Постанова Київський апеляційний суд № 759/24261/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2026 року м. Київ Справа № 759/24261/25 Провадження № 33/824/1028/2026 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Стрижеуса А.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Кучеренка Олександра Ігоровича у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 25 грудня 2025 року,- В С Т А Н О В И В: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 475370 від 06 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 06 жовтня 2025 року о 15 годині 40 хвилин, вул. Стеценка, 75 у м. Києві, керуючи транспортним засобом «Chevrolet», державний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу», внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом який рухався попереду, в результаті чого транспортний засіб «BYD», державний номерний знак НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 25 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. Не погоджуючись з постановою районного суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Кучеренко О.І., звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 25 грудня 2025 року та прийняти нову постанову, якою справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення. Вказує, що суд безпідставно взяв до уваги відео з відео реєстратора автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , оскільки на вказаному відео не зафіксовано момент ДТП а лише помітний легкий поштовх, який міг і не бути наслідком ДТП а наслідком інших механічний дій з автомобілем а саме початком руху або його зупинкою. Зазначає, що пошкодження які наявні на транспортних засобах не відповідають по висоті можливого контакту транспортних засобів. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Кучеренко О.І. підтримали доводи апеляційної скарги. Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги. Суд, вислухавши пояснення осіб, що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Положенням ст. 124 КУпАП встановлено, що до адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті учасники дорожнього руху, які порушили правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. У відповідності до ст. ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Пунктом 2.3.б Правил дорожнього руху, передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до п. 13.1 ПДР України 13.1 водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Відповідно до п. 2.10 а),д) ПДР України У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: a) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських. Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно взяв до уваги відео з відео реєстратора автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , оскільки на вказаному відео не зафіксовано момент ДТП а лише помітний легкий поштовх, який міг і не бути наслідком ДТП а наслідком інших механічний дій з автомобілем а саме початком руху або його зупинкою, є необґрунтованими, виходячи з наступного. Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано вказану Конвенцію. Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Виходячи із правової позиції ЄСПЛ, який за певних умов також поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження і на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12); рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03), зазначає, що на цю категорію справ поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість апеляційному суду застосувати аналогію закону при перегляді постанови судді суду першої інстанції за виключними обставинами, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП інші норми закону, зокрема положення КПК, які регламентують відповідні правовідносини, так як КУпАП не передбачає порядку і процедури перегляду справ за виключними обставинами, хоча згідно міжнародних норм права це є невід`ємним правом особи (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), а для суддів усіх інстанцій важливим елементом законного і справедливого правосуддя, оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання. Так, як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України», провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП. З огляду на викладене вище та приймаючи до уваги норми прямої дії Конституції України, положення національного законодавства, а також міжнародно-правові договори та рішення Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, суд приходить до висновку, що реалізація права на судовий захист, шляхом подання заяви про перегляд рішення у даній справі підлягає регулюванню за аналогією закону. Оскільки, провадження у справах про адміністративне правопорушення вважається кримінальним до нього застосовуються норми Кримінального процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо. Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 січня 2021 року у справі № 148/1536/18 (провадження № 51-4685 км 20) визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку проте, що суд першої інстанції був зобов`язаний дослідити відео яке було долучене до матеріалів справи. Разом з тим, оцінка наявних в матеріалах справи тих чи інших доказів, врахування або не враховування їх під час винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, є дискреційним повноваженням суду. Отже, суд першої інстанції не порушив норми процесуального законодавства, врахувавши відео яке було долучене до матеріалів справи під час ухвалення постанови, оскільки під час перегляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов до висновку, що відео ДТП узгоджується з іншими наявним в матеріалах справи доказами, а саме протоколу про адміністративне правопорушення, схеми місця ДТП, поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Доводи апеляційної скарги про те, що пошкодження які наявні на транспортних засобах не відповідають по висоті можливого контакту транспортних засобів, є необґрунтованими, та є лише припущенням, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що під час здійснення руху автомобіль не піднявся вверх або не спустився вниз в залежності від зовнішніх факторів, зокрема дорожнього покриття, також, у суду відсутні докази рельєфу місцевості, відповідно до якого автомобілі могли знаходитись на різній висоті. Враховуючи викладене суду не було надано належних та допустимих доказів про те, що дійсно пошкодження які наявні на автомобілі ОСОБА_3 були там до настання ДТП, та що автомобіль ОСОБА_1 не міг завдати зазначених пошкоджень. Доводи апеляційної скарги про не винуватість ОСОБА_1 спростовані матеріалами справи, а саме: - відомостями з протоколу про адміністративне серії ЕПР1№ 475370 від 06жовтня 2025 року ОСОБА_1 06 жовтня 2025 року о 15 годині 40 хвилин, вул. Стеценка, 75 у м. Києві, керуючи транспортним засобом «Chevrolet», державний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу», внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом який рухався попереду, в результаті чого транспортний засіб «BYD», державний номерний знак НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. - схемою місця скоєння адміністративного правопорушення, в якій поліцейський схематично зобразив місце скоєння ДТП. - відео яку наявне в матеріалах справи - поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП. Докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні ДТП, задоволенню не підлягають, оскільки суперечать доказам, які є належними, достатніми та допустимими. Інші доводи апелянта також задоволенню не підлягають, є особистою думкою апелянта та суперечать наявним матеріалам. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено. Таким чином, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції, як законну, без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну захисника ОСОБА_1 адвоката Кучеренка Олександра Ігоровича - залишити без задоволення Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 25 грудня 2025 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя А.М. Стрижеус