі, за рахунок авансових внесків стягувачів, суб`єктів господарювання для знесення самочинно збудованого нерухомого майна - терас, добудованих до квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 , та демонтажу у даних квартирах додаткових дверних прорізів для виходу на дах. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь стягувачів судові витрати в розмірі 30 415 грн 59 коп. У добровільному порядку рішення суду ОСОБА_1 не виконав, самочинно збудовані тераси не демонтував, що і зумовило вчинення примусових виконавчих дій, які були здійснені у період з 24.12.2024 по 26.12.2024. Примусові виконавчі дії зафіксовані в актах державного виконавця, до участі в яких були залучені стягувач ОСОБА_2 , поняті, працівники поліції, а також виконавці робіт - ТОВ «СІТІ СТРОЙ ГРУП» та ФОП ОСОБА_5 . Під час проведення демонтажних робіт боржник ОСОБА_1 присутнім не був, однак 25.12.2024 в квартирі перебував орендар (а.с. 82-88, 91-104 т. 1). 23.12.2024 та 24.12.2024 державний виконавець Дарницького ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) Данилюк О. Б. повідомляла ОСОБА_1 про здійснення виконавчих дій по примусовому виконанню рішення суду з метою знесення самочинного будівництва на даху будівлі адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 222-245 т. 3 матеріалів вик. пров.). Залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що скаржник пропустив встановлений законом десятиденний строк звернення до суду та не заявив клопотання про його поновлення. Встановивши, що державний виконавець неодноразово повідомляв боржника про дату та місце проведення примусових дій через електронні засоби зв`язку, а боржник подавав заяви у межах виконавчого провадження 24.12.2024 та 26.12.2024, суд дійшов висновку, що перебіг строку на оскарження розпочався 27.12.2024. Застосувавши практику Верховного Суду щодо презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні (справи № 910/7221/17, № 925/308/13-г, № 515/978/24), суд зазначив, що оскільки скаргу подано лише 24.01.2025 без клопотання про поновлення строку, вона не може бути розглянута по суті. При цьому суд вказав, що попередня перевірка матеріалів справи та заслуховування сторін були необхідні для встановлення саме моменту обізнаності заявника. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про залишення скарги без розгляду з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що виключає можливість довільного тлумачення моменту обізнаності за суб`єктивним бажанням сторони (правовий висновок у постанові від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г). Колегія враховує вказану правову позицію, яка закріплює, що доведення факту, через який сторона нібито не знала про порушення свого права, є недостатнім, якщо особа мала реальну можливість дізнатися про це. Матеріали справи беззаперечно підтверджують, що ОСОБА_1 не лише мав таку можливість, а й фактично володів інформацією про демонтаж, про що свідчать його власні звернення до виконавця. Доводи ОСОБА_1 про отримання інформації про порушення права лише 14.01.2025 (дата отримання акта) суперечать принципу добросовісності, фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам. З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2024 та 24.12.2024 державний виконавець Дарницького ВДВС Данилюк О. Б. повідомляла ОСОБА_1 про здійснення виконавчих дій по примусовому виконанню рішення суду з метою знесення самочинного будівництва на даху будівлі за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане підтверджується належними доказами, зокрема скріншотами електронних листів, повідомлень у месенджері «Viber» та копіями рекомендованих листів, що свідчать про повну обізнаність ОСОБА_1 із запланованими заходами. Більше того, листування між сторонами підтверджує, що боржник висловлював активну незгоду з рішенням суду та наполягав на неправомірності дій виконавця ще до моменту складання підсумкових актів. Доводи апелянта про те, що він не міг усвідомити факт порушення права до моменту отримання акту від 14.01.2025, оскільки вважав, що знесенню підлягають лише «тераси», а не «лоджії», спростовуються змістом рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01.12.2021 у справі № 753/20662/17. Цим рішенням було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 первісно не була обладнана жодними терасами чи лоджіями, а вся додатково утворена площа у розмірі 17,9 кв. м є результатом єдиного комплексу самочинної реконструкції шляхом надбудови на даху нежитлових приміщень стягувачів. Суд у мотивувальній частині вказаного рішення прямо ототожнив ці конструкції, використовуючи формулювання «терас (лоджій)», та визнав незаконними технічні паспорти від 23.01.2017, у яких апелянт намагався окремо зафіксувати «лоджію» як частину квартири. Таким чином, будь-яка конструкція, зведена апелянтом на даху першого поверху, незалежно від її назви у внутрішній документації боржника, була ідентифікована судом як самочинна надбудова, що підлягає знесенню. Більше того, матеріали виконавчого провадження містять беззаперечні докази того, що ОСОБА_1 не був введений в оману термінологією під час вчинення виконавчих дій. Зокрема, у заяві боржника від 26.12.2024, поданій ним безпосередньо в день завершення демонтажу, ОСОБА_1 просив надати йому акт про виконання рішення саме щодо «демонтажу лоджій та терас». Це підтверджує, що вже станом на 26.12.2024 апелянт чітко усвідомлював обсяг та характер дій державного виконавця, фактично ототожнюючи ці об`єкти у своєму зверненні. За таких обставин, посилання на отримання актів електронною поштою лише 14.01.2025 як на єдине джерело інформації про обсяг знесення є процесуальною маніпуляцією, спрямованою на штучне поновлення строку. Також встановлено, що заходи з примусового знесення були безпосередньо пов`язані з нерухомим майном (квартирами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ), що належить апелянту на праві власності. Як власник вказаного майна та безпосередній відповідач у справі № 753/20662/17, щодо якого судом ухвалено рішення про знесення конкретних конструкцій, ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати локалізацію, характер та обсяг виконавчих дій, що проводилися безпосередньо на об`єкті його власності. Виконання судового рішення у даному випадку не мало абстрактного характеру, а стосувалося фізичного демонтажу споруд, які згідно судовими рішеннями у справі (та постановою Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 753/20662/17) були визнані самочинно збудованими саме за рахунок реконструкції квартири апелянта. Твердження про неможливість візуально встановити факт «порушення права» (знесення лоджій замість терас) до отримання акта є неспроможними, оскільки у матеріалах виконавчого провадження наявна заява ОСОБА_1 від 24.12.2024 (вх. № 86к), у якій він підтвердив отримання повідомлення про знесення конструкцій у квартирах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . Колегія суддів зазначає, що встановлення судом першої інстанції дати початку перебігу строку 27.12.2024 є правильним, оскільки воно ґрунтується на фактичній участі боржника у процесі виконання та його письмовій фіксації знання про демонтаж обох типів конструкцій. Добросовісний учасник справи, маючи сумніви щодо відповідності дій виконавця резолютивній частині рішення, був зобов`язаний реалізувати право на оскарження у встановлений законом десятиденний строк, який закінчився 06.01.2025. Спроба апелянта виправдати пропуск строку «легітимним очікуванням на правомірне виконання» не знаходить підтвердження, оскільки межі такого виконання були чітко окреслені судовим рішенням про знесення всієї самочинної реконструкції, а не її окремих елементів. Верховний Суд вказував, що сторони повинні очікувати застосування процесуальних норм задля забезпечення принципу юридичної визначеності (правовий висновок у постанові від 13.05.2025 у справі № 515/978/24). Відтак, подання скарги лише 24.01.2025 без подання клопотання про поновлення строку є безумовною підставою для залишення скарги без розгляду на підставі частини другої статті 449 ЦПК України. Оскільки апелянт знав про вчинення оскаржуваних дій на об`єкті своєї власності, перебіг десятиденного строку розпочався 27.12.2024 та закінчився 06.01.2025. Подання скарги лише 24.01.2025 свідчить про значний пропуск строку. Наведені в апеляційній скарзі аргументи щодо потреби у виклику спеціалістів та оцінки матеріальних збитків не можуть бути предметом дослідження колегією, оскільки ці питання стосуються суті скарги, розгляд якої неможливий без дотримання преюдиційної умови щодо своєчасності її подання. Доводи про те, що суд не мав права залишати скаргу без розгляду після фактичного допуску до засідання, відхиляються. З`ясування обставин дотримання процесуальних строків є обов`язком суду на будь-якій стадії розгляду скарги. Встановлення факту пропуску строку та відсутність клопотання про його поновлення (стаття 449 ЦПК України) є підставою для припинення розгляду без надання оцінки обґрунтованості дій виконавця (аналогічний висновок у постанові Верховного Суду від 13.05.2025 у справі № 515/978/24). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. За таких обставин, суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права та залишив скаргу без розгляду. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги не встановлені. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Довженка Валерія Івановича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 27 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 09 березня 2026 року. Судді Є. П. Євграфова Б. Б. Левенець В. В. Саліхов