Постанова 4811 № 459/1404/25

Справа №459/1404/25 Головуючий у 1 інстанції:Новосад М. Д. Провадження №22-ц/811/2911/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: судді-доповідача: Левика Я.А., суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М., розглянувши у порядку письмово провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шептицького міського суду Львівської області в складі судді Новосада М.Д. від 22 липня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства «Водоканал» Шептицької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за централізоване водопостачання і водовідведення, - в с т а н о в и л а : рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 22 липня 2025 року позов Комунального підприємства «Водоканал» Шептицької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за централізоване водопостачання і водовідведення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Водоканал» Шептицької міської заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання і водовідведення у розмірі 11 708 (одинадцять тисяч сімсот вісім) грн. 44 коп. Вказане рішення оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просить рішення Шептицького міського суду Львівської області від 22 липня 2025 року скасувати та ухвалити постанову, якою в позові відмовити повністю. Зазначає, що роздруківка «Індивідуального договору про надання послуг з централізо­ваного водопостачання і централізованого водовідведення», додана до позов­ної заяви, не містить ніяких ознак індивідуальності ні номера договору, ні дати укладення, ні прізвища споживача, ні об`єкта надання послуг, ні підписів сторін, а відтак цей договір є неукладеним ні зі мною, ні з іншою особою. Фак­тично це є проект договору, нікому конкретно не адресований. Вказує, що подібний «Індивідуальний договір» повинен укладатися належним чи­ном, з прізвищем споживача, назвою та адресою об`єкта надання послуг (квар­тири, будинку, нежитлових приміщень), підписами обох сторін договору. І ук­ладається він тільки із новими споживачами послуг, які ними стали після 03.12.2020 дати внесення змін до ряду положень Розділу IV «Договори про надання житлово-комунальних послуг» Закону України «Про житлово-комунальних послуги». Звертає увагу на те, що стала споживачем послуг позивача з 17.01.2005 задовго до 03.12.2020, на підставі раніше укладеного договору з позивачем, зазначе­ний «Індивідуальний договір» з відповідачкою не повинен укладатись, оскільки між одними і тими ж сторонами не може бути укладено двох договорів з одного і того ж предмета. А відтак, умови вищевказаного «Індивідуального договору» не сто­суються відповідачки. Зазначає, що суд не звернув уваги на очевидний факт неукладення «Індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання і централізо­ваного водовідведення» тане застосував положень ч. 2 ст. 207, п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України. Відповідно до ст.368, ч.1 ст.369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь, додаткових пояснень, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, додаткових пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 141, 247, 268 ЦПК України, ст.ст. 524, 533-535, 610, 625, 642, 901 ЦК України, ст.ст. 67, 68 ЖК України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про комерційний облік теплої енергії та водопостачання», Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 та задовольняючи позов, виходив з того, що згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 424444 від 28.04.2025 власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 КП «Водоканал» ШМР, послуги з водопостачання та водовідведення надає згідно Публічного індивідуального договору з споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, який знаходиться у публічному доступі на веб-сайті КП «Водоканал» ШМР. Предметом Договору, є те, що виконавець зобов`язується надавати споживачеві відповідної якості послуги, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за тарифами встановленими відповідно до законодавства, в строк і на умовах визначених цим Договором. Відповідно до п.14 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг. Суд встановив, що відповідачка від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялася, з заявою про їх відсутність у квартирі до позивача не зверталася, офіційний документ, що підтверджує їх відсутність у житловому приміщенні, не надавала та частково здійснювала оплату послуг. Отже, між сторонами виникли фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов?язку оплати за надані такі послуги. Внаслідок неналежного виконання споживачем зобов`язання по оплаті за надані послуги з водопостачання та водовідведення, за нею рахується заборгованість за період з 01.04.2022 по 01.04.2025 у розмірі 11708,44 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості з точки зору допустимості та належності, суд вважав його належним чином обґрунтованим та мотивованим. У свою чергу, в процесі розгляду справи не здобуто жодних доказів, які ставлять під сумнів математичні розрахунки, наведені позивачем. Твердження відповідачки про те, що вона не укладала індивідуальний договір з КП «Водоканал» ШМР суд до уваги не взяв. Як зазначив суд першої інстанції, між сторонами існують договірні відносини щодо надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на підставі типового договору, затвердженого Постановою КМУ від 05.07.2019 р. № 690, який є публічним та регламентує порядок та умови надання вищезазначених послуг. Договір вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на веб-сайті КП «Водоканал» ШМР, власник (користувач) індивідуального (садибного) будинку не вчинив дій щодо відключення (відмови) від послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (фактичне виконання робіт із відключення будинку). Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема факт отримання послуг, сплата рахунка за надані послуги. У зв`язку з тим, що даний Договір є договором приєднання, його умови не підлягають узгодженню зі стороною, що приєднується (споживачем). Договір розміщено на офіційному веб-сайті КП «Водоканал» ШМР у вільному доступі та у спосіб, що забезпечує ознайомлення зі змістом цього Договору кожної особи, що отримує та звертається до КП «Водоканал» ШМР для отримання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Фактом приєднання споживача, відповідачки у даній справі, до умов індивідуального договору (акцептування договору), є фактичне приєднання квартири до централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, споживання послуг водопостачання та водовідведення, а також часткова оплата згаданих послуг. Суд вказав, що посилання відповідачки на те, що спірний договір не може бути з нею укладений, оскільки вона отримує послуги з 17.01.2005 на підставі раніше укладеного договору, а між одними й тими ж сторонами не може бути укладено двох договорів з одного й того ж предмета, не заслуговують на увагу суду, так як відповідно до п. 54 Індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, з моменту укладення даного договору, всі попередні договори (угоди), протоколи, усні домовленості, що стосуються предмету цього договору, втрачають дію. У випадку небажання сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, відповідачка не була позбавлена можливості відмовитись від цієї послуги, однак не скористалася даною можливістю та не зверталася до позивача з будь-якими заявами щодо якості надання послуг водопостачання або відключення від постачання води, каналізації. Доказів на підтвердження того, що відповідачка не користувалася послугами позивача суду не надано, та таке нею не оспорюється. Зважаючи на фактичні обставини справи, суд вважав позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків суду не спростовують. У квітні 2025 року Комунальне підприємство «Водоканал» Шептицької міської ради звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за централізоване водопостачання і водовідведення, в якому просило: - стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Водоканал» Шептицької міської ради заборгованість з оплати за централізоване водопостачання і водовідведення у розмірі 11 708, 44 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначали, що відповідачка є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначали, що відповідач в період з 01.04.2022 по 01.04.2025 не в повному обсязі оплачує надані послуги підприємства в добровільному порядку, внаслідок чого виникла заборгованість, яка становить 11708,44 грн. Ствердив, що позивачем було надано послуги відповідачці, остання такими послугами користувалася для задоволення своїх потреб, та не зверталася для укладення договору про реструктуризацію заборгованості. У зв`язку із цим просили позов задовольнити. Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 07.06.2018 року № 2454-VІІІ). За змістом ст.12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Нарахування за користування послугами водопостачання та водовідведення проводяться виходячи з розміру затверджених тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку, відповідно до кількості осіб проживаючих за вказаною адресою. За змістом ч.ч. 1-3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов?язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , відповідно до відомостей з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 424444 від 28.04.2025. КП «Водоканал» ШМР, послуги з водопостачання та водовідведення надає згідно Публічного індивідуального договору з споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, який знаходиться у публічному доступі на веб-сайті КП «Водоканал» ШМР http://chervvodokanal.in.ua. Згідно з Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №690, послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг. З огляду на те, що цей Договір є договором приєднання, його умови не підлягають узгодженню зі стороною, що приєднується (споживачем). Відповідно до п.14 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг. Відповідачка у встановленому законодавством порядку не відмовлялася від послуг, наданих позивачем, із заявою про їх ненадання у квартиру до позивача не зверталася, офіційного документа, що підтверджує відсутність надання послуг у житлове приміщення не подавала, при цьому частково оплачувала отримані послуги. Статтею 67 Житлового кодексу України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до статті 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відтак судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами виникли фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відтак відсутність належно укладеного письмового договору не звільняє відповідачку від обов?язку оплати за надані такі послуги. Так, внаслідок неналежного виконання споживачем зобов`язання по оплаті за надані послуги з водопостачання та водовідведення, за нею рахується заборгованість за період з 01.04.2022 по 01.04.2025 у розмірі 11708,44 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за послуги централізованого водопостачання і водовідведення Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не місять доказів, які б підтверджували, що відповідачка не користувалася послугами позивача, та таких до суду апеляційної інстанції не подала. Окрім цього, відповідачка не надала свого розрахунку з оплати наданих їй послуг за централізоване водопостачання і водовідведення. У свою чергу, в процесі розгляду справи не здобуто жодних доказів, які ставлять під сумнів математичні розрахунки, наведені позивачем. В апеляційній скарзі на оскаржуване рішення відповідачка зазначає, що позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, пропустив установлений законом строк позовної давності. Згідно з ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Положеннями ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України. Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України). Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено відповідну заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 12 якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки, продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року. Тому строк позовної давності позивачем не пропущено. Крім цього, відповідачка частково оплачувала за надані їй послуги з водопостачання чим переривала строк позовної давності (ч.1 ст. 264 ЦК України). За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд вірно прийшов до переконання, що відповідачка не виконує свої зобов`язання по сплаті коштів за надані послуги централізованого водопостачання і водовідведення, а тому позов слід задовольнити у межах заявлених позовних вимог, відтак з відповідачки слід стягнути на користь позивача заборгованість в сумі 11708,44 грн., що виникла за період з 01.04.2022 по 01.04.2025. Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шептицького міського суду Львівської області від 22 липня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 05 березня 2026 року. Судді: Я.А. Левик Н.П. Крайник М.М. Шандра