Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/26378/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26378/25 Перша інстанція: суддя Стефанов С.О., повний текст судового рішення складено 20.11.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі РТЦК), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі ОТЦК), та просив: - визнати протиправною бездіяльність РТЦК, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») - січень 2008 року; - стягнути з РТЦК на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») - січень 2008 року у загальному розмірі 85927 грн. 87 коп. з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004 року №44 (далі Порядок №44), з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність РТЦК , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у загальному розмірі 230187 грн. 50 коп. відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядок №1078); - стягнути з РТЦК на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення фіксованому розмірі 3968 грн. 75 коп. в місяць за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у загальному розмірі 230187 грн. 50 коп. відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати РТЦК нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2011 року №159 (далі Порядок №159); - зобов`язати РТЦК нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року до 31.12.2022 року, відповідно до Порядку №159. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність РТЦК щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року. Зобов`язано РТЦК нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність РТЦК щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078. Зобов`язано РТЦК нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи, а саме з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 14.03.2015 року по 06.11.2023 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Цюрупинському (у подальшому змінено назву на ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (змінено назву на другий відділ РТЦК), які є структурними підрозділами РТЦК. У спірний період нарахування грошового забезпечення на користь позивача здійснював РТЦК, а ОТЦК на підставі отриманих від РТЦК фінансових документів здійснював виплату грошового забезпечення. Як слідує з доданих до позовної заяви матеріалів, а саме у відповідності із витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 06.11.2023 року №225 майора ОСОБА_1 , начальника відділення рекрутингу та комплектування другого відділу РТЦК, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення РТЦК з 6 листопада 2023 року та направлено до нового місця служби - ІНФОРМАЦІЯ_7 . Під час виключення зі списків особового складу РТЦК ОСОБА_1 не ознайомлено з відомостями щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період проходження ним служби з 14.03.2015 року по 06.11.2023 року. Враховуючи наведене вище, з метою з`ясування обставин, у тому числі інформації щодо нарахованого та виплаченого на користь позивача грошового- забезпечення у період проходження ним служби у РТЦК, представник ОСОБА_1 - адвокат Друмова В.В. звернулася до відповідача із відповідним адвокатським запитом. 27 червня 2025 року РТЦК скеровано на адресу представника позивача відповідь на адвокатський запит №11/2/320. До відповіді на адвокатський запит долучено, зокрема: картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за період з 14.03.2015 року по 06.11.2023 року; довідку про розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.03.2015 року по 06.11.2023 року. За результатами дослідження отриманих документів стороною позивача установлено, що у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась у повному обсязі «поточна» індексація грошового забезпечення з урахуванням базового місяця - січень 2008 року. При цьому, як слідує зі змісту картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2018 рік - 2022 рік, під час проходження позивачем військової служби у РТЦК, а саме у період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація-різниця грошового забезпечення згідно вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078. Вважаючи, що у даному випадку наявна протиправна бездіяльність РТЦК, яка полягає у не нарахуванні поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та індексації-різниці грошового забезпечення з 01 березня 2018 року до по 31 грудня 2022 року, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення та відмовляючи у частині позовних вимог, суд 1-ї інстанції виходив з того, що зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення є належним та достатнім способом захисту права позивача. Також суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є передчасними. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Рішення суду першої інстанції відповідач або третя особа не оскаржували, тобто вони погодились з протиправністю бездіяльності щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, та невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078. Разом з тим, суд 1-ї інстанції не провів розрахунок сум індексації грошового забезпечення, помилково вважаючи, що повноваження відповідача щодо нарахування та виплати суми індексації є дискреційними. Колегія суддів наголошує, що такий підхід суду 1-ї інстанції суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.07.2024 року по справі №200/4613/22, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне надати відповідну оцінку саме розміру недоплачених позивачу сум індексації у спірні періоди. Так, абзацами 1, 2 пункту 4 Порядку №1078 (у редакції, чинній з 01 січня 2015 року) встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Пунктом 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній до 01 грудня 2015 року) визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. З 01 грудня 2015 року редакція пункту 5 Порядку №1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Аналіз редакцій норми пункту 5 Порядку №1078 дозволяє зробити висновок, що до 01 грудня 2015 року будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Відтак, до 01 грудня 2015 року базовий місяць для обрахунку індексації не був прив`язаний до події зростання тарифних окладів працівника. Проте, редакція пункту 5 Порядку №1078, яка діє з 01 грудня 2015 року, покладає обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) на підприємства, установи, організації у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів). Таким чином, з 01 грудня 2015 року зміна базового місяця для нарахування індексації залежить від підвищення тарифних ставок (окладів). Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються. Абзацом 3 пункту 10-1 Порядку №1078, у редакції, чинній до 01 грудня 2015 року, визначалось, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу. Порядок №1078 доповнено пунктом 10-2 згідно з Постановою КМУ №526 від 13 червня 2012 року, яка діє в редакції Постанови КМУ №1013 від 09 грудня 2015 року. Пункт 10-2 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року та встановлює, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. Відтак, з 01 грудня 2015 року положення пункту 10-2 Порядку №1078 застосовуються до новоприйнятих працівників. Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Постановою КМУ від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені, зокрема, Додатками №1-7 до Постанови №1294. 01 березня 2018 набрала чинності Постанова КМУ від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), положеннями якої встановлено розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками. Як вже було встановлено судом, що у період 01.12.2015 року по 28.02.2018 відповідач мав встановити базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення позивача січень 2008 року та сплачувати таку індексацію. Керуючись наведеними вище приписами Порядку №1078, суд розраховує розмір належної позивачу індексації за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року включно року за формулою: І = Д x Кі / 100, де: І сума індексації; Д індексований дохід (в межах прожиткового мінімуму); Кі коефіцієнт індексації (величина приросту індексу споживчих цін). За наслідком такого розрахунку, з урахуванням прожиткового мінімуму та величини приросту індексу споживчих цін (за даними Державної служби статистики України) розмір індексації грошового забезпечення позивача за період 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно склав: 85927,87 грн. Отже, загальна сума належна до виплати за вказаний період складає 85927,87 грн. Стосовно частини позовних вимог за період з 01.03.2018 року апеляційний суд зазначає наступне. З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. У контексті наведеного, суд зазначає, що термін індексація-різниці фактично запроваджений Верховним Судом у постанові від 23.03.2023р. у справі №400/3826/21, як позначення другого виду індексації грошового забезпечення право на яку виникає на підставі абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Як зазначено Верховним Судом у пункті 102 постанови у вказаній справі, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Верховний Суд у пункті 106 вказаної постанови виснував, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. Так, Верховний Суд у пункті 108 тієї ж постанови дійшов висновку, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 по справі №400/3826/21, від 28 серпня 2023 року по справі №420/17338/22, від 28 серпня 2023 року по справі №420/17338/22, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21. Судом встановлено, що у березні 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3%, сума нарахованої індексації - 4463 грн. 15 коп. (1762,00*253,3)/100. За наведеними розрахунками, з урахуванням актуальної практики Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн*253,30%= 4463,15 грн. Згідно картки особового рахунку різниця між виплаченим позивачу у лютому 2018 року та березні 2018 року грошовим забезпеченням склала 494,40 грн. При цьому, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. 494,40 грн. = 3 968,75 грн. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 року до 31.12.2022 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 у загальній сумі 230187,50 грн. При цьому, спірним питанням залишається чи може суд застосувати такий спосіб захисту як стягнення недоплаченого грошового забезпечення у межах спірних правовідносин, які склалися в даній справі. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод задекларовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У юридичній науці способи захисту права визначені як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав. Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Верховний Суд у постановах від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21 сформував правовий висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом. Також, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Засада ефективності захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві знайшла своє безпосереднє закріплення у положеннях КАС України. Зокрема, вимога ефективності міститься у таких нормах КАС України: Частинах першій та другій статті 2 (завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, розсудливо); Частині другій статті 5 (захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); Абзаці 2 частини другої статті 9 (суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); Частині четвертій статті 242 (судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень). Отже, аналіз положень КАС України дає підстави дійти висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном ефективне правосуддя, що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Європейський Суд з прав людини у рішенні Пантелеєнко проти України (заява №11901/02, п.77), з посиланням на статтю 13 Конвенції, зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Також, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Salah v. The Netherlands (заява №196/02, п.50), ефективний засіб це запобігання тому, щоб не відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Крім того, за усталеною практикою Верховного Суду, якщо розмір заборгованості (заробітна плата, соціальні виплати) є чітко визначеним, ефективним способом захисту є стягнення конкретної суми, а не просто зобов`язання нарахувати та виплатити. Це пришвидшує виконання рішень та запобігає подальшим затримкам з боку боржника. Враховуючи наведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде саме стягнення на його користь сум індексації, а саме: - індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») - січень 2008 року у загальному розмірі 85927 грн. 87 коп; - індексацію-різниці грошового забезпечення фіксованому розмірі 3968 грн. 75 коп. в місяць за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у загальному розмірі 230187 грн. 50 коп. Апеляційний суд наголошує, що застосований судом 1-ї інстанції спосіб захисту (зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію) має усічений вплив, не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а також не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини. За таких обставин, колегія суддів вважає помилковою позицію суду 1-ї інстанції, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є зобов`язання РТЦК нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірні періоди замість заявленого позивачем способу стягнення грошового забезпечення. Водночас, визначаючи суб`єкт до якого слід застосувати стягнення відповідних коштів на користь ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає, що це має бути саме РТЦК, а не ОТЦК, як просить апелянт. Так, позивач звернувшись у серпні 2025 року до суду першої інстанції з даним позовом, визначив відповідача саме ТЦК, а третю особу ОТЦК. Відповідно до частини 1 статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Так, протягом усього часу розгляду судом першої інстанції справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, в порядку статті 262 КАС України, позивач не звертався із заявою про уточнення позовних вимог. Відповідне уточнення позову відбулось лише 06 листопада 2025 року перед ухваленням судом першої інстанції рішення. Більш того, на титульній сторінці заяви про уточнення позовних вимог, сформованої в системі Електронний суд, відповідачем є РТЦК, а ОТЦК адвокатка залишила третьою особою, що є ідентичним до змісту позовної заяви. Разом з цим, у третьому абзаці прохальної частини уточненого позову міститься вимога про стягнення коштів саме з ОТЦК, який не є відповідачем по справі, оскільки суд першої інстанції не залучав його в якості співвідповідача. Не було відповідного клопотання і зі сторони позивача про залучення ОТЦК в якості другого відповідача. Частина 3 статті 48 КАС України передбачає, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Суд апеляційної інстанції вважає, що наведена норма свідчить про те, що ініціатива про заміну первісного відповідача або залучення до участі у ній співвідповідача має виходити від позивача, оскільки саме останній надає відповідну згоду у вигляді клопотання. Однак, у межах даної справи, сторона позивача не заявила таке клопотання до суду першої інстанції, а тому останній розглянув справу в межах заявленого первісного позову. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості на стадії апеляційного провадження залучати співвідповідача, вимоги апеляційної скарги до ОТЦК задоволенню не підлягають. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне. У пункті 164.6 статті 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. Згідно пункту 1 Порядку №44, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація). Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб". Пункти 4, 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави для висновку про те, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Як уже зазначалось судом вище, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. При цьому, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, апеляційний суд вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 року у справі №380/813/22. Також, щодо частини позовних вимог про здійснення нарахування та виплати належних позивачу сум із одночасною компенсацією втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку №159, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції про їх передчасність, враховуючи наступне. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком №159. Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Отже, дія означених законодавчих приписів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону №2050-ІІІ). Пунктом 1 Порядку №159 визначено, що його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно п.п.2, 3 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Пунктом 4 Порядку №159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За вказаним регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків виплачено нарахований дохід, чи виплаченого його взагалі та коли такий платіж здійснено, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме вказане є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Наведене у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої Законом №2050-ІІІ та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Апеляційний суд наголошує, що у разі несвоєчасної виплати грошового забезпечення (або його частини) - провадиться компенсація відповідно до норм діючого законодавства. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Тобто, враховуючи наявність факту невиплати позивачу суми з вини відповідача, колегія суддів вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення в повному обсязі. У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків його виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 13 січня 2020р. у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивач має право на виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з невиплатою належного позивачу грошового забезпечення в повному обсязі, оскільки фактично такі виплати мали виплачуватись відповідачем щомісячно, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції є помилковим. Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.317 КАС України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у вищезазначеній частині позовних вимог, з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог у цій частині. З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції частково неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 139, 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року в частинах відмови у задоволенні позовних вимог та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення скасувати. Прийняти у цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») - січень 2008 року у загальному розмірі 85927 грн. 87 коп. з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію-різницю грошового забезпечення фіксованому розмірі 3968 грн. 75 коп. в місяць за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у загальному розмірі 230187 грн. 50 коп. відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2011 року №159. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року до 31.12.2022 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2011 року №159. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк