Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/31595/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31595/25 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. Дата і місце ухвалення: 09.01.2026 р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому просила суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок про заробітну плату від 05.03.2020 року № 124, № 139 виданих Архівним відділом Адміністрації Звениговського муніципального району Республіки Марій Ел; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати звернення з відповідною заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 05.03.2020 року № 124, № 139 виданих Архівним відділом Адміністрації Звениговського муніципального району Республіки Марій Ел, з урахуванням зарахування стажу роботи за вказаний період. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішення відповідача є протиправним, оскільки до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Таким чином, на думку позивача, твердження відповідача про відсутність підстав для врахування довідки є безпідставними. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок про заробітну плату від 05.03.2020 року № 124, № 139 виданих Архівним відділом Адміністрації Звениговського муніципального району Республіки Марій Ел. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати звернення з відповідною заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 05.03.2020 року № 124, № 139 виданих Архівним відділом Адміністрації Звениговського муніципального району Республіки Марій Ел, з урахуванням зарахування стажу роботи за вказаний період. Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 09.01.2026 р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В своїй скарзі апелянт заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити в повному обсязі з огляду на те, що 29.11.2022 року КМУ прийнято постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», якою Кабінет Міністрів України постановив про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Також, апелянт зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про призначення пенсії за віком по досягненню пенсійного віку - 60 років, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 08.02.2023 року №154450006401 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком через те, що страховий страж становить 29 років 22 дні, замість необхідного відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 30 років. До страхового стажу не було зараховано періоди роботи з 01.01.1992 року по 14.10.1996 року, оскільки організації знаходяться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Починаючи з 01.01.2023, російська федерація припинила участь у Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. В зв`язку з чим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не було зараховано до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 року по 14.10.1996 року, який підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.06.1983 року та відповідними архівними довідками №124 від 05.03.2020 року, №124 від 05.03.2020 року, №139 від 05.03.2020 року, виданих Архівним відділом Адміністрації Звеніговського муніципального району Республіки Марі - Ел. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 року по справі №420/1130/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.02.2023 №154450006401. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період трудової діяльності з 01.01.1992 по 14.10.1996 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 06.06.1983 на посаді економіста-касира на Марійському заводі холодильного обладнання, який було реорганізовано в філію АНПО від «Марихолодмаш» МЗХО та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.02.2023 про призначення пенсії за віком. Листом Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області №17368-16671/К-02/8-1500/25 від 23.06.2025 року, на звернення позивача, відповідачем було зазначено, що для врахування заробітної плати для обчислення пенсії згідно довідок від 05.03.2020 № 124, № 139, виданих архівним відділом Адміністрації Звениговського муніципального району Республіки Марій Ел, немає підстав, оскільки організація знаходиться на території російської федерації, з якою розірвані дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 /2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Не погоджуючись із вищевказаним рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом. Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). За змістом ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Разом з тим, згідно ч.2 статті 4 Закону №1058-IV закріплено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Так як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач, відмовляючи у перерахунку пенсії на підставі довідки наданої позивачем, зазначив, що російська федерація з 01.01.2023 року припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. З цього приводу відповідаючи на доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію за віком, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Також суд зазначає, що рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 № 01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди. Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Зазначена Угода діяла, як на момент роботи позивача у спірний період. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», вихід України з цієї Угоди, та згідно якої зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України з 19.06.2023 року. Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 19 червня 2023 року, Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. У зв`язку із чим, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про відсутність правових підстав для не врахування довідки є необґрунтованими та не відповідають законодавству, що регулює спірні правовідносини. Окремо колегія суддів зазначає, що зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки спірні правовідносин не передбачають законодавчо визначеного права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. З урахуванням викладеного, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, якими повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 09 березня 2026 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук