Постанова 4814 № 536/1921/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 536/1921/25 Номер провадження 22-ц/814/1481/26Головуючий у 1-й інстанції Река А. С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді доповідача Дорош А. І. Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М. при секретарі: Коротун І. В. учасники справи: представник позивача адвокат Гольдінова О.В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03 листопада 2025 року, ухвалене суддею Река А. С., повний текст рішення складений 07 листопада 2025 року у справі за позовом представника ОСОБА_2 адвоката Гольдінової Олени Василівни до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, - В С Т А Н О В И В: 13.08.2025 представник ОСОБА_2 адвокат Гольдінова О.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, в якому просила суд: - зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 до 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, та до досягнення дитиною повноліття; - на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_3 до 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, та до досягнення дитиною повноліття. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27.03.2013 з позивача стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів, починаючи з 15.03.2013, і до досягнення ним повноліття. Також у листопаді 2024 ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, на даний момент з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/4 частини усіх його доходів на кожну дитину, що ставить позивача у скрутне матеріальне становище. Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03 листопада 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів задоволено. Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , на підставі рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 березня 2013 року на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) на 1/6 частину усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття. Припинено нарахування аліментів, які стягуються на підставі рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 березня 2013 року у справі №536/568/13-ц. Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , на підставі судового наказу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 листопада 2024 року на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) на 1/6 частину усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття. Припинено нарахування аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 листопада 2024 року у справі №536/2828/24. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , судовий збір у загальному розмірі 2 422,40 грн в рівних частках по 1211,20 грн з кожного відповідача. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи наявні в матеріалах справи докази, виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо утримання дитини, виходячи із сімейного стану платника аліментів, а саме наявності у позивача на утриманні двох неповнолітніх дітей, принципів справедливості, співмірності та верховенства права, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зменшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27.03.2013 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на підставі судового наказу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04.11.2024 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття. Суд першої інстанції вважав за необхідне зазначити, що зважаючи на рівність обов`язку матеріальних витрат обох батьків, стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) позивача буде достатніми для належного утримання неповнолітньої дитини та забезпечить баланс інтересів як одержувача, платника аліментів, так і самої дитини. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від народження дитини батько жодного разу не цікавився життям сина, не спілкувався з ним, життя та дорослішання сина його не цікавили зовсім, тому рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.11.2015 у справі №536/1156/15-ц він був позбавлений батьківських прав щодо дитини. ОСОБА_6 має захворювання (доброякісна кіста головного мозку та медіальне пошкодження колінного суглоба), тому два рази на рік ОСОБА_1 разом з ним відвідує Національну дитячу спеціалізовану лікарню «Охматдит», де син проходить огляд лікаря та КТ, витрати за кожну поїздку становлять понад 10 000 грн. Зараз ОСОБА_1 не працює, оскільки доглядає новонароджену дитину, крім того батько відповідача ОСОБА_8 помер, а мати ОСОБА_9 є людиною похилого віку і не може надавати матеріальну підтримку. Як вбачається з позовної заяви, позов перш за все обгрунтовується значним, на думку позивача, розміром аліментів, що сплачується на дитину ОСОБА_4 . Матеріальний стан позивача не погіршився, позовна заява фактично зводиться до того, що розмір виплат на кожну дитину зараз може становити 20 000-25 000 грн, також позивач зазначає, що в разі зменшення розміру аліментів до 1/6 частки від доходу, розмір виплат становитиме близько 12 000-13 000 грн. З вказаними твердженнями не погоджується, оскільки розмір доходу позивача не є постійним і в разі зменшення доходу виплати можуть бути значно зменшені. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 підставою для зменшення розміру аліментів зазначив також ту обставину, що у зв`язку з народженням у позивача від другого шлюбу та винесенням рішення про стягнення аліментів на утримання дитини від другого шлюбу, зміну сімейного стану погіршився його матеріальний стан. Вважає, що задовольняючи позов про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції не врахував усі істотні обставини. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Гольдінова О.В., просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У судове засідання апеляційного суду 04.03.2026 не з`явилися інші учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 02.02.2026 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 96-99), які були доставлені до електронних скриньок та поштовим зв`язком (розписки про вручення судових повісток 13 та 14 лбтого 2026). При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 13.01.2026 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 04.03.2026 на 10.00 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 від 01.02.2012 (а.с. 8). Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27.03.2013 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів, щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.03.2013, і до досягнення ним повноліття (а.с. 9-10). Відповідно до довідки Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №25950 від 18.07.2025, на виконанні ВДВС перебуває виконавчий лист, виданий Кременчуцьким районним судом Полтавської області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.03.2013, і до досягнення ним повноліття. Заборгованість зі сплати аліментів відсутня (а.с. 11). Батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 від 19.08.2014 (а.с. 12). Відповідно до копії судового наказу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04.11.2024 (а.с. 13), з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.11.2024, і до повноліття дитини. З довідки військової частини Міністерства оборони України №2020/8/444 від 15.07.2024 вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині з 07.06.2024 по теперішній час (а.с. 14). Відповідно до довідки про доходи військової частини Міністерства оборони України №2020/5464 від 04.08.2025 (а.с. 15), ОСОБА_2 за період з березня 2025 по червень 2025 нарахована заробітна плата у розмірі 402 735,15 грн, утримано суму аліментів по ВП №46827484 у загальному розмірі 100 458,72 грн, утримано суму аліментів по ВП №76478943 у загальному розмірі 100 458,70 грн. Окрім того, стороною відповідача ОСОБА_1 на підтвердження хвороби ОСОБА_6 надано довідку №3409 про тимчасову непрацездатність студента навчального закладу І-ІY рівнів акредитації, про хворобу, карантин і інші причини відсутності дитини, яка відвідує загальноосвітній навчальний заклад, дошкільний навчальний заклад від 29.09.2025 (а.с. 45), довідки цілодобового травматичного пункту педіатричного центру «Дитяча лікарня» КНМП «ЛІЛ «Кременчуцька» від 20.06.2025 та від 30.08.2025 (а.с. 45 зворот 46), висновок МРТ правого колінного суглоба від 30.06.2025, консультаційний висновок ортопеда-травматолога дитячого (а.с. 47). Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.11.2015 (а.с. 48-49), ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представником відповідача ОСОБА_1 до відзиву також долучено копію свідоцтва про народження, серія НОМЕР_3 від 13.09.1983 ОСОБА_10 , з якої вбачається, що її батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 49 зворот), копію свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_4 від 09.04.2011 ОСОБА_2 та ОСОБА_11 (а.с. 50 зворот), копію свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_5 від 26.09.2022 (а.с. 50), копію пенсійного посвідчення ОСОБА_9 , серія ААЗ від 16.10.2013 (а.с. 47 зворот). Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього погіршився матеріальний стан, оскільки після постановлення рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27.03.2013 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого також було стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку. Тобто фактично він сплачує аліменти у розмірі 1/2 частини усіх видів його доходів на утримання двох дітей. Суд першої інстанції, установивши, що змінився сімейний стан ОСОБА_2 , а саме народження від іншого шлюбу сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого останній сплачує аліменти відповідно до судового рішення, дійшов висновку про те, що вказана обставина є самостійною підставою для зменшення розміру стягуваних із позивача аліментів з 1/4 на 1/6 частин на утримання кожної дитини, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08.01.2025 у справі №567/1462/23. Також суд першої інстанції взяв до уваги, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв`язку з чим при зменшенні судом розміру аліментів, що присуджені до стягнення, їх розмір складатиме значно більший розмір, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки при стягненні на утримання кожної дитини аліментів у розмірі частки від доходів позивача, середній розмір аліментних платежів на місяці становить більш ніж 25 000 грн на кожну дитину (відповідно до даних довідки про доходи позивача від 04.08.2025). Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору. Відповідно до частин 2, 3 статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Аналогічна правова позиція викладена у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до якого, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Частиною першою статті 189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №727/1599/22 (провадження №61-7814св22), від 10.10.2023 у справі №№ 682/2454/22 (провадження №61-10748св23). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Статтею 183 СК України визначено, що аліменти на двох дітей можуть бути стягнуті в розмірі однієї третини заробітку платника аліментів. 17.05.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким внесені зміни до частини другої статті 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. За приписами статті 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом даного позову є зменшення розміру аліментів, які стягнуті з ОСОБА_2 : - на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 до 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, та до досягнення дитиною повноліття; - на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_3 до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, та до досягнення дитиною повноліття. Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отже, з положень ст. 181 та ст. 192 СК України вбачається, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для вимоги про зменшення розміру аліментів. Таким чином, із викладеного вище вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду. У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду. Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього. Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.06.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Верховний Суд України у постанові від 05.02.2014 у справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2025 у справі №553/3760/24, провадження №61-8189св25. Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 від 01.02.2012 (а.с. 8). Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27.03.2013 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів, щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.03.2013, і до досягнення ним повноліття (а.с. 9-10). Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.11.2015, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 48-49). Батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 від 19.08.2014 (а.с. 12). Згідно копії судового наказу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04.11.2024, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.11.2024, і до повноліття дитини (а.с. 13). З довідки військової частини Міністерства оборони України №2020/8/444 від 15.07.2024 вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині з 07.06.2024 по теперішній час (а.с. 14). Відповідно до довідки Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №25950 від 18.07.2025, на виконанні ВДВС перебуває виконавчий лист, виданий Кременчуцьким районним судом Полтавської області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.03.2013, і до досягнення ним повноліття. Заборгованість зі сплати аліментів відсутня (а.с. 11). Відповідно до довідки про доходи військової частини Міністерства оборони України №2020/5464 від 04.08.2025, ОСОБА_2 за період з березня 2025 по червень 2025 нарахована заробітна плата у розмірі 402 735,15 грн, утримано суму аліментів по ВП №46827484 у загальному розмірі 100 458,72 грн, утримано суму аліментів по ВП №76478943 у загальному розмірі 100 458,70 грн (а.с. 15). Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що змінився сімейний стан ОСОБА_2 , а саме народження від іншого шлюбу сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого останній сплачує аліменти відповідно до судового рішення, та дійшов висновку про те, що вказана обставина є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів, які стягуються із позивача, з 1/4 на 1/6 частин на утримання кожної дитини, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08.01.2025 у справі №567/1462/23. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв`язку з чим при зменшенні судом розміру аліментів, що присуджені до стягнення, їх розмір складатиме значно більший розмір, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки при стягненні на утримання кожної дитини аліментів у розмірі частки від доходів позивача, середній розмір аліментних платежів на місяці становить більш ніж 25 000 грн на кожну дитину (відповідно до даних довідки про доходи позивача від 04.08.2025). З урахуванням наведеного, беручи до уваги необхідність утримання батьком дитини, розмір заробітної плати позивача та розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням встановлених судом першої інстанції і визнаних сторонами обставин щодо наявності у позивача на утриманні двох дітей, а також необхідністю забезпечення балансу прав на інтересів дитини та її батьків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зменшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 : - на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 - до 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, та до досягнення дитиною повноліття; - на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_3 до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, та до досягнення дитиною повноліття. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 має захворювання (доброякісна кіста головного мозку та медіальне пошкодження колінного суглоба), а тому два рази на рік ОСОБА_1 разом з ним відвідує Національну дитячу спеціалізовану лікарню «Охматдит», де син проходить огляд лікаря та КТ, витрати за кожну поїздку становлять понад 10 000 грн, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки надані документи є підтвердженням тимчасової непрацездатності дитини, а не є медичним висновком щодо стану здоров`я дитини, як підстава для постійного та систематичного лікування. Крім того, ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину внаслідок хвороби, особливих потреб чи обдарованості, що передбачено ст.185 СК України. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не працює, оскільки доглядає за новонародженою дитиною, крім того її батько ОСОБА_8 помер, а мати ОСОБА_9 є людиною похилого віку, то ці доводи колегія суддів відхиляє, оскільки ці обставини стосуються особи стягувача і не мають відношення до особи платника аліментів. Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58). Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 04 березня 2026 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов