Постанова Чернігівський апеляційний суд № 748/3246/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 04 березня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 748/3246/25 Головуючий у першій інстанції Хоменко Л. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/687/26 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючої-судді: Онищенко О.І. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В. секретар: Шкарупа Ю.В. Заявник: ОСОБА_1 Заінтересована особа: Міністерство оборони України Особа, яка подала апеляційну скаргу: Міністерство оборони України Розглянув у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 грудня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні (суддя Хоменко Л.В.), ухвалене у м.Чернігів, В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні загиблого брата, ОСОБА_2 , на дату його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_2 проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період з 23 липня 2023 року по 10 липня 2024 року у військовій частині НОМЕР_1 . Виконуючи бойове завдання, вірний військовій присязі, виявивши стійкість і мужність, ОСОБА_2 трагічно загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у бою в районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області. Після поховання брата заявниця звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця як рідній сестрі та особі, яка перебувала на утриманні загиблого, проте згідно з витягом з протоколу від 30 травня 2025 року №45/д засідання комісії Міністерства оборони України документи було повернуто на доопрацювання з метою надання документів на підтвердження перебування на утриманні загиблого. За доводами ОСОБА_1 , вони з братом мали справжні сімейні стосунки та були зареєстровані за однією адресою, а за місцем фактичного проживання заявниці вони певний час проживали разом і вели спільне господарство. Основне матеріальне забезпечення сім`ї здійснював брат. Заявниця не перебувала в зареєстрованому шлюбі, має двох дітей і ОСОБА_2 регулярно надавав фінансову допомогу для покриття витрат на проживання, харчування та інші потреби ОСОБА_1 і її дітей. Крім того, він надавав іншу фінансову підтримку, зокрема готівкові кошти, допомогу у придбанні побутової техніки, ремонту житлового приміщення, з оплатою комунальних послуг. Заявниця вказує, що сповіщення про загибель ОСОБА_2 було адресоване на її ім`я, вона займалася всіма справами, пов`язаними з організацією його поховання, отримала одноразову грошову допомогу на поховання, здійснила відкриття спадкової справи і отримала свідоцтва про право на спадщину за законом. ОСОБА_1 стверджує, що допомога, яку вона отримувала від брата, була для неї постійним і фактично основним джерелом засобів для існування. Також вважає, що самі по собі заперечення права заявника на виплату одноразової грошової допомоги не свідчать про існування спору про право. Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 грудня 2025 року заяву задоволено; встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала на утриманні свого загиблого брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на дату його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду мотивовано тим, що заявник ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою, систематично, а також після смерті батьків у грудні 2023 року-січні 2024 року вони проживали разом у будинку заявника, що підтверджується показами допитаних судом свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вели спільне господарство та виховували дітей заявниці, ОСОБА_2 постійно надавав сестрі матеріальну допомогу, надавав кошти на оплату комунальних платежів, на купівлю ліків, придбання одягу для дітей та продуктів харчування, придбання побутової техніки. Отже допомога ОСОБА_2 була для заявниці постійним і основним джерелом засобів до існування, оскільки встановлено, що у шлюбі вона не перебуває та має невеликий дохід. В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що Міністерство оборони України не заперечує родинного зв`язку заявниці із загиблим братом ОСОБА_2 , однак предметом розгляду в даній справі є встановлення юридичного факту перебування на утриманні. Заінтересована особа звертає увагу, що як у прохальній частині заяви, так і рішенні суду першої інстанції не визначено періоду, за який ОСОБА_1 перебувала на утриманні загиблого брата, що перешкоджає чіткому визначенню предмета доказування, а відтак, всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванню обставин справи. Міністерство оборони України вважає, що право осіб на отримання одноразової грошової допомоги необхідно визначати за законодавством, яке діяло станом на 10 липня 2024 року. За доводами заінтересованої особи, з наданих документів неможливо встановити те, чи належить заявниця до числа утриманців саме в розумінні Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що є необхідним для виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги. Вказує, що долучені до заяви документи не підтверджують існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взаємних прав та обов`язків, притаманних членам сім`ї, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти, піклування один про одного, як членів сім`ї. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін. Заявниця вказує, що в межах даного провадження юридично значущою обставиною є саме наявність або відсутність факту утримання, а не будь-які інші періоди чи проміжні часові відрізки. Саме Міністерство оборони України як уповноважений державний орган прямо вказало у протоколі засідання комісії №45/д від 30 травня 2025 року на необхідність подання судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні загиблого на дату загибелі як належного доказу для вирішення питання щодо одноразової грошової допомоги, отже звернення ОСОБА_1 до суду було не лише правомірним, а фактично ініційованим правовою позицією самого Міністерства оборони України. Заявниця посилається, що у межах цієї справи юридичне значення має лише встановлення факту, що вона отримувала від загиблого брата матеріальну допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, що й було встановлено судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів. Звертає увагу, що вона не зверталася до суду з вимогою про призначення чи виплату одноразової грошової допомоги, а виключно із заявою про встановлення юридичного факту, необхідність встановлення якого обумовлена відсутністю іншого передбаченого законом механізму документального підтвердження факту утримання. Ототоження Міністерством оборони України понять «утримання» та «проживання однією сім`єю» вважає юридично помилковим, оскільки факт утримання має самостійний правовий зміст та встановлюється через дослідження характеру матеріальної допомоги, а не через критерії сімейного співжиття. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає. По справі встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є рідними сестрою та братом, батьки яких померли (а.с.10, 11, 13, 14, 36, 37). Їх місце проживання зареєстровано за однією адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10 зворот, 11 зворот, 24). Однак, як зазначено в заяві ОСОБА_1 , вона фактично проживала за іншою адресою в с.Киселівка Чернігівського району. У нотаріально засвідчений заяві від 28 лютого 2025 року ОСОБА_1 повідомляє, що у зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах як в Україні, так і поза її межами ніколи не перебувала та в теперішній час не перебуває, що підтверджується власноручним підписом та даними паспорта, в якому відсутня відмітка про реєстрацію шлюбу (а.с.28). Заявниця має двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.29, 30). Відповідно до довідки Киселівського ліцею Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області №147 від 18 серпня 2025 року ОСОБА_1 , яка працює на посаді прибиральниці шкільних приміщень, перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами з 01 червня 2021 року по 04 жовтня 2021 року; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перебувала у відпустці з 05 жовтня 2021 року по 17 квітня 2024 року (а.с.25). Згідно з довідками про доходи заявниця протягом січня 2023 року-березня 2024 року доходів у Киселівському ліцеї не отримувала, а загальна сума доходу з квітня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить 68 579,49 грн (з урахуванням податків) (а.с.27). ОСОБА_2 працював у ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ» з 11 серпня 2012 року по 22 липня 2023 року (а.с.31, 32). Був призваний на військову службу під час мобілізації. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02 листопада 2023 року №310 ОСОБА_2 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 , з 02 листопада 2023 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення (а.с.15). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув внаслідок вибухової травми, ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та осколків (а.с.16, 17, 18). Сповіщенням сім`ї №24 від 15 липня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_7 сповіщено ОСОБА_1 про те, що її брат солдат ОСОБА_2 , стрілець-номер обслуги 4 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 2 еаромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі н.п. Торецьк Бахмутського району Донецької області (а.с.35). Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 серпня 2024 року №1721 визнано загибель (смерть внаслідок отриманих поранень) ОСОБА_2 такою, що сталася під час виконання обов`язків військової служби внаслідок дій з боку противника (збройних сил російської федерації) в районі ведення бойових дій та пов`язана із захистом Батьківщини (а.с.19). Наказом командира НОМЕР_3 окремої десантно-штурмової бригади від 05 серпня 2024 року №195-РС солдата ОСОБА_2 із 11 липня 2024 року виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку із загибеллю (смертю) (а.с.21). 02 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату їй грошового забезпечення її брата та інших додаткових видів грошового забезпечення (а.с.22). Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №45/д від 30 травня 2025 року документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання з метою надання документів, які в розумінні Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого (судове рішення, яке набрало законної сили, про перебування на утриманні загиблого на дату загибелі або копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги (а.с.23). Згідно з випискою з банку ОСОБА_2 в період з вересня 2023 року по липень 2024 року здійснював на карту ОСОБА_1 грошові перекази (а.с.33). Також на її банківську картку в січні, лютому, березні 2023 року та вересні 2024 року надходили грошові кошти від ОСОБА_3 (а.с.65). 19 вересня 2025 року головою Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області у присутності двох свідків складено Акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї про те, що ОСОБА_1 є рідною сестрою загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ; вона фактично проживає на території Киселівської громади понад 10 років без реєстрації місця проживання; протягом останніх років життя ОСОБА_2 неодноразово тимчасово проживав із сестрою та вів із нею спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема під час відпусток або перебування поблизу місця служби; у зв`язку з перебуванням у декретній відпустці ОСОБА_1 не мала стабільного джерела доходу, тому її брат ОСОБА_2 постійно надавав їй матеріальну допомогу, що підтверджується довідками АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів, а також допомагав з оплатою комунальних послуг і проведенням ремонту будинку; сповіщення про загибель ОСОБА_2 вручено його рідній сестрі, ОСОБА_1 , яка організувала поховання брата та отримала одноразову грошову допомогу на поховання; на підставі свідчень мешканців громади встановлено, що загиблий військовослужбовець виконував роль основного годувальника для сестри, фактично забезпечував її соціальний захист та матеріальне утримання; його допомога була для ОСОБА_1 постійним і основним джерелом засобів для існування (а.с.34). Комунальне підприємство «Спецкомбінат КПО» 22 липня 2024 року видало накладну на отримання ОСОБА_1 ритуальних атрибутів та послуг по похованню ОСОБА_2 (а.с.39). 27 вересня 2024 року заявниця на свою банківську картку отримала виплату в розмірі 14 600 грн як заробітну плату від військової частини НОМЕР_1 (а.с.38). За заявою ОСОБА_1 в Чернігівській державній нотаріальній конторі було заведено спадкову справу №283/2024 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.46), а в лютому 2025 року їй видано свідоцтва про право на спадщину за законом на: 1/2 частки у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,6300 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7425583500:09:000:0028; грошове забезпечення, в тому числі додаткових видів грошового забезпечення з усіма належними відсотками та нарахуваннями, які були зараховані на депонований рахунок, у сумі 191 050 грн 46 коп., що належали спадкодавцю на підставі повідомлення військової частини НОМЕР_1 від 11 березня 2025 року за №133/1812 (а.с.40-46). Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.7 ст.19 ЦПК України). Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору. Згідно із ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК України). Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні брата на дату його загибелі. Метою встановлення вказаного юридичного факту заявниця зазначила оформлення права на отримання одноразової грошової допомоги у з`язку із загибеллю військовослужбовця. Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Положеннями ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби. У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_2 ) зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови, що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час загибелі брата заявниці) особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень. Відповідно до ст.31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію. Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати. Згідно зі ст.38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Даний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, Постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України). Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Ч.1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Надані ОСОБА_1 та досліджені судом докази в їх сукупності не надають підстав для висновку про те, що заявниця перебувала на утриманні загиблого ОСОБА_2 . Так, заявниця вказувала, що хоча місце реєстрації її проживання та ОСОБА_2 було за однією адресою, фактично вони проживали за різними адресами. Докази про те, що брат із сестрою разом проживали і вели спільне господарство, наявності спільних витрат, участі ОСОБА_2 у витратах на утримання житла в матеріалах справи відсутні. Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів ОСОБА_1 про те, що матеріальне забезпечення заявниці та її дітей здійснював її брат. Чинним законодавством обов`язок по утриманню дітей покладено на їх батьків. У свідоцтвах про народження дітей заявниці їх батьком зазначений ОСОБА_3 , який у січні, лютому, березні 2023 року та вересні 2024 року здійснював грошові перекази на банківську картку ОСОБА_1 . Відомостей про те, що батько дітей заявниці не має можливості такого утримання і тому весь тягар утримання покладено на їх матір, суду надано не було. На підтвердження розміру своїх доходів заявниця надала довідку свого роботодавця Киселівського ліцею. Проте нею не надано доказів про відсутність інших джерел доходу. Перерахування грошових коштів ОСОБА_2 на картковий рахунок ОСОБА_1 саме в період перебування його на військовій службі не свідчить про те, що заявниця перебувала на повному утриманні свого брата і це утримання було систематичним та основним її доходом, що забезпечувало її життєдіяльність. Крім того, з квітня 2024 року ОСОБА_1 вийшла з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і отримувала заробітну плату, розмір якої не є значно більшим, ніж розмір коштів, які їй перераховував брат. За відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження факту перебування заявниці на утриманні свого брата самі по собі показання свідків з цього приводу не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження заявлених ОСОБА_1 вимог. Надані копії документів (паспорт загиблого; сповіщення сім`ї, адресоване ОСОБА_1 ; фотографії; видані на ім`я заявниці свідоцтва про право на спадщину за законом після загиблого ОСОБА_2 ; накладна на отримання ритуальних послуг по похованню загиблого) лише підтверджують родинні зв`язки вказаних осіб, а не факт утримання. Отже, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів відсутні підстави для висновку, що матеріальна допомога загиблого ОСОБА_2 була постійним і основним джерелом засобів до існування заявниці ОСОБА_1 . Висновки суду першої інстанції про те, що заявницею доведено її перебування на утриманні загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не грунтуються на матеріалах справи. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Відтак, доводи апеляційної Міністерства оборони України про те, що долучені до заяви документи не є належними, допустимими і достатніми доказами на підтвердження факту, що ОСОБА_1 була на утриманні ОСОБА_2 або одержувала від нього допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, колегія суддів вважає обгрунтованими. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 грудня 2025 року скасувати. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022) судовий збір у розмірі 726 грн 72 коп. за апеляційний розгляд справи. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 5 березня 2026 року. Головуючий: Судді: