Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/5169/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.03.2026 року м.Дніпро Справа № 904/5169/24 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач) суддів: Дарміна М.О., Чус О.В. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2025р. (суддя Рудь І.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено 31.01.2025р.) у справі за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл. до Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл. про стягнення заборгованості у сумі 30 783 грн. 94 коп. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 15.11.2024р. № 10660/32, в якому просить стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість у загальній сумі 30 783 грн 94 коп., з яких: 24 530 грн 15 коп. - заборгованість за спожиту теплову енергію (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку) за період з листопада 2022 року по березень 2023 року, 1 611 грн 64 коп. - пеня, 1 322 грн 89 коп. - 3% річних, 3 221 грн 56 коп. - інфляційні втрати, 97 грн 70 коп. - плата за абонентське обслуговування, відповідно до умов типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 № 3259/жб. 2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2025р. у справі №904/5169/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" 24 530 грн. 15 коп. заборгованість за спожиту теплову енергію, 97 грн. 70 коп. абонентську плату, 720 грн. 65 коп., - пені, 3 221 грн 56 коп. - інфляційних втрат, 1 322 грн. 89 коп. - 3% річних, 2 940 грн. 66 коп. - витрат зі сплати судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. 3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа ОСОБА_1 , через систему "Електронний суд", звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2025р. у справі №904/5169/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування доводів апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що висновок Господарського суду Дніпропетровської області про існування між позивачем та відповідачем договірних відносин, є помилковим. Скаржник зазначає, що позивач не обґрунтував розмір заявленої ним до стягнення суми основної заборгованості, як за кожен місяць окремо, так і заявлену загальну суму заборгованості за спірний період. Суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність доказів на підтвердження надання позивачем послуг з постачання теплової енергії за опалювальний період 2021-2022 років. Відповідач заперечує факт отримання від позивача будь-якої теплової енергії, оскільки в належному йому приміщенні відсутнє централізоване теплопостачання, що підтверджується актом-приписом від 03.09.2000 року. Скаржник вказує на невиконання позивачем вимоги Правил 830, що полягає у ненаправленні своєчасно Відповідачу рахунків на оплату наданих послуг та актів виконаних робіт, тобто має місце передбачене ст. 613 ЦК України прострочення кредитора. Відтак заборгованість відповідача перед позивачем не є простроченою. Відповідно,стягнення з Відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені є безпідставним.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи Від Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою та просить апеляційний суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити. В обґрунтування своїх заперечень Товариство зазначає, що обладнання належного відповідачу нерухомого майна індивідуальними джерелами опалення не звільняє відповідача від обов`язку брати участь в оплаті обсягів теплової енергії на опалення місць загального користування та на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення. Наведений в апеляційній скарзі довід про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту поставки теплової енергії у будинок, в якому знаходиться належне відповідачу на праві власності нерухоме майно, позивач вважає безпідставним. На думку позивача, цей факт підтверджується наказами Криворізської міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів та актами про подачу та припинення теплопостачання в будинок. Заперечуючи проти доводу відповідача про відсутність між сторонами договірних відносин позивач послався на Закон України № 1060 від 03.12.2020 «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання окремих питань у сфері надання житлово- комунальних послуг», яким передбачена можливість укладання індивідуального договору про надання комунальної послуги у формі публічного договору приєднання. Позивач не погоджується з доводом скаржника про необґрунтованість розрахунку заборгованості та зазначає, що розрахунок заборгованості виконаний у відповідності до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затв. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №

315. Відзив містить твердження про те, що рахунки-фактури та Акти передачі- прийняття теплової енергії були своєчасно направлені відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу належного йому на праві власності нежитлового приміщення.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/5169/24. Матеріали справи №904/5169/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2025р. визнано неповажними наведені фізичною особою ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2025р. у справі № 904/5169/24. Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2025р. у справі № 904/5169/24 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі та в клопотанні про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2025р. у справі № 904/5169/24, та для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3 633,60 грн.. Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи. Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025р. після усунення недоліків апеляційної скарги поновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2025р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи Позивач є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію. Відповідно до рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" до ДП "Криворізька теплоцентраль" передано об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (нове найменування Покровський), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013 виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водовідведення для будинку АДРЕСА_1 (після перейменування Миколи Зінчевського) є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль". 01.10.2021 Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. Цей договір встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору). Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору). Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг. Пунктом 5 передбачено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується, виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця. Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Згідно з умовами пункту 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. У підпункті 3 пункту 41 договору зазначено, що споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції). Відповідно до пункту 45 договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". У пунктах 51, 52 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Подача та припинення подачі теплоносія за вищезазначеною адресою здійснювалося на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, а саме: - рішення Виконкому Криворізької міської ради від 22.09.2021 № 490 Про початок опалювального сезону 2021-2022 років; - рішення Виконкому Криворізької міської ради від 23.03.2022 № 158 Про закінчення опалювального сезону 2021-2022 років; - рішення Виконкому Криворізької міської ради від 28.09.2022 № 760 Про початок опалювального сезону 2022-2023 років; - рішення Виконкому Криворізької міської ради від 22.03.2023 № 338 Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років (а.с. 70-83). Поставка теплової енергії у період листопад 2021 року березень 2023 року оформлювалась актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок АДРЕСА_2 . Згідно інформації з реєстраційного посвідчення, власником нежитлового приміщення вбудованого в напівпідвальний поверх житлового будинку загальною площею 85,3 кв.м. за адресою: вул. Миколи Зінчевського, буд. 12 у м. Кривий Ріг, є Заболотна Ольга Василівна. Відповідно до акту-приписів від 03.09.2000 вбачається, в нежитловому приміщенні в буд. 12 по вул. Миколи Зінчевського у м. Кривий Ріг встановлено автономне опалення, стояки з централізованого опалення ізольовані. У зв`язку з тим, що відповідач є власником вищезазначеного нежитлового приміщення, позивачем здійснено нарахування за послуги з постачання теплової енергії у період з листопада 2022 року березень 2023 року на загальну суму 24 530 грн 15 коп. та за послуги з абонентського обслуговування на загальну суму 97 грн 70 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 45 типового договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 02.01.2023 по 12.11.2024 в сумі 1 611 грн. 64 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2023 року по жовтень 2024 року в сумі 3 221 грн. 56 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 02.01.2023 по 12.11.2024 у сумі 1 322 грн. 89 коп. Вищезазначені обставини і стали причиною виникнення спору. За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Першочерговим питанням у цій справі, яке винесено на розгляд суду, є визначення юрисдикції цього спору за позовом юридичної особи ( теплопостачальної компанії ) про стягнення вартості поставленої теплової енергії до фізичної особи- власника нерухомого майна, яка мала на час існування спірних правовідносин статус фізичної особи-підприємця. Вирішуючи поставлене питання, Суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 р. у справі № 911/1834/18, від 11.01.2022 р. у справі № 904/1448/20). Тобто, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно Позивачеві. Відповідно до положень ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша ст. 2 ЦК України ). У свою чергу, відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України, частиною першою якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. З огляду на положення частини першої ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності ( аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 р. у справі № 904/1083/18). Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції ( така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 р. у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 р. у справі № 910/8729/18 ). Разом з тим відповідно до частини першої ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Статтями 25, 26 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки ( цивільну правоздатність ) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом ( ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Відповідно до частини другої ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. У свою чергу, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі № 2-7615/10, від 05.06.2018 р. у справі № 522/7909/16-ц ). Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 916/1261/18). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 р. у справі № 548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими. Ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами ( п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Житлово-комунальні послуги»). Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів ( п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ). Індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами ( п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з Позивачем не позбавляє Відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Колегія суддів враховує, що юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб`єктного складу правовідносин, тобто якщо Споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи фізична особа-підприємець, то за суб`єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства ( аналогічні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 757/45133/15-ц та від 20.09.2018 р. у справі № 751/3840/15-ц ). Положеннями статей 316, 317, 319 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності ( ч.1 ст. 320 ЦК України ). Згідно інформації з реєстраційного посвідчення, власником нежитлового приміщення вбудованого в напівпідвальний поверх житлового будинку загальною площею 85,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 є Заболотна Ольга Василівна. Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль"просило стягнути з Фізичної особи Заболотної Ольги Василівни заборгованість за спожиті комунальні послуги з постачання теплової енергії, посилаючись на те, що між сторонами існують правовідносини з надання та споживання комунальних послуг. Докази використання Відповідачем спірного нежитлового приміщення саме у підприємницькій діяльності у справі відсутні і це не впливає на правовий статус його як власника вказаного об`єкта нерухомого майна, набутого ним у власність саме як фізичною особою. Чинне законодавство не виділяє такого суб`єкта права власності як фізичну особу-підприємця та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця, а лише встановлює, що остання відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Отже, суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому правовий статус фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у власності фізичної особи. У даному випадку власником нежитлового приміщення і споживачем комунальних послуг є Заболотна Ольга Василівна як фізична особа. Суд апеляційної інстанції зазначає, якщо стороною спору про надання комунальних послуг є громадянин як фізична особа - власник об`єкта нерухомого майна, який мав статус суб`єкта підприємницької діяльності, і якщо немає доказів використання його майна у господарській діяльності, це зумовлює наслідки у вигляді зміни юрисдикційності такої справи і відповідно закриття провадження у ній, оскільки на час відкриття місцевим господарським судом провадження розгляд цієї справи належав до повноважень суду цивільної юрисдикції, тому що у цьому спорі вказана особа виступає як фізична особа - власник нерухомого майна, а не суб`єкт підприємницької діяльності ( аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 920/50/19 ). Відповідно до частини другої ст. 278 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Згідно з ч. 4 ст. 278 ГПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 цього Кодексу суд за заявою Позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором Позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору. Частиною 2 ст. 231 ГПК України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити Позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити Позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалено з порушенням правил юрисдикції господарських судів та закрити провадження у справі. При цьому, суд апеляційної інстанції роз`яснює Позивачеві, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Наведені в апеляційної скарги доводи, колегія суддів апеляційного суду не бере до уваги, адже, як зазначалося вище, першочерговим у цій справі питанням є визначення юрисдикції цього спору. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення- скасуванню, а провадження у справі- закриттю.

9. Судові витрати. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Позивача. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями п. 1 ч. 1 ст. 231, 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2025р р. у справі № 904/5169/24- скасувати. Провадження у справі № 904/5169/24 закрити. Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн., про що видати наказ. Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя М.О.Дармін Суддя О.В. Чус