LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Центральний апеляційний господарський суд908/2145/25

від 09.03.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Верхньохортицький млин - залишити без задоволення.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.03.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2145/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач) суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Верхньохортицький млин на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.10.2025р. (суддя Горохов І.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 21.10.2025р.) у справі за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Верхньохортицький млин, м. Запоріжжя про стягнення коштів ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог. Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Верхньохортицький млин, про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 22.02.2023р. по 31.10.2024р., в розмірі 279 369, 37грн.. Позивач в позовних вимогах зазначив, що Відповідач набув у власність об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, яка на праві власності належить позивачу. Договір оренди земельної ділянки з відповідачем не укладено, що свідчить про безоплатне та безпідставне використання відповідачем земельної ділянки комунальної форми власності без правовстановлюючих документів. За період з 22.02.2023 по 31.10.2024 відповідач користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, і відповідно до положень статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він отримав від безпідставно набутого майна. Позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.10.2025р. у справі № 908/2145/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Верхньохортицький млин на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 22.02.2023 по 31.10.2024, в розмірі 279 369,37 грн.. Стягнут з Товариства з обмеженою відповідальністю Верхньохортицький млин на користь Запорізької міської ради судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в розмірі 3 352,43 грн. на розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816 в Державній казначейській службі України м. Київ, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 02140892.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Верхньохортицький млин, через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 10.10.2025р. у справі № 908/2145/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив наявність або відсутність фактичного користування земельною ділянкою. Зазначає, що відповідач є власником об`єкта незавершеного будівництва кафе з літнім майданчиком (літ. А, площею 158,1 м2), розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 2а. Сам факт незавершеного будівництва, який не заперечується позивачем, свідчить про відсутність будь-якого господарського використання земельної ділянки. Судом також не досліджено, що територія спірної ділянки є відкритою, без огорож, парканів або будь-яких інших перешкод, а тому відсутні ознаки володіння чи користування нею відповідачем. Відповідач не здійснював дій, які могли б свідчити про самовільне зайняття землі. Крім того, залишено поза увагою, що відповідач з метою врегулювання правовідносин направив до Запорізької міської ради лист-пропозицію від 18.07.2023 №1807/23/1 про укладення договору оренди земельної ділянки, який позивач отримав 26.09.2023, проте жодних дій не вчинив. Таким чином, суд не врахував, що відсутність укладеного договору оренди є прямим наслідком бездіяльності позивача, а не неправомірних дій відповідача. Фактичні обставини свідчать, що відповідач не здійснював самовільного користування земельною ділянкою. Крім того, Скаржник посилається на ч. 4 статті 120 ЗК України, якою передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на орендованій земельній ділянці, до набувача переходить право оренди, якщо договір оренди існує. У цій справі жодного договору оренди між попереднім власником об`єкта та Запорізькою міською радою не існувало, а отже, автоматичний перехід права користування є юридично неможливим. Суд не встановив, що міська рада, отримавши лист-пропозицію від відповідача про укладення договору оренди, не вчинила жодних дій для оформлення правовідносин, чим фактично заблокувала можливість законного користування земельною ділянкою. Фактична відсутність договору оренди є наслідком бездіяльності та недобросовісної поведінки позивача, а не діями відповідача, що виключає можливість кваліфікувати ситуацію як самовільне зайняття земельної ділянки.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти її задоволення заперечив. Зауважує, що відповідач як власник об`єктів нерухомого майна у спірний період користувався земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розташоваі, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею, тому ТОВ «Верхньохортицький млин» є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/2145/25. Матеріали справи № 908/2145/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2025р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Верхньохортицький млин на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.10.2025р. у справі № 908/2145/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 5028,65 грн.. Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи. Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ч.1 ст.270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Ч.10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2026 відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи. 22.02.2023 відповідач набув у власність об`єкти нерухомого майна: незавершене будівництво, недобудоване кафе з літнім майданчиком, літ. А, розташований за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 2-а, на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:040:0152, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 430223291 від 06.06.2025 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14676056). Земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:03:040:0152 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 2-а, площею 0,3155 га належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності. Договір оренди вказаної земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю Верхньохортицький млин не укладався. Запорізькою міською радою складено розрахунок щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ Верхньохортицький млин земельною ділянкою площею 0,3155 га, кадастровий номер 2310100000:03:040:0152, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька буд. 2-а, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період з 22.02.2023 по 31.10.2024, згідно з яким рахується наступний розмір недоотриманих доходів: - за 2023 з 22.02.2023 по 31.12.2023 137 935,27 грн; - за 2024 з 01.01.2024 по 31.10.2024 141 434,10 грн. Розрахунок здійснений на підставі Рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 №26 Про встановлення розміру орендної плати за землю, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.03.2025 № НВ-2300288412025, листа ГУ ДПС у Запорізькій області №13707/5/08-01-08-01/04 від 13.12.2024. Загальний розмір недоотриманих доходів за період з 22.02.2023 по 31.10.2024 склав 279 369,37 грн (137 935,27 грн + 141 434,10 грн). Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 02/0-11/0847 від 06.05.2025 про повернення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, в якій просив невідкладно повернути суму доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у вигляді недоплати з орендної плати за землю комунальної власності в розмірі 279 369,37 грн, додавши до вимоги розрахунок вказаної суми. Відповідач на вимогу позивача надав відповідь (вих. № 062025/1 від 02.06.2025), в якій повідомив, що є законним власником об`єкту незавершеного будівництва кафе з літнім майданчиком (літ. А, площа 158,1 кв.м.), розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 2-а. З метою дотримання вимог земельного законодавства, 26.09.2023 відповідач звернувся до Запорізької міської ради листом вих. № 1807/23/1 від 18.07.2023 з проханням надати земельну ділянку у користування на умовах оренди строком на 19 років. Станом на момент підготовки відповіді триває розроблення проекту землеустрою. Твердження позивача про безпідставність набуття позивачем майна у власність суперечить дійсному правовому статусу об`єкта. На земельній ділянці фактично відповідачем зайнята частина території площею 158,1 кв.м. Територія залишається відкритою, відсутній паркани та огорожі, що могли б перешкоджати вільному доступу. Позивачем надано розрахунок суми, зроблений з урахуванням всієї площі земельної ділянки, що є на думку відповідача необґрунтованим. Відповідачем було запропоновано позивачу укласти договір оренди земельної ділянки, в рамках підготовки якого і буде належним чином визначено обсяг обов`язків відповідача та здійснено точний розрахунок орендної плати. Також відповідач підтвердив сприяти у врегулюванні даного питання. Сума нарахованого позивачем недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документи, що посвідчує право оренди (користування) в розмірі 279 369,37 грн не була оплачена відповідачем, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення вказаної суми з відповідача. За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного. Судове рішення у даній справі ґрунтується на системному застосуванні норм Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», а також усталеної практики Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду. Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, а від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією. Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України (далі ЗК України) суб`єктами права комунальної власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через відповідні органи місцевого самоврядування, незалежно від факту державної реєстрації земельної ділянки за територіальною громадою. Частиною 1 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу. За змістом глави 15 ЗК України користування земельними ділянками комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. Відповідно до статей 93 та 125 ЗК України право оренди земельної ділянки є строковим платним володінням і користуванням, що виникає виключно з моменту державної реєстрації такого права. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України), а принцип платності використання землі прямо закріплений у статті 206 ЗК України. Судом правильно установлено, що земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:03:040:0152 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 2-а, площею 0,3155 га належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності. Відповідачу на праві власності належить об`єкти нерухомості, розташований з адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 2-а, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 430223291 від 06.06.2025. Господарським судом встановлено, що договір оренди землі відносно вказаної земельної ділянки, на якій розташований належний відповідачу об`єкт нерухомості, між позивачем та відповідачем не був укладений. За вказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України, відповідно до яких особа, яка без достатньої правової підстави зберегла у себе майно за рахунок іншої особи, зобов`язана повернути таке майно потерпілому, незалежно від причин такого збереження. При цьому, суд правильно виходив із того, що відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати є кондиційними, що узгоджується з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі (superficies solo cedit), який детально роз`яснений у постанові ВП ВС від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 та підтверджений, зокрема, у постанові ВС від 15.12.2021 у справі № 924/856/20. Власник нерухомого майна з моменту набуття права власності стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований об`єкт, і зобов`язаний або оформити право користування, або компенсувати власнику землі безпідставно збережені кошти. Аналогічні правові висновки викладені у постановах ВП ВС від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 та численних постановах ВС. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невнесення з боку відповідача плати за користування земельною ділянкою порушує майнові інтереси територіальної громади м. Запоріжжя, позбавляє місцевий бюджет доходу та призводить до безпідставного збереження відповідачем коштів, еквівалентних орендній платі. Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.03.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:03:040:0152 складає 6 336 249,60 грн (Витяг № НВ 2300288412025). Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належними і допустимими доказами підтверджено факт користування відповідачами земельною ділянкою за м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 2-А - кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:03:040:0152, площею 0,3155 га, без оформлення правовстановлюючих документів, що посвідчує право оренди, у період з 22.02.2023 по 31.10.2024 ТОВ Верхньохортицький млин, унаслідок чого у відповідачів виник обов`язок сплатити дохід від безпідставно набутого майна: 279 369,37 грн. Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції що земельна ділянка площею 0,3155 га з кадастровим номером 2310100000:03:040:0152 є сформованою в розумінні статті 79-1 ЗК України. Таким чином, застосовувати іншу площу об`єкта цивільних прав для розрахунку є неправомірним. Довід апелянта про бездіяльність міської ради відхиляється судовою колегією, оскільки відсутність активних дій з боку міської ради не звільняє відповідача від обов`язку повернути безпідставно отриману вигоду. Апелянт не надав доказів, що міська рада штучно унеможливила укладення договорів, або що бездіяльність органу влади прямо призвела до неможливості використання земельної ділянки. Положення ст. 206 ЗК України прямо встановлює, що використання землі є платним, незалежно від оформлення прав користування. Верховний Суд неодноразово наголошував, що фактичне користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди утворює кондикційне зобов`язання (постанова ВС від 10.04.2024 у справі № 922/2028/23, постанова ВП ВС від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц). У цих рішеннях суд підкреслив, що для виникнення обов`язку повернення безпідставно збережених коштів достатньо самого факту користування землею, а питання меж чи конкретної площі впливають лише на розмір, але не на саму правову кваліфікацію зобов`язання. З урахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки наведені відповідачем доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин, не доводять порушення норм матеріального або процесуального права і не свідчать про наявність законних підстав для відмови у стягненні безпідставного збагачення.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

10. Судові витрати. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Верхньохортицький млин - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.10.2025р. у справі №908/2145/25 - залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя М.О.Дармін Суддя О.В. Чус

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»