Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/5357/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/5357/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 06 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог. 1.1 Позивач звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. 1.2 В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби через сімейні обставини та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити його з військової служби, є протиправними.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. 2.1 Позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 13.09.2024. 2.2 Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 є матір`ю позивача, ОСОБА_3 є батьком позивача. 2.3 Матір позивача, ОСОБА_2 , має інвалідність другої групи (загальне захворювання), видана на строк до 01.10.2025, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААГ № 811702 від 24.09.2024, а також пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 . 2.4 Відповідно до виписки № 63 та висновку № 63 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної допомоги з догляду на професійній основі (форма первинної облікової документації № 080-4/о) із засідання ЛКК ФОП ОСОБА_4 від 19.08.2024 ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду внаслідок невиліковного захворювання. 2.5 Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано 13.01.2004. 2.6 У нотаріально посвідченій заяві від 30.01.2025 мати позивача зазначила про те, що має доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак така не має можливості опікуватися нею оскільки має чоловіка ОСОБА_6 , інваліда 3 групи та двох дітей (неповнолітню доньку та малолітнього сина). 2.7 Крім того, відповідно до відміток у паспорті громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_5 та договору доручення від 19.03.2025 сестра позивача проживає та працює у республіці Польща. Відтак, не може здійснювати постійний догляд за матір`ю, що свідчить про відсутність інших членів сім`ї, крім позивача, який може здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю. 2.8 16.02.2025 позивач, через представника ОСОБА_7 , подав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 із проханням про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". 2.9 12.03.2025 листом військова частина НОМЕР_1 повідомила представника позивача про відсутність підстав для його задоволення. Так, щодо підстав для відмови відповідач зазначив, що матері позивача виповнилось 58 років на момент подання рапорту, тому висновок № 63 із засідання ЛКК ФОП ОСОБА_4 від 19.08.2024 не може бути врахований, як підтверджуючий обставину в необхідності в постійному, сторонньому догляді, у зв`язку з видачею такого висновку не передбаченим суб`єктом. Окрім того, відповідно до рапорту від 16.02.2025 у матері позивача є донька - ОСОБА_5 , яка є членом сім`ї першої групи споріднення. Документів, які підтверджують факт потреби ОСОБА_5 постійного догляду за висновком МСЕК або ЛКК до рапорту не надано, тому законодавчі підстави для задоволення рапорту відсутні. 2.10 Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у його звільненні з військової служби, а тому вирішив звернутися до суду з цим позовом.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. 3.1 Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду 29.07.2025 в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено. 3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку, що докази перебування рідної сестри позивача за межами України, зокрема паспорт громадянина України для виїзду за кордон та договір доручення від 19.03.2025, які підтверджують про фактичну відсутність у неї можливості особисто здійснювати догляд, не свідчять про звільнення її від передбаченого законом обов`язку його виконувати. Та, факт перебування сестри позивача за кордоном, не свідчить про відсутність осіб, які могли б здійснювати догляд за матір`ю позивача, як особою з інвалідністю другої групи, що потребує постійного догляду, що є необхідною умовою для реалізації права на звільнення з підстав, передбачених п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. 4.1 Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2025 та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. 4.2 Підставою для апеляційного оскарження рішення суду є не з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та прийняття рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права. 4.3. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення. ІІ.

Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків. 1.1 Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 1.2 Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. 1.3 Згідно п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. 1.4 Так, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби (Закон № 2232-XII). 1.5 Згідно ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. 1.6 Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. 1.7 Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. 1.8 Пунктом 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. 1.9 Згідно з указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан. 1.10 У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. 1.11 У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває. 1.12 Відповідно до п. 233 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. 1.14 Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII. 1.15 Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на таких підставах: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). 1.16 У свою чергу, частиною 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, в тому числі: 3) під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Отже, зі змісту наведених правових норм висновується, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, за їх бажанням звільняються з військової служби під час воєнного стану у тому числі з необхідності здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю першої чи другої групи. 1.17 Як вбачається з матеріалів справи, а саме: в рапорті позивач зазначив, що у нього є рідна сестра ОСОБА_8 , яка працює та проживає за кордоном, однак вона не в змозі здійснювати постійний догляд за матір`ю оскільки на її утриманні перебувають неповнолітня дочка, 2010 р.н., та малолітній син, 2014 р.н. Чоловік сестри ОСОБА_6 є особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджується довідкою МСЕК та посвідченням. 1.18 Однак, перебування ОСОБА_8 - рідної сестри позивача за кордоном, не звільняє її від обов`язку утримувати своїх батьків та забезпечувати догляд за ними у разі такої необхідності. Наявні у справі докази перебування рідної сестри позивача за межами України, зокрема паспорт громадянина України для виїзду за кордон та договір доручення від 19.03.2025, які підтверджують про фактичну відсутність у неї можливості особисто здійснювати догляд, на думку суду не свідчить про звільнення її від передбаченого законом обов`язку його виконувати. Більш того, зазначений факт перебування сестри позивача за кордоном, не свідчить про відсутність осіб, які могли б здійснювати догляд за матір`ю позивача, як особою з інвалідністю другої групи, що потребує постійного догляду, що є необхідною умовою для реалізації права на звільнення з підстав, передбачених п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". 1.19 Враховуючи, що частиною 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ чітко визначено обставини, які можуть бути підставою для звільнення позивача з військової служби, у справі відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_5 сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. 1.20 Колегія суддів погоджується із висновокм суду першої інстанції, що позивач не довів, що є єдиною працездатною особою, зобов`язаною відповідно до закону утримувати свою матір та здійснювати за нею постійний догляд. 1.21 Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, та усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги 2.1 Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 2.2 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що відповідають обставинам справи. 2.3 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.