Постанова 4876 № 912/520/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.03.2026 року м.Дніпро Справа № 912/520/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чус О.В. - (доповідача), судді: Кощеєв І.М., Іванов О.Г. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2025 (повний текст додаткового рішення складено та підписано 10.10.2025, суддя Кабакова В.Г.) у справі №912/520/25 за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича, вул. Шевченка, буд. 68, с. Миколаївка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27634 про стягнення 139 274,70 грн, ВСТАНОВИВ: Рішенням від 17.04.2025 суд задовольнив позовні вимоги повністю. Стягнув з Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича на користь ОСОБА_1 89 596,80 грн боргу, 41 650,91 грн інфляційних втрат та 8 026,99 грн 3% річних, а також 3 028,00 грн судового збору. 21.04.2025 через систему "Електронний суд" позивач подав заяву від 21.04.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №912/520/25, відповідно до якої просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 900,00 грн. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2025 апеляційну скаргу Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2025 у справі № 912/520/25 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2025 у справі № 912/520/25 - залишено без змін. Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2025 заяву від 21.04.2025 ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №912/520/25 задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича (вул. Шевченка, буд. 68, с. Миколаївка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27634, ідентифікаційний код 23227389) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено в задоволені решти вимог. Не погодившись з додатковим рішенням, через систему «Електронний суд», керівник Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження додаткового рішення; скасувати додаткове рішення від 09.10.2025; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення та стягненні витрат на правову допомогу. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване додаткове рішення ухвалено з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а тому є таким, що підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про відмову у зави про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу. Заявлений Позивачем до відшкодування розмір витрат на правову допомогу адвоката був не співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, що не враховано судом першої інстанції. Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.10.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Іванов О.Г. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 912/520/25. Доручено Господарському суду Кіровоградської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 912/520/25. 17.11.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2025 апеляційну скаргу Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2025 у справі №912/520/25 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази направлення копії апеляційної скарги із доданими до неї документами позивачу ОСОБА_1 - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків. 27.11.2025 від скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази направлення копії апеляційної скарги із доданими до неї документами позивачу ОСОБА_1 , зокрема, опис вкладення, накладну Укрпошти № 2501200151026 від 27.11.2025, фіскальний чек від 27.11.2025 Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2025 у справі №912/520/25. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. 15.12.2025 від представника ОСОБА_1 до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про те, що наведені в апеляційній скарзі доводи є надуманими, безпідставними, а сама скарга підлягає відхиленню в повному обсязі з наступних підстав. Так, стороною Позивачки заявлено до стягнення 10900 грн. правничої допомоги, однак судом першої інстанції дана сума зменшена до 9000 грн. Судом мотивовано таке зменшення тим, що, що категорія спору в даному конкретному випадку обмежується аналізом незначної кількості доказів, не становить виключної правової проблеми для кваліфікованого адвоката та чітко врегульована нормами права і не містить певної особливості, яка потребує застосування висновків Верховного Суду. Судом першої інстанції вірно дано оцінку клопотанню відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а саме те, що у ньому не наведено аргументів, які могли би свідчити про неспівмірність витрат на правову допомогу. Основною тезою апеляційної скарги є те, що стягнуті витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 грн. на користь Каращук О.І. є неспівмірними із часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом виконаних робіт. Водночас, в чому саме полягає така неспівмірність сторона Відповідача не вказує, тобто, відсутня будь-яка конкретика, яка могла б оспорти вказану суму, натомість наводиться практика Верховного Суду з цих питань. Відповідач (Апелянт) не вказує і не надає обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу, який він вважав би за розумним. Натомість в прохальній частині апеляційної скарги зазначає про необхідність повної відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Представник позивача вважає, що додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2025 року у справі № 912/520/25 щодо стягнення витрат на правничу допомогу законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що підлягає відхиленню в повному обсязі. Просить апеляційну скаргу Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2025 року у справі № 912/520/25 відхилити в повному обсязі. У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене додаткове рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав. Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21. Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19. Матеріалами справи встановлено, що рішенням від 17.04.2025 суд задовольнив позовні вимоги повністю. Стягнув з Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича на користь Каращук Оксани Іванівни 89 596,80 грн боргу, 41 650,91 грн інфляційних втрат та 8 026,99 грн 3% річних, а також 3 028,00 грн судового збору. 21.04.2025 через систему "Електронний суд" позивач подав заяву від 21.04.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №912/520/25, відповідно до якої просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 900,00 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката позивач подав: угоду про захист/представництво/ та надання правничої допомоги №241 від 18.10.2024, додаток №1 від 18.04.2025 до угоди про захист/представництво/ та надання правничої допомоги №241 від 18.10.2024, акт виконаних робіт за угодою від 18.04.2025, платіжні інструкції, довідка про відкриття рахунка. Із наданих доказів судом установлено, що 18.10.2024 між адвокатом Замшою Д.Д. (далі - Адвокат) та Каращук О.І. (далі - Замовник) укладено угоду про захист/представництво/ та надання правничої допомоги №241 (далі - Угода, а.с. 65), за умовами п. 1.1. якої в порядку та на умовах, визначених даною угодою Замовник доручає а Адвокат зобов`язується здійснювати захист /представництво/ прав та інтересів Каращук О.І., надавши іншу правову /правничу/ допомогу по справі /провадженні/ про стягнення боргу за послуги транспортного перевезення ФОП Каращука Д.О. згідно договору від 03.01.2022 у суді І інстанції в обсязі та на умовах, передбачених даною Угодою, а Замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами. У додатку №1 від 18.04.2025 до Угоди сторонами погоджено, що вартість правничої допомоги становить 10 900,00 грн, в тому числі: - вивчення справи 1 400 грн - складання процесуальних документів (позовна заява, клопотання тощо) 4 500 грн - збирання та формування доказів (проведення обрахунків тощо) 1 000 грн - забезпечення участі у судових засіданнях незалежно від їх кількості 4 000 грн (а.с. 70). 18.04.2025 сторонами складено акт виконаних робіт за Угодою, відповідно до якого погоджено остаточну вартість правничої допомоги в розмірі 10 900,00 грн та зазначено, що визначені Угодою роботи по підготовці, опрацювання практики за аналогічними справами, складання процесуальних документів, участі в судових засіданнях та з інших питань Адвокатом виконано в повному обсязі, претензії з боку Замовника відсутні (а.с. 69). Договір, додаток до нього та акт виконаних робіт підписано сторонами та скріплено печаткою Адвоката. Вартість наданих послуг в розмірі 10 900,00 грн оплачено позивачем, про що свідчать платіжні інструкції (а.с. 66-67). Повноваження адвоката Замші Д.Д. як представника позивача підтверджуються ордером серії ВА №1100336 від 20.02.2025 (а.с. 49). Адвокат Замша Д.Д. брав участь у розгляді справи. Як встановлено матеріалами справи, адвокат Замша Д.Д. брав участь у розгляді справи, представляючи інтереси Каращук О.І. Так, позовна заява підписана та подана через систему "Електронний суд" адвокатом Замшою Д.Д. Супровідний лист від 03.04.2025, яким направлено до суду оригінали доказів на виконання вимог ухвали суду від 03.04.2025, також підписано адвокатом Замшою Д.Д. Адвокат Замша Д.Д. брав участь у засіданнях суду, а саме: 03.04.2025 та 11.04.2025. У судовому засіданні 17.04.2025 адвокат Замша Д.Д. участі не брав, подав клопотання про розгляд без участі. Переліченими документами підтверджується факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в загальній сумі 10 900,00 грн. При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, висновки якої враховуються судом згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зазначає, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Відповідні докази згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 05.05.2025 ФГ Ковалевського Віталія Івановича подало клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, згідно з яким просить відмовити в задоволенні заяви позивача; посилаючись на їх неспіврозмірність з предметом позову, на нерозумний їх розмір, а необхідність у понесені таких витрат не обґрунтовується складністю справи. Місцевий господарський суд, вирішуючи питання про розподіл витрат на надання правничої допомоги адвоката у даній справі у заявленому розмірі 10 900,00 грн, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат та беручи до уваги заперечення відповідача, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи, підлягають розподілу у розмірі 9000,00 грн, такі витрати співрозмірні з предметом спору та з виконаною роботою. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що в ній скаржником викладені норми Господарського процесуального кодексу України, практика ЄСПЛ та Верховного Суду, які стосуються застосування певних критеріїв при розподілі витрат на правничу допомогу, які, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, і так були застосовані судом першої інстанції при розгляді заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі та її частковому задоволенні. Відповідач в апеляційній скарзі узагальнено вказує на те, що розмір судових витрат є необґрунтованим, завищеним та таким, що не відповідає співмірності та розумності. При цьому відповідач не наводить власної позиції щодо обґрунтованої, на його думку, суми понесених позивачем витрат на правову допомогу, яка є розумною та виправданою. При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути як підставою для відмови в задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат, так і підставою для їх зменшення. Відповідач не надає доказів на підтвердження невідповідності присудженої до стягнення з нього судом першої інстанції суми (9 000,00 грн) критеріям співмірності, дійсної необхідності. Підсумовуючи викладене, доводи відповідача щодо безпідставності стягнення з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн (із 10 900,00 грн заявлених позивачем), покладені в обґрунтування його апеляційної скарги, є безпідставними. З огляду на це, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 9 000,00 грн. Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування додаткового рішення місцевого господарського суду. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2025 у справі №912/520/25 залишити без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2025 у справі №912/520/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухваленняі не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.В. Чус Суддя І.М. Кощеєв Суддя О.Г. Іванов