Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/2235/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/855/26 Справа № 175/2235/25 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Городничої В.С., суддів: Красвітної Т.П., Макарова М.О., за участю секретаря судового засідання Шаповалової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородської Ольги Миколаївни, на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2025 року у складі судді Бойко О.М. по цивільній справі № 175/2235/25 за позовною заявою керівника Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про усунення перешкод у здійсненні права користування земельної ділянкою та визнання недійсним договору купівлі-продажу, - ВСТАНОВИЛА: У лютому 2025 року керівник Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області звернувся через суд із позовом, пред`явленим до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на предмет усунення перешкод у здійсненні Новоолександрівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1.9981 га з кадастровим номером 1221486200:02:013:0010 шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15 січня 2021 року № 4-1036/15-21-СГ; усунення перешкод у здійсненні Новоолександрівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1.9981 га з кадастровим номером 1221486200:02:013:0010 шляхом скасування рішення державного реєстратора від 22 січня 2021 року (індексний номер 56262061) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1.9981 га з кадастровим номером 1221486200:02:013:0010; усунення перешкод у здійсненні Новоолександрівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1.9981 га з кадастровим номером 1221486200:02:013:0010 шляхом скасування рішення державного реєстратора від 01 квітня 2021 року (індексний номер 57431368) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1.9981 га з кадастровим номером 1221486200:02:013:0010 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2274433412214); визнання недійсним договору купівлі-продажу № 3180 земельної ділянки з кадастровим номером 1221486200:02:013:0010, укладеного 01 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого рішенням приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В. (індексний номер 57431368); усунення перешкод у здійсненні Новоолександрівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1.9981 га з кадастровим номером 1221486200:02:013:0010 шляхом її повернення на користь Новоолександрівської об`єднаної територіальної громади в особі Новоолександрівської сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Лівобережною окружною прокуратурою міста Дніпра в ході моніторингу земельних ділянок в адміністративних межах Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області встановлено, що на території Ботанічного заказника місцевого значення «Балка Зміїна» знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 1221486200:02:013:0010 площею 1.9981 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 . Згідно реєстраційної справи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер нерухомого майна 2274433412214) на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-1036/15-21-СГ від 15 січня 2021 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» право власності на земельну ділянку набула ОСОБА_2 , за заявою якої було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1.9981 га у власність для ведення особистого селянського господарства розташовану на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області. Цим же рішенням ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 1.9981 га, в тому числі пасовища площею 1.9981 га, кадастровий номер 1221486200:02:013:0010, із земель сільськогосподарського призначення державної власності - для ведення особистого селянського господарства. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 квітня 2021 року № 3180 ОСОБА_2 продала земельну ділянку ОСОБА_1 , про що приватним нотаріусом ДМНО Щетіловою О.В. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 57431368. Позивач вважає, що набуття права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1221486200:02:013:0010 відбулося з порушеннями норм (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ст.20,84,116,122,150,186-1 Земельного кодексу України, ст. 5 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.7,9 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин), а відчуження цієї земельної ділянки за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 відбулось без правових на те підстав, що, в силу ст. 203,215 ЦК України, передбачає визнання такого договору недійсним із скасуванням державної реєстрації речових прав як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 . Позивач наголошує, що зазначена вище земельна ділянка має особливий статус цільового призначення (особливо цінних земель природно-заповідного фонду, як ботанічний заказник місцевого призначення Балка Зміїна), а також згідно положень цивільного законодавства відноситься до земель обмеженої оборотоздатності (а.с.-18 Том І). Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2025 року позовні вимоги Керівника Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою та визнання недійсним договору купівлі-продажу - залишено без задоволення, з підстав недоведеності позивачем створення та реєстрації у встановленому законодавчо порядку ботанічного заказника місцевого значення Балка Зміїна, відсутності доказів того, що такий заказник ніколи не передавався у комунальну власність Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в інтересах якої прокуратура виступає з цим позовом, а відповідний державний орган не є позивачем у справі, як належний. Рішенням Дніпропетровської обласної ради шостого скликання №550-25 від 20 червня 2014 року Про створення об`єктів природо-заповідного фонду місцевого значення рішення про затвердження проекту землеустрою та рішення встановлення меж території ботанічного заказника місцевого значення Балка Зміїна не приймалось та погоджувалось зі структурними підрозділами державної адміністрації, у відповідності до ст. 186 ЗК Укаїни (а.с. 11-22 Том ІІ). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородська О.М. подала безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у серпні 2025 року в системі Електронний суд апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи та невірне застосування норм матеріального права, що призвело до помилкового висновку у даній справі. Зазначила, що матеріали справи містять усі належні докази на підтвердження створення ботанічного заказника місцевого значення Балка Зміїна та зазначена земельна ділянка, що знаходиться у власності ОСОБА_1 станом на тепер ніколи не мала статус сільськогосподарських земель, тоді як спірна земельна ділянка розташована в межах вказаного об`єкта природно-заповідного фонду (а.с. 23-35 Том ІІ). Відповідач ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, у жовтні 2025 року в системі Електронний суд подав відзив на апеляційну скаргу прокуратури, в якому наголосив, що висновок прокуратури щодо створення/оголошення з моменту прийняття обласною радою рішення про об`єкт ПЗФ та з того моменту такий об`єкт підлягає особливій державній охороні, є хибним. За положеннями ст. 43,53 ЗУ Про природно-заповідний фонд обласні ради не наділені повноваженнями створювати об`єкти ПЗФ місцевого значення, а лише приймають рішення про організацію території і об`єктів ПЗФ. Разом з цим зазначив, що положеннями ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні не врегульований порядок організації територій і об`єктів ПЗФ, тоді як нормами ЗУ Про землеустрій, ЗУ Про природно-заповідний фонд та Земельного кодексу України прямо передбачена процедура формування території, державної її реєстрації, здійснення проектів сформованої земельної ділянки з визначенням її меж та перелік документів із землеустрою, що вноситься відомостями до Державного земельного кадастру про об`єкт. Відповідач наголошує, що відповідні відомості про створення та реєстрацію зі встановленням меж ботанічного заказника місцевого значення Балка Зміїна до Державного земельного кадастру не вносились. Посилання скаржника на рішення Дніпропетровської обласної ради від 20 червня 2014 року можна, на думку відповідача, сприймати як наміри створення такого заказника в адміністративних межах Новоолександрівської сільської ради, однак таке рішення реалізовано не було (а.с.59-75 Том ІІ). Відповідач ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України через свого представника у жовтні 2025 року в системі Електронний суд подав відзив на апеляційну скаргу прокуратури, наголосивши на тому, що аргументи апеляційної скарги в частині незгоди з висновками суду першої інстанції про передчасність позовних вимог прокурора у зв`язку із неприйняттям судом остаточного рішення в рамках розгляду кримінального провадження, як підстави відмови у задоволенні позову, є необґрунтованими, оскільки прокуратура не наводить жодних доводів та доказів на спростування такого висновку суду, враховуючи судову практику та характер правовідносин. Також прокурора зазначив ще у позові, що право власності на спірну земельну ділянку у громадян виникло раніше, ніж було створено об`єкт природо-заповідного фонду, а в апеляційній скарзі фактично цитує правове обґрунтування підстав позову, що вже було предметом дослідження в суді першої інстанції. Відповідач вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що ідентифікації території природо-заповідного фонду шляхом встановлення в натурі меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж території природо-заповідного фонду, скаржником не доведено, а в апеляційній скарзі висновки суду не спростовані. Посилання скаржника на те, що незавершення технічної процедури встановлення меж ботанічного заказника місцевого значення Балка Зміїна, як об`єкта природо-заповідного фонду, не змінює цільового призначення ділянки, яка входить до його території та не може мати наслідком втрату статусу території цього заказника, не спростовується наведеними скаржником висновками Верховного Суду. Інші учасники судового процесу, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористались та відзивів на апеляційну скаргу не подавали, та, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з ухваленням нового судового рішення в цій частині про задоволення таких вимог позивача, з наступних підстав. Так, відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, як об`єкт природо-заповідного фонду, не виносилась в натурі, не встановлювались її межі та обласною державною адміністрацією у ГУ Держгеокадастру відповідне охоронне зобов`язання не оформлялось, як і з власником спірної земельної ділянки. Відведення зазначеної земельної ділянки у власність здійснювалось на підставі розробленого проекту землеустрою з фонду земель сільськогосподарського призначення на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, що відповідає вимогам Земельного кодексу України. Відомості про приналежність належність спірної земельної ділянки кадастровий номер 1221486200:02:013:0010 до складу земель природно-заповідного фонду за даними Державного земельного кадастру відсутні, а поданий проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідав вимогам чинного законодавства та підлягав затвердженню. Статус земель природно-заповідного фонду встановлюється позивачем лише на підстав картографічних матеріалів ботанічного заказника, без розроблення технічної документації меж заказника, які б було внесено до Державного земельного кадастру. Крім цього суд першої інстанції зазначив, що порушення прав позивача у цій справі не встановлено, а вимоги позову є неефективними. Безпідставне позбавлення права власності є протиправним, адже позовні вимоги не відповідають критеріям пропорційності втручання у мирне володіння майном та їх задоволення розглядатиметься як порушення 1 Протоколу до Конвенції. Разом з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що наведення прокурором в позовній заяві відомостей про порушене кримінальне провадження не може мати будь-якого доказового значення у цій справі за відсутності ухваленого судом рішення по цій справі, встановлених в судовому засіданні та доведених доказів, обставин чи фактів, що мають преюдиційне значення. Предмет доказування у кримінальному провадженні та цивільно-правовому судочинстві є різним, а матеріали кримінального провадження можуть використовуватись виключно в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. В той же час, стан розгляду вказаного кримінального провадження на теперішній час прокурор не вказує, а відсутність рішення суду у кримінальному провадженні, в якому суд надавав оцінку допустимості на належності доказів у справі, виключає можливість приюдиційного сприйняття доказів з матеріалів кримінального провадження, як достовірних, належних та допустимих в частині протиправності дій відповідача у цій справі та належності земельної ділянки до охоронюваної чинним законодавством території. Також суд першої інстанції вважав встановленим, що спірна у цій справі земельна ділянка є предметом правовідносин у спорі про право в господарському суді, де оскаржується дійсність правовстановлюючих документів на право постійного користування цією земельною ділянкою в складі земель сільскогосподарського призначення та прокуратура виявляє активну правову позицію щодо необхідності захисту прав держави та повернення спірної у цій справі земельної ділянки в статусі земель сільськогосподарського призначення на користь ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Тоді як саме з підстав протиправної зміни цільового призначення спірної у цій справі земельної ділянки на землі сільськогосподарського призначення прокурор і заявив цей позов, стверджуючи про приналежність цієї земельної ділянки до категорії земель природно-заповідного фонд, що є суперечливим. Суд першої інстанції також вважав, що позивачем не заявлялись вимоги щодо витребування майна з чого незаконного володіння, в силу ст. 388 ЦК України, що буде належним способом захисту, та може заявлятись лише власником земельної ділянки, тоді як позивач не довів такого права на спірну земельну ділянки та не спростував добросовісності придбання відповідачами земельної ділянки щодо якої виник спір. Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України. Згідно з частинами першою, другою, пунктами «в», «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. Частиною другою статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Колегія суддів наголошує, що прокурор обґрунтовував свої вимоги належністю спірної ділянки до земель природо-заповідного фонду, яка, крім того, будучи у складі ботанічного заказника місцевого значення Балка Зміїна, входить до складу території, яка зарезервована для подальшої організації об`єкту природно-заповідного фонду Дніпропетровської області, а також посилався на відсутність будь-яких переважних документів щодо вибуття із власності держави спірної земельної ділянки саме як природно-заповідного фонду, до земель сільськогосподарського призначення. На підтвердження обставин належності спірної земельної ділянки до об`єктів природно-заповідного фонду прокурор долучив до позовної заяви проект створення ботанічного заказника місцевого значення Балка Зміїна у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, створеного в рамках реалізації програми формування та розвитку національної екологічної мережі Дніпропетровської області, що затверджена рішення Дніпропетровської обласної ради від 22 березня 2006 року №768-33/ІV, датованого 2012 роком. До цього проекту додано наукове обґрунтування, також датовано 2012 роком (а.с.19-79 Том І). Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12 січня 2022 року №174/22-м оформлено охоронне зобов`язання на підставі ст. 53 ЗУ Про природно-заповідний фонд України, рішення Дніпропетровської обласної ради від 20 червня 2014 року №550-26/VІ Про створення об`єктів природо-заповідного фонду місцевого значення (а.с.82 Том І), яким Новоолександрівській сільській раді передається під охорону та дотримання встановленого режиму ботанічний заказник місцевого значення Балка Зміїна, загальною площею 146,0 га, що розташований на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району. Суд першої інстанції не врахував, що як рішенням Дніпропетровської обласної ради від 20 червня 2014 року №550-26/VІ Про створення об`єктів природо-заповідного фонду місцевого значення, так і зазначеним вище охоронним зобов`язанням саме Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району передано ботанічний заказник місцевого значення Балка Зміїна з визначеною його площею. У листі Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 22 лютого 2024 року №2-556/0/261-24 (а.с.80,81 Том І), направленому Правобережній окружній прокуратурі м. Дніпра, зазначено, що заказник було створено за рахунок земель сільськогосподарського призначення, а також лісового та водного фонду. Наказом департаменту від 12 листопада 2021 року №68 затверджено Положення про ботанічний заказник місцевого значення Балка Зміїна, відповідно до якого оформлено і охоронне зобов`язання на Новоолександрівську сільську ради. При цьому зазначено, що за доступними даними Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 1221486200:02:013:0010 обліковується як землі сільськогосподарського призначення приватної власності, де власником земельної ділянки з 01 квітня 2021 року є ОСОБА_1 . На даний час Публічна кадастрова карта України не функціонує, встановити належність земельної ділянки з таким кадастровим номером до території заказника, з метою визначення обмежень у використанні території, не вбачається можливим. Разом з цим, листом виконкому Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 21 березня 2024 року №613/2-В на лист Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра від 14 березня 2024 року, повідомлено, що земельна ділянка природо-заповідного фонду ботанічного заказника Балка Зміїна по акту прийому-передачі із земель державної власності у комунальну власність територіальної громади не передавалась та відповідне рішення ради не приймалось. Одночасно з цим зазначено, що у відповідності до графічного матеріалу, на якому зображено місце розташування заказника, спірна земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_1 , частково розташована в межах ботанічного заказника місцевого значення Балка Зміїна. Інформація щодо вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 1221486200:02:013:0010 з природно-заповідного фонду території заказника Балка Зміїна відсутня. Новоолександрівською сільською радою рішення щодо відведення, зміни цільового призначення та передачу зазначеної земельної ділянки у власність не приймалось (а.с.83 Том І). Аналогічний зміст щодо такої інформації містить в собі і лист ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14 січня 2025 року(а.с.87,88 Том І). Колегія суддів, частково приймаючи доводи скаржника до уваги, наголошує на тому, що суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи, дійшовши помилкового висновку про відсутність належності спірної земельної ділянки, де власником зазначені з 15 січня 2021 року ОСОБА_2 , а з 01 квітня 2021 року ОСОБА_1 , до земель природо-заповідного фонду у Дніпропетровській області. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища. Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів (стаття 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»). Частина перша статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначає, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Згідно з частиною четвертою цієї статті межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Підставою для здійснення землеустрою відповідно до статті 22 Закону України «Про землеустрій» є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами, (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення. Стаття 47 Закону України «Про землеустрій» урегульовує низку питань, пов`язаних із проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. Межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення встановлюються і по суходолу, і по водному простору. Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій. Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру. Встановлення меж територій природно-заповідного фонду є одним з обов`язкових за чинним законодавством заходів із землеустрою, який забезпечує закріплення на місцевості меж цих територій з метою їх раціонального використання та охорони. У постанові Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 420/4540/22 (адміністративне провадження № К/990/32869/22) зроблено висновок про те, що, враховуючи сучасний розвиток інформаційних та цифрових технологій, дані з картографічних веб-сервісів від компанії Google, а також набором застосунків, побудованих на основі цього сервісу й інших технологій Google, можна вважати допустимим та достовірними доказами, оскільки вони збираються з різних джерел, таких як супутники, автомобільні камери, додатки користувачів та інших джерел, а також з урахуванням того, що Google постійно оновлює та перевіряє дані, щоб забезпечити їх точність та актуальність. Таким чином колегія суддів вважає надані позивачем картографічні карти та документи належним доказом у даній справі, що підтверджують наявність ще з 2012 року такої території в межах повноважень Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, як ботанічний заказник Балка Зміїна, враховуючи, що рішенням Дніпропетровської обласної ради від 20 червня 2014 року №550-26/VІ Про створення об`єктів природо-заповідного фонду місцевого значення такий заказник було створено з визначеною площею такого заказника. Верховний Суд у своїй постанові від 29 листопада 2024 року у справі № 260/1681/23 також вказав, що питання про організацію та встановлення меж територій природно-заповідного фонду невід`ємно пов`язане із підготовкою та затвердженням проектів землеустрою. Відтак, винесенню меж певного об`єкту природно-заповідного фонду на місцевість передує діяльність щодо розробки проекту землеустрою, оскільки рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій. Водночас, землеустрій щодо організації раціонального використання та охорони земель та встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні проводиться в обов`язковому порядку. Належить відзначити, що відсутність станом на тепер як у Новоолександрівської сільської ради, так і у ГУ Держгеокадастрі в Дніпропетровській області таких відомостей не дає можливості вважати відсутньою та не створеною таку територію в межах повноважень ради, яка відноситься до природно-заповідного фонду, враховуючи при цьому наявність рішення Дніпропетровської обласної ради від 20 червня 2014 року №550-26/VІ Про створення об`єктів природо-заповідного фонду місцевого значення, що відповідачами не спростовано. Також належить врахувати і пряму заборону обмеженої оборотоздатності таких земель на передачу у приватну власність, хоча б і частини такої території, у відповідності до ст. 43,44,84 ЗК України, ст.5,61 ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища, ст.3,7,9,53 ЗУ Про природно-заповідний фонд України. Колегія суддів, погоджуючись з доводами апеляційної скарги в цій частині, доходить висновку, що суд першої інстанції не взяв до уваги фактичні обставини справи, та дійшов помилкового висновку щодо відсутності певної реєстрації такого заказника та відсутності відповідних відомостей у ГУ Держгеокадастрі в Дніпропетровській області, а, відтак, і відсутності ботанічного заказника місцевого значення Балка Зміїна, як такого, на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області. Разом з цим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, відхиляючи доводи скаржника, щодо визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15 січня 2021 року №4-1036/15-21-СГ, яким передано у власність спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1221486200:02:013:0010 ОСОБА_2 ; скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на цю земельну ділянку; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , оскільки такі вимоги не є ефективним способом захисту порушеного права, як вірно зазначив суд першої інстанції, навівши низку висновків Верховного Суду з цього приводу. Колегія суддів відзначає, що, зважаючи на предмет та підстави позову у справі яка переглядається, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов, як помилково вважав суд першої інстанції, наголосивши на застосування положень ст. 388 ЦК України. У постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. Таким чином, звернення до суду з віндикаційним позовом у справі щодо повернення у власність територіальної громади земельної ділянки природо-заповідного фонду, не перешкоджає у подальшому пред`явити до суду негаторний позов, який є належним та ефективним способом захисту порушеного права. Колегія суддів відзначає, що прокурор заявив вимогу про усунення перешкод у здійсненні Новоолександрівською сільською радою користування та розпорядження земельної ділянки природо-заповідного фонду площею 1,9981 га з кадастровим номером 1221486200:02:013:0010 шляхом її повернення на користь Новоолександрівської об`єднаної територіальної громади в особі Новоолександрівської сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 . За вище наведеними висновками Верховного Суду колегія суддів, погоджуючись у цій частині вимог з доводами скаржника, вважає, що такі вимоги є негаторними та є ефективними у захисті порушеного права позивача, враховуючи, що для відновлення такого порушеного права власника земельної ділянки не потребує визнання недійсним ані договору купівлі-продажу земельної ділянки, ані визнання наказу ГУ Держгеокадастру про надання цієї земельної ділянки у власність, ані інших реєстраційних дій, проведених внаслідок таких правочинів, а потребує лише встановлення факту обмеження використання землі природо-заповідного фонду, що визначено законодавчими актами. Колегія суддів частково приймає доводи скаржника до уваги та відзначає, що позивачем доведено статус землі на території Новоолександрівської сільської ради, як природо-заповідний фонд з визначеною площею, частина якого безпідставно передана у власність як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 . За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом не у повній мірі з`ясовані фактичні обставини справи та помилково не застосовані норми матеріального характеру, які регулюють спірні правовідносини, що є підставою для застосування вимог ст. 376 ЦПК України та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення, однак лише в частині обраного способу захисту порушеного права. Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді даної заяви, що призвело до постановлення помилкового рішення, також знайшли своє підтвердження та враховані колегією суддів. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлена з порушеннями норм як матеріального, так і процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в частині усунення перешкод, на підставі ст. 376 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородської Ольги Миколаївни задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2025 року скасувати в частині вимог щодо усунення перешкод. Позовні вимоги керівника Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про усунення перешкод у здійсненні права користування земельної ділянкою та визнання недійсним договору купівлі-продажу задовольнити частково. Усунути перешкоди у здійсненні Новоолександрівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду, площею 1,9981 га з кадастровим номером 1221486200:02:013:0010 шляхом її повернення на користь Новоолександрівської об`єднаної територіальної громади в особі Новоолександрівської сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . В іншій частині Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 24 лютого 2026 року. Повний текст постанови складено 05 березня 2026 року. Головуючий: В.С. Городнича Судді: Т.П. Красвітна М.О. Макаров