Постанова 4811 № 450/4010/13-ц

Справа № 450/4010/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О. Провадження № 22-ц/811/3276/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С. М., суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., секретар судового засідання Федчун Н. С., з участю представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2022 року у справі за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, ВСТАНОВИВ: у жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі ПАТ «Альфа-Банк»), після зміни найменування акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі АТ «Сенс Банк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2022 року заяву АТ «Альфа Банк» задоволено. Замінено сторону (позивача) ПАТ «Дельта Банк» у цивільній справі №450/4010/13-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Дельта Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П. про скасування державної реєстрації, на його правонаступника АТ «Альфа Банк». Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши в жовтні 2024 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2022 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про заміну позивача його правонаступником, не врахував, що відсутні підстави для такої заміни, адже суду не надано доказів виконання договору № 2098/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, а саме доказів проведення повної оплати як передумови виникнення у нового кредитора прав вимоги, зокрема, за договорами, укладеними з відповідачами. Наведене, на думку заявника, є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні заяви про заміну сторони її правонаступником. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Питання, порушене в апеляційній скарзі, стосується правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права під час вирішення питання заміни учасника справи, а саме сторони позивача у справі. Заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, якою врегульовані питання процесуального правонаступництва. За частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва потрібно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року в справі № 369/13444/20). Процесуальне правонаступництво (стаття 55 ЦПК України) є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальних правовідносинах її правонаступником). Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку із вибуттям особи зі спірних матеріальних правовідносин. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Законодавство передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальних правовідносинах відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідносинах у визначених законом випадках. Згідно із вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії судового процесу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 сформульовано висновок про те, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього. Заявник у апеляційній скарзі посилається на те, що відсутні докази оплати права вимоги, що має своїм наслідком, на його думку, відсутність підстав для заміни такого учасника справи. У постанові від 15 вересня 2022 року в справі № 910/12525/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оцінка договору відступлення прав вимоги на предмет суперечності приписам законодавства під час вирішення судом заяви про заміну сторони провадження є обмеженою та має узгоджуватися з презумпцією правомірності правочину, закріпленою в статті 204 ЦК України. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, допоки ця презумпція не буде спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 вересня 2025 року в справі № 369/13444/20 наголосила, що спростування презумпції правомірності правочину відбувається лише у двох випадках: 1) коли недійсність правочину прямо визначена імперативним приписом закону (у разі його нікчемності); 2) якщо правочин оспорений у судовому порядку та визнаний недійсним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. В інших випадках діє презумпція правомірності правочину, а також застосовується принцип його тлумачення favor contractus, за змістом якого всі сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) суд повинен тлумачити на користь його дійсності, чинності та виконуваності. У постанові від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 Об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду сформулювала висновок про те, що суд має вирішувати питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником, якщо немає обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, з огляду на принцип правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих на обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Велика Палата Верховного Суду підтримала зазначений висновок в постанові від 10 вересня 2025 року в справі № 369/13444/20 та наголосила на тому, що під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (сторони виконавчого провадження, сторони у справі) суд не може виходити за межі вирішуваного процесуального питання та констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним (недійсним згідно з приписом закону) або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору. Оскільки договір № 2098/К відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 19 грудня 2019 року, який нотаріально посвідчений недійсним у встановленому законом порядку не визнаний, підстави вважати його нікчемним, відсутні, тому до нього є застосовною презумпція правомірності правочину. У апеляційній скарзі заявник наводить аргументи про те, що в матеріалах справи відсутні докази переходу прав від первісного кредитора ПАТ «Дельта Банк» до АТ «Альфа-Банк»», оскільки відсутні докази оплати за таке відступлення. Згідно з пунктом 4.1. договору № 2098/К відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 19 грудня 2019 року сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 44 140 000,00 грн, без ПДВ, надалі за текстом ціна договору. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 6.5. цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор. Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення. Сторони домовились, що усі витрати, пов`язані із укладенням і нотаріальним посвідчення цього договору покладаються на нового кредитора. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами, скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення (пункт 6.5. цього договору). Згідно з пунктом 2.1 договору про відступлення права вимоги № 2098/К за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців, поручителів, зазначених у додатку № 1-5 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту, договорами поруки, договорами іпотеки, договорами застави, договорами про надання гарантії з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них згідно з реєстром у додатках № 1-5 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Відповідно до пункту 2.2. договору № 2098/К відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 19 грудня 2019 року за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1. цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати проценті, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у додатку № 5 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, право вимагати та отримувати платежів за гарантією, відшкодування за договором страхування. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 5 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів. Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржників на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору № 2098/К про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги від 09 грудня 2019 року (про передачу прав за кредитними договорами), в якому зазначено кредитний договір № 150102037102012, укладений 27 червня 2012 року, позичальник ОСОБА_1 , іпотекодавець ОСОБА_3 . Оплата за придбання активів в розмірі 44 140 000 грн підтверджується меморіальним ордером № 2924522 від 09 жовтня 2019 року. Наведені фактичні обставини, встановлені судами у даній справі, зокрема, Верховним Судом, що відображено у постанові від 08 грудня 2025 року. Оскільки матеріали справи містять належним чином засвідчені копії як договору № 2098/К відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 19 грудня 2019 року, так і доказів оплати за відступлення права вимоги за цим договором - меморіальний ордер № 2924522 від 09 жовтня 2019 року, дійсність яких не ос порена, і вони підтверджують перехід права вимоги за кредитом до АТ «Альфа-Банк» від ПАТ «Дельта Банк», доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає безпідставними. За таких умов до спірних правовідносин є незастосовним наведеній у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі № 910/16109/14 висновок про те, що відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником. Виходячи з фактичних обставини справи, що переглядається, незастосовним є також висновок, викладений у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 про те, що: «Як встановлено судами, пунктом 2.2 договору відступлення передбачено, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за даним договором відповідно до розділу 4 цього договору, пунктом 4.1.1 якого визначено, що ціна договору в повному обсязі сплачена на момент укладення договору. В той же час, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором. Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14. З огляду на викладене, за відсутності відповідних доказів здійснення оплати за відступлене право вимоги, посилання скаржника (підпункт 6.2) на те, що ціна договору відступлення оплачена до моменту укладення цього договору і цей пункт має обов`язкову силу для учасників відповідних цивільних правовідносин, суд вважає необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції критично оцінив пункт 4.1.1 договору відступлення, згідно з яким ціна договору в повному обсязі сплачена новим кредитором на час укладення договору відступлення, тобто не визнав це положення достатнім доказом на підтвердження зазначеної обставини. Верховний Суд, розглядаючи справу в межах, визначених статтею 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Враховуючи викладене, суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони її правонаступником». Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки її доводи вірних висновків суду не спростовують, ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції щодо залишення апеляційної скарги без задоволення, підстави для здійснення розподілу судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич